Розділ об’єкт злочину, передбаченого ст
| Вид материала | Документы |
- Тема: об’єкт злочину, 45.29kb.
- Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
- Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 994.2kb.
- Суб'єкт злочину, 35.62kb.
- Запрудського Ігоря Сьомовича, що носить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 365, 94.66kb.
- 1 Особистість (людина) як суб'єкт І об'єкт суспільних стосунків 37 Розділ, 397.9kb.
- Об’єкт злочину як підстава для побудови системної особливої частини кримінального кодексу, 351.91kb.
- Розділ 1 поняття І ознаки підбурювання до злочину, 557.87kb.
- З м І с т вступ С. 3 Розділ 1 Об'єкт І предмет пошкодження об'єктів магістральних нафто-,, 232.92kb.
- 4 розділ прокуратура в механізмі української держави: політико-правовий аналіз, 1123.92kb.
2.7. Збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їх умисне відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, продаж в азартних іграх тощо [; , с.408].
Вказаний тезис можна ілюструвати прикладом з судової практики.
16 вересня 2008 року Барвінківський районний суд Харківської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Барвінкове справу про обвинуваченню Б., громадянина України, з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не засудженого, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 199 ч. 1 КК України, установив таке.
12 липня 2008 року на ринку в м. Барвінково Харківської області Б. у не встановленої досудовим слідством особи одержав у вигляді здачі при покупці продуктів харчування банкноту національної валюти України достоїнством 10 грн., котра, як він визначив по приїзду додому за візуальними ознаками, що явно проглядалися (кольори, папір, поліграфія), є підробленою.
14 липня 2008 року приблизно в 20 годин 00 хвилин Б., маючи злочинний намір на збут підроблених грошей, достовірно знаючи, що грошова банкнота достоїнством 10 грн. 2006 року випуску, серійний номер БЄ509209, є підробленою (висновок експерта від 22.07.2008 р. № 322), у магазині НП «В.» навмисне розрахувався за придбаний товар зазначеною банкнотою.
Будучи допитаним як підсудний, Б. свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю й дав показання про обставини вчиненого ним злочину. Він також показав, що вирішив збути підроблену купюру, тому що йому було шкода своїх грошей. Те, що купюра підроблена, він визначив по її кольорах - вона була яскравіша, а також за папером, що відрізнявся від паперу інших купюр. Однак продавець виявила, що купюра підроблена, повідомила хазяїнові магазина, а той викликав міліцію.
Суд вирішив, що вина Б. у здійсненні злочину, передбаченого ст. 199 ч. 1 КК України, повністю доведена, тому що він зробив збут підробленої національної валюти України у вигляді банкноти, та засудив Б. до відбуття покарання [].
Отже, за підсумками дослідження в даному розділі можна визначити таке.
Об’єктивна сторона злочину — це зовнішній акт суспільне небезпечного посягання на охоронюваний законом об’єкт, яким цьому об’єкту заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння.
Основними ознаками об’єктивної сторони злочину є:
1) суспільно-небезпечне (злочинне) діяння;
2) його наслідки;
3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.
Злочин, передбачений ст.199 КК, може вчинятися декількома способами. Це виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну та збут підроблених грошей, цінних паперів або білетів державних лотерей.
Під виготовленням підроблених предметів, зазначених у диспозиції ч.1 ст. 199 КК, тобто підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, слід розуміти їх створення будь-яким способом (повна підробка), а також спотворення тим чи іншим способом реквізитів справжніх предметів.
Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 предметів (підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї) - це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами, незалежно від місця їх знаходження: тримання при собі (в одязі, валізі тощо), поміщення їх у сховище, будь-яке приміщення чи будь-яке інше вибране і відоме особі місце.
Придбання підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - це набуття права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, одержання в позику, привласнення знайдених таких предметів тощо.
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей - це їх переміщення транспортними засобами з одного місця в інше як на території України, так і за її межами.
Пересилання підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - це їх переміщення у просторі шляхом відправлення поштою, посильним з одного місця в інше.
Ввезення в Україну предметів, які є предметом злочину, зазначеного у ст.199 КК, – це їх переміщення через державний кордон України на її територію будь-якими транспортними засобами.
Під збутом підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей слід розуміти будь-яке їх умисне відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передачу в борг і в рахунок боргу, продаж в азартних іграх тощо.
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТ ТА СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 199
3.1. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 199 КК
Частина 1 ст. 18 Кримінального кодексу України визначає, що "суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність". Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку.
Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.). Якщо на якомусь підприємстві внаслідок порушення певних правил виробництва, правил охорони праці загинули люди, кримінальній відповідальності підлягає не підприємство, а конкретно винні в цьому службові особи. Це передбачено багатьма статтями КК, зокрема статтями 172, 223, 271 та ін. Пропозиції, які зустрічалися в юридичній літературі, стосовно передбачення в новому КК кримінальної відповідальності юридичних осіб, не дістали підтримки законодавця.
Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи. У частині 1 ст. 19 вказано, що "осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними".
Отже, осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Чинне кримінальне законодавства виходить з того, що лише осудна особа може вчинити злочин і, отже, може підлягати кримінальній відповідальності.
Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи.Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільно небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні і лише в сукупності визначають характер поведінки особи в конкретній ситуації. Питання про осудність особи виникає тільки у зв'язку з вчиненням нею злочину. Саме щодо нього необхідно з'ясувати, чи здатна особа правильно оцінювати суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, його суспільно небезпечні наслідки і керувати своїми діями (бездіяльністю).
Стан осудності - це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її певного віку. Як правило, стан осудності презюмується, бо він характерний для переважної більшості людей. Тому на практиці питання про встановлення осудності виникає тільки при наявності сумнівів у психічній повноцінності особи, яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння. Із станом осудності пов'язане і досягнення (реалізація) мети покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 50 покарання "має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами". Тільки осудна особа здатна правильно усвідомлювати сутність скоєного злочину, атому розуміти обґрунтованість і справедливість призначеного покарання. Лише за таких умов призначене покарання багато в чому визначає подальшу поведінку засудженого, спонукає його не вчинювати нових злочинів.
Важливість встановлення осудності особи обумовлена тим, що осудність є передумовою вини, а без доведення вини не може бути кримінальної відповідальності і покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 18 суб'єктом злочину може бути тільки фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні і розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тому ж разі, коли відсутні документи, що підтверджують вік, необхідне проведення судово-медичної експертизи.
Скоєння суспільно небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність. У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що "кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років". Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності - чотирнадцять років - за окремі, прямо перелічені законом злочини. Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів:
а) насильницькі злочини;
б) майнові злочини.
В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладені такі критерії:
1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;
2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;
3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.
У ряді випадків кримінальна відповідальність можлива лише за злочини, вчинені повнолітніми особами, тобто особами, які досягли вісімнадцятирічного віку, бо за характером цих злочинів їх фактично не можуть вчинити неповнолітні. Суб'єкта злочину, в якого є такі загальні ознаки, як фізична осудна особа, яка досягла встановленого законом віку кримінальної відповідальності, називають загальним суб'єктом злочину. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає суб'єкта як елемент складу, а отже, виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.
Поряд з поняттям загального суб'єкта КК передбачає і поняття спеціального суб'єкта. Частина 2 ст. 18 визначає, що спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Таким чином, спеціальний суб'єкт - це особа, яка крім обов'язкових загальних ознак (фізична осудна особа, яка досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб'єкта конкретного складу злочину. Ознаки спеціального суб'єкта доповнюють загальне поняття суб'єкта злочину, виступаючи як додаткові. Ці спеціальні ознаки можуть бути різними, наприклад, службове становище, професія (лікар), певна діяльність (підприємець), родинні відносини (мати новонародженої дитини) та інші.
У більшості випадків ознаки спеціального суб'єкта прямо зазначені в законі. В інших же випадках спеціальний суб'єкт у законі може бути прямо і не названий, але скоєний злочин передбачає його наявність. Так, у ст. 371 КК прямо не сказано, хто є суб'єктом завідомо незаконного затримання, приводу або арешту. Однак очевидно, що ці злочини можуть бути вчинені лише працівниками правоохоронних органів або суду, які наділені правом застосовувати затримання, привід або арешт.
Суб’єкт злочину, передбаченого ст.199 КК України, – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Точне встановлення віку особи може мати вирішальне значення при розгляді питання про притягнення її до кримінальної відповідальності. Вік особи вимірюється часом, календарним періодом її життя на певну дату.
Вік, з якого настає кримінальна відповідальність, обчислюється з моменту вчинення злочину. Робиться це з врахуванням вимог КПК: у вступній частині вироку вказуються, зокрема, рік, місяць і день народження підсудного. Вік неповнолітнього встановлюється на базі відповідного документа, а при його відсутності - з використанням інших доказів, зокрема, висновку судово-медичної експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день її народження, а починаючи з наступної доби [ c.78-79].
Проілюструємо вищесказане прикладом з судової практики.
10 липня 2008 року Вижницький районний суд Чернівецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню: А., уродженця м. Новий Уренгой Тюменської області Російської Федерації, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, учня 11 класу Вижницької ЗОШ, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України та ч.1 ст. 199 КК України; Б., уродженця м. Вижниця, українця, громадянина України, не працюючого, учня 11 класу Вижницької ЗОШ, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України та ч.1 ст. 199 КК України; встановив таке.
Неповнолітній підсудний А. 24 січня 2008 року біля 18 години придбав з метою подальшого збуту у неповнолітнього Д. підроблену національну валюту України у вигляді банкнот номіналом по 20 гривень на суму 40 гривень. Отримавши вказані гроші, неповнолітній А. 24.01.2008 року біля 19 години намагався збути продавцю магазину «Панна», що в м. Вижниця по вул. Невського, підроблену національну валюту Україну у вигляді банкнот номіналом 20 гривень. Однак, довести свій злочинний умисел до кінця не зміг, оскільки продавець вказаного магазину відмовився приймати дану купюру.
Окрім того, неповнолітній А. 24.01.2008 року біля 19 години збув бармену бару «Панна», що в м. Вижниця по вул. Невського, підроблену національну валюту України у вигляді банкнот номіналом 20 гривень.
Неповнолітній Б. 24 січня 2008 року біля 18 години придбав з метою подальшого збуту у неповнолітнього Д. підроблену національну валюту України у вигляді банкноти номіналом 20 гривень та 8 купюр номіналом 5 гривень. Отримавши вказані гроші, неповнолітній Б. 24.01.2008 року біля 20 години в якості розрахунку за придбаний товар збув продавцю магазину «Ольга», що в м. Вижниця по вул. Українській, 2 купюри номіналом 5 гривень.
Окрім того, неповнолітній Б. 24.01.2008 року біля 22 години намагався в якості розрахунку за придбаний товар збути продавцю магазину «Алла», що в м. Вижниця по вул. Шухевича, підроблену національну валюту України у вигляді банкнот номіналом 20 гривень, однак продавець вказаного магазину відмовилась приймати в нього вказані гроші.
В судовому засіданні неповнолітній підсудний А. вину визнав та пояснив, що 24 січня 2008 року біля 19 години він разом з Б. були біля магазину «Ольга», де до них підійшов Д. Під час розмови останній дав йому купюру номіналом 5 гривень та попросив купити йому пачку цигарок. Після того, як він віддав йому куплене, Д. сказав йому, що гроші, які він йому давав, фальшиві. В подальшому він отримав він Д. дві купюри номіналом 20 гривень, які він в якості розрахунку за придбане пиво намагався збути продавцю магазину «Панна». Далі пішов в бар «Панна» та розрахувався за замовлення фальшивою купюрою номіналом 20 гривень.
Неповнолітній підсудний Б. в судовому засіданні вину визнав повністю та пояснив, що 24 січня 2008 року біля 19 години разом зі своїм знайомим А. знаходився біля магазину «Ольга», що в м. Вижниця. В цей час до них підійшов Д., який дав А. 5 гривень, як дізнався пізніше, фальшивих. Далі Д. дав йому 20 підроблених гривень купюрами по 5 гривень для купівля пива, яке він придбав в магазині «Ольга». Після цього він пішов в магазин «Алла», що розташований в м. Вижниця, де намагався за фальшиві гроші номіналом 20 гривень придбати воду, однак продавець бару сказала, що купюра фальшива, і віддала її назад.
Крім повного визнання вини неповнолітніми підсудними А. та Б., їх вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України, ч.1 ст. 199 КК України у повному обсязі доведена матеріалами кримінальної справи.
З висновку експерта № 0246 від 19.02.2008 року вбачається, що банкноти номіналом 5 гривень за серійним номером АЧ 1459449 та 20 гривень за серійним номером ЖЛ 2980052 за способом нанесення зображень та досліджених засобів захисту не відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу.
Згідно висновку експерта № 164-Х від 14.03.2008 року, фарбові матеріали, якими виконані зображення на наданих на дослідження банкнотах номіналом 20 гривень серії ЖЛ 2980052 та номіналом 5 гривень серії АЧ 1459449, мають спільну родову належність з фарбовими матеріалами наданого на дослідження друкуючого пристрою «CANON МР - 160».
Як видно з висновку компютеро-технічної експертизи № 247-А від 05.03.2008 року, «CANON РІХМА МР - 160» являє собою пристрій, що суміщає в собі струменевий кольоровий фотопринтер, сканер та копіювальний пристрій «ксерокс», технічні характеристики якого дозволяють виготовляти копії, в тому числі грошових банкнот, без його підключення до комп»ютера. Спосіб нанесення зображення банкнот, наданих на дослідження, відповідає способу нанесення на багатофункціональному пристрої, наданому на дослідження.
Таким чином, аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного А. доведена, а його дії за ст. 199 ч.1 КК України, ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України кваліфіковано вірно, так як він придбав з метою збуту та збув підроблену національну валюту України у вигляді банкнот та вчинив замах на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот. Правильною є кваліфікація дій неповнолітнього А. по ст. 199 ч.1 КК України, ч.1 ст. 15 ч.1 ст. 199 КК України, так як він придбав з метою збуту та збув підроблену національну валюту України у вигляді банкнот та вчинив замах на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот.
Враховуючи те, що злочин, вчинений неповнолітнім підсудним А., відноситься до категорії середньої тяжкості, те, що він позитивно характеризується по місцю навчання, раніше не судимий, активно сприяв у розкритті злочину, є інвалідом з дитинства по зору, щиросердечно розкаявся у вчиненому, суд вважає, що до нього слід застосувати покарання з застосуванням ст. 75 та 104 КК України.
При призначенні міри покарання неповнолітньому підсудному Б. суд враховує те, що він позитивно характеризується по місцю проживання, вину у вчиненому визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий та вважає за доцільне призначити покарання з застосуванням ст 75 та 104 КК України.
У відповідності до ст. 81 КПК України знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються. Судом встановлено, що багатофункціональний пристрій «CANON РІХМА МР - 160» належить В., а тому даний пристрій не може бути визнаний судом знаряддям злочину і підлягає поверненню законному володільцю
Що стосується Д., то він не був притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки на момент вчинення злочину йому не виповнилося 16 років [].