З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред

Вид материалаДокументы

Содержание


Список літератури
Екологічний аудит системи екоменеджменту лісових підприємств україни
Список літератури
Внутрішній та зовнішній аудит рівня інноваційної привабливості підприємства
Таблиця 1 Класифікація відмінностей між внутрішнім і зовнішнім
Роль екологічного аудиту в обліково-аналітичному забезпеченні управління діяльністю суб’єктів господарювання
Технологічний аудит в процесі міжнародного трансферу технологій
Подобный материал:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   26

Список літератури:

1. Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця] / Ф.Ф. Бутинець, В.П. Бондар, Н.Г. Виговська, Н.І. Петренко. – [4-е вид., доп. і перероб.]. – Житомир: ПП “Рута”, 2006.– 560 с.

2.Бардаш С.В. та ін.. Контроль і ревізія. Практикум: Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»./ С.В.Бардаш,В.А.Дерій, Н.І. Петренко; За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця .-Житомир: ЖІТІ,2000.-384с.

3. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України / Н.М. Ткаченко. – Київ: А.С.К. – 2000 р. – 784 с.


УДК 657.6:504

Дуда О.Б.

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів


ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ СИСТЕМИ ЕКОМЕНЕДЖМЕНТУ ЛІСОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ


Лісові ресурси мають велике значення в економіці країни і суттєвий вплив на розвиток багатьох галузей промисловості, транспорту, будівництва, сільського господарства, туризму, охорони здоров’я тощо. Тому беручи до уваги важливість лісового потенціалу необхідно розробити основи екологічного лісокористування, які б були побудовані на різноплановому та цільовому використанні лісів, підвищенні їх стійкості та посилення еколого – захисних функцій. Потрібна не лише розробка нових, сучасних механізмів охорони, захисту, використання та відновлення лісів в Україні, а й управління процесом контролю за природокористуванням. Одним з таких методів контролю є екологічний аудит, а службою по розробці основ екологічного лісокористування – система екологічного менеджменту підприємства.

Метою управління в галузі раціонального лісокористування є контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, раціональне використання природних ресурсів, погодження дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища з врахуванням побажань служби екологічного менеджменту лісових підприємств, реалізація законодавства з цих питань тощо.

Екологічний аудит – це незалежна перевірка, яка базується на екологічних законах і принципах (пріоритетах національної екологічної політики) та нормативно – правових засадах проведення екологічного аудиту підприємств відповідно до законодавства України і Міжнародних стандартів аудиту. Екологічний аудит є одним з основних елементів контролю за природоохоронною діяльністю будь – якого суб'єкта господарювання та природокористуванням.

Екоаудитори повинні приділити велику увагу дослідженню завдань, які поставлені перед службою екологічного менеджменту лісового підприємства. Служба екоменеджменту – це група людей, які спрямовують свою діяльність на досягнення конкретних цілей, спрямованих на покращення господарської діяльності, яка пов'язана з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Служба екологічного менеджменту лісового підприємства може поставити на виконання наступні завдання:
  1. Підвищення ефективності використання лісових ресурсів (ресурсозбереження).
  2. Підвищення рівня екологічності технологічного процесу та якості продукції.
  3. Проведення внутрішнього екоаудиту.
  4. Розроблення оптимальних планів виробництва лісопродукції.
  5. Створення резервів виробничих запасів та лісових площ.
  6. Збільшення витрат на заготівлю лісопродукції і проведення всіх видів робіт (лісовідновлення, спеціальні еколого – рекреаційні роботи тощо).
  7. Підвищення безпеки праці (інформування працівників про можливі наслідки роботи із шкідливими речовинами).
  8. Впровадження заходів щодо попередження/зменшення ступеня небезпеки при аварійних ситуаціях.

Відповідно на розгляд екоаудиторам будуть поставлені питання щодо дотримання чи недотримання підприємством цих пунктів. Крім цього, екоаудитори повинні перевірити документи, пов’язані з правом власності на лісові ресурси та лісокористуванням.

Основним джерелом інформації для проведення екологічного аудиту лісового підприємства є нормативна база, на основі якої воно здійснює свою діяльність, а також інформація від засобів контролю (якщо такі є на підприємстві).

Для більш ефективного проведення екоаудиту лісових підприємств, отримання доказів та написання екоаудиторського висновку необхідне:
  1. Налагодження системи збору, обробки, узагальнення та зберігання інформації про кількість і стан лісових ресурсів підприємства.
  2. Оцінка лісового потенціалу та можливого рівня його використання.
  3. Дослідження управлінських рішень підприємства, спрямованих на забезпечення раціонального лісокористування.

Проведення екоаудиту на лісовому підприємстві дає змогу оцінити екологічний стан такого підприємства, визначити відхилення від норм, а також розробити заходи щодо приведення господарської діяльності у відповідність до поставлених перед службою екоменеджменту завдань та вимог законодавства.

Позитивний екоаудиторський висновок свідчить про те, що підприємство дотримується природоохоронної діяльності, що зможе підвищити його конкурентоспроможність поряд з іншими підприємствами галузі. Це, в свою чергу, збільшить рівень надходжень грошових ресурсів на лісове підприємство з вітчизняних та закордонних джерел, що є необхідним для стабільного розвитку лісового господарства.

Таким чином, екологічний аудит займає провідне місце в системі контролю за діяльністю суб’єктів господарювання і дозволяє суттєво підвищити ефективність системи екоменеджменту лісових підприємств і загального екологічного управління лісовим сектором економіки України.

Список літератури:
  1. Лебедевич С.І. Курс аудиту: Аудит. Організація і методика аудиту. Екологічний аудит [навч. посіб.] / С.І. Лебедевич. – Львів: Ліга – Прес, 2007р. – 1050 с.
  2. Лебедевич С.І. Теоретико – методологічні засади формування галузевої системи екологічного менеджменту підприємств: Монографія. – Львів: Ліга – Прес, 2008. – 340 с.
  3. Про екологічний аудит; Закон України від 24 червня 2004р. №1862-IV // Урядовий кур’ер. – 2004. - №150.



УДК 658.29

Клюс Ю.І., Сєромолот О.О., Дєдов Д.Є.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ


ВНУТРІШНІЙ ТА ЗОВНІШНІЙ АУДИТ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Оскільки підвищення рівня інноваційної привабливості є невід'ємною частиною процесу забезпечення стійкого функціонування підприємства, виникає необхідність проведення аудиту цього процесу.

Своєчасний аудит рівня інноваційної привабливості сприяє розробці та ухваленню управлінських рішень щодо ефективного функціонування підприємства, а також використовується для оцінювання рівня професійної кваліфікації співробітників, керівництва підприємства та фахівців, які задіяні у реалізації інноваційних проектів.

На практиці внутрішній і зовнішній аудит часто здійснюється паралельно і перетинається, але слід привести відмінності, що є між ними. Внутрішній аудит проводять уповноважені співробітники або спеціальні підрозділи. Результати цієї перевірки використовують для планування інноваційної стратегії підприємства, контролю, і в цілому для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рівня інноваційної привабливості підприємства [2]. Його ціль полягає в раціональному використанні ресурсів, підвищенні ефективності інноваційної діяльності та стійкості функціонування підприємства. Метою зовнішнього аудиту може бути встановлення можливостей вигідного вкладення коштів, максимізація прибутку.

На основі аналізу літературних джерел [1, 3] проведемо класифікацію відмінностей між внутрішнім і зовнішнім аудитом рівня інноваційної привабливості (табл. 1).

Основною відмінністю між зовнішнім і внутрішнім аудитом рівня інноваційної привабливості вважаємо різноманіття цілей і завдань, що вирішуються різними суб'єктами аудиту. За допомогою різних засобів і прийомів аналізу на основі відносно невеликого кола показників вказані суб'єкти одержують необхідну інформацію для ухвалення обґрунтованих рішень, відповідних поставленим цілям.

Результати аудиту рівня інноваційної привабливості дозволять виявити сильні та слабкі складники інноваційної привабливості в забезпеченні економічної стійкості діяльності підприємства, що дозволить впровадити ефективні заходи контролю впливу інноваційної привабливості підприємства на економічну стійкість його діяльності. Причому наявність сильних сторін є основою забезпечення перспективної стійкості, а слабкі сторони вимагають посиленої уваги у стратегічному управлінні стійким функціонуванням організації.


Таблиця 1

Класифікація відмінностей між внутрішнім і зовнішнім

аудитом рівня інноваційної привабливості

Класифікаційна ознака

Зовнішній аудит

Внутрішній аудит

Призначення

Загальне оцінювання інноваційної діяльності

Пошук резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності

Виконавці та користувачі

Споживачі та замовники, інвестори, державні органи, громадськість.

Персонал підприємства

Інформаційне забезпечення

Загальнодоступна аналітична інформація

Регламентовані та нерегламентовані джерела інформації, у тому числі конфіденційного характеру

Ступінь уніфікації методики аналізу

Достатньо висока уніфікація процедур і алгоритмів

Розробки, що індивідуалізуються

Часовий аспект перевірки

Ретроспективний і перспективний

Оперативний


В ході аналізу виявлено вплив основних чинників інноваційної привабливості на економічну стійкість діяльності та внутрішньогосподарчі резерви її поліпшення.

Цілком очевидно, що наведені види аудиту рівня інноваційної привабливості в діяльності підприємств у ряді випадків мають дещо спільне, але між ними є певні відмінності. Так, результати внутрішнього аудиту рівня інноваційної привабливості використовують для планування інноваційної стратегії підприємства, контролю, і в цілому для прийняття управлінських рішень щодо підвищення інноваційної привабливості підприємства.

Список літератури:
  1. Анохин С. Н. Основы экономической устойчивости промышленных предприятий в рыночной экономике / С. Н. Анохин. –– Саратов : Сарат. гос. техн. ун-т, 2000. –– 44 с.
  2. Денисюк В. І. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. І. Денисюк // Економіст. –– 2005. –– № 8 (226). –– С. 45-49.
  3. Капустин В. С. Осторожно инновации / В. С. Капустин // Путь в будущее – наука, глобальные проблемы, мечты и надежды : материалы Междунар. науч.-практ. конф. 26-28 нояб. 2007 г. –– Москва, 2007 –– С. 55-62.



УДК 657.6:504

Лебедевич С.І., д.е.н., професор

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів


РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ


Погодження цілей економічного розвитку і господарської діяльності з екологічними вимогами та обмеженнями, обумовленими глобальною екологічною кризою, погіршенням стану оточуючого середовища, виснаження природних ресурсів стали актуальним завданням господарюючих суб'єктів, суспільства і держави. Інвестиційна привабливість і реальна вартість підприємств стали визначатися не лише вартістю їх активів, економічними показниками господарської діяльності, але й у значній мірі їх екологічністю. Виникає необхідність об’єктивного кваліфікаційного оцінювання результатів не лише господарської, але й природоохоронної діяльності суб’єкта господарювання, діяльності із забезпечення раціонального природокористування, його власного захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру [1].

Згідно Закону України “Про екологічний аудит” від 24 червня 2004р. №1862-IV, “Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього середовища та іншим критеріям екологічного аудиту” [2].

Основними причинами здійснення екологічного аудиту є [3]:
  • страхування;
  • чинне законодавство;
  • купівля – продаж продукції;
  • конкуренція на ринку.

Потреба застосування процедур екоаудиту визначається також “внутрішніми” причинами – недостатністю чи відсутністю бюджетного фінансування природоохоронної діяльності, а також можливістю підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку екологічно чистої продукції. Екологічний аудит повинен своєчасно виявляти якість еколого – економічних управлінських рішень ще до виявлення втрат, оскільки перевищення витрат виробництва (зокрема, через забруднення довкілля) чи виробництво екологічно не чистої продукції призводять до втрати ринку збуту [див. 3].

Об’єктивна необхідність застосування екологічного аудиту є при приватизації держаного майна, в інвестиційному процесі, при формуванні цін на товари і послуги з врахуванням стану навколишнього природного середовища, із запровадженням “зелених” технологій, при захисті інтересів товаровиробників [див. 1].

Під час екологічного аудиту оцінюють види діяльності, пов’язані з:
  • охороною довкілля, його станом на підприємстві;
  • системою екологічного менеджменту;
  • дотриманням природоохоронного законодавства і встановлених екологічних вимог;
  • фінансовими ризиками, пов’язаними з відповідальністю за порушення допустимого впливу на навколишнє природне середовище [див. 3].

Запровадження екоаудиту для товаровиробників є вигідним вкладенням капіталу, так як приносить [див. 1]:
  • зменшення витрат на видалення відходів шляхом зменшення їх маси;
  • зменшення витрат на сировину шляхом більш ефективного її використання та зменшення маси відходів;
  • зниження витрат на виробництво шляхом використання кращих технологій та підвищення ефективності технологічного процесу;
  • підвищення якості інформації, на якій базуються рішення з вибору технології, що дозволяє більш вигідно витрачати кошти;
  • зменшення витрат на воду і енергію шляхом більш економічного та раціонального їх використання;
  • підвищення рівня виробництва, бо працівники краще працюють там, де відчувають відповідальність керівництва та турботу про благо людей;
  • розширення ринків збуту для товарів серед “екологічно свідомих” покупців;
  • покращення репутації підприємства.

Таким чином, екологічний аудит здійснюваний з вагомих причин суб'ктами господарювання, є вигідним вкладенням капіталу для них, надає надійне забезпечення ефективного еколого – економічного управління діяльністю суб'єктів господарювання.

Список літератури:
  1. Лебедевич С.І. Екологічний аудит: [навч. посіб.] / С.І. Лебедевич. – Львів: Ліга – Прес, 2007. – 223 с.
  2. Про екологічний аудит: Закон України від 24 червня 2004р. №1862-IV // Урядовий кур’ер. – 2004. - №150. – С. 5-9.
  3. Лебедевич С.І. Екологічний аудит у лісовому секторі економіки України: [монографія] / С.І. Лебедевич, М.М. Огородник, У.П. Новак. – Львів, 2010. – 300 с.



УДК 339.9:339.9.012.23

Омельяненко В.А.

Сумський державний університет, м. Суми


ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АУДИТ В ПРОЦЕСІ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ


Забезпечення стратегічних конкурентних переваг в умовах глобалізації інноваційних процесів, скорочення строків дифузії нововведень, постійного збільшення витрат на дослідження і розробки потребує поглиблення спеціалізації та поєднання власних досліджень з науковими розробками інших компаній, зокрема й закордонних, тобто здійснення трансферу технологій.

Реалізація міжнародного технологічного обміну потребує ефективної системи аналітичного забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень, одним з найважливіших елементів якої виступає технологічний аудит.

Технологічний аудит передбачає проведення оцінки діючих технологічних рішень або проектованих технологічних рішень і розробку рекомендацій з комплексу організаційно-технічних заходів, необхідних для підвищення конкурентоздатності розглянутих технологічних рішень. В процесі трансферу аудит являє собою методику аналізу технології, тобто аналіз потенціалу того, що дана технологія забезпечить конкурентну перевагу. Базою для цього виступає оцінка інноваційного рівня технології.

Шляхом співвідношення витрат на дослідження та розробки до загального обсягу виробництва фахівці Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) класифікують технології промисловості за наступними категоріями технологічної інтенсивності:

- високотехнологічна (high-technology);

- високотехнологічна середнього рівня (medium-high-technology);

- технологічна (medium-low-technology);

- низькотехнологічна (low-technology).

Проте, навіть технології з першої групи можуть стати товаром та об’єктом трансферу лише за певних умов. Запатентовані інновації, за оцінками фахівців, використовуються у світі на 3–5%. З інноваційних товарів, у яких втілені нові ідеї, ринок не приймає понад 95%.

Товари, які виступають об'єктом міжнародного трансферу технологій, класифікуються згідно з розробленим ЮНКТАД рівнем технологічної ємності торгівлі – частини витрат на дослідження і розробки в обсязі виробництва і торгівлі. Найбільшу частку вартості формують високі технології, які використовуються при виробництві аерокосмічного устаткування (22,7%), комп’ютерної техніки (17,5%), електроніки (10,4%), ліків (8,7%); середні технології – автомобілів (2,7%), хімікатів (2,3%), різної промислової продукції (від 1,6% до 1,8%); низькі технології – будівельних матеріалів (0,9%), продуктів харчування (0,8%), чорних металів (0,6 %), текстилю, одягу, взуття (0,2 %).

Технологічний аудит повинен дати оцінку потребам та можливостям підприємства в інноваційному відношенні в наступних аспектах [1]:

позиціювання продуктів, визначення цільових ринків, які б сприяли конкурентоздатному та сталому розвитку підприємства (лідерство через витрати / технології);

аналіз технологічних сфер, що вимагають першочергової уваги: автоматизація, інформаційні технології, інжиніринг;

проблеми загального плану, які вимагають інноваційних рішень: продуктивність, контроль якості, енергетика, екологія;

інструменти трансферу технології – навчання, технологічне партнерство, технічна допомога, права інтелектуальної власності, інвестиції;

джерела і канали інновацій, відносини, які варто розвивати, визначення статусу підприємства в плані здатності до кооперації.

Дану характеристику необхідно проводити у двох зрізах – на національному та міжнародному рівні, з аналізом стадії життєвого циклу технології, який складається з 5 етапів:
  1. Новітня технологія – нова технологія, що має високий потенціал;
  2. Передова технологія – технологія, що зарекомендувала себе, але ще досить нова, має невелике поширення на ринку;
  3. Сучасна технологія – виступає стандартом в сфері, попит стабільний;
  4. Не нова технологія – корисна технологія, проте паралельно вже існує більш нова технологія, попит починає падати;
  5. Застаріла технологія – технологія застаріває і заміняється новою, спостерігається низький попит або повна відмова від технології.

Стратегія міжнародного трансферу технологій має враховувати рівень розвитку аналізованої технології в країні її походження та країні-реципієнті з урахуванням обраної підприємством стратегії:

- технологічне лідерство (вибір новітньої технології для трансферу, інтенсивні дослідження, що передують технологічним розробкам, тісний взаємозв'язок між дослідженнями і плануванням нового продукту, високий ступінь ризику, пов'язана з окремими продуктами, гнучке виготовлення прототипів, мобільність перебудови виробничої лінії) [2];

- слідування за лідером (технологія не є новою для країни-реципієнта, інтенсивні технологічні розробки, тісний взаємозв'язок між дослідженнями, маркетингом і виробництвом, ефективна система аналізу конкурентів).

В процесах міжнародного трансферу технологічний аудит виступає інструментом перевірки стану компанії за допомогою певних критеріїв, що дає можливість виявити сприятливі технологічні можливості і технологічні небезпеки на міжнародному рівні та здійснити бенчмаркінг (позиціювання серед аналогів та конкурентів) у рамках галузі або окремої технології.

Список літератури:
  1. Пильнов, Г. Как проводить технологический аудит / Г. Пильнов, О. Тарасова, А. Яновский. – М.: Проект. EuropeAid «Наука и коммерциализация технологий», 2006. – 96 с.
  2. Титов, В.В. Трансфер технологий [Електронний ресурс] / В.В. Титов. – Режим доступу: ссылка скрыта – Назва з екрану.



УДК 657.631.8

Рядська В.В., к.е.н., доцент

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

м. Київ