Розділ об’єкт злочину, передбаченого ст
| Вид материала | Документы |
Содержание2.6. Ввезення в Україну з метою збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї |
- Тема: об’єкт злочину, 45.29kb.
- Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
- Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 994.2kb.
- Суб'єкт злочину, 35.62kb.
- Запрудського Ігоря Сьомовича, що носить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 365, 94.66kb.
- 1 Особистість (людина) як суб'єкт І об'єкт суспільних стосунків 37 Розділ, 397.9kb.
- Об’єкт злочину як підстава для побудови системної особливої частини кримінального кодексу, 351.91kb.
- Розділ 1 поняття І ознаки підбурювання до злочину, 557.87kb.
- З м І с т вступ С. 3 Розділ 1 Об'єкт І предмет пошкодження об'єктів магістральних нафто-,, 232.92kb.
- 4 розділ прокуратура в механізмі української держави: політико-правовий аналіз, 1123.92kb.
2.6. Ввезення в Україну з метою збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
Ввезення в Україну предметів, які є предметом злочину, зазначеного у ст.199 КК, – це їх переміщення через державний кордон України на її територію будь-якими транспортними засобами. Якщо такі предмети переміщені на територію України без використання транспортних засобів, то такі дії не можна кваліфікувати як ввезення в Україну, в такому випадку вони кваліфікуються як зберігання.
Розглянемо приклад з судової практики.
29 липня 2008 року Любомльський районний суд Волинської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення Л., уродженця села Пшедбуж Лодзького воєводства Республіки Польща, поляка, громадянина Республіки Польща, середньої освіти, одруженого, власника комерційно-послугової фірми «Л.», раніше не судимого,у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України, встановив таке.
Л. 03 квітня 2008 року біля 22 години як пасажир автомобіля «Фольксваген Бора» ввіз в Україну через митний пост Ягодин Ягодинської митниці з метою збуту завідомо підроблені 9900 польських злотих 99-ма банкнотами номіналом по 100 злотих.
Перевізши підроблену іноземну валюту в село Старовойтово Любомльського району Волинської області та зберігаючи її в автомобілі з метою збуту, біля 23 години 03 квітня 2008 року Л. збув 3000 підроблених польських злотих О. , після чого був затриманий працівниками міліції.
Підсудний Л. у судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю і показав, що через скрутне становище фірми скористався інформацією знайомих і в місті Кєльце придбав у невідомого чоловіка 10000 підроблених польських злотих за 8000 справжніх злотих. Мав намір ввезти їх в Україну, обміняти в примитній зоні на гривні, за які придбати різний товар. 03.04.2008 року ввіз підроблену польську валюту в Україну і в районі села Старовойтово обміняв у незнайомого чоловіка 3000 злотих на гривні по курсу 2,20 за злотий. Через якийсь час обмінював у незнайомої жінки 5000 злотих і був затриманий працівниками міліції.
Підсудний в судовому засіданні заявив, що не оспорює і визнає доведеними спосіб, місце, час та мотиви вчинення ним злочину.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що винність Л. у інкримінованому діянні за фактичними обставинами повністю доведена показаннями підсудного та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи:.
- протоколом огляду місця події стверджено, що в автомобілі «Фолькваген Бора» виявлено 10000 польських злотих у вигляді 100 банкнот номіналом по 100 злотих, з яких дві банкноти мають номер US7543010, три банкноти - SE3328150, п'ять банкнот - ET7388110, шістнадцять банкнот - ТК3956207, одинадцять банкнот - AS2493130, тридцять одна банкнота - CZ9259582, тридцять банкнот - SF3279584, одна банкнота - KE2328450, одна банкнота - GH2768806;
- висновком експерта №315 стверджено, що не відповідають аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу, вилучені при огляді автомобіля «Фольксваген Бора» 99 банкнот номіналом по 100 польських злотих, а саме: дві банкноти за номером US7543010 кожна, три банкноти за номером SE3328150 кожна, п'ять банкнот за номером ET7388110 кожна, шістнадцять банкнот за номером ТК3956207 кожна, одинадцять банкнот за номером AS2493130 кожна, тридцять одна банкнота за номером CZ9259582 кожна, тридцять банкнот за номером SF3279584 кожна, одна банкнота за номером KE2328450.
Органи досудового слідства кваліфікують дії Л. за ч.1 ст.199 КК України як придбання, зберігання, перевезення, ввезення в Україну з метою збуту та збут підробленої іноземної валюти.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що кваліфікація вчиненого підсудним за ч.1 ст.199 КК України правильна. Однак з обвинувачення з огляду на ст.8 КК України підлягає виключенню інкриміноване придбання іноземної валюти, оскільки досудовим слідством не розкрито його об'єктивну сторону, а сама подія придбання мала місце за межами України.
Таким чином, сукупністю доказів по справі повністю доведено винність Л. у ввезенні в Україну, перевезенні, зберіганні з метою збуту та у збуті підробленої іноземної валюти, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України [].
Послаблення обмежувального режиму, інтеграція України до європейського та світового співтовариства певною мірою сприяли і розвитку фальшивомонетництва. Виникла і стала реальністю небезпека проникнення на територію України організованих злочинних структур, основною діяльністю яких є виготовлення та збут фальшивих грошей. Ці процеси мають серйозні наслідки як для України, так і для інших країн світу [, с.126].
Міжнародний досвід свідчить, що виготовленням та збутом фальшивих грошей займаються, як правило, організовані злочинні групи, діяльність яких не обмежується територією однієї країни. Простежується щільний зв’язок між виготовленням підроблених грошових знаків, контрабандою наркотиків та тероризмом. Досить часто фальшивомонетництво набуває транснаціонального характеру. Транснаціональна злочинність характеризується такими ознаками: синтетичний склад членів груп; спеціальні – посадові суб’єкти, члени організованих транснаціональних організацій, члени вузькоспеціалізованих трансграничних злочинних груп; геополітичні особливості групи, чисельність, масштаби діяльності, ступінь проникнення у владні структури, організаційна гнучкість, злочинна потужність і оперативність реагування, системи захисту; відпрацьованість нелегального переміщення: вантажів, грошей, людей. Так, наприклад, неодноразові затримання груп збувальників фальшивих грошей у західних регіонах України, зокрема у Львівській та Волинській областях, дали серйозні підстави зробити припущення про наявність каналів транспортування цих фальшивок із Польщі. Згодом ця версія повністю підтвердилася. З’ясувалось також, що за кордоном, зокрема в Польщі та Російській Федерації, виготовляється і значна частина фальшивих доларів, які потім контрабандно завозяться в Україну. Враховуючи це, УМВС в областях налагодило прямі контакти з польською поліцією та органами внутрішніх справ РФ щодо протидії означеним явищам [, с. 6].
Деякі різновиди коментованого злочину, як вже зазначалось, мають транснаціональний характер. 20 квітня 1929 року в Женеві була підписана Міжнародна конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків []. Президією ЦВК СРСР 3 травня 1931 року зазначена Конвенція була ратифікована радянською стороною (ратифікаційна грамота здана на зберігання 13 липня 1931 року), Конвенція набула чинності для СРСР 17 січня 1932 року. Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків складається з 28 статей. В них викладено основи міжнародно-правового співробітництва у боротьбі з фальшивомонетництвом, визначені види кримінальних злочинів, які відносяться до категорії фальшивомонетництва.
Держави-учасники взяли на себе обов’язки у боротьбі з фальшивомонетництвом – не робити різниці між підробкою власних та іноземних грошових знаків і цінних паперів та з однаковою суворістю карати злочинців. Фальшивомонетництво оголошувалось екстрадиційним міжнародним кримінальним злочином, а тому всі держави-учасники Конвенції повинні надавати допомогу зацікавленим країнам у розшуку і поверненні виробника, розповсюджувача грошових знаків або їх співучасників, які переховуються за кордоном.
Найбільш важливим положенням, яке відрізняє Конвенцію від інших універсальних міжнародних договорів, є положення, що закріплює принцип міжнародного рецидиву фальшивомонетництва (ст. 6). У Конвенції (ст. 12) визначений орган – центральне бюро, який повинен вести в рамках національного законодавства дізнання по справах підробки грошових знаків. При цьому центральне бюро повинно працювати у тісному контакті з:
а) емісійними органами;
б) міліцейськими (поліцейськими) владними структурами в середині країни;
в) центральними бюро інших країн.
На ці органи покладено функції централізації всіх відомостей, які можуть полегшити розшук випадків підробки грошових знаків, попередження та їх припинення. Центральні бюро різних країн повинні взаємодіяти безпосередньо між собою, регулярно обмінюватися необхідними відомостями про нові випуски грошових знаків, які випускаються в країні, про вилучення та анулювання грошових знаків.
Вироблені Женевською конвенцією універсальні правила відчутно вплинули на розвиток міжнародного співробітництва у боротьбі з фальшивомонетництвом, яке реально загрожувало у той час та й загрожує нині економічній безпеці держав. Серйозно Конвенція вплинула на процес уніфікації норм кримінального законодавства про фальшивомонетництво, удосконалення міжнародної практики боротьби з цим видом злочину [].