Geum.ru

Розділ об’єкт злочину, передбаченого ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ 4. кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 199 кк
4.1. Вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, повторно
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

РОЗДІЛ 4. КВАЛІФІКУЮЧІ ТА ОСОБЛИВО КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 199 КК



Для оперування надалі поняттям кваліфікуючих ознак скористаємося визначенням, даним у літературі, де під кваліфікуючими ознаками розуміються зазначені в законі характерні для частини злочинів відповідного виду істотні обставини, що відображають типову, значно змінену в порівнянні з основним складом злочину ступінь суспільної небезпеки вчиненого й особистості винного, що впливають на законодавчу оцінку (кваліфікацію) вчиненого й міру відповідальності й відповідного покарання у бік обтяження [, c.40]. Відповідно, особливо кваліфікуючими ознаками злочину є аналогічні обставини, які істотно впливають на кваліфікацію дій винної особи.

Кваліфікуючі ознаки злочину вказуються в окремих частинах статей Основної частини КК. Як правило, кваліфікуючими ознаками бувають вчинення злочину повторно, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинення злочину щодо неповнолітнього тощо.

4.1. Вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, повторно




Перш ніж розглядати окремі кваліфікуючі ознаки вказаного злочину, слід нагадати, що за наявності таких ознак більш „важка” частина статті „поглинає” менш „важку”. Проілюструємо це важливе положення прикладом з судової практики.

Пологівський районний суд Запорізької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи кримінальну справа за обвинуваченням С., уродженця с.К.Роздори Пологівського району Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, у здійсненні злочинів, передбачених ст. ст. 199 ч.1,199 ч.2 КК України, установив таке.

С., знаючи, що перебуваюча при ньому банкнота національної валюти України номінальною вартістю 20грн. із серійним номером ЩЖ 0829094 2000 року випуску є підробленою, 13.05.2007 року приблизно в 11 годин, маючи намір на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкноти, у магазині НП «Кошовий» розплатився підробленою банкнотою номіналом 20грн., що згідно висновку експертизи виготовлена не за технологією підприємства, здійснюючого випуск грошових знаків для НБУ, а відтворена струменево-краплинним способом із застосуванням кольорової розмножувальної техніки, із продавцем зазначеного магазина О. за спиртні напої, тим самим здійснивши її збут.

Крім цього, С., знаючи, що банкнота національної валюти України номінальною вартістю 20грн. із серійним номером ЩЖ 0829094 2000 року випуску є підробленою, 13.05.2007 року приблизно в 12 годин, маючи намір на збут підробленої національної валюти України у вигляді банкноти, діючи повторно, у магазині НП «Кошовий» розплатився підробленою банкнотою номіналом 20грн., що згідно висновку експертизи виготовлена не за технологією підприємства, здійснюючого випуск грошових знаків для НБУ, а відтворена струменево-краплинним способом із застосуванням кольорової розмножувальної техніки, із продавцем зазначеного магазина Ш. за спиртні напої, тим самим здійснивши її збут.

У судовому засіданні підсудний С. провину в здійсненні злочину визнав повністю й пояснив, що 13.05.2007 року близько 10-11 годин він разом з А., Й., М. перебували біля «Колгоспного ринку» по вул.Луначарського м.Пологи. Там до них підійшов хлопець по імені Л., якого він раніше не знав. Вони вирішили вжити спиртне й Л. дав гроші Й. і той пішов за спиртним, а вони пішли на територію, розташовану поблизу цвинтаря, і стали його чекати. Через якийсь час прийшов Й. і поклав на стіл купюру вартістю 20 гривень, що дав йому Л., і сказав, що горілки не купив, тому що гроші фальшиві. Він взяв дану купюру, оглянув її й сказав, що не бачить ніяких розходжень. Після цього А. сказав, щоб він взяв ці гроші й пішов купити спиртного, що він і зробив. Він пішов у магазин НП «Кошовий» по вул.Луначарського, м.Пологи й дав продавцеві цю купюру вартістю 20грн. і попросив продати йому пляшку горілки, пляшку вина й сигарет. Продавець дала йому замовлення, він забрал його й пішов. На цвинтарі вони вжили принесені ним спиртні напої, і Л. знову дістав купюру вартістю 20грн. і дав її йому, щоб він знову сходив за спиртним. Він пішов у сусідній магазин НП «Кобець» і дав продавцеві цю купюру й хотів купити спиртного, але продавець подивилася на купюру й сказала, що вона фальшива. Тоді він забрал купюру й пішов у магазин НП «Кошовий», де купував спиртне в перший раз, він купив пляшку горілки, пляшку вина й сосиски, за які розплатився тією же купюрою вартістю 20 гривень. Він прийшов на цвинтар і присутнім сказав, що й ця купюра була фальшивою. Вони вжили спиртне, після чого всі розійшлися, а він залишився біля ринку. Потім до нього підійшов продавець магазина НП «Кошовий», де він купував спиртне, і сказав, що дві купюри вартістю по 20 гривень, на які він купував спиртне, є фальшивими, й став вимагати, щоб він дав справжні гроші, сказав, що викликав працівників міліції. Він спробував утекти, але його затримав якийсь чоловік і відвів у магазин, куди приїхали працівники міліції. Він усвідомлював, що двічі купував спиртне за фальшиві гроші, у вчиненому щиросердно кається.

Крім повного визнання провини підсудним його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

1) протоколом огляду й вилучення двох грошових купюр номіналом по 20грн. з одним серійним номером ЩЖ 0829094;

2) висновком експерта №15 від 29.05.2007 року, згідно якого два банкноти достоїнством 20 гривень НБУ з одним серійним номером ЩЖ 0829094 2000 року випуску виготовлені не за технологією підприємства здійснюючий випуск грошових знаків для НБУ, а відтворені струменево-краплинним способом із застосуванням кольорової розмножувальної техніки.

У відповідності зі ст. 299 КПК України підсудний погодився не досліджувати інші докази в справі.

Аналізуючи зібрані докази, суд дійшов висновку, що винність підсудного С. у вчиненні зазначеного злочину доведена і його дії правильно кваліфіковані за ст. 199 ч.2 КК України як збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчинений повторно.

При цьому суд дійшов висновку, що кваліфікація дій підсудного С. за ст. 199 ч. 1 КК України є зайвою, оскільки дана норма закону поглинається ст. 199 ч. 2 КК України за ознакою повторності, у зв'язку із цим немає необхідності кваліфікувати дії підсудного С. за ст. 199 ч. 1 КК України. Тому суд виключив з обвинувачення, пред'явленого С., ст. 199 ч. 1 КК України як зайву кваліфікацію [].

Ст. 32 передбачає таку форму множинності злочинів, як їх повторність. При цьому ч. 1 та ч. 3 визначають певні особливості злочинів, що можуть утворювати повторність, ч. 2 відмежовує повторність злочинів від одиничного продовжуваного злочину, а ч. 4 встановлює особливі кримінально-правові ситуації, за яких повторність відсутня.

З контексту ст. 32 випливають дві специфічні ознаки повторності злочинів:

а) злочини в межах даної форми множинності мають бути вчинені в різний час;

б) засудження особи за один чи кілька злочинів на наявність чи відсутність повторності не впливає.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 32 повторність можуть утворювати:

а) злочини одного виду (тотожні злочини) - незалежно від того, передбачена їх повторність в Особливій частині КК чи ні;

б) однорідні злочини - лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

Злочини одного виду - це злочини:

а) передбачені однією і тією ж статтею чи однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК. Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 121, а другий - ч. 2 ст. 121;

б) передбачені відповідними статтями КК 1960 р. та КК 2001 р., якщо ці статті встановлюють відповідальність за один і той же тип (різновид) суспільно небезпечної поведінки; наприклад, перший злочин кваліфікується за ст. 94 КК 1960 р., а другий-за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК2001 р.

Однорідні злочини - це злочини, які передбачені різними статтями Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., якщо:

а) статті, які передбачають відповідальність за певні злочини, прямо вказані в примітці, що визначає зміст ознаки "повторно"; наприклад, згідно з ч. 1 примітки до ст. 185 КК 2001 р. у ст. ст. 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або ст. ст. 187, 262 цього Кодексу;

б) статті, які передбачають відповідальність за певні злочини, прямо вказані у формулюванні типу "... особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений..."; наприклад, в ч. 2 ст. 152 поряд з терміном "повторно" вжито формулювання "... особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів передбачених ст. ст. 153-155 цього Кодексу...";

в) формулювання типу "...особою, яка раніше вчинила..." хоч і не містить вказівки на конкретні статті Особливої частини КК, але по суті стосується кількох однорідних злочинів; наприклад, п. "з" ст. 93 КК 1960 р. та п. 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. містять формулювання "вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство": в даному разі поняття "умисне вбивство" охоплює не лише злочини, передбачені ст.ст. 93, 94 КК 1960 р. та ст. 115 КК 2001 р., а й злочини, передбачені, зокрема, ст.ст. 58, 59, 1901 КК 1960 р., та злочини, передбачені ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443 КК 2001 р.;

г) однорідність злочинів зумовлена п. 17 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" КК 2001 р.; наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 223 КК 1960 р., а другий - за ч. 2 ст. 289 КК 2001 р.

Ст. 32 не обумовлює повторність умисних злочинів певною стадією їх вчинення. Отже, повторність може утворити будь-який варіант поєднання закінчених, закінчених та незакінчених або незакінчених умисних злочинів одного виду чи умисних однорідних злочинів. Наприклад, якщо особа спочатку здійснила замах на крадіжку, а потім - готування до грабежу, вчинені нею злочини за наявності інших необхідних ознак утворюють повторність.

На наявність повторності також не впливає факт вчинення відповідних злочинів одноособово чи у співучасті. Так, якщо спочатку суб'єкт вчинив підбурювання до замаху на умисне вбивство однієї особи, а потім - пособництво в умисному вбивстві іншої особи, дії такого суб'єкта за наявності інших ознак теж утворюють повторність злочинів.

Чинний КК вперше на законодавчому рівні проводить розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину.

За змістом ч. 2 ст. 32 продовжуваний злочин - це злочин, який складається з кількох (двох або більше) тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Отже, за об'єктивними ознаками повторність злочинів одного виду і продовжуваний злочин зовні можуть співпадати. Однак за суб'єктивними ознаками вони суттєво відрізняються між собою.

При повторності злочинів кожне з вчинених особою діянь характеризується власним суб'єктивним змістом в межах певного виду вини і, відповідно, у поєднанні з іншими обставинами утворює окремий склад злочину. Такий склад злочину є самостійною підставою кримінальної відповідальності особи - незалежно від вчинення нею іншого злочину (злочинів).

В межах продовжуваного злочину єдиний злочинний намір (єдність умислу) особи пов'язує кожне з вчинених нею діянь з іншими діяннями таким чином, що всі діяння стають компонентами єдиної діяльності особи. В кримінально-правовому плані кожне діяння охоплюється одним і тим же юридичним складом злочину і, відповідно, стає елементом одиничного (єдиного) злочину.

Таким чином, повторність злочинів як форма їх множинності і продовжуваний злочин як особливий різновид одиничного злочину є принципово різними, по суті, протилежними кримінально-правовими явищами. Тому якщо предметом кримінально-правової оцінки є декілька тотожних за своїми об'єктивними ознаками діянь, поєднання таких діянь не може одночасно утворювати і повторність злочинів, і єдиний продовжуваний злочин.

Крім відмежування повторності злочинів від продовжуваного злочину, про що прямо зазначено в ч. 2 ст. 32, цю форму множинності злочинів необхідно відрізняти також від так званого складеного злочину та злочину, склад якого передбачає кілька альтернативних діянь.

Складений злочин - це особливий різновид одиничного злочину, юридичний склад якого за певних умов охоплює вчинені особою в різний час діяння, що мають ознаки окремих (самостійних) злочинів. У цьому разі, як і при вчиненні продовжуваного злочину, такі діяння стають елементами одиничного злочину і в межах кримінально-правової кваліфікації самостійними злочинами не визнаються. Типовим прикладом складеного злочину є бандитизм. В межах такої його форми, як участь у вчинюваному бандою нападі, можуть бути вчинені, наприклад, кілька зґвалтувань, умисних тяжких тілесних ушкоджень тощо. Якщо такі діяння кваліфікуються лише за ст. 257, вони повторності злочинів не утворюють. Якщо ж вчинені бандою напади отримують належну окрему кваліфікацію, вони розглядаються як самостійні злочини і за наявності відповідних ознак можуть утворити повторність.

Склад злочину з кількома альтернативними діяннями, як правило, передбачає матеріалізований об'єкт злочинного впливу (предмет злочину чи потерпілого). Вчинення кількох таких діянь у різний час не утворює повторності злочинів тоді, коли вони стосуються одного і того ж об'єкта злочинного впливу і охоплюються єдиним умислом особи. Наприклад, відсутня повторність злочинів у випадку незаконного придбання і наступного носіння та зберігання одного і того ж пістолета, якщо всі ці дії особа мала намір вчинити з самого початку своєї злочинної діяльності. В той же час повторність злочинів не виключається, якщо в процесі зберігання пістолета у особи виник самостійний намір збути цей пістолет іншій особі і такий збут відбувся. Повторність злочинів матиме місце і тоді, коли в різний час особа вчинила відповідні діяння щодо різних предметів злочину, наприклад, після незаконних придбання, носіння та в процесі зберігання пістолета незаконно придбала також набої до нього. І хоча в наведених прикладах кримінально-правова оцінка і повторності злочинів, і одиничного злочину на рівні формули кваліфікації буде однаковою - ч. 1 ст. 263 КК - наявність повторності злочинів обов'язково має бути зафіксована у відповідному процесуальному документі - зокрема, для того щоб врахувати її при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Ч. 4 ст. 32 передбачає особливі випадки, коли злочин, який вчинила особа, втрачає своє кримінально-правове значення як елемент повторності злочинів. Такі випадки мають місце, якщо:

а) за вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом;

б) судимість за раніше вчинений злочин на момент вчинення наступного погашено або знято.

Втрата злочином свого кримінально-правового значення як елемента повторності в передбачених ч. 4 ст. 32 випадках є похідною від припинення кримінально-правових відносин між державою та особою з приводу вчиненого нею злочину, якщо за цей злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності чи судимість за нього було погашено або знято. Припинення таких відносин означає, що факт вчинення особою злочину не повинен породжувати жодних негативних кримінально-правових наслідків для неї, в тому числі не розглядатись як елемент множинності злочинів.

З урахуванням визначених вище окремих особливостей повторності злочинів, можна сформулювати її специфічний кримінально-правовий зміст в цілому. Отже, повторність злочинів має місце, якщо наявні наступні її ознаки:

а) особа вчиняє два або більше діяння в різний час;

б) вчинені діяння у поєднанні з іншими обставинами повинні утворювати окремі склади злочинів, вони, зокрема, не можуть бути елементами одного і того ж продовжуваного чи складеного злочину або злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь;

в) вчинені діяння кваліфікуються як окремі злочини одного виду (тотожні злочини) або як однорідні злочини, при цьому однорідні злочини можуть утворювати повторність лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК 1960 р. чи КК 2001 р.; стадія вчинення умисного злочину та засудження особи за один чи кілька злочинів самі по собі на наявність чи відсутність повторності не впливають;

г) не повинен розглядатись як елемент повторності злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або за який судимість було погашено чи знято.

При визнанні вчинених особою конкретних злочинів їх повторністю - особливо коли кваліфікація злочинів здійснюється і за КК 1960р., і за КК 2001р., - зміст окремих з наведених вище ознак має бути уточнений [, c.56-57].

Проілюструємо, яким чином вищевикладене застосовується до злочину, передбаченого ст.199 КК.

13 березня 2008 року Ленінський районний суд м.Севастополя розглянув у судову засіданні справу з наступними обставинами.

П. 09 березня 2006 року близько 15 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в барі «Алея», розташованому поблизу Центрального ринку міста Севастополя, у ході спільного вживання спиртних напоїв із С. і невстановленою слідством особою, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, одержав від неї виготовлену останнім струменево-краплинним способом з використанням копіювально-множної техніки, одну підроблену банкноту національної валюти України, номіналом 20 гривень із серійним номером ВЙ 1882394 зразка 2003 року, яку той незаконно зберігав при собі, з метою її подальшого збуту. Після цього П., достовірно знаючи від вищевказаної невстановленої особи про те, що передана йому дана грошова банкнота є підробленою, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, збув її шляхом розміну на алеї, розташованій поруч із баром «Алея», О. Після цього, продовжуючи спільне вживання алкогольних напоїв з перерахованими вище особами, через 30-40 хвилин П., діючи за попередньою змовою, одержав від невстановленої особи другу підроблену банкноту національної валюти України номіналом 20 гривень із серійним номером ВЙ 1882394 зразка 2003 року, виготовлену тим самим способом, яку той незаконно зберігав при собі, з метою її подальшого збуту. Після цього П., достовірно знаючи від невстановленої особи про те, що передана йому друга банкнота так само є підробленою, діючи за попередньою змовою, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на збут підроблених грошей, знову збув її шляхом розміну на алеї, розташованій поруч із баром «Алея», О. Потім, продовжуючи спільне вживання спиртного з перерахованими вище особами, через 30-40 хвилин П., діючи за попередньою змовою, у вищевказаному барі знову одержав від невстановленої особи третю підроблену банкноту національної валюти України номіналом 20 гривень із серійним номером ВЙ 1882394 зразка 2003 року, виготовлену тим самим способом, яку той незаконно зберігав при собі, з метою її подальшого збуту. Продовжуючи свою злочинну діяльність, П., достовірно знаючи від невстановленої особи про те, що передана йому третя вищевказана банкнота так само є підробленою, діючи за попередньою змовою, знову збув її шляхом розміну на зазначеній вище алеї О.

Через якийсь час після збуту останньому третьої підробленої грошової банкноти П. був затриманий співробітниками міліції.

Будучи допитаним у судовому засіданні як підсудний, П. свою вину в здійсненні злочину відповідно до пред'явленого обвинувачення визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно одержував у малознайомої особи по імені В. кілька підроблених купюр по 20 гривень, після чого тричі розмінював їх у громадян по 10 гривень. Частину коштів він віддавав назад В., а іншу частину вони витрачали на спільне вживання спиртних напоїв. Йому було відомо про те, що розмінювані ним купюри є підробленими.

У вчиненому П. щиросердно кається й просить суд суворо його не карати.

Дії П. були кваліфіковані за ст. 199 ч. 2 КК України, як придбання, зберігання з метою збуту й збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб. Він був визнаний винним [].

В даній справі ми спостерігаємо саме повторність злочинів, оскільки умисел на злочин щоразу виникав у П. заново, в нього не було умислу збути три купюри по 20 грн., кожен злочин закінчувався, а потім починався наступний.

Copyright © 2023. All rights Reserved.