З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
УДК 657: 336:631
Савченко О.С., Олійник А.А.
Кіровоградський національний технічний університет, м. Кіровоград
ДО ПРОБЛЕМ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ
У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Галузевому аспекту сутності та організації управлінського обліку в аграрному виробництві вітчизняними науковцями приділяється недостатньо уваги. У вітчизняній науковій літературі з облікової проблематики, як і на теренах пострадянського простору з кінця ХХ сторіччя формуються два діаметрально протилежні підходи щодо напрямків еволюції бухгалтерського обліку. За першим підходом напрямок еволюції обліку – це його диференціація. Другий напрямок – його інтеграція. Виникнення розбіжності в поглядах є об’єктивно зумовленим. Це пов’язано із сутністю бухгалтерського обліку, а саме з тим, що його змістом і призначенням є інформація про факти господарського життя, але інформація може бути різноманітною і суспільство потребує її формування за різними підходами. У зв’язку з цим у ХХ сторіччі виникли різні облікові концепції: макроекономічного, фінансового, управлінського обліку, стандартизації, податкового обліку та інших. Ці концепції обумовлені спрямуванням на реалізацію різноспрямованих потреб користувачів в інформації. Разом з тим, формування концепції управлінського обліку не ставить під сумнів цінності для управління облікової інформації отриманої за іншими концепціями. Назва управлінського, в цьому зв’язку, орієнтується на цілі інформаційного забезпечення управління. Традиційно у фаховій літературі, як і у нормативних документах при визначенні управлінського обліку, акцентується увага саме на внутрішньому управлінні. У цьому зв’язку нам імпонує позиція Моссаковського В. Б., за якою для сільськогосподарських підприємств такий підхід неприйнятний, адже інформація про собівартість виробленої та реалізованої продукції використовується на рівні регіонального, відомчого та державного управління. На нашу думку, зважаючи на важливість інформації про використання земельних ресурсів, стан земельних ресурсів та характеристики сільськогосподарської продукції з точки зору впливу на безпеку життєдіяльності суспільства неможливо зводити управлінський облік у сільському господарстві тільки до внутрішньовиробничого, що розширює сферу його використання і відповідно має позначитись на методології.
Функціонування управлінського внутрішньовиробничого обліку в сільськогосподарських підприємствах в сучасних умовах ускладнилося через відсутність служби, яка б відповідала за ведення обліку, контролю та підведення підсумків діяльності виробничих підрозділів, зміни в організаційній побудові підприємств і центрів відповідальності та відмову від матеріального стимулювання виконавців. Відновлення раніше існуючого економічного відділу в сучасних умовах залежить від волі власника (господаря). Якщо подібна служба підприємства не буде створюватися, то необхідно розподілити обов’язки між спеціалістами щодо розробки бюджетів підрозділів, обліку витрат у розрізі різних об’єктів (культури, групи культур, поля сівозміни, виробничі підрозділи, види робіт, тощо), їх контролю та аналізу, підведення підсумків діяльності.
В умовах розвитку ринкових відносин об’єктивною є необхідність формування внутрішніх управлінських інформаційних систем, що орієнтуються на виробничий і фінансовий менеджмент. Поява та розвиток комп’ютерної техніки та комунікаційних систем спричинили суттєвий вплив на облікову процедуру і зумовили виникнення нової автоматизованої форми бухгалтерського обліку. За умови їх існування є можливим організувати облікову процедуру, що має такі відмінності: разове введення первинної інформації; централізація облікової інформації і децентралізація процесу їх обробки; автоматизація формування більшості первинних документів, бухгалтерських розрахунків, звітів, можливість отримання зведених даних в режимі реального часу; значні можливості поглиблення аналітичності обліку; можливості паралельного застосування різних класифікацій, альтернативних варіантів оцінок. Проте, реалізація цих особливостей є лише потенційно можливою і потребує наявності як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. Як перші так і другі безпосередньо пов’язані з рівнем культури бізнесу та відповідно із запитами власників сільськогосподарських підприємств, щодо рівня менеджменту. Інформаційне забезпечення потреб як виробничого, так і фінансового менеджменту у сучасних умовах сільськогосподарського виробництва за інтеграційним підходом, як свідчить практика, є проблематичним. Проте, виокремлення в організаційній структурі сільськогосподарських підприємств управлінської бухгалтерії теж є а ні доцільним, а ні можливим. Одним з напрямків розв’язання проблеми ми бачимо в таких організаційних заходах, як створення єдиної обліково-економічної служби, інтеграції функцій і методології виробничо-фінансового планування та обліку, що потребує використання в поточному плануванні специфічних елементів методу бухгалтерського обліку. У сільськогосподарському виробництві практично не використовується методологія управлінського обліку. Проте, на нашу думку, для сучасних умов існування агробізнесу це не є актуальним. Але ми не заперечуємо необхідності посилення обліково-економічних управлінських акцентів, стосовно планування, аналізу виробничих затрат; створення внутрішніх мотиваційних механізмів, спрямованих на ефективність використання ресурсів.
Список літератури:
О.С. Савченко, Інформаційне забезпечення виробничого менеджменту в агробізнесі //Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. – Вип. 7. В двох частинах. - Ч.I. – Кіровоград: КДТУ, 2005 - С. 434 – 438
- А.А. Олійник Аграрні підприємства як специфічний об’єкт регулювання: історичний та закордонний аспекти // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 18, Ч.ІІ – Кіровоград: КНТУ, 2010.– 288 с.С.174-178
УДК 657.12
Сало Х.О.
Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ВИТРАТ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
Однією з основних складових господарської діяльності будь-якого підприємства є витрати. Величина витрат спричиняє вплив і визначає розмір фінансового результату підприємства, рентабельності виробництва, і відтак дозволяє встановити необхідність оптимального пошуку резервів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства. Важливе значення для формування основних показників діяльності підприємства, зокрема, собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг), фінансового результату, має достовірне визначення та розподіл витрат звітного періоду, а також правильність їх відображення в обліку, розподіл та списання витрат майбутніх періодів.
Витрати відносяться до активу тому, що «метою створення активу, що має назву витрати майбутніх періодів, є відповідальне віднесення витрат на період, в якому будуть отримані економічні вигоди. В міру того, як витрати майбутніх періодів приноситимуть вигоду, вони списуватимуться та відображатимуться як витрати». Виходячи з принципу відповідності доходів і витрат, «витрати, понесені з метою отримання доходу у майбутніх періодах, не списуються з рахунків, а продовжують фігурувати в бухгалтерських книгах підприємства як актив до періоду, в якому визнається відповідний дохід» [1, c. 17]. Таким чином, досвідчений бухгалтер, ознайомлений з особливостями відображення в обліку витрат майбутніх періодів, на практиці може впливати на фінансовий результат, не порушуючи при цьому норми чинного законодавства.
Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій для обліку витрат майбутніх періодів призначено рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». До таких витрат відносять: витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; витрати пов’язані з освоєнням нового виробництва; сплачені авансом орендні платежі; оплату страхового полісу; передплату за періодичні та довідкові видання тощо [2].
Порядок обліку витрат майбутніх періодів у системі бухгалтерського обліку регулюється різними нормативними актами. Зокрема, в Україні до таких нормативних документів належать: П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 25 «Фінансова звітність суб’єктів малого підприємництва», Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій тощо.
Нині система бухгалтерського обліку витрат, що підлягають розподілу, організовується таким чином: у частині витрат майбутніх періодів, що належать до активу, суми витрат, що враховуються у момент виникнення на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за дебетом у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів, розрахункових рахунків тощо. Суми витрат, що належать до поточного періоду, списуються з рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» за кредитом на рахунки обліку витрат звітного періоду. Сальдо рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів2 на кінець звітного періоду відображається в активі балансу у статті «Витрати майбутніх періодів».
Особливість обліку витрат майбутніх періодів полягає також у їхній класифікації. Доцільною є класифікація таких витрат за видами діяльності, що сприятиме визначенню напрямів їх здійснення (використання) та впливу на конкретні показники діяльності. Це дає змогу отримати додаткову інформацію про такі витрати, їхній склад та величину, а також, керівництво має можливість на основі такої інформації прийняти відповідні управлінські рішення, та, прослідкувати яким чином вони впливають на фінансовий результат діяльності підприємства.
Вивчення економічної сутності витрат майбутніх періодів передбачає їхнє дослідження у порівнянні з величиною прибутку. Стаття «Витрати майбутніх періодів» у витратній частині безпосередньо впливає на величину фінансового результату за звітний період. І якщо у даній статті відображенні витрати, які не були враховані при визначені фінансового результату, тоді розмір прибутку повинен збільшуватись. Якщо ж, навпаки, витрати враховані при визначенні фінансового результату, але не віднесені до статті «Витрати майбутніх періодів», фінансовий результат зменшується. Це означає, що сума витрат у статті «Витрати майбутніх періодів» є регулятором або інструментом, який впливатиме на фінансові результати діяльності підприємства [3].
Таким чином, витрати майбутніх періодів штучно збільшують прибуток підприємства. При цьому досить цікавим є той факт, що збільшуючи прибуток підприємства, витрати майбутніх періодів разом з тим зменшують величину грошових потоків, що, зрештою, призводить до парадоксу: коли у підприємства є прибуток, а підприємство оголошується банкрутом через неліквідність, адже збільшуючи прибуток витрати майбутніх періодів, разом з тим, призводять до відтоку грошових коштів підприємства.
Крім того, відсутність нормативного регулювання порядку обліку витрат майбутніх періодів, призводить до того, що бухгалтер на практиці не лише самостійно вирішує, які саме витрати відносити до складу майбутніх періодів, але й сам визначає методи їх списання. Тому, беручи до уваги важливість даного питання, пропонуємо закріпити на законодавчому рівні склад витрат майбутніх періодів та можливі методи їх списання.
Список літератури:
1. Вареня В. Витрати та доходи майбутніх періодів в обліку та звітності / В. Вареня // Главбух. – 2008. – № 5 (556). – С. 15-21.
2. Інструкція до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.01.1999 р. № 291.
3. Коміренко В. Особливості обліку витрат та доходів майбутніх періодів / В. Коміренко // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – № 15. – С. 30-35.
УДК 657.21
Святенко І.М., к.е.н., доц., Крещенко О.В.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка
ПОЗАБАЛАНСОВИЙ ОБЛІК В СУЧАСНІЙ ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ
Сучасне ринкове середовище характеризується зростанням розвитку техніки і технологій виробництва, зміною споживчих властивостей товарів, робіт та послуг, широким застосуванням комунікаційних технологічних систем в управлінні підприємствами бюджетної сфери, що забезпечує ефективне використання наявних ресурсів держави. Головним механізмом реалізації таких можливостей є процес управління, ефективність якого повинна забезпечувати раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві.
У своїй господарській діяльності бюджетні установи користуються і розпоряджаються не тільки власним майном, але й здійснюють операції, пов’язані з використанням, зберіганням, розпорядженням майном, що їм не належить. Збільшення господарських операцій з похідними фінансовими інструментами створює можливість відображення в обліку активів, які реально не надійшли, та зобов’язань, що можуть бути непідтвердженими у майбутньому.
Недостовірність облікових даних внаслідок необґрунтованої методики бухгалтерського обліку в частині об’єктів позабалансового відображення робить неможливим проведення економічного аналізу як на рівні підприємств, так і на міждержавному рівні [1, с. 10-11; 2, с.163] . Для уникнення подвійного врахування об’єктів необхідним є ведення підприємствами обліку майна, що не може бути визнане його активами, на позабалансових рахунках, а також розробка методик обліку зобов’язань за похідними фінансовими інструментами.
Аналізуючи останні дослідження і публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, бачимо, що позабалансовому обліку у бюджетних установах не приділено належної уваги. Питання обліку на позабалансових рахунках розглядають лише в рамках діючого плану рахунків та інструкції про його використання. Виняток становлять праці Бутинця Ф.Ф. [1,3], Голова С.Ф. [4], Литвинчук І.В. [1], Билинської В.Ф. [5], Палія, Я.В., Соколова, М.С. Пушкаря та О.М. Петрука [2].
Необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо організації і методики обліку на позабалансових рахунках, їх адаптації до історично зумовлених особливостей національної системи бухгалтерського обліку та забезпечення облікового відображення нових об’єктів (похідних фінансових інструментів, резервування амортизаційних відрахувань), потреба у вирішенні облікових питань практичного характеру для забезпечення ефективного управління і раціонального використання господарських засобів підприємства зумовили актуальність теми статті.
Особливо, вирішення потребують питання формування та упорядкування понятійного облікового апарату; узгодження існуючих протиріч в класифікації рахунків бухгалтерського обліку; розмежування понять балансових і небалансових рахунків; необхідними є розробка первинних і звітних документів для обліку фактів, що відображаються на позабалансових рахунках; удосконалення методики бухгалтерського обліку та здійснення внутрішнього контролю позабалансових об’єктів обліку.
На різних етапах історичного розвитку в різних країнах автори по-різному визначали предмет бухгалтерського обліку. Досліджувати предмет позабалансового обліку необхідно в рамках предмету бухгалтерського обліку щоб не порушити цілісність системи.
Позабалансовий облік в Україні сформувався під впливом історичного досвіду ведення обліку на позабалансових рахунках в колишньому СРСР та сучасних вимог. У різні часові періоди на позабалансових рахунках відображалися різні об'єкти, але їх суми не включалися і не включаються до балансу підприємства ні прямо, ні у складі залишку інших рахунків [3, с. 178].
Кожне підприємство в рамках діючого законодавства має можливість деталізувати окремі групи господарських засобів і обліковувати їх детальніше - відповідно до потреб господарської діяльності підприємства, завдань оперативного керівництва ним з метою розвитку і одержання прибутку.
На нашу думку, напрямками розвитку позабалансового обліку бюджетних установ в Україні є удосконалення його теоретичної основи та наближення до оперативних потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації.
Для досягнення цієї мети потрібно: переглянути місце і роль позабалансового обліку в сучасній інформаційній системі бюджетної установи; розширити коло об'єктів позабалансового обліку з метою його використання для ведення управлінського обліку; застосувати для обліку на позабалансових рахунках метод подвійного запису.
Список літератури:
2. Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л., Литвинчук І.В. Організація бухгалтерського обліку: підручник / Ф.Ф. Бутинець, О.П. Войналович, І.Л. Томашевська, І.В. Литвинчук [За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця] – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2005. –412 с.
4. Петрук О.М. Бухгалтерський облік договірних зобов'язань і прав. – Житомир : Вид-во ЖІТІ, 2000. – 186 с.
7. Бутинець Ф.Ф. Облік на позабалансових рахунках // Бухгалтерський фінансовий облік: підручник / Ф.Ф. Бутинець, І.В. Литвинчук. – 7-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2006. –650 с.
1. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку : монографія / С.Ф. Голов. – К. : Центр навч. літ-ри, 2007. – 522 с.
8. Билинска Н.Е. Состояние и перспективы развития внебалансового учета в Украине / Н.Е. Билинска. - Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.1 с.167 - 171
УДК 657.411.6
Святенко С.І. к.е.н., доц.,Овчинникова І.А.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка