З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЇХ РОЛЬ В УПРАВЛІННІ Ефективність функціонування підприємства багато в чому залежить від ухвалення своєчасних оперативних і обґрунтованих рішень з управління. Система управління не може існувати без економічної інформації, яка характеризує господарську і фінансову діяльність підприємства. Основу інформаційної діяльності організацій становить бухгалтерський облік. У сучасних умовах організації планової та обліково-аналітичної роботи на промислових підприємствах інформаційна система бухгалтерського обліку є центральною, оскільки об’єднує практично весь необхідний для управління масив інформації. З їх впровадженням підвищується оперативність обробки даних та вірогідність ділової інформації. Теоретико-методологічним аспектам розвитку, організації та впровадженню інформаційних систем у бухгалтерському обліку на підприємствах присвячені праці багатьох вітчизнянних вчених, зокрема: Ф.Ф. Бутинця, М.Т. Білухи, В.П. Завгороднього, С.В. Івахненкова, Н.М. Малюга, Ю.І. Осадчого, М.Г. Чумаченко, В.Д. Шквіра, Ю.А. Кузьмінського та ін. Дані автори розглядають основні теоретичні й практичні питання, пов'язані з впровадженням і використанням автоматизованих інформаційних технологій в бухгалтерському обліку. Однак ряд проблем щодо впровадження інформаційних систем на підприємстві залишаються нерозв’язаними. Метою дослідження є вивчення особливостей впровадження та експлуатації інформаційних систем бухгалтерського обліку, визначення їх місця в системі управління. Інформаційну систему деякі науковці розглядають як взаємозв’язану сукупність засобів, методів і персоналу, що використовується для зберігання, обробки і видачі інформації для досягнення поставленої мети [1]. Також, інформаційну систему визначають як систему, засновану на функціонуванні інформаційних потоків, які надають відомості про стан об’єкта в процесі управління з використанням інформаційних технологій [2]. Інформаційна система повинна бути спрямованою на те, щоб своєчасно надавати органам управління необхідну і достатню інформацію для прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об’єкта управління і його підрозділів. Інформаційна система повинна виконувати такі завдання: - виявлення джерел інформації; - збір, реєстрація, обробка і видача інформації, яка характеризує стан виробництва та управління; - розподіл інформації між керівниками, підрозділами і виконавцями за критерієм корисності [3]. Створення автоматизованої системи бухгалтерського обліку вимагає одночасних витрат на розробку і впровадження інформаційної системи, а також поточних витрат на її функціонування. Витрати на розробку і впровадження системи обліку включають: попередні витрати, капітальні витрати на придбання (виготовлення), транспортування, монтаж та налагодження обчислювальної техніки, периферійних пристроїв, засобів зв’язку, допоміжного устаткування, оргтехніки тощо. Ефективність упровадження інформаційної системи Ю. Кузьмінський визначає як досягнення оптимального співвідношення витрати/результат, під яким розуміють зіставлення економічного результату впрвадження системи і витрат на придбання, установку, доробку, експлуатацію системи [4]. Основними вигодами від впровадження автоматизованої системи бухгалтерського обліку (АСБО) є зниження операційних і управлінських витрат, зменшення дебіторської заборгованості, збільшення обіговості коштів. Класичним ефектом упровадження інформаційної системи є зниження витрат на підвищення якості контролю собівартості продукції за рахунок точної їх деталізації. Впровадження АСБО дає змогу оптимізувати рівень запасів, збільшити обсяг продажу за рахунок підвищення якості обслуговування клієнтів [4]. В.В. Євдокимов відзначає, що впровадження бухгалтерської програми є ефективним за умови, якщо впровадження даної системи підвищить ефективність та покращення якості ведення обліку на підприємстві. Позитивний результатом такого впровадження може бути: – впорядкування бухгалтерського обліку; – збільшення кількості інформації, що надходить з даних бухгалтерського обліку; – зниження кількості бухгалтерських помилок; – підвищення оперативності обліку [5]. В процесі впровадження АСБО можуть виникати певні ризики, наявність яких зменшує ефективність процесу впровадження інформаційної системи. Серед основних ризиків проекту впрвадження інформаційної системи можна виокремити такі:
Наведені вище ризики мають негативний відтінок, і тому при розробці інформаційних систем, потрібно мінімізувати негативний вплив цих факторів. Наприклад, за допомогою оцінки ефективності впровадження АСБО із застосуванням методів економічного аналізу, що дає змогу оцінити ефективність впровадження на основі порівнянння витрат/вигід впровадження АСБО й альтернативних показників. АСБО покликана сприяти створенню якісно нової системи збору, зберігання й обробки інформації, формуванню чіткої організації роботи підрозділів. Практичне застосування системи дає можливість значно підвищити ефективність управління підприємством та результатів його діяльності загалом. Таким чином, використання інформаційних систем у бухгалтерському обліку повинне привести до підвищення ефективності кінцевого продукту управління – прийняття рішень з метою досягнення поставлених цілей. Список літератури:
УДК 504 : 658 Хомик Х.Р. Національний лісотехнічний університет України, м. Львів ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ Протягом останніх тридцяти років в розвинених країнах відбувається значне зростання витрат на природоохоронну діяльність. Їхній загальний обсяг сьогодні складає десятки і навіть сотні мільярдів доларів. Однак вони значною мірою відшкодовуються підприємствами. Проте велику увагу обліку цих витрат приділяють лише з початку 90-х років ХХ століття [1]. Актуальною стала проблема впровадження елементів хоча б екологічного обліку, зокрема, обліку екологічних витрат. Екологічні витрати – сукупність витрат і збитків у сфері природокористування [2]. Розроблено сучасну видову структуру екологічних витрат суспільства при нинішньому економіко-правовому механізмі природокористування. До таких витрат насамперед він відносить: - поточні й капітальні витрати на здійснення превентивних природоохоронних заходів; - економічна оцінка негативних наслідків забруднення і порушення компонентів природного середовища (економічні збитки, шкода); - платежі за викиди (скиди) забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому середовищі; - платежі за використання природних ресурсів; - штрафи за екологічні правопорушення та платежі на відшкодування заподіяних збитків; - система компенсаційних виплат населенню, що живе у несприятливих екологічних умовах. Рахунки підприємства мають відображати його ставлення до навколишнього середовища, як і вплив пов’язаних з природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і обов’язків на фінансовий стан підприємства. Для вдосконалення обліку витрат [3,4] підприємств в першу чергу слід враховувати специфіку ряду провідних галузей економіки (хімічну і нафтохімічну промисловість, автомобілебудування, фармацевтичну, металургійну і лісову промисловість). Також необхідно розрізняти облік фактичних (минулих) і планових (майбутніх) витрат. Підприємці і менеджери особливо зацікавлені в обліку планових витрат, який неможливий без відображення витрат фактичних. Облік повинен виявляти і відображати в грошовій формі зовнішні ефекти (витрати). Вирішення цієї проблеми можливе за умови використання двох різних підходів:
При обліку витрат необхідне диференційоване відображення екологічних витрат за їх видами і місцем виникнення . Калькуляція витрат для окремих виробів або послуг також може служити відображенню частини витрат і обороту, обумовленого екологічними аспектами. Подібні обчислювальні операції пов’язані із загальними проблемами обліку [див. 1]. Для належної організації облікового процесу важливе значення займає раціональна побудова Плану рахунків [5] та чіткі рекомендації щодо його застосування. З метою покращення обліку витрат у рахунку прибутків і збитків слід віднести такі статті: витрати (витрати на придбання екологічно чистої сировини), амортизаційні відрахування (амортизаційні відрахування природоохоронного устаткування); інші витрати (витрати на охорону навколишнього середовища) [див. 1]. Внесені пропозиції щодо обліку витрат сприятимуть чіткій організації облікового процесу на підприємстві, значно підвищать аналітичність обліку та своєчасність отримання інформації для контролю за формуванням фінансового результату. Таким чином, з вищесказаного видно, що є певні шляхи для вдосконалення обліку витрат при екологізації економіки. Однак повстає інше питання – чи будуть керівники підприємств брати їх до уваги. Адже більшість прагне отримати максимальний прибуток з мінімальними затратами, при цьому абсолютно не звертаючи уваги на екологічний фактор. Список літератури: 1. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник/За ред.. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВГД «Університетська книга», 2005. – 759с. 2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87. 4. Михалевич С. План рахунків бухгалтерського обліку і необхідність його вдосконалення // Бухгалтерський облік і аудит. - №7. – 2011. – С.7 - 9. 5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291. УДК 330.53:65.014.1 Чебан Т.М., к.е.н., доцент Херсонський національний технічний університет МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ ФУНКЦІЇ ВИТРАТ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В умовах стрімкого зростання ролі ефективного менеджменту як ключового фактору виживання підприємств, якісних змін в структурі і методах управління важливим завданням фахівців з управлінського обліку є дослідження поведінки витрат з метою їх прогнозування, впровадження сучасних ринковоорієнтованих систем обліку та формування обліково-аналітичного забезпечення прийняття оптимальних управлінських рішень. Вирішення цього завдання ґрунтується на проведені якісного аналізу особливостей формування витрат з урахуванням факторів макро- і мікросередовища підприємства та побудові їх функції. Незважаючи на достатню теоретичну розробку зазначених питань залишається невирішеною проблема економічного обґрунтування критеріїв вибору найбільш доцільного методу побудови функції витрат. Наведені обставини обумовили мету даного дослідження – розробити методичний підхід до вибору найбільш доцільного методу побудови функції витрат як інструменту формування якісного обліково-аналітичного забезпечення управління підприємством. Зазвичай на поведінку витрат впливають декілька чинників, але з метою спрощення розрахунків вибирають один чи два найбільш впливових факторів. З врахуванням цього спрощення та допущення про лінійність характеру поведінки витрат на визначеній області релевантності функція витрат може бути описана рівнянням [1, с.76]: Y=a + bх, (1) де Y – загальні витрати, а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності (фактору); х – значення фактора витрат. Для побудови функції витрат використовують будь-який з наступних методів: технологічний аналіз, аналіз бухгалтерських рахунків, графічний метод, метод вищої-нижчої точки, регресійний аналіз; спрощений статистичний аналіз. Кожен з цих методів відрізняється ступенем точності оцінки витрат, трудоємкістю проведення, складністю розрахунків [2]. Тому для розробки обліково-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень слід обрати найбільш доцільний метод, який забезпечить побудову найрелевантнішої функції витрат економічно-доцільним шляхом. Для розв’язання поставленої проблеми пропонується гнучкий загальнометодичний підхід, застосування якого дає змогу: виявити переваги та недоліки методів вивчення поведінки витрат; виділити найбільш значущі вимоги, яким повинен відповідати метод; порівняти різні методи та обґрунтувати вибір найбільш придатного з них за найбільш суттєвими критеріями. Для поетапної реалізації запропонованого підходу рекомендоване застосування адекватного методичного інструментарію: анкетування - для виділення критеріальних вимог до методу побудови функції витрат; ранжування – для визначення пріоритетності критеріальних вимог; методу комісій – для порівняльної оцінки методів побудови функції витрат, уникнення авторського суб’єктивізму та забезпечення наочності результатів [3]. Запропонована логіка дослідження дозволила сформувати перелік найбільш значущих критеріальних вимог до методів побудови функції витрат (надійність побудованої функції -В1; економічна доцільність - В2; трудомісткість збору інформації - В3; адаптивність методу - В4; орієнтованість на майбутні операції - В5, можливість встановлення впливу декількох факторів одночасно - В6) та побудувати їх порівняльну матрицю (табл.1). Таблиця 1 Матриця порівняльної оцінки методів побудови функції витрат
Результати матриці порівняння свідчать, що найбільш доцільним для побудови функції витрат є застосування регресійного аналізу з використання стандартних програм MS Excel. Використання цього методу дозволить врахувати вплив численних факторів, знизити трудомісткість розрахунків, забезпечити їх точність та підвищити якість обліково-аналітичного забезпечення управління підприємством. Список літератури:
УДК 657.21 Черникова Є.Г., Звягінцева О.О. Донецький національний технічний університет, м. Донецьк ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ: АСПЕКТИ ОБЛІКУ Сучасні умови господарювання вимагають підвищення ефективності управління витратами, які в майбутніх звітних періодах формуватимуть фінансові результати діяльності підприємств. Витрати - це важлива складова будь-якої господарської діяльності підприємства. Специфічним об’єктом бухгалтерського обліку є витрати майбутніх періодів. Саме вони найбільш впливають на розмір фінансових результатів. Актуальність обраної теми полягає в тому, що така категорія, як "витрати майбутніх періодів ” викликає ряд розбіжностей. До цих пір залишається невирішеним питання сутності витрат майбутніх періодів та як саме класифікувати цю категорію. Метою статті є теоретичне обґрунтування категорії “витрати майбутніх періодів ”, а також розгляд та узагальнення проблемних аспектів в обліку витрат майбутніх періодів. Серед науковців які досліджували витрати майбутніх періодів слід зазначити: Т.О. Коваленко, І.Ю. Ковтуна, О.Бондарьова, П.М. Герасима ті інших. Спершу проаналізуємо сутність поняття витрат майбутніх періодів. Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків в Україні під витратами майбутніх періодів розуміють витрати, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. З точки зору Коваленко Т.О.: «витрати майбутніх періодів – це витрати, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах (підготовка до виробництва в сезонних галузях виробництва, сплачені авансові орендні платежі, передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо)» [1, с.86] Так з праць Ковтуна І.Ю. бачимо: «витрати майбутніх періодів – витрати, що не включаються до собівартості реалізованих активів, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені». [2, с.40] Деякі автори, а саме Бондарьова О., трактують витрати майбутніх періодів як витрати, що розміщуються в активі та забезпечують одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів. [3, с.49] Герасим П.М. говорить, що витрати майбутніх періодів – витрати, що не можуть бути віднесені до виробництва поточного року. Враховуючи вищевикладене особливої різниці між визначеннями поняття, що подані авторами, не існує. Отже можна виділити такі підходи до трактування поняття “витрати майбутніх періодів”: 1) це особливий вид активу, який, на відміну від авансів виданих, не може бути конвертованим в грошові кошти; 2) це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань у процесі господарської діяльності для одержання доходу або іншої вигоди у майбутніх періодах; 3) це витрати, які понесені суб’єктом господарювання у звітному періоді в процесі господарської діяльності, але мають відношення до майбутніх звітних періодів, тобто будуть включені до складу витрат наступних звітних періодів шляхом капіталізації. Що стосується складу витрат майбутніх періодів, то він є неоднозначним та залежатиме від виду економічної діяльності суб’єкта господарювання і, відповідно, буде характерним для кожної з них. З метою раціональної організації бухгалтерського обліку, аналізу та контролю витрат майбутніх періодів треба виділити окремі групи витрат майбутніх періодів за однорідністю їх складу. На підставі проведеної оцінки виявлено, що на даному етапі розвитку економічних відносин облік витрат майбутніх періодів не враховують вимоги, які висуваються системою управління до них. Отже можемо виділити основні проблемні аспекти обліку витрат майбутніх періодів: - проблема складу витрат майбутніх періодів; проблема визначення терміну та методу розподілу витрат майбутніх періодів; - проблема ведення аналітичного обліку витрат майбутніх періодів за видами, та статтями витрат; - проблема відсутністі досконалого документального оформлення операцій, та єдиної системи облікових регістрів; - проблема розмежування витрат за ознакою часу їх списання на довгострокові та поточні; - проблема аналізу витрат майбутніх періодів у практичній діяльності підприємств; - проблема контролю витрат майбутніх періодів У ході проведенного дослідження було встановлено що більшість авторів використовують у своїх працях термін встановлений Міністерством Фінансів України. Склад витрат майбутніх періодів доволі різноманітний і має свої особливості відображення в обліку. Тому необхідно не лише знати даний перелік, але й вміло використовувати його в обліку. Класифікація витрат для підприємства є дуже важливим елементом ефективного управління. Адже розподіл витрат за окремими ознаками дає можливість виявити внутрішні резерви, підвищити рентабельність, зменшити витрати за одним видом продукції і збільшити за іншим. Список літератури:
СЕКЦІЯ 2 СУЧАСНИЙ СТАН ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ УДК 657.422. Багрій К.Л. Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Чернівці ВАЖЛИВІСТЬ ОБЛІКУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ВИРОБНИЦТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ Виробничі запаси є об'єктивною необхідністю на підприємствах. Ця необхідність зумовлена закономірностями руху матеріалів з джерел їх надходження. З одного боку, сформовані виробничі запаси забезпечують постійність, безперервність та ритмічність діяльності підприємства, гарантують його економічну безпеку, з іншого – виробничі запаси на рівні великих промислових підприємств потребують великих капіталовкладень, тому від організації їх обліку та аналізу залежить точність визначення прибутку підприємства, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку та в цілому ефективність роботи підприємства. Недосконала система організації бухгалтерського обліку викликає неповне та несвоєчасне надходження звітних даних та іншої інформації. Наявність великих розривів в часі між моментом одержання обліково-економічної інформації і моментом її використання перешкоджає підвищенню економічної ефективності діяльності підприємств. Недоліки в організації обліку призводять до його заплутаності, збільшення витрат на утримання облікового персоналу, створення умов для розкрадання матеріальних цінностей та інших зловживань. Питання обліку, виходячи з вузьких рамок облікового погляду і бухгалтерського досвіду, останнім часом привертає до себе все більше уваги в працях вітчизняних вчених таких, як Ф. Бутинця, В. Сопко, М. Пушкар, Н. Ткаченко, Є. Мниха, В. Рудницького, М. Білик, Р. Хом`як, І. Карабаза та інших, а також зарубіжних – А. Бакаева, Л. Ронштейна, В. Керімова, В. Чернова, Л. Котенко, Н. Чебанова, В. Сотнікова та інших. Проте до нині ряд принципових питань, зокрема організації обліку виробничих запасів на складах залишаються дискусійними і потребують удосконалення на місцях в залежності від галузі виробництва та видів діяльності підприємства. Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р. Згідно П(С)БО 9, запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному номенклатурному номеру. Номенклатурою матеріалів називається перелік матеріалів згрупованих за певною ознакою і відповідним чином зашифрованих, із зазначенням одиниці виміру. На складах на кожен вид, сорт, найменування запасів заповнюється матеріальний ярлик у якому зазначаються номенклатурний номер, назва запасу, марка або тип, розмір, сорт та одиниці виміру. Присвоєння запасам номенклатурних номерів дозволяє уникати помилок під час здійснення записів у складському та бухгалтерському обліку. Основними первинними документами при використанні виробничих запасів є: «Лімітно-забірна картка», «Акт-вимога на відпуск матеріалів», «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», «Картка складського обліку матеріалів», «Відомість обліку залишків матеріалів на складі», «Матеріальний звіт», тощо. У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має складський облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського. Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 «Виробничі запаси». В дебет записуються такі факти (господарські операції, події), які викликані: надходженням запасів; дооцінкою запасів (дооцінюються лише ті запаси, які раніше були уцінені і лише у межах сум уцінки). По кредиту рахунку 20 відображається списання запасів. Згідно з П(С)БО 9 виділяють головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; реалізація на сторону; інші (списання за невідповідності критеріям активу у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо). Підсумкові дані стосовно надходження і вибуття запасів за синтетичними рахунками (субрахунками) записують у Відомість 5.1. Відомість ведеться у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і використання. Записи у Відомість 5.1 здійснюються на основі звітів матеріально відповідальних осіб щодо надходження запасів на склади, в цехи, на дільниці і їх використання, вибуття із місць зберігання за звітний період. Далі дані переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо, а потім до відповідних форм фінансової звітності. На сьогодні особливої актуальності набувають питання фінансового та управлінського обліку виробничих запасів, оскільки вони є найбільш вагомою частиною активів підприємства та займають особливе місце в складі майна, а також є важливим джерелом обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання. Тому необхідно брати до уваги будь-які методи, засоби, які б водночас спрощували облік виробничих запасів та посилювали його точність, достовірність та правильність. УДК 657.44: 687 Бесараба Л.В. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці БЮДЖЕТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ШВЕЙНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Традиційний управлінський облік на швейних підприємствах сьогодні спрямований на облік витрат виробництва, методи калькулювання собівартості продукції, залишаючи поза увагою велику кількість проблем поточного та стратегічного управління, вирішення яких в умовах конкурентної боротьби є першочерговим та нагальним. На відміну від фінансового управлінський облік – це не тільки облік здійснених фактів господарської діяльності, а й прогнозування, планування, облік і аналіз витрат, доходів та результатів за напрямами фінансово-господарської діяльності підприємства, місцями виникнення витрат, центрами відповідальності, тобто управління насамперед фінансовими результатами, що перегруповані за їх цільовим призначенням. Спрямованість системи управління прибутком на стратегічний розвиток передбачає широке використання прогнозної функції управлінського обліку. Значний внесок у розв’язання проблем управлінського обліку зробили Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.М. Домбровський, Т.П. Карпова, В.С. Лень, Л.В. Нападовська, В.В. Сопко, В.Р. Шевчук та інші. З точки зору стратегічного планування прибуток необхідно розглядати не лише як внутрішній результат, а як й зовнішній, тобто загальна прибутковість підприємства на ринку у порівнянні з існуючими та можливими конкурентами, висвітлена додатково у системі нефінансових показників. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження стану організації управлінського обліку доходів, витрат і результатів діяльності через інструмент їх бюджетування та прогнозування. На думку І.А. Бланка система оперативного планування формування і використання прибутку полягає у розробці системи бюджетів (бюджетуванні) [1, с.113]. Бюджетування – процес планування майбутніх операцій фірми й оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів [2, с.183]. Як складову одиницю бюджетування розрізняють бюджет - «план майбутніх дій та заходів підприємства, виражений у грошових або натуральних вимірниках, що відображає доходи і витрати…підприємства загалом, так і його структурних підрозділів на певний період часу, а також суму капіталу, яку необхідно залучити для досягнення планових завдань» [3, с. 225]. Отже, бюджетування є окремим випадком планування та основною управлінською технологію, за допомогою якої досягається реалізація аналітичної частини роботи по підготовці бюджетів; контроль, мотивація, координація, комунікація і забезпечення виважених управлінських рішень. Методика складання бюджетів тісно пов’язана зі специфікою господарської діяльності підприємства. Основним бюджетним чинником для швейних підприємств являється обсяг реалізації швейної продукції, тому насамперед формується бюджет її продажу. Під час його складання аналізуються обсяги реалізації кожного виду продукції, їх динаміка за попередні звітні періоди; обсяги прибутку за кожним видом; ціни конкурентів; ринки збуту порівняно з конкурентами та можливі зміни на них; прогнози ринкової кон’юнктури; сильні та слабкі сторони підприємства (ефективність системи управління, стабільність ділових відносин, якість сировинної бази, готової продукції та інше). Бюджет продажу продукції розробляється на основі інформації про очікувані обсяги та ціни реалізації у розрізі клієнтів, звітних періодів, видів виробів та сегментів продажу. На основі даних бюджету продажу формується бюджет виробництва продукції у натуральних одиницях. Якщо він міститиме у собі неточні дані, то це може призвести до порушення виробничого процесу та невиконання графіку відвантаження готових виробів, виникнення штрафних санкцій і зменшення очікуваного прибутку. Складовою частиною бюджету виробництва є бюджет накладних витрат, на складання якого впливає метод їх калькулювання, що використовується при складанні внутрішньої управлінської звітності. За умови застосування системи калькулювання змінних витрат у бюджет буде закладено показники маржинального доходу, а при калькулюванні повних витрат – показники операційного прибутку. У розрахунку повної виробничої собівартості швейної продукції найбільші складнощі пов’язані з розподілом постійних накладних витрат на одиницю продукції. Підприємства повинні самостійно розробляти способи оптимізації таких накладних витрат і здійснювати їх оцінювання на базі власних внутрішніх та зовнішніх показників. Заключним етапом бюджетування прибутку підприємства є складання бюджету фінансових результатів, який повинен надавати інформацію про залежність між обсягом діяльності та загальними витратами. Використання певних методів калькулювання дозволяє отримувати фінансовий результат у розрізі різних потреб управління. Розробка бюджету фінансових результатів – це підсумок скоординованої дії усіх підрозділів підприємства для досягнення запланованого розміру прибутку чи виходу на нові ринки збуту. Наявність процесу бюджетування свідчить про високий рівень управління і раціональність економічної поведінки підприємства. Для його успішного впровадження на швейних підприємствах необхідно стандартизувати вхідні і вихідні дані для їх спільного використання всіма структурними підрозділами, удосконалювати схеми виконання бізнес-процесів, організаційну структуру управління та облікової системи, а також її методологічне забезпечення. Список літератури: 1. Бланк И.А. Управление прибылью. – 2-е изд., расш. и доп. – К.: Ника–Центр, Эльга, 2002. – 752 с. 2. Радецька Л.П., Овод Л.В. Управлінський облік:[Навч. посіб.]– К.: ВЦ «Академія», 2007. – 352 с.(Альма-матер). 3. Партин Г.О., Загородній А.Г. Управлінський облік: [Навч. посіб.] – 2-е вид., випр. і доп.- К.: Знання, 2007. – 303 с. УДК 633/635:657 Бессонова Г.П., доцент ГВУЗ «Приазовский государственный технический университет», г. Мариуполь ПРЕИМУЩЕСТВА И НЕДОСТАТКИ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА С ПРИМЕНЕНИЕМ ПЕРСОНАЛЬНОГО КОМПЬЮТЕРА В системе управления предприятием учет занимает одно из главных мест. Бухгалтерский учет является частью процесса управления, предоставляет важную информацию, которая позволяет контролировать текущую деятельность предприятия, планировать его стратегию и тактику, оптимально использовать ресурсы, оценивать результаты деятельности, выявлять резервы повышения эффективности работы предприятия. Учетный процесс является сложным, поэтому вопросы его организации занимают особенное место при изучении бухгалтерского учета. В нашем компьютеризированном обществе даже в растениеводстве никак не обойтись без компьютеров. Бухгалтер должен обладать навыками работы на ПК и уметь обращаться с такими программами как «1С Бухгалтерия», «Microsoft Office Excel» «ОРZ - податкова звітність», «Бест-Звіт Плюс» и др. Программа «1С Бухгалтерия» - позволяет автоматизировать бухгалтерский учет: операции по банку и кассе, основные средства и учет материалов; товары и услуги; учет производства продукции; учет валютных операций; расчеты с покупателями и поставщиками; расчеты с подотчетными лицами; расчеты по зарплате; начисление НДФЛ и ЕСН; расчеты с бюджетом и другие разделы учета. Позволяет автоматизировать ввод, хранение и печать любых первичных документов: платежные поручения и другие банковские документы, счета на оплату, счет на закупку, накладные, счета-фактуры, приходные и расходные кассовые ордера, авансовые отчеты, доверенности, другие документы. Многочисленные инструменты работы с документами позволяют осуществлять поиск любого документа по многим критериям: номеру, дате, сумме, контрагенту, комментарию. К недостаткам можно отнести дороговизну продукта и отсутствие многих первичных и сводных учетных регистров касающихся именно отрасли растениеводства, специфических сельскохозяйственных форм там нет, поэтому их все равно придется искать самостоятельно и заполнять вручную. Либо купить еще более дорогую программу специально для сельского хозяйства - лицензионные версии стоят от 1000,00 и более гривен. Microsoft Ofice Excel является незаменимым инструментом практически любого офисного работника. Знание и умение пользоваться функционалом данной программы дает огромное преимущество в скорости и удобстве выполнения работы. Прямое назначение этого приложения - составление таблиц, графиков, отчетов, диаграмм и различных схем. Программа позволяет составлять разные отчеты, анализировать определенные изменения, прослеживать тенденции в развитии чего-либо и многое другое. Очень полезной функцией является наличие встроенных формул. Любой бухгалтерский документ может быть создан и отредактирован в этой программе, а все расчеты могут проводится автоматически, что ускоряет процесс работы. Еще одно преимущество никаких материальных затрат на приобретение программы, она входит в стандартный набор программ Офиса Windows совершенно бесплатно. Недостатком считаю необходимость создания с нуля всех документов, и большее количество механической работы чем к примеру в 1С. «ОРZ - податкова звітність» - программа для составления налоговой отчетности, является бесплатной и свободно распространяемой. Она включает в себя такие возможности как: — создание отчетов (абсолютно по всем налогам);
— распечатка документов и сохранение их в формате pdf; — создание запроса для получения информации из общего реестра налоговых накладных. Преимущества программы ОРZ: бесплатная, постоянно обновляется. Недостатки программы OРZ: не сопровождается разработчиком, несовершенный интерфейс. «Бест-Звіт Плюс» - Программный комплекс предназначен для автоматизации процессов работы с отчетной документацией установленного образца. Он обеспечивает организацию электронного документооборота у всех без исключения субъектов хозяйственной деятельности любой формы собственности и источников финансирования или между ними и государственными контролирующими органами, подача отчетности которым предусмотрена действующим законодательством. В «Бест-Звіт Плюс» возможен импорт данных из других бухгалтерских программ (1С, ПО "Податкова звітність" (ОРZ),...) Передача отчетности по средствам электронной почты с применением подсистемы шифрования и пересылки. Благодаря программному комплексу Бест Звіт Плюс Вы можете подавать отчеты в: Государственную налоговую инспекцию, Государственный комитет статистики, Пенсионный фонд Украины, Фонд социального страхования, Фонд занятости населения, Государственную комиссию по ценным бумагам и фондовому рынку, Госказначейство Украины и др. Список литературы:
УДК 657.421.31:334.716.4:001.895 Бессонова С.І., к.е.н., доцент ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Роль нематеріальних активів у іНноваційній діяльності промислового підприємства Підвищення ефективності діяльності промислового підприємства, конкурентоспроможності, виходу на нові ринки збуту, збільшення прибутку можливо завдяки використанню інноваційних знань, новітніх технологій, енергозберігаючих ресурсів. У бухгалтерському обліку такі об'єкти інтелектуальної власності відносяться до складу необоротних активів, а саме нематеріальних активів. Нематеріальні активи є новим і специфічним об'єктом, ефективне управління якими забезпечує передумови для розвитку як окремих підприємств так і держави в цілому. Світова практика свідчить про посилення ролі нематеріальних активів у системі нарощування національного багатства, при цьому в економічно розвинутих країнах спостерігається зростання частки вартості об'єктів інтелектуальної власності у вартості майна компанії. Більшість промислових підприємств нашої країни звичайно мають у складі необоротних активів нематеріальні активи, але частка їх дуже незначна, що значно гальмує ефективний розвиток за інноваційним напрямом. Значний внесок у розвиток теорії і практики питань управління, обліку, економічного аналізу і аудиту інтелектуальної власності та нематеріальних активів здійснили вітчизняні вчені-економісти: В.Александрова, І.А.Бігдан, М.Г.Білопольський, Л.В. Бражна, Ф.Ф. Бутинець, О.Б.Бутнік-Сіверський, М.Вачевський, В.М.Геєць, В.М. Жук, В.Б.Івашкевич, О.Кендюхов, А.Клименко, Т.Г.Ковальчук, П.Крайнєв, Л.І.Михайлова, В.Б. Моссаковський, В.Ф.Паладій, І.І.Пилипенко, В.П. Ситник, О.Святоцький, О.Стрижак, Л.К.Сук, Л.Федулова, П.Цибульов, В.Чеботарьов та зарубіжні вчені-економісти: Х.Андерсен, Е.Брукінг, Д.Е.Гурман, Д.Доунс, Л.Едвінссон, А.Козирев, Д.Колдуел, Л.Лукічьова, М.Мелоун, Б. Нідлз, Т.Стюарт, Е.С. та інш. Якщо в інших країнах управління нематеріальними активами набуло значного досвіду, то в нашій країні така практика є недостатньо поширеною, тому стає актуальною розробка методик бухгалтерського обліку і контролю нематеріальних активів, які відповідатимуть інформаційним потребам системи управління промислових підприємств металургійного комплексу. Однією з основних причин такої ситуації є недостатня розробленість існуючих методик бухгалтерського обліку і контролю нематеріальних активів, яка характеризується наявними обмеженнями в положеннях: МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» , П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» та Податкового Кодексу України, напрямів розвитку теоретичних і практичних питань бухгалтерського та податкового обліку цієї групи активів. Оскільки формування нематеріальних активів є одним із пріоритетних напрямків при стратегії розвитку сучасного промислового підприємства, то їх роль у досягненні конкурентних переваг, особливо важлива для підприємств металургійного комплексу. Аналіз вітчизняної літератури дає підстави стверджувати, що універсальної класифікації нематеріальних активів не існує, але для успішного використання таких об'єктів, контролю та податкового обліку це необхідно. Тому, запропоновано класифікувати нематеріальні активи за такими ознаками: за формою, по видам володіння, по праву використання, по праву на об’єкти, по строкам використання, по розподілу авторського права,по області права,за вимогами патентноздатності, за охороною документу; по об’єкту охоронності, за видами оподаткування доходів від використання, за видами отримання, за господарсько-обліковим складом. Виходячи з такого розуміння класифікації та дослідження понять «нематеріальні активи» та «об'єкти інтелектуальної власності» є підстави запропонувати таке поняття як «інноваційний інтелектуальний актив». Також, ключовим питанням для вирішення економічних проблем України є активізація інноваційно-інвестиційної діяльності в державі. Оскільки металургійна галузь є базовою галуззю вітчизняної економіки, саме ці промислові підприємства металургійного комплексу, забезпечували більше 25% вітчизняного промислового виробництва. Саме ця галузь забезпечує близько 40 % валютних надходжень до країни, при цьому, працевлаштовано більш півмільйона робітників. Тому від розвитку цієї галузі залежить динаміка основних макроекономічних показників економіки України. При аналізі експорту металургійної продукції, на жаль, необхідно констатувати, що в основному при експорті металопродукції збільшується питома вага напівфабрикатів, що свідчить про спеціалізацію української металургії, яка збільшується, на випуску продукції низького рівня переділу з меншою додатковою вартістю, що підсилює ризики, пов'язані з коливаннями попиту цін на світовому ринку[1]. Останніми роками практично була відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів з гальванічним покриттям і електролітичним оцинкуванням, прокату плоского з корозійностійкої неіржавіючої сталі. По багатьом видам високотехнологічної металопродукції імпорт в десятки разів перевищує експортні постачання. Ще однією негативною причиною, що робить вплив на рентабельність виробництва, є висока енергоємність виплавки сталі. Тому найважливіше значення в побудові інноваційної економіки, забезпеченні конкурентоспроможності національної безпеки країни має орієнтація на використання власних конкурентоздатних наукових знань та інновацій. Список літератури: 1. Пікус А.Ю. Металургійна галузь України: тенденції і перспективи / А.Ю.Пікус // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №4(118). – С.92-102. УДК 657. 6: 658.27 Білан О.І., Федотов О.О., к.е.н. Макіївський економіко-гуманітарний інститут, м. Макіївка ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ В БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ В сучасних умовах господарювання однією з визначальних умов успішного функціонування установи є наявність сучасних засобів праці та їхнє раціональне використання. Однак без раціонального відображення використання необоротних активів у обліку неможливо ефективне функціонування підприємства. Таким чином, здійснення контрольної функції обліку за необоротними активами, питання при перевірці збереження і наявності необоротних активів, з’ясування правильності їх обліку є необхідними процедурами бухгалтерського обліку необоротних активів оскільки від цього залежить вірогідність визначення фінансових результатів організації і відображення їх у звітності що відбивається на конкурентоздатності підприємства та обумовлює актуальність теми дослідження. Питання обліку необоротних активів бюджетних установ завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити роботи В.В.Павлюк, С.В. Свірко, В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження. На сьогодні методика і принципи побудови обліку необоротних активів є об’єктом пильного вивчення світової економічної науки і практики. Дані питання неодноразово розглядалися на сесії Міжнародної групи експертів ООН з міжнародних стандартів обліку і звітності, і продовжують постійно розроблятися економістами всіх розвинених країн. У той же час, глибокі і всебічні теоретичні дослідження в даній галузі з комплексним аналізом, як вітчизняної, так і міжнародної облікової практики досить рідкісні, а іноді, і зовсім відсутні. У більшості робіт в неповній мірі дається критичний аналіз існуючих теоретико-методологічних основ і практичної багатоаспектності обліку даного виду активів, недостатня увага приділяється питанням вдосконалення методології та практики бухгалтерського обліку необоротних активів [4]. З огляду на той факт, що вітчизняне законодавство, яким регулюється облік необоротних активів, далеке від ідеального, хочеться приділити конструктивній критиці законодавчі акти, згідно з якими здійснюється облік даної категорії активів на підприємствах та організаціях України. Отже необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. Необоротні активи є основою для діяльності будь - якої установи, організації чи підприємства. Облік необоротних активів бюджетних установ ведеться згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України № 64 від 17.07.2000р.[1]. Згідно з Інструкцією зміна первісної вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів. За результатами переоцінки активів комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником установи. Однак, переоцінка первісної вартості не відображає економічні процеси які відбуваються у суспільстві та зловживання під час проведення переоцінки. Явною є проблема нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ за нормами, встановленими на сьогодні, що призводить до того, що повне нарахування зносу виникає раніше, ніж необоротні активи вислужують встановлені строки їх експлуатації. У результаті цього в бухгалтерському обліку та формах фінансової звітності необоротні активи відображаються за нульовою вартістю, що не відповідає фактичній вартості майна бюджетних установ. Для недопущення заниження вартості необоротних активів у подальшому доцільним було б застосовувати наступні заходи:
Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів в бюджетній сфері дозволить не тільки підвищити об’єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів. Список літератури:
УДК 657.41:331.522.4 Білинська Н.Є. Навчально-науковий Інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська політехніка», м Львів ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ: НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ Постійне прагнення людини поліпшувати спосіб і умови свого життя є невичерпним джерелом діяльності, що спрямована як на розвиток окремого індивідуума, так і суспільства в цілому та рушійною силою науково-технічного прогресу. Розвиток науки і техніки, механізація та автоматизація не тільки виробничого, а й управлінського процесів поглиблюють роль людини в господарсько-виробничій діяльності суб’єкта господарювання. Діяльність людини все більше переноситься із фізичної площини в інтелектуальну, де особливо цінуються можливості навчання і розвитку персоналу. В умовах сьогодення людський капітал стає одним із найцінніших факторів виробництва. Питання інформаційного забезпечення менеджменту щодо ефективності використання персоналу, його оплати і вирішення соціальних питань стає головним не лише для держави, а й кожного підприємства зокрема [1, с. 135]. За визначенням економічного словника «капітал – це все, що здатне забезпечувати отримання прибутку» [2, с. 167]. Отже, знання, вміння, навики, здібності, інтелект людини, які забезпечують отримання прибутку можна класифікувати як людський капітал. Вплив людського капіталу на бізнес це безспірний факт, наприклад, вміла, грамотна та злагоджена діяльність трудового колективу визначають успішність, надають конкурентну перевагу, забезпечують ринкову ефективність і впливають на вартість фірми. Для потенційного інвестора цей факт відіграє неабияку роль, адже слугує, в певній мірі, гарантом збереження його вкладів. Людський капітал, втілений у працівниках у вигляді досвіду та знань, здібностей до нововведень, а також у загальній культурі, філософії фірми, її внутрішніх цінностей, культурі управління є складовою гудвілу, оскільки він визначає успішність будь-якого підприємства і впливає на вартість компанії у разі його купівлі-продажу [3, с. 74]. Традиційна методологія обліку передбачає відображення у бухгалтерській звітності витрат на персонал, але не передбачає відображення цінності людського капіталу, яким володіє фірма. Витрати на персонал можна умовно розділити на декілька груп:
Їхня вартість оцінюється за фактично понесеними витратами. Проблемами обліку людського капіталу є відсутність єдиних сформованих підходів до визначення його сутності, критеріїв визнання та оцінювання. Аналізуючи досвід зарубіжних компаній щодо обліку людського капіталу та вітчизняні напрацювання, можемо виділити такі його складові:
Усі вищевказані показники формують вартість людських ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Вимірювання людського капіталу принципово не відрізняється від вимірювань технічних характеристик активів. Він включає просто певні риси розуму, що з’являються в результаті витрат на навчання та досвід, які збільшуються в результаті роботи [4, с. 67]. Для оцінки людського капіталу доцільно використовувати витратний і дохідний підходи. Застосування порівняльного підходу унеможливлює відсутність бази для порівняння. Людські ресурси не є власністю підприємства, але використовуються ним для досягнення намічених цілей. Відомості про людський капітал доцільно відображати на рахунках позабалансового обліку та розкривати дану інформацію у примітках до фінансової звітності. За умови визначення методики формування вартості людського капіталу, таке відображення не суперечитиме концептуальним основам обліку і сприятиме забезпеченню керівництва необхідною інформацією для управління трудовим потенціалом фірми, впливатиме на визначення її вартості та буде корисним для зовнішніх користувачів. Отже, людський капітал є важливим ресурсом, і ним, як і будь-яким іншим ресурсом, необхідно управляти. Дискусійним є питання вимірювання і оцінки складових людського капіталу, що ускладнює формування методики їх обліку. Список літератури: 1. Пушкар М. С. Створення інтелектуальної системи обліку: монографія / М. С. Пушкар. – Т.: Карт-бланк, 2007. – 152 с. 2. Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь / Е.Б. Стародубцева, Л.Ш. Лозовский, Б.А. Райзберг. – М.: Инфра-М, 2003. – 480 с. 3. Давидюк Т.В. Бухгалтерський облік людського капіталу як передумова капіталізації компанії // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 2(17). – Житомир: Житомирський державний технологічний університет, 2010. – 447 с. – С. 70 – 76. 4. Dobija M. Kapital jako podstawowa kategoria rachunkowoschi i ekonomii / M. Dobija // Вісник ЖДТУ. – 2004. – № 2 (28). – С. 64-83. УДК 657:471.1 Виноградова О.В., д.е.н., професор, Трапані К.С. Макіївський економіко-гуманітарний інститут МЕТОДИ ВІДОБРАЖЕННЯ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ: ЗАРУБІЖНА ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА У процесі інтеграції економіки України у міжнародний фінансовий простір виникає гостра необхідність теоретичного дослідження діяльності у сфері валютних операцій. Валютні операції є одним із найскладніших і найризикованіших видів бізнесу, які можуть бути як джерелом значних прибутків, так і збитків. Це зумовлює необхідність вдосконалення їх регулювання, а також підвищення ролі бухгалтерського обліку в процесі управління валютними операціями. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» термін іноземна валюта означає:
Відповідно Декрету до валютних операцій належать:
Отже, операції, пов’язані з використанням як засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов’язань в іноземній валюті на третю особу, є валютними операціями [1]. У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій. Зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою. Найпоширеніші з них розкрито на рис. 1.  Рис. 1. Методи відображення у фінансовій звітності валютних операцій (зарубіжний досвід) Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем інфляції, практикується оцінювання валютних коштів за поточним курсом [2]. В Україні діє Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Згідно з зазначеним стандартом, в основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод. Отже, прийнятий в Україна метод відображення у фінансовій звітності валютних операцій корелює з міжнародною практикою. Список літератури: | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||