З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
Саєнко С.Г.
Запорізький національний університет, м. Запоріжжя
АНАЛІЗ СТАНУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
Вітчизняна економіка сьогодні характеризується спадом виробництва та гострими диспропорціями розвитку. Складна ситуація в господарстві країни посилюється кризовим становищем однією з найважливіших його галузей – машинобудування. Від стану та функціонування машинобудівних підприємств безпосередньо залежить стан та якісний рівень виробничого апарату країни. Саме тому набуває актуальності необхідність постійного контролю за станом і розвитком машинобудування.
На сьогоднішній день машинобудування розглядається як найбільший комплекс, від діяльності якого залежить конкурентоспроможність товарів і послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Машинобудування України об'єднує 11267 підприємств, з яких 146 - великих, 1834 - середніх та 9287 - малих з виробництва різноманітних машин і устаткування, приладів і апаратури, тощо [1].
У машинобудуванні зосереджено понад 15% вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22% кількості найманих працівників. Машинобудівні підприємства є одними з найбільш постраждалих від економічної кризи. Через зменшення зовнішнього попиту відбулося зниження експорту продукції машинобудування, зменшення обсягів виробництва та збільшення кількості готової продукції на складах, погіршення фінансових результатів. За останні 5 років кількість збиткових підприємств промисловості перевищує 30% від загальної кількості збиткових підприємств України. Рентабельність виробництва становить близько 5%.
Аналіз статистичних даних розвитку машинобудування України показав присутність двох чітко виражених циклів. Так, період з 1987 року по 1991 роки – це фаза підйому, період з 1991 року по 2001 рік – фаза рецесії (підфаза краху/гострої кризи й спаду) 10 річного спаду. А роки з 2002 по 2011 показують хаотичний розвиток машинобудування.
Через скорочення світового попиту на ринку машинобудівної продукції підприємства втратили зарубіжні ринки збуту. 2011 рік є часом подолання кризових явищ, відновлення виробничих потужностей, нарощування обсягів виробництва та, відповідно, зростання обсягів реалізованої продукції.
На сьогодні значна увага приділяється освоєнню та підготовці випуску нових видів продукції, упровадженню нових технологій, технічному переозброєнню виробництва, адже розвиток науково-технічної діяльності, розробка та впровадження інновацій є запорукою успішного функціонування та покращення стану машинобудівної галузі [2].
Аналіз кількості інноваційно-активних машинобудівних підприємств свідчить, що, протягом 2006-2008 рр. їх кількість поступово збільшувалась, що є свідченням інноваційного розвитку галузі, але внаслідок впливу кризових явищ в 2009 р. ситуація погіршилась та кількість інноваційно-активних підприємств дещо зменшилась, хоча вже 2010-2011 р. характеризуються позитивними зрушеннями, що є досить успішним результатом враховуючи відсутність належної інноваційної підтримки з боку держави.
Управління машинобудівним підприємством в умовах кризи має бути спрямоване на збільшення надходження фінансових ресурсів та зменшення поточних витрат, на зростання обсягів реалізації продукції.
Увагу слід приділити розвитку наукоємних та високотехнологічних виробництв. Це призведе до зниження матеріалоємності продукції, до покращення якості та виходу виробництва на новий рівень, що дозволить зайняти нові ніші на світовому ринку.
Для успішного розвитку машинобудування в Україні необхідно підтримувати конкурентоспроможність продукції на світовому ринку. Для цього необхідно забезпечити високу якість продукції, її надійність та довговічність, що потребує великих інвестиційних вливань у наукове забезпечення та оновлення технологічного парку виробництва.
Останнім часом на світовому ринку зросли екологічні вимоги. Екологічність продукції стала одним з показників конкурентоспроможності продукції. Тож, для спроможності конкурувати на світовому ринку необхідно проводити природоохоронні заходи, що будуть спрямовані на зменшення забруднення екології. Для укріплення позицій машинобудівних підприємств на зовнішніх ринках збуту, експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35 %. Виручку від експорту має бути використано в основному на імпорт новітніх техніки і технологій, а також комплектуючих виробів. Імпортна техніка може бути застосована у тих випадках, коли аналогічна не виробляється і не може бути вироблена в Україні. Треба досягти збалансованості експорту та імпорту, а за рахунок власного виробництва буде задовольнятися 60-80 % платоспроможної потреби внутрішнього ринку продукції машинобудування [3].
Машинобудування України перебуває у складному фінансовому становищі. Кількість збиткових підприємств зростає з кожним роком. Відбулося погіршення експортно-імпортних відносин. Однак машинобудівний комплекс України має значний інноваційний потенціал, що дає велику надію на відродження галузі.
Список літератури:
1. Барташевська Ю.М. Розвиток машинобудування України: стан, проблеми, перспективи / Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. - №1. – С.19-25.
2. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посібник / В.І. Лишиленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.
3. Літвінов Є.І. Здобуття конкурентних переваг у глобальній економіці // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. – 2010 . - №4. – С.120-128.
УДК: 338.512:658.012
Свідрик Т.І., к.е.н.,
Національний університет „Львівська політехніка“, м. Львів
МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНІХ ФАКТОРІВ ЗМІНИ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ В СИСТЕМІ ДІАГНОСТИКИ
За реально існуючих обставин в мінливому економічному середовищі конкурентні переваги мають підприємства, які швидко реагують на зміни загального стану економіки. Саме домінування принципу оперативного введення (зміни) показників у систему діагностування витрат виступає формою посилення інформаційного забезпечення, що дозволяє в поточному режимі часу адекватно реагувати на зміни зовнішніх умов. Проблематика побудови системи діагностування витрат сучасних промислових підприємств не факультативна, – цей інструмент підтримки управлінських рішень розглядається теоретиками і практиками як важлива складова розвитку управлінських парадигм.
Більшість фахівців у сфері управління корпоративними фінансами загалом дотримуються погляду, що впровадження системи діагностики витрат на підприємстві дає можливість встановити як внутрішні, так і зовнішні дестабілізуючі фактори, сили їх впливу на результатну діяльність підприємства та розробку відповідних заходів для їх повного або часткового усунення. Вирішення питання організування і впровадження систем діагностування витрат на підприємстві лежить в площині раціональності використання наявних економічних ресурсів та дієвості оперування управлінською системою результатами діагностики.
Враховуючи те, що діагностування витрат в першу чергу призначене виявити причинно-наслідкові зв’язки між досліджуваними явищами та встановити характер їх впливу, то при проведенні діагностування обґрунтованим варіантом може вважатися побудова моделі факторів впливу (діаграма Ісікаві) на величину витрат. Доцільність використання цього підходу пояснюється тим, що система діагностування використовує методи непрямого виміру. Побудова зазначеної моделі може стати основою для подальшого поглиблення діагностування, оскільки на її основі можна візуально спостерігати вплив відповідних факторів, що уможливлює подальше аналітичне розгалуження. На основі моделі формування факторів зміни витрат підприємства пропонується визначити основні (внутрішні) чинники, що впливають на зростання витрат, даючи можливість розмежувати необхідні для забезпечення стабільності діяльності підприємства, а також ті, які можна повністю або частково уникнути при прийнятті відповідних рішень. Водночас основні фактори впливу на витрати доцільно систематизувати в розрізі видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної, надзвичайної. В нашому дослідженні базисом виступає зміна величини витрат підприємства, а оціночними факторами – активи й ресурси підприємства: персонал, фінанси, готова продукція, інформація, матеріали, машини, обладнання, технічні засоби.
Пропонована модель формування основних чинників впливу на зміну витрат підприємства може використовуватись як новоствореними підприємствами, так і діючими, оскільки відображені в ній фактори рівнозначно впливають як на початковий базис формування витрат, так і на їх стабілізовану умовну величину за структурою. Наприклад, чисельність працівників для діючого підприємства можна вважати умовно усталеною і цей фактор не спричинить зростання витрат за незмінності інших їх складових. Для новоствореного підприємства чисельність працюючих є недостатньо прогнозованою, а разом з нею і витрати на персонал і, як наслідок, загальні витрати підприємства. У підприємств, які виготовляють продукцію для визначеної групи споживачів не потрібно здійснювати пошук каналів збуту, витрачати кошти на рекламу тощо. Для нових підприємств маркетингово-логістичні витрати є суттєвими у загальній структурі.
З наведеного випливає, що для кожного підприємства набір факторів впливу на витрати може дещо змінюватись. При моделюванні зміни витрат до уваги не брались фактори, на які підприємство впливу не має, що передбачено загальною методикою побудови діаграми Ісікаві. Однак вплив такого роду факторів на величину витрат підприємства є відчутним, значна частина таких факторів стосується слабо прогнозованої державної соціальної та економічної політики. Зокрема до числа цих зовнішніх факторів, що впливають на витрати по персоналу можуть належати: законодавчо встановлена величина мінімальної заробітної плати, розмір різних нарахувань на фонд оплати праці, тривалість робочого дня, кількість святкових та неробочих днів тощо. До факторів, що впливають на фінансові витрати належать: ставка НБУ, ціна і розміри кредитів, розрахунок застави. Витрати, що стосуються технічних засобів: норми амортизації, яка включається у собівартість, визначення ставки орендних операцій тощо. Фактори, що стосуються витрачання матеріалів: встановлення норм списання, зміна норм використання матеріалів (різного роду державні норми і правила) тощо, зміну яких доцільно враховувати при плануванні величини витрат на наступний період.
Пропоновану модель формування внутрішніх факторів зміни витрат підприємства і вважаємо доцільною й для кожного структурного підрозділу з метою встановлення витрат, яких можна повністю або частково уникнути. При цьому відзначимо, що схематично вплив факторів, які візуально-технічно вважаються такими, що спричинюють недостатньо обґрунтоване зростання витрат інколи можуть характеризувати й позитивні тенденції в діяльності підприємства.
Таким чином використання моделі формування факторів впливу на витрати дозволяє провести їх обґрунтовану систематизацію, завдяки якій модель є дієвим інструментом необхідним для проведення комплексного дослідження рівня, структури і динаміки витрат підприємства. Тобто використання діаграми Ісікаві для оцінювання факторів впливу на витрати підприємства дає змогу сформувати початкову конструкцію об’єктивної інформаційно-аналітичної бази на початкових етапах діагностування. Оскільки в системі діагностування витрат поряд з діаграмою визначення причинно-наслідкових зв’язків використовуються інші оцінні інструменти для дослідження витрат, тому важливим постає потреба їх методичного узгодження, яке впливає на якість сформованої інформаційної бази.
УДК 657.37
Святенко І.М., к.е.н., доцент,
Токаренко Є.Р.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка
РОЛЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
При плановій економіці та державної власності на засоби виробництва аналіз фінансової звітності підприємства був розділом загального аналізу господарської діяльності. Виробнича діяльність розглядалася як основний вид діяльності, основна увага приділялася виробничому аналізу та пошуку резервів підвищення ефективності використання виробничих ресурсів. Розвитку аналізу не приділялося достатньої уваги, тому що в ньому не було особливої потреби.
Метою фінансового аналізу - є отримання найбільш інформативних, ключових параметрів, що дають об'єктивну і найбільш точну картину фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства.
Мета фінансового аналізу досягається в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних задач: оцінка структури майна та джерел їх формування; виявлення ступеню збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів; оцінка структури і потоки власного і позикового капіталу в процесі економічного кругообігу, націленого на витяг максимального прибутку, підвищення фінансової стійкості, забезпечення платоспроможності тощо; оцінка правильного використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу; оцінка впливу факторів на фінансові результати діяльності та ефективність використання активів.
Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є квартальна і річна бухгалтерська (фінансова) звітність. Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновий і фінансовий стан підприємства і про результати його господарської діяльності. Бухгалтерська звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХIV [1].Також застосовуються національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П (С) БО): Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99р. № 87)[2]; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99г № 87) та інші нормативно-законодавчі акти.
Серед основних методів аналізу можна виділити наступні: попереднє читання бухгалтерської (фінансової) звітності; горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий аналіз; метод фінансових коефіцієнтів; факторний аналіз; порівняльний аналіз; розрахунок потоку грошових коштів; специфічний аналіз.
До специфічних методів аналізу можна віднести: аналіз поточних інвестицій, що дозволяє оцінити вплив зростання продажів на потребу у фінансуванні і здатність підприємства збільшувати реалізацію; аналіз стійкого зростання, яке допомагає визначити здатність підприємства розширювати продажу без зміни частки запозичених коштів; аналіз чутливості, який використовує однотипні сценарії для виявлення найбільш уразливих місць підприємства; галузевий фактор, який враховує мінливість потоків готівки підприємства-позичальника в порівнянні з рухом коштів інших підприємств даної галузі.
Ці методи мають велике значення для поглиблення фінансового аналізу та оцінки потенціалу зростання підприємства. Використання всіх методів аналізу дозволяє більш точно оцінити фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві, спрогнозувати її на перспективу і прийняти більш обґрунтованого управлінського рішення
Роль аналізу в сучасних умовах не лише посилюється, а й якісно змінюється. Це пов'язано з тим, що:
- аналіз фінансової звітності підприємства перетворився в головний метод оцінки будь-якого господарюючого суб'єкта, та з його допомогою можна прийняти оптимальні управлінські рішення в галузі інвестування, кредитування, взаємозв'язків підприємства з партнерами;
- аналіз є одним з інструментів дослідження ринку і конкурентоспроможності. Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку самостійно в умовах конкуренції, а нездатні забезпечити високу конкурентоспроможність, стають банкрутами.
- аналіз може грати більш значну роль як один із самостійних видів послуг аудиторських фірм. Ознайомлення з фінансовим станом клієнта має важливе значення не тільки в період проведення перевірки, а й на стадії укладання договору, коли аудитор виступає як партнер підприємства. Попередній огляд фінансового стану та використання методів фінансового аналізу в ході проведення аудиторської перевірки веде до зниження ризику аудиторської фірми.
Таким чином, аналіз фінансової звітності підприємства , як частина економічного аналізу, є системою певних знань, пов'язану з дослідженням фінансового стану підприємства і фінансових результатів, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників на основі даних бухгалтерської (фінансової) звітності.
Список літератури:
- Закон № 996 / Закон України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19/07/99г. № 996 – ХIV, зі змінами та доповненням.
- Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 1 / Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну України від 31/03/99г. №; 87
УДК 38.45
Танюк І.А.
Хмельницький економічний університет, м. Хмельницький
ОЦІНКА РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
У фазі економічного зростання подолання негативних наслідків тривалого кризового періоду національної економіки пов’язано зі структурним трансформуванням системи господарювання, перебудуванням економіки на принципах підприємництва, використанням стимулювальних факторів ринкової кон’юнктури, застосуванням новітніх технологій виробництва та збуту, а також ефективним менеджментом. Багато підприємств опинилось у кризовому стані чи мають труднощі з адаптацією до мінливості ринкового середовища. Ступінь зношування та застарілості основних фондів залишаються високими. Порівняно зі світовим рівнем економіка України є технологічно відсталою.
За таких умов конкурентоспроможність підприємства потрібно всебічно та систематично оцінювати, використовуючи при цьому різноманітні ефективні методи, прийоми та способи аналізу. Тільки за таких умов можна достовірно оцінити результати діяльності підприємства за період, що аналізується, та визначити основні помилки.
Оцінка ефективності виявлення резервів повинна бути головною у формулюванні тактики та стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства. При цьому критерієм визначення резервів є раціональний розподіл та використання наявних ресурсів при даному рівні розвитку техніки та технології, а також кваліфікації працівників всіх ланок підприємства.
Основним чинником внутрішніх резервів підприємства, що впливає на рівень конкурентоспроможності, є досконалість технології виробництва. У межах виробничої системи для вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення якості продукції, ресурсозбереження в сферах виробництва та споживання необхідно постійно стежити за технологією виробництва, а тому модернізація та впровадження нових технологій має стати пріоритетним напрямком у сфері виробництва.
Оскільки світовий рівень обладнання поки що недосяжний для вітчизняного виробника через постійну відсутність коштів та технологічну відсталість, то цей чинник зводиться до незначних удосконалень існуючих технологічних ліній та переймання зарубіжного досвіду з подальшим адаптуванням на власних підприємствах.
Але потрібно пам’ятати, що для підвищення конкурентоспроможності виробництва необхідно вчасно реагувати на інновації. Аналізуючи технічні завдання виробничого процесу, а також економічні аспекти, пов’язані із собівартістю готової продукції, необхідно визначити оптимальне співвідношення між гнучкістю та продуктивністю виробничої системи.
Здійснення діяльності підприємством, випуск продукції, яка була б конкурентоспроможною на зарубіжних ринках, залежить не тільки від технічного оснащення та наявності сучасних технологій, а й від кваліфікації працівників, ефективного управління персоналом, оскільки конкурентні переваги найефективніше використовують ті підприємства, де максимально використано можливості людини. Дедалі більшого значення набуває управління персоналом як фактор підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Ефективна інноваційна діяльність має також досить вагомий ступінь впливу на конкурентоспроможність підприємства, оскільки саме використання інноваційного потенціалу сприяє удосконаленню виробництва продукції, що в свою чергу має забезпечувати збільшення обсягів виробництва та рентабельності продукції.
Інформаційна складова забезпечення підвищення конкурентоспроможності підприємства – одна з найважливіших, якість роботи якої є чинником обґрунтованості управлінського рішення та ефективності функціонування системи. В свою чергу, витрати на збір, обробку, відновлення та збереження інформації в цій системі вимагатимуть значних матеріальних, грошових і трудових витрат.
Сьогодні не існує єдиної уніфікованої методики оцінки конкурентоспроможності підприємства, однак, не беручи до уваги галузеві особливості, можна визначити цілий ряд узагальнених теоретичних аспектів комплексної оцінки рівня конкурентоспроможності: що дозволяє розробити стратегічні й тактичні заходи щодо ефективного управління підвищенням рівня конкурентоспроможності; визначити найбільш перспективні напрямки розвитку підприємства; спланувати заходи щодо виходу на нові ринки збуту; сприяє залученню інвестицій та ін.
Кінцеві результати господарської діяльності складаються під впливом як інтенсивних, так і екстенсивних чинників, як якісних, так і кількісних показників використання ресурсів, при цьому особливістю інтенсивного й екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність.
Необхідно зазначити, що конкурентний потенціал є динамічної величиною і залежить від умов зовнішнього середовища, а тому при його оцінюванні необхідно враховувати взаємозв’язок і залежність його елементів з цим середовищем.
Список літератури:
1. Голофаева И.П. Методика расчета конкурентоспособности предприятия с помощью аппарата нечетких множеств с учетом социальных факторов // Механізм регулювання економіки. – 2004. – №2. – С. 48-51.
2. Гринько Т.В. Фактори конкурентоспроможності підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – Запоріжжя. – 2004. – №2. –С.50-53.
3. Кирчата І.М. Напрями формування економічного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства // Управління розвитком: Зб. наук. статей. – Х., 2006. – № 7. – С.19-21.
5. Портер М. Международная конкуренция / Пер. с англ. В.Д. Щетинина. – М.: Международные отношения, 1993. –306 с.
УДК: 005.311.6.(063)