З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
Список літератури:
УДК 657.15 Ємяшева Е. В., Сизоненко О.А., к.е.н., доцент Макіївський економіко-гуманітарний інститут ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ Фінансові результати діяльності підприємства - це одна з основних категорій розвиненого товарного виробництва. На формування фінансових результатів впливає не тільки належність підприємства до певної сфери економічної діяльності та ефективність його господарювання, а й нормативно закріплений порядок визначення й відображення в системі бухгалтерського обліку однойменного об’єкта. Вагомий внесок у розвиток теоретичних, практичних, методичних та організаційних питань бухгалтерського обліку фінансових результатів зробили як вітчизняні (Ю.А. Бабаєв, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.Ф. Голов Я.Д., Крупка, Л.В. Нападовська та ін.), так і зарубіжні (Ю. Брігхем, Ван Бреда, Р.С. Каплан, Ш. Сундер, Е.С. Хендріксен та ін.) науковці. Проте дослідження фінансових результатів як об’єкта системи бухгалтерського обліку потребують подальшого розвитку та поглиблення. Останніми роками економісти все більше звертаються до «систем» як способу мислення та вирішення проблем. Багато в чому це обумовлено тим, що поняття і методи системного підходу виявляються найбільш корисними і придатними до застосування, ніж інші. Розглядаючи будь-який об’єкт дослідження як систему, що є сукупністю взаємопов’язаних елементів (підсистем), дослідники отримують можливість виявляти закономірності її функціонування та розвитку, оцінювати входи системи (ресурси), аналізувати виходи системи (цілі), виявляти зв'язок із зовнішнім середовищем і зворотний зв'язок [1, с. 14]. Бухгалтерський облік, безумовно, є системою, оскільки він наділений ознаками системи – наявність зв’язків (у тому числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих елементів), цілеспрямованість, збереження певної структури в заданих межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність. Саме тому найбільш поширене визначення його суті трактується як система спостереження, виміру і класифікації фактів господарської діяльності, яка узагальнює і передає інформацію для управління господарськими процесами [2]. Як і будь-якій відкритій стаціонарній системі, бухгалтерському обліку притаманні такі властивості: цілісність, взаємозв’язок і взаємодія із зовнішнім середовищем, структурність, ієрархічність, безперервність функціонування та еволюції, цілеспрямованість, альтернативність шляхів функціонування та розвитку, прагнення до стану стійкої рівноваги. Н. Валькова класифікує системи бухгалтерського обліку на макро- та мікросистему. Тобто система бухгалтерського обліку розглядається на рівні держави та на рівні окремого підприємства. Кожна з них має свої ознаки та структурні елементи. Макросистема бухгалтерського обліку складається з таких елементів:
Кожен з перелічених елементів інформаційно пов'язаний з категорією «фінансові результати». Отже, фінансові результати є складовою макросистеми бухгалтерського обліку. На мікрорівні фінансові результати, з одного боку, є підсистемою загальної інформаційної системи бухгалтерського обліку, а з іншого – її об’єктом. Як підсистема інформаційної системи, фінансові результати визначають успішність функціонування інших підсистем. Це твердження базується на таких властивостях систем, як когерентність (синхронність процесів змін стану різних елементів системи), взаємодоповнюваність (здатність елементів по-різному змінювати властивості інформаційних потоків), взаємозалежність (зміна стану одних елементів під впливом зміни станів інших елементів), взаємовигідність (спільне функціонування елементів поліпшує їх стан більшою мірою, ніж їх роздільне функціонування) [1, с. 35-36] Як об’єкт системи бухгалтерського обліку, фінансові результати є елементом інформаційної системи, який знаходиться під впливом управлінських дій. Таким чином, фінансові результати - це інформаційна та управлінська підсистема, яка передбачає реалізацію спеціальних процедур (організації, інформаційного забезпечення, управління, контролю), спрямованих на забезпечення сталого зростання прибутковості, оптимальної мобілізації та реалізації потенціалу економічного розвитку підприємства в довгостроковій перспективі його господарської діяльності, що призводить до збільшення ринкової вартості суб’єкта господарювання т відповідає основній меті, цілям і завданням загальної системи управління підприємством. Список літератури:
УДК 657.47 Єремян О.М., к.е.н., доцент Херсонський національний технічний університет, м. Херсон Сучасний стан обліку основних засобів Спроба законодавця максимально наблизити податковий та бухгалтерський обліки, яка реалізується останніми роками не могла не зачепити і основні засоби. Особливо актуальною ця тема стає з набранням чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з 01.04.2011р., згідно з яким змінився порядок нарахування амортизації і податковий облік основних засобів. ПКУ максимально наблизив податковий облік до бухгалтерського, але повного злиття не сталося. Сучасна редакція ПКУ нівелює розбіжності в назвах, використовуючи термін «основні засоби», збільшує вартісний критерій при зарахуванні об’єктів до складу основних засобів. Класифікація основних засобів за ПКУ прирівнюється до класифікації за П(С)БО 7 «Основні засоби», крім того, вводиться пооб'єктний податковий облік основних засобів за всіма групами. В цілому ж в податковому обліку, як і раніше, збереглося розподілення основних засобів на 2 великих групи: «виробничі» (використовувані в господарській діяльності, пп. 14.1.138, 138.8 ПКУ, іменовані ще в кодексі просто як «основні засоби») і «невиробничі» (не використовувані в господарській діяльності платника податків, п. 144.3 ПКУ). Відповідно витрати на придбання (самостійне виготовлення) ремонти, реконструкцію, модернізацію і інші поліпшення перших (виробничих) основних засобів підлягають «податковій» амортизації, а аналогічні витрати по невиробничим основним засобам в податковому обліку не амортизуються і не можуть враховуватися в зменшення об'єкту оподаткування (амортизація по ним нараховуватиметься лише в бухгалтерському обліку). Також, оперуючи тепер стосовно до ОЗ (як і в бухобліку) поняттям «первинна вартість», ПКУ залежно від способу надходження об'єктів (придбання, самостійного виготовлення, внесення до статутного капіталу, обміну) приписує визначати її за правилами, аналогічним обліковим (пп. 146.4— 146.10). Нарахування амортизації в податковому обліку максимально наблизилося до бухгалтерського обліку і здійснюється помісячно із застосуванням 5 бухгалтерських методів амортизації, що визначені П(С) БО 7 «Основні засоби». І у бухобліку, і в податковому обліку методи амортизації можна застосовувати усі (але це доцільно в окремих випадках). Раціонально на групу ОЗ застосовувати однакову норму амортизації до всіх об'єктів, а ще зручніше, якщо застосовується один метод амортизації до всіх ОЗ підприємства. Але застосування методів амортизації на вимогу ПСБО 7 «Основні засоби» (п. 28) і пп.145.1.4 ПКУ необхідно обґрунтовувати очікуваним способом отримання економічних вигод. Для того, щоб наблизити податковий облік як можна ближче до бухгалтерського, треба зупинитися на одному самому оптимальному для кожної групи вашого устаткування методі амортизації і обґрунтовано відобразити це в наказі про облікову політику. Але, в той же час, залишаються розбіжності в бухгалтерському і податковому обліку основних засобів. Так, незважаючи на те, що амортизація об'єктів основних засобів в податковому обліку здійснюється протягом строку їх корисного використання, законодавчо встановлюються мінімально допустимі їх строки. П(С) БО 7 «Основні засоби» визначає критерії віднесення ремонтних витрат на збільшення первісної вартості об'єктів основних засобів. До них відноситься вплив проведених ремонтних робіт на майбутні економічні вигоди від використання об'єкта [2, с.103]. За Податковим кодексом критерій майбутніх економічних вигод також застосовується, при цьому встановлюється вартісний критерій [1, с.138]. За платниками податків також зберігається можливість проведення в податковому обліку щорічної переоцінки (індексації) основних засобів, при цьому дещо змінився сам механізм її проведення (у його основу потрапили бухоблікові правила). Так, проводячи «податкову» переоцінку основних засобів, на коефіцієнт індексації (Кі) віднині належить індексувати як первинну вартість ОЗ, так і суму нарахованої по них амортизації. Відповідно, переоцінивши (збільшивши) таким чином первинну вартість ОЗ за станом на кінець року, починаючи з січня наступного року сума «податкової» амортизації розраховуватиметься вже виходячи з нової, переоціненої вартості. Та все ж, ставши по-бухгалтерські іменуватися «переоцінкою», така «податкова» переоцінка-індексація по-колишньому відрізняється від переоцінки в бухобліку, для проведення якої П(С) БО 7, як відомо, висуває свої правила (істотна відмінність залишкової вартості об'єкту від його справедливої вартості). Є відмінність і в тому, що в податковому обліку (пп. 146.21 ПКУ) переоцінити можна окремий об'єкт, а в бухгалтерському обліку переоцінювати треба всю групу, в якій виявився об'єкт із залишковою вартістю, що перевищує значно справедливу вартість на дату балансу. Як бачимо, багато в Податковому кодексі запозичене з бухгалтерського обліку, але повного суміщення в податковому і бухгалтерському обліках основних засобів досягти не вдалося, причинами тому можуть бути знову ж таки різні податкові і бухгалтерські облікові підходи до ремонтів і поліпшення основних засобів, їх переоцінки, встановленню термінів корисного використання об'єктів та ін. А тому, як і раніше, при веденні обліку основних засобів доведеться бути особливо уважним. Список літератури:
УДК 658.511 Журба І.Є., Худоба К.В. Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИТРАТ Будь-яке виробництво неможливе без здійснення певних витрат, склад яких визначається специфікою продукції, що випускається, і галузевими особливостями. Витрати є одним з оцінних показників, що характеризують якість роботи підприємства. У загальному випадку боротьба за зниження витрат, що не викликає негативних змін в ході виробництва і реалізації продукції, є природною і необхідною на всіх рівнях управління підприємством. Проте на сучасному етапі розвитку економіки існують витрати, обсяг яких повинен прагнути об'єктивного максимуму – це витрати екологічної спрямованості. Вченими зроблено значний внесок до теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком екологічних витрат. Загальні проблеми теорії та практики обліку екологічних витрат висвітлені у працях вітчизняних вчених: І.В. Замули, Т.О. Кірсанової, Л.Г. Мельника, В.З. Папінко, М.С. Пушкаря, А.А. Садєкова, О.А. Сизоненко, а також зарубіжних науковців і практиків: Г. Вінтера, Т.А. Дьоміної, Н.С. Еліаса, О.В. Латипової, М.М. Моувена, К.С. Саєнко, Д.У. Сенкова, В.К. Тішкова, Д.Р. Хенсена та інших. Проте на сьогоднішній день система обліку екологічних витрат промислових підприємств досі вимагає вдосконалення. Проблеми отримання адекватних і уніфікованих даних щодо екологічних витрат відмічають не тільки самими підприємствами, але і статистичні органи держави. Вищевикладене визначає головну мету цієї статті: визначити напрями вдосконалення обліку екологічних витрат промислових підприємств. Результати аналізу підходів вітчизняних і зарубіжних учених-економістів щодо трактування екологічних витрат дозволили виявити: спільність тверджень щодо розуміння екологічних витрат, як витрат, здійснених підприємством з метою охорони природи і відшкодування завданих збитків навколишньому природному середовищу; відмінність поглядів стосовно складу екологічних витрат, особливості екологічних витрат, які об’єднують витрати різних видів природоохоронної діяльності (операційної та інвестиційної) й охоплюють різні напрямки природокористування (охорона атмосферного повітря і зміни клімату, очищення стічних вод, поводження з відходами, захист і реабілітація ґрунтів, підземних і поверхневих вод, збереження біорізноманїття, радіаційна безпека) [1]. Загальна сума витрат на охорону навколишнього природного середовища складається з капітальних і поточних витрат. Капітальні – це витрати на створення нових і реконструкцію діючих природоохоронних основних засобів, розробку й упровадження нових еко-технологій, витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. До поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища відносять витрати, пов’язані з експлуатацією споруд природоохоронного характеру, здійсненням контролю за експлуатацією природоохоронного обладнання і станом навколишнього середовища, витрати на оплату послуг сторонніх підприємств і організацій зі спільного використання підприємствами регіону об’єктів природоохоронного призначення. Поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища списуються на виробничу собівартість продукції в повному обсязі. Порядок обліку капітальних витрат на охорону навколишнього природного середовища залежить від економічної сутності цих витрат. Таким чином, екологічні витрати «розчиняються» у загальній сумі витрат підприємства, впливаючи на загальний фінансовий результат його функціонування [2]. Для того щоб установити ступінь цього впливу пропонуються наступні першочергові дії у напрямі вдосконалення обліку екологічних витрат:
Впровадження запропонованих заходів приведе до раціональнішого використання коштів промислових підприємств, дозволить планувати, нормувати, контролювати і аналізувати природоохоронні заходи; створить умови для “рівності в правах” економічної і екологічної діяльності, дозволить визначати вплив екологічних витрат на рентабельність; полегшить визначення економічної ефективності еколого-економічних процесів. Список літератури:
search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/vWWWGroupParam1/lawextua?...classcode...1 - 50k. УДК 657.31 Земляна Ю.М., Панченко Г.С., к. е. н., Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИКОНАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію бухгалтерського обліку. В Україні функціонують близько 40 тисяч установ та організацій різного профілю, які повністю або частково утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Саме кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень [1,2]. Бухгалтерський облік в бюджетних установах має свої специфічні особливості, зумовлені законодавством про бюджетний устрій та бюджетний процес, інструкцією з бухгалтерського обліку в бюджетних установах і організаціях, іншими нормативними документами з обліку та звітності в бюджетних організаціях. До цих особливостей треба віднести організацію обліку у розрізі статтей бюджетної класифікації; контроль виконання кошторисів доходів та видатків; виділення в обліку касових та фактичних видатків. Бухгалтерський облік в бюджетних установах виконує свої конкретні задачі, має специфічні об’єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу інших підприємств та організацій. Видатки – один із найбільш важливих показників фінансово - господарської діяльності бюджетних установ. Вони є підставою для визначення фінансового результату виконання кошторису доходів та видатків[3]. Порівняння касових і фактичних видатків із сумами одержаного фінансування за відповідними кодами економічної класифікації видатків створює можливість контролю з боку держави (в особі відповідних розпорядників коштів, фінансових органів та органів Державної казначейської служби) за станом виконання кошторису доходів і видатків, розрахунків з працівниками, постачальниками, різними кредиторами, за доцільністю використання виділених коштів згідно з їх цільовим призначенням. Таке порівняння дає можливість виявити факти порушення фінансової дисципліни, безпідставного, нецільового використання державних коштів. Доходи загального фонду бюджету були й лишаються доволі значною частиною в загальній структурі доходів більшості бюджетних установ. Вони поділяються на доходи, отримані із загального фонду державного бюджету та отримані з місцевого бюджету. Зазначені джерела можуть існувати самостійно і в поєднанні. Організація обліку доходів загального фонду охоплює напрямки, які впливають як на підготовчий етап обліку доходів — їх планування, так і на обліковий процес безпосередньо. Кошторис доходів та видатків бюджетної установи є основним знаряддям економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету. Проблема пошуку нових підходів до формування кошторисів бюджетних установ в умовах стрімких ринкових перетворень та обмеженості фінансових ресурсів потребує подальшого науково-практичного дослідження. Удосконалення обліку, посилення його контрольних функцій за господарською та фінансовою діяльністю установи – основний шлях покращення дотримання фінансово- бюджетної дисципліни. Відображаючи всі операції, пов’язані з освоєнням кошторису витрат, бухгалтерський облік дозволяє не тільки систематично зіставляти їх з плановими показниками, а ще й виявляти відхилення фактичних витрат від планових, визначити найголовніші напрямки витрат та підвищувати рівень бюджетного кошторисного планування в цілому. Висока якість облікової інформації створює умови ефективної реалізації всіх без винятку функцій управління Отже, реформування обліку повинно передбачити першочергові зміни методологічних підходів визначення і визнання доходів і витрат у відповідності до міжнародної практики обліку. Список літератури: 1. Бюджетний кодекс України: за станом на 01січня 2011 р. / Верховна Рада України. 2. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ: за станом на 24 січня 2011 р./ Кабінет Міністрів України. 3. Кравченко О. В. Доходи і видатки бюджетних установ у вітчизняній та міжнародній обліковій практиці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu-ec/2009_4/26.pdf. УДК 336. 717. 16 |