З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
Проблеми управлінського обліку інших витрат операційної діяльності на фармацевтичних підприємствах В останні роки ділова активність фармацевтичних підприємств збільшилася за рахунок освоєння нових видів лікарських засобів, розширення ринків збуту, що у свою чергу обумовило зростання обсягів виробництва фармацевтичної продукції та призвело до збільшення витрат на її виготовлення, у тому числі інших витрат операційної діяльності. Недостатнє усвідомлення ролі інших витрат операційної діяльності при формуванні повної собівартості фармацевтичної продукції на практиці призводить до необачних управлінських рішень керівництвом, що у свою чергу негативно впливає на фінансові результати діяльності таких вітчизняних підприємств. Відсутність чітко налагоджуваної системи управлінського обліку інших витрат операційної діяльності дає змогу говорити про проблеми, які існують у його запровадженні і ефективному використанні в практичній діяльності цього роду підприємств. Основні проблеми управлінського обліку інших витрат операційної діяльності можна умовно поділити на загальні і специфічні. При чому останні класифікуємо облікові та контрольні (табл. 1). До першої групи проблем потрапляють в основному правові принципи організації управлінського обліку. Відсутність чіткої стандартизації і регулювання внутрішньогосподарського (управлінського) обліку з боку законодавства породжує невизначеність у питанні чи потрібен взагалі цей вид обліку в практичній діяльності фармацевтичних підприємств, якщо держава не у змозі його контролювати. Професор Нападовська Л.В. стверджує, що основними рисами такого обліку мають стати реалістичність і доцільність задоволення потреб внутрішніх користувачів (менеджерів та керівників підприємства), а не органів державної влади [1, с.13]. Можемо погодитися з думкою Атамаса П.Й., який визначає, що організація управлінського обліку на підприємстві залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва [2, с.10]. Таблиця 1 Систематизації науково-практичних проблем управлінського обліку інших витрат операційної діяльності на прикладі підприємств фармацевтичної галузі
Як відомо, тип організаційної структури та рівень централізації процесу управління впливають на модель управлінського обліку шляхом виділення центрів відповідальності, місць виникнення витрат і статей витрат, що підлягають регулюванню керівництвом структурного підрозділу. При чому слід пам’ятати, що практичний бік застосування управлінського обліку ставить перед керівництвом фармацевтичних підприємств конкретні завдання організаційного характеру, а саме:
В управлінському обліку інші витрати операційної діяльності підприємства відносять до складу невиробничих витрат, які охоплюють витрати на управління, дослідження і розробки, збут продукції тощо. Склад невиробничих витрат в Україні регламентовано П(С)БО 16 «Витрати» [3]. Однак враховуючи специфіку діяльності фармацевтичних підприємств постає ряд облікових та контрольних проблем управлінського обліку інших витрат операційної діяльності, вирішення яких дасть можливість ефективно організувати систему управлінського обліку та досягти бажаного результату для керівництва. Список літератури:
УДК 658.17 Юрченко О.В. Кіровоградський національний технічний університет, м.Кіровоград ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВИТРАТ В сучасних умовах господарювання необхідність дослідження проблем управління соціальними витратами підприємства визначається посиленням місця людського фактору в підвищенні конкурентоспроможності діяльності підприємств. При чому важливе значення має не лише розмір цих витрат, а й ефективність їх використання. За цих умов для оптимізації соціальних витрат потрібна ефективна системи управління ними та повне інформаційне забезпечення. Однією з важливих проблем, що ускладнює процес управління соціальними витратами та їхнім інформаційним забезпеченням, що потребує вирішення, є не відпрацьованість понятійного апарату. На сьогоднішній день відсутня однозначність в трактуванні категорії «соціальні витрати». В економічній літературі та законодавчій базі немає чіткого визначення категорії «соціальні витрати», їх складу, класифікації та джерел фінансування, методики їх обліку та контролю з метою урахування інтересів власника, обґрунтування доцільності та ефективності їх здійснення. Чітке визначення термінів, розуміння мети та завдань бізнесу дозволить сформувати набір показників, необхідних для управління соціальними витратами, та визначити основні інструменти їх контролю. При дослідженні соціальних витрат багато авторів дає їх детальний перелік, включаючи до їх складу велику кількість різних витрат. Вони окрім вищезазначених включають витрати на містобудування, комунальні податки, витрати спрямовані на захист прав споживачів та ін.[5;8] До певної міри такі автори праві, бо всі ці витрати поєднані з людським фактором. Але, для побудови раціональної системи інформаційного забезпечення управління цими витратами в рамках бухгалтерського обліку необхідне більш чітке їх визначення. А тому, на нашу думку, вищезазначені витрати включати до складу соціальних витрат недоцільно. Чітке розуміння сутності соціальних витрат потребує їх подальшого дослідження та систематизації. Визначення «соціальні витрати» достатньо часто зустрічаються в економічній літературі, але при цьому науковці та автори далеко не однозначні в визначенні суті цих термінів. В ході проведення дослідження було виявлено, що в фаховій літературі соціальні витрати трактуються, як у широкому так і вузькому розумінні. Трактування соціальних витрат у широкому розумінні передбачає макроекономічне трактування. При цьому соціальні витрати визначаються як витрати всього суспільства. Багато авторів їх визначають таким поняттям, як «издержки», що трактуються, як «затраты, которые несет общество в целом от того или иного производственного процесса или бизнес – решения» [1;4]. Трактування соціальних витрат в вузькому розумінні, більшістю авторів визначається як витрати пов’язані з робочою силою, людським фактором. Соціальні витрати в цьому випадку розглядаються через інвестиції у розвиток людського капіталу, який є вартісною оцінкою робочої сили, інтелектуальних зусиль працівників. Відмінності у підходах авторів до трактування соціальних витрат полягають у їх складі. Традиційним підходом при визначенні складу соціальних витрат є запропоновані С.Л.Брю та К.Р. Макконелом три основні види інвестицій в людський капітал: витрати на освіту, витрати на охорону здоров’я та витрати на мобільність [2]. Цей підхід розділяють багато авторів. На нашу думку витрати на мобільність робочої сили є актуальними на макроекономічному рівні. З точки зору суб’єктів підприємницької діяльності вони становлять незначну питому вагу та не потребують окремого виділення. Заслуговує на увагу точка зору авторів, які включають до складу таких витрат екологічні фактори [6;7;8], що є особливо актуальним з огляду сучасного стану навколишнього середовища. Більшість авторів є однозначними при включенні до складу витрат на забезпечення умов охорони праці [3;8]. Отже, важливе місце в вирішенні проблем, пов’язаних з управлінням соціальними витратами та їхнім інформаційним забезпеченням є відпрацювання понятійного апарату. Чітке визначення термінів, розуміння мети та завдань бізнесу дозволить сформувати набір показників, необхідних для управління соціальними витратами, та визначити основні інструменти їх контролю. Тому, склад та чітке розуміння сутності соціальних витрат зумовлює необхідність їх подальшого дослідження та систематизації. Список літератури:
СЕКЦІЯ 3 РОЛЬ АУДИТУ В ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ УДК 331.01 Глущенко О. Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ Державний контроль використовується для перевірки відповідності діяльності учасників суспільних відносин встановленим приписам, в рамках і межах яких вони мають діяти. Мета контрою полягає у встановленні результатів діяльності певних суб'єктів, допущених відхилень від прийнятих вимог, принципів організації, виявленні причин цих відхилень, а також у визначенні шляхів подолання перешкод для ефективного функціонування всієї системи. З допомогою контролю, який у науці управління називають “зворотним зв'язком”, суб'єкт управління отримує інформацію про результати діяльності, а також про ті помилки та зміни ситуації, що можуть призвести до невиконання поставлених завдань чи отримання зовсім інших результатів. Маючи таку інформацію, можна оперативно втрутитися, привести важелі управління у відповідність з умовами, що виникають, та попередити небажані наслідки. Держава є одним з головних суб'єктів здійснення контрольної функції у суспільстві. Адже вона наділена реальними повноваженнями для впливу на суспільство, при здійсненні якого вона покладається і на засоби контролю. Отже, державний контроль є важливим видом діяльності держави, що здійснюється уповноваженими державними органами, посадовими особами і спрямований на забезпечення законності й дисципліни. Сутність державного контролю полягає у спостереженні та перевірці розвитку суспільної системи й усіх її елементів відповідно до визначених напрямів, а також у попередженні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такому розвитку. Контроль тісно пов'язаний з іншими видами державної діяльності й може входити до їх складу як певна частина. Водночас як самостійна функція управління контроль має специфічний характер. Тому контроль як певний вид діяльності можна розглядати як самостійне явище або як складову інших видів діяльності держави та функцій її органів. Слід зазначити що державний контроль є одним з важелів що застосовуються в державному управління. В свою чергу державне управління в широкому розумінні – це сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому. Стаття 6 Конституції України встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Іншою мовою, державне управління в широкому розумінні характеризує всю діяльність держави за організуючим впливом зі сторони спеціальних суб’єктів права на суспільні відносини. Державне управління у вузькому розумінні – це сукупність державних органів, між якими певним чином розподілені різні види діяльності держави. Відтак категорія державного управління у вузькому значенні відображає відносно самостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина держаних органів. Отже, державне управління – це вид соціального управління, вид специфічної діяльності держави, що полягає у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою її врегулювання відповідно до державних інтересів. Основними рисами державного управління є: 1) загальнодержавний характер; 2) підзаконний характер; 3) юридично-правовий, розпорядчий характер; 4) організаційний зміст; 5) цільове призначення, активний характер; 6) постійна основа, безперервність. Зміст державного управління реалізується через комплекс функцій управління, які виконують задачі держави й суспільства шляхом владно- організаційної діяльності у різних процесуальних формах. Слід відзначити, що управлінські зв’язки простежуються й у діяльності законодавчих органів, органів прокуратури, судів, проте ці зв’язки є внутрішніми, організаційно-правовими. Також виділяють місцеве самоврядування – право територіальної громади – жителів села або добровільного об’єднання в сільську общину жителів декількох сіл, міст для самостійного вирішення питань місцевого значення. Державне управління здійснюють усі державні органи – законодавчої, судової та виконавчої гілок влади. Хоч основна група управлінських відносин складається саме у сфері виконавчої влади, не всі відносини за участю органів виконавчої влади можуть бути управлінськими, і не всі з останніх входять до складу предмета адміністративного права. Так, виконавчі органи здійснюють багато функцій, які не є управлінськими (інформаційна, благодійна, ідеологічна діяльність тощо). Однак, як вище зазначалося, управлінська діяльність ґрунтується й на інших галузях права, використовуючи їх потенціал впливу на суспільні відносини, а деякі управлінські за своєю природою відносини взагалі не врегульовані нормами права або через недосконалість правового регулювання, або через творчий характер цих відносин. Список літератури:
УДК 336.131 Дугинський Б.Л., к.е.н., професор, Пікалова Г.Ю. Донецький університет економіки та права, м. Донецьк КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ В умовах становлення ринкових відносин в Україні важливим чинником, що позитивно впливає на стабілізацію фінансового стану держави, є розв'язання проблеми розрахунково-платіжної дисципліни. У зв'язку з цим за і станом розрахунково-платіжної дисципліни в кожному підприємстві має бути встановлений систематичний контроль на всіх стадіях здійснення розрахункових операцій. Системність розрахунків обумовила характер змісту пропозицій щодо удосконалення формування облікової політики та методики відображення інформації про них у бухгалтерському обліку. В обліковій політиці у відношенні обліку розрахунків способи документування розкриваються наступним чином: наводиться перелік документів, що виробляються на бланках, розроблених підприємством, а безпосередньо форми бланків затверджуються у додатках; затверджується список осіб, які мають право підписувати первинні документи, а також можливі підстави для використання факсиміле, печаток та штампів підприємства; затверджуються способи захисту інформації та зберігання електронних документів. Приступаючи до ревізії, належить вияснити правильність відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків. Встановлено,що ревізор зобов'язаний з'ясувати: причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена; реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків,де дебітори визнають свою заборгованість); дотримання строків позовної давності; заходи, що вживалися до її погашення; дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами. Перевіряючи іншу дебіторську заборгованість, потрібно звернути увагу на наявність такої заборгованості у працівників даного підприємства, яка виникає внаслідок відпущення без попередньої оплати ТМЦ за незданий, зіпсований одяг, неповернуті підзвітні суми. Слід звернути увагу на своєчасність проведення інвентаризації розрахунків. Запропоновано в умовах підприємства з використанням інформаційних технологій виконувати відомість обліку дебіторської та кредиторської заборгованості за кожен місяць (табл. 1). Сальдо на кінець дає можливість по кожному кредитору визначити заборгованість. У примітках до форми № 1 «Баланс» розкриваємо інформацію з рядка 530 «Кредиторська заборгованість за товари,роботи, послуги» розділу «Поточні зобов’язання». Таблиця 1 Приклад відомості аналітичного обліку по рахунку 3713
Також запропоновано використовувати звіт про динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості (табл. 2). Таблиця 2 Приклад звіту про динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості
Таким чином, це дозволить підвищити контрольні функції та ефективність інформаційного забезпечення управління розрахунками суб’єктів господарювання через раціональну їх організацію, сприятиме удосконаленню методики бухгалтерського обліку розрахунків підприємств. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||