З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред

Вид материала

Документы

Содержание Умови ефективності управлінських рішень Список літератури Удосконалення автоматизованої інформаційної системи управління підприємством

Подобный материал:

• Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
• Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
• Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
• Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
• Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
• Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.

Топалов А.Д., к.е.н., доцент,

Оніщенко Ю.В.

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя


УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ


В умовах постійного реформування системи державного управління особливого значення набуває удосконалення механізму розроблення та прийняття управлінського рішення як складової частини управлінського процесу. Цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини та раціоналізація взаємодії владних структур і суспільних груп становлять сьогодні основний зміст державного управління в Україні. Проблема підвищення рівня ефективності прийняття управлінських рішень зберігає свою актуальність. Аналіз існуючого сьогодні характеру, структури, форм, засобів та механізмів прийняття управлінських рішень може реально показати цілі суб’єктів суспільної взаємодії, їх намагання до змін, систему зв’язків, що забезпечують визначеність та послідовність державно-політичного курсу, інноваційний характер державно-управлінських рішень. Проте проблема полягає в існуючій невідповідності між теоретичною та практичною реалізацією (ефективністю) управлінських рішень [1, с. 2].

Важливість управлінських рішень та й самої функції їх прийняття у процесі державного управління зумовлена тим, що їх ухвалення, по-перше, чітко простежується як умова виконання усіх інших функцій; по-друге, є безпосереднім продуктом діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів; почетверте, виступає однією з форм реалізації соціальних інтересів.

Існує кілька методів ухвалення управлінських рішень, але ми зупинимось на характеристиці двох основних: індивідуальному та груповому. Індивідуальні рішення ухвалюються одноособово, незважаючи на те, чи суб’єкт їх прийняття діє відповідно до власних поглядів чи чужих. Метод прийняття групових рішень ґрунтується на більшому обсязі інформації, дає змогу розглянути усі перспективи та альтернативи та забезпечує засоби для можливості ухвалення та реалізації рішення.

У ситуаціях для вирішення простих питань прийняття індивідуальних рішень буде ефективнішим.Прийняття групових рішень краще в ситуаціях, коли необхідно глибоко проаналізувати ситуацію, розглянути кілька варіантів альтернатив.

Прихильники раціонального підходу Г. Саймон та С. Сазерленд під час аналізу рішень називають такі чинники, які допоможуть уникати суб’єктивізму під час прийняття управлінських рішень:

1. Рішення не приймати на основі одного випадку.

2. Обдумувати рішення, перш ніж виконувати.

3. У групових рішеннях забезпечувати висловлення контраргументів.

4. Менеджери повинні використовувати учасницький стиль і дотримуватись рівності.

5. Вивчати статистику.

Моделі прийняття рішень, що побудовані на раціональності, стверджують, що для того, щоб зрозуміти реальний світ рішень, потрібно розглянути, якою мірою рішення стало результатом раціональних процесів [2, с. 244].

Будь-яке рішення – це поєднання раціоналізму та ірраціоналізму. Це у своїй праці намагався показати Г. Саймон. Він говорить, що раціональність має бути обмежена. Процес прийняття рішень як діяльність у світі обмеженої раціональності є мотивований забезпеченням, а не максималізацією: це означає, що прийняті рішення не виходять з розгляду усіх наявних альтернатив. У такому випадку суб’єкт прийняття управлінського рішення може прийняти рішення, що не перевищує його обмеженої когнітивної здатності [2, с. 248].

Рішення ефективне, якщо воно має на меті суспільну мотивацію та інтереси справи. Співробітники повинні знати, якими мотивами керувався керівник, приймаючи те чи інше рішення і які цілі будуть досягнуті в результаті його виконання. Це одна із головних умов ефективності управлінського рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що рішення – це вибір однієї з альтернатив. Прийняття рішень – це зв’язуючий процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції. Рішення можуть прийматися за допомогою інтуїції, думки або методом раціонального вирішення проблем. Останній метод сприяє підвищенню ймовірності прийняття ефективного рішення у новій складній ситуації. Процес прийняття управлінського рішення не є завершеним, поки через систему зворотного зв’язку не буде засвідчений факт реального вирішення проблеми завдяки зробленому вибору. На прийняття рішень впливає, велика кількість зовнішніх і внутрішніх обставин, таких як ціннісні орієнтації суб’єкта прийняття управлінського рішення, ситуація прийняття рішень тощо.

Прийняття правильних рішень – це сфера управлінського мистецтва. Здатність і уміння робити це розвивається з досвідом, придбаним керівником протягом усього життя. Сукупність знання і уміння формують компетентність будь-якого керівника і залежно від рівня останнього вказують на рівень ефективності його роботи. Особи, які приймають рішення, є суб’єктами управлінського рішення, а – це менеджери різних рівнів (державного, регіонального та внутрішньоорганізаційного) і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рішень.

Список літератури:

1. Єрескова Т. Соціологічне забезпечення прийняття управлінських рішень як чинник ефективності в діяльності в системі державного управління //Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Вип. 15. –Донецьк, 2009.

2. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії та практики аналізу політики:навч. посіб. / В. Парсонс. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 549 с.


УДК 005.3:004

Харченко Ю.А., к.т.н., доцент

Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка


УДОСКОНАЛЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ


Сучасні трансформаційні процеси ринкової економіки висувають нові вимоги до системи управління суб’єктами господарювання щодо оперативності, обґрунтованості та ефективності управлінських рішень. Однією із складових частин загальної системи управління є обліково-аналітичне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, яке надає повні, достовірні, своєчасні статистичні й виробничі дані та результати економічного аналізу для формування і прийняття управлінських рішень.

Одним із шляхів покращення функціонування обліково-аналітичного забезпечення системи управління підприємством є використання автоматизованих управлінських інформаційних систем (УІС). Вони надають можливість збирання, опрацювання та комплексного використання економічної інформації з усіх джерел для розв’язання аналітичних задач, а також інтегрують інформацію про роботу всіх підрозділів підприємства та дають можливість впливу і коригування процесу на стадії розвитку для досягнення поставлених цілей і завдань.

Підвищення оперативності та якості управління діяльністю суб’єктів господарювання пов'язане з розвитком комп'ютерних технологій та використанням сучасного програмного прикладного забезпечення. Отже, для удосконалення обліково-аналітичного забезпечення всіх щоденних основних внутрішніх бізнес-процесів, а також оперативного аналізу ситуації і прийняття ефективних управлінських рішень на базі повної, достовірної та своєчасної інформації актуальною задачею є вибір і впровадження управлінської системи ERP (Enterprise Resource Planning) на підприємстві.

В системі ERP вдало поєднані сучасні концепції управління з комп'ютерними технологіями. Повномасштабна ERP - система це комплексне інформаційне середовище для автоматизації планування, обліку, контролю і аналізу всіх основних бізнес-процесів підприємства (планування виробництва, управління закупками, запасами і продажами, облік потреб в різних видах ресурсів, взаємодія з постачальниками і покупцями, управління якістю і трудовими ресурсами тощо), реалізована на базі інтегрованого програмного забезпечення.

Першу систему ERP “SAP R/3” (80-90 р ХХ ст.) запропонувала німецька компанія SAP AG, яка зараз є світовим лідером за кількістю впроваджень на великих підприємствах. Вона містить компоненти для автоматизації щоденних операцій внутрішніх бізнес-процесів, систематизації інформації, підтримки взаємодії з бізнес-партнерами, засоби підтримки прийняття рішень для вищого керівництва й власників. Інформаційні потоки побудовані таким чином, що більшість поточних задач розв'язуються менеджерами середньої ланки, а вище керівництво формує стратегію підприємства й здійснює контроль її реалізації. Основними перевагами є багатофункціональність, можливість застосування окремих галузевих рішень (27 різних модулів), використання досвіду лідерів світового бізнесу і поступове впровадження окремими модулями відповідно до темпів розвитку підприємства. Недоліки полягають в занадто жорсткій регламентації бізнес-процесів для підприємства та тривалому терміну реалізації проекту (5-7 років) для великих підприємств.

Одним із основних конкурентів німецької компанії на світовому та українському ринках є Oracle Corporation (США) з системою “Oracle E-Business Suite”, яка має досить сильні позиції у галузях, де стандарти бізнес-процесів аналогічні в усьому світі (телекомунікації, банки, хімічна і металургійна промисловість), це зменшує витрати на впровадження і обслуговування системи. Конкурентні переваги цієї ERP - системи повністю реалізуються при впровадженні на нових підприємствах, де формується система управління. Основним недоліком є відсутність чіткої відпрацьованої системи підтримки впроваджених ERP - систем.

Крім світових лідерів є розробники ERP - систем, які мають багаторічний досвід і орієнтуються на середні підприємства, наприклад, “MFG/PRO” корпорації QAD (США), “1С: Предприятие 8.0 Управление производственным предприятием” компанії 1С (Росія) та інші. Вони позиціонують власні розробки, як повноцінні системи управління підприємством, в яких поєднуються стандарти ERPII з відносно доступною ціною. Перевагами є можливість одночасного впровадження всіх модулів і як наслідок зменшення терміну і вартості впровадження, а також можливість доопрацювання системи під конкретні вимоги підприємства. Недоліком є обмежений набір функціональних можливостей, тому ці системи можуть бути рекомендовані як перший етап автоматизації процесів управління на підприємстві.

Вибір системи, оптимальної за функціональними характеристиками залежить від галузі, типу і розмірів виробництва. Перевагу мають ті виробники ERP - систем, що поєднують власні канонічні розробки, побудовані на кращих західних бізнес-моделях, з гнучким налаштуванням для вітчизняних промислових підприємств. Тобто це має бути інтегрована інформаційна система, яка задовольняє вимогам галузі та має широкі функціональні можливості для автоматизації управління матеріально-технічним постачанням, виробничими процесами і фінансовими потоками.

Таким чином впровадження системи не тільки прискорює виконання певних видів робіт, наприклад, оброблення замовлень, розрахунок фінансових показників, формування звіту з прибутків, зведення балансу, а також надає можливість прийняття оперативних управлінських рішень на основі повної, достовірної інформації завдяки створеній єдиній базі даних. При цьому скорочується час на виконання працівниками рутинних робіт і збільшується відповідно для аналітичної роботи. Отже, удосконалення обліково-аналітичного забезпечення підвищить фінансову стійкість, інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність підприємства.