З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ АУДИТУ ЧЕРЕЗ РОЗШИРЕННЯ ЗМІСТУ АУДИТОРСЬКОГО ЗВІТУ Категорія якості аудиторських послуг виступає актуальним предметом дослідження сучасної теорії аудиту. Так, пропонуються моделі для вивчення та оцінки впливу факторів, які визначають якість роботи аудиторів; систематизуються проблеми розвитку аудиту та регулювання якості аудиторських послуг; доводиться необхідність розробки теорії аудиту, в якій необхідно підвищити значущість якості аудиту; обґрунтовується зміст категорії якості аудиту, та уточнюються пов’язані з цим проблеми. Відносно завдань з надання впевненості в цілому, та завдань з аудиту фінансової звітності, зокрема, якість доцільно розглядати з позицій двох груп характеристик, які безпосередньо наповнюють зміст цієї категорії: якість проведення аудиту та якість результатів аудиту. Разом з тим, найбільш поширеним визначенням змісту категорії якості аудиту є визначення, які ґрунтуються тільки на тому, що якісний аудит – це аудит, проведення якого повністю відповідає вимогам стандартів аудиту, бо саме тільки завдяки цьому можна забезпечити «…тотожність думки аудитора про достовірність в усіх суттєвих аспектах даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших правил (внутрішніх положень) суб'єктів господарювання згідно із вимогам користувачів дійсному рівню їхньої достовірності (викривлення)» [1, 239]. Проте, однобічна орієнтація проблем якості тільки у напрямку забезпечення відповідності технологічних процесів надання аудиторських послуг вимогам стандартів аудиту не може сформувати достатнього підґрунтя для реалізації головної місії аудиту – захист інформаційних потреб користувачів. Це пов’язано з тим, що: - в результаті виконання завдань з надання впевненості аудитор не може надавати користувачеві абсолютний рівень впевненості внаслідок того, що: формування фінансової звітності відбувається в середовищі системи внутрішнього контролю суб’єкта господарювання, якій притаманні певні ризики, отже, завжди буде існувати ризик суттєвих викривлень у такій фінансовій звітності; докази, які отримує аудитор мають не остаточний, а лише переконливий характер; і, нарешті, внаслідок того, що процедури аудиту, як правило, є вибірковими, то завжди буде існувати ризик того, що аудитор не виявить суттєвих помилок, що містить фінансова звітність [2, с. 20]; - як наслідок того, що було викладено в попередньому абзаці, формування процедур аудиторської перевірки, а потім і вибір форми аудиторської думки, будуть завжди ґрунтуватись на оцінених аудитором ризиках системи внутрішнього контролю та рівня суттєвості. Як відомо, коло користувачів фінансових звітів завжди ширше ніж коло користувачів, для яких складається аудиторський звіт про результати проведеного аудиту. Тобто те, що визначено не суттєвим для одного користувача, може бути суттєвим для іншого. Наприклад, не застосування оцінок за справедливою вартістю для об’єктів основних засобів може бути не суттєвим для власників, але суттєвим для кредиторів. В результаті виникають об’єктивно сформовані обставини, за яких результати аудиту будуть «неякісними» для користувачів фінансової звітності, які не визначені в тексті аудиторського звіту. Оцінка якості результатів аудиту обов’язково повинна враховувати також і причини протиріч, які склалися між суб’єктами аудиторської діяльності та користувачами фінансових. Аналіз змісту цих протиріч свідчить про те, що, по-перше, історична фінансова звітність сама по собі не може бути надійним джерелом для прийняття перспективних управлінських рішень користувачами внаслідок недосконалості застосовуваних стандартів щодо її складання, а по-друге, в умовах відокремлення користувачів від управління підприємством та відсутності прозорої інформації про систему управління та процеси, які в ній відбуваються, недостатньо мати висновок аудитора щодо достовірності історичної фінансової звітності, тому що в такій ситуації існують значні ризики перспективних оцінок. Актуальність цієї проблеми була підкреслена в Зеленій Книзі ЄС (2010) «Політика аудиту: уроки кризи», в якій зазначається, що «важливо чітко визначити, інформація якого характеру повинна бути надана зацікавленим сторонам у складі аудиторської думки і результатів аудиту. Це не тільки означає перегляд змісту аудиторського звіту, а і необхідність додаткових комунікацій стосовно методології аудиту з роз’ясненням обсягу роботи, яка виконується під час аудиту» [3, с. 5]. Вирішення окресленої проблеми може бути досягнуто шляхом того, що зміст аудиторського звіту про результати проведеного аудиту фінансової звітності повинен містити розділи, в яких розкриваються застосовувані оцінки аудитора до визначення суттєвості на рівні фінансової звітності в цілому, а також ідентифіковані ризики суттєвих викривлень внаслідок помилок та шахрайства. Список літератури:
tillyukraine.com/media/GREEN%20PAPER_Audit%20Policy_ua.pdf УДК 657.6(075) Самчинська Я.Б, к.е.н. Херсонський державний університет, м. Херсон Калінська Т.А., к.е.н., доцент Херсонський національний технічний університет, м. Херсон РОЛЬ АУДИТУ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ В умовах розвитку ринкових відносин постає проблема недостатності традиційного зовнішнього аудиту, який зазвичай обмежується проведенням незалежної експертизи фінансових звітів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств. Необхідно активізувати аудиторську діяльність в напрямку формування ринку аудиторських послуг з питань прогнозування ефективності використання капіталу, оцінки економічної конкурентоспроможності продукції, ефективності діяльності підприємства (бізнесу) на перспективу, надання послуг з комп’ютеризації обліку [1, с. 73]. Виконанню цих та інших функцій, вирішенню подібних економічних проблем сприятиме використання в аудиторській практиці виконання погоджених процедур стосовно стратегічних засад функціонування підприємств, як методу контролю за формуванням науково-обґрунтованої стратегії їх розвитку, яка повинна враховувати всі фактори, погрози і ризики, що в умовах конкуренції та глобалізації роблять бізнес вразливим. Відповідно, фінансово-господарський контроль має носити стратегічний характер та активно сприяти створенню системи достовірного прогнозування та управління ризиками, забезпеченню економічної безпеки підприємств [2, с. 17]. Основними причинами, що обумовлюють потреби суб’єктів господарювання у виконанні погоджених процедур стосовно стратегічних засад їх функціонування, на нашу думку, є такі: відсутність бажаних результатів від реалізації стратегії ведення бізнесу, що існує на даному етапі; невпевненість в правильності стратегії, що реалізується; поява нових загроз, ризиків та інші подібні зміни в зовнішньому середовищі. Засобом задоволення цих потреб постають аудиторські послуги, спрямовані на оцінку й аналіз систем обліку і стратегічного менеджменту, надання рекомендацій щодо ефективного довгострокового розвитку підприємств, формування їх чіткої стратегії та посилення конкурентних позицій на ринку. Проте, існуючі наукові розробки не розкривають всіх завдань, які здатні вирішувати аудиторські послуги стосовно стратегічних засад функціонування підприємств, не існує єдиної концептуальної схеми, яка б визначала ці завдання та їх об’єкти, методику здійснення. На нашу думку, аудиторські послуги стосовно стратегічних засад функціонування підприємств слід розглядати як вид аудиторських послуг, що з’явився в результаті інтеграції наукових знань про системи фінансово-господарського контролю, аудиту і стратегічного менеджменту. Надання таких аудиторських послуг має бути спрямовано на оцінку та аналіз стратегічного мислення, фінансового і стратегічного планування, бізнес-процесів і системи управління, а також розробку заходів для оптимізації та контролю вказаних об’єктів (табл. 1). Таблиця 1 Основні характеристики, що визначають теоретичні аспекти надання аудиторських послуг стосовно стратегічних засад функціонування підприємств
Таким чином, з однієї сторони, виконання погоджених процедур стосовно стратегічних засад функціонування підприємств є засобом функціональної активізації аудиту, оскільки результатами його проведення є надання експертно-прогностичних послуг щодо оцінки стратегії діяльності суб’єктів господарювання та інших питань стратегічного менеджменту, а також, в разі необхідності, рекомендації з їх удосконалення. З іншої сторони, в контексті більш повного розкриття потенціалу аудиту, цей вид супутніх аудиторських послуг дозволяє не лише об’єктивно оцінити реальну ситуацію на підприємстві, ресурсну складову стратегічних планів та програм, але й забезпечити їх контрольованість та керованість. Список літератури: 1. Петрик О. Аудит: законодавчо-нормативне регулювання, історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні / О. Петрик, В. Кузьмін // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 8. – с. 63-73. 2. Скитиба В. П. Аудит фінансової стратегії підприємства / В.П. Скитиба // Аудитор України. – 2005. - № 14 (76). – с. 17-21. УДК 657.6.(075.8) Смоленюк П.С., к.е.н., професор, академік АЕНУ Хмельницький економічний університет, м. Хмельницький ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ Сучасна економічна ситуація України, поглиблення ринкових перетворень та завдання подолання наслідків фінансової кризи передбачає здійснення комплексу заходів, щодо удосконалення діяльності підприємств та підтримки конкурентоспроможності на ринку. Що в свою чергу вимагає підвищення якості інформаційного забезпечення суб’єктів господарювання. Об’єктивна необхідність удосконалення управління внутрішньогосподарськими процесами зумовлює перегляд інструментів підготовки релевантної інформації. Ці фактори актуалізують роль внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит забезпечує формування потоку науково обґрунтованої, корисної та необхідної контрольно-аналітичної інформації, перевірку й оцінку проблемних ситуацій за допомогою аудиторських прийомів, та прогнозування майбутнього розвитку підприємства. Наявність у структурі управління підприємством служби внутрішнього контролю та аудиту, що працюють відповідно до міжнародних стандартів, наразі розглядається як необхідний атрибут для виходу на світові фондові ринки. Вирішення проблем упровадження, становлення та розвитку контролю й аудиту розглядається у наукових працях вітчизняних учених: А. Герасимовича, Г. Давидова, Н. Дорош, Н. Малюги, Є. Мниха, В. Рудницького, В. Сопка, та інших, і закордонних фахівців: В. Андрєєва, А. Шеремета, Р. Адамса та інших. В Україні становлення внутрішнього аудиту пов'язане з розвитком контролю й аудиту в період формування ринкової економіки. За цей час відбулося зміщення акцентів від контрольно-ревізійних перевірок, ціль яких зводилася до виявлення допущених помилок, до аудиту господарського стану економічних суб'єктів з метою підвищення ефективності управління [1]. Внутрішній аудит – це регламентована внутрішніми документами підприємства діяльність з контролю, оцінюванню різних сторін функціонування підприємства та консультуванню всіх ланок управління, що здійснюється представниками спеціального підрозділу. Метою внутрішнього аудиту є надання необхідної релевантної інформації органам управління підприємства (загальним зборам, наглядовій раді, виконавчому органу) для підтримання ефективного стану системи управління ризиками та внутрішнього контролю, для досягнення стратегічних та оперативних цілей підприємства доцільними й ефективними способами. М.Т. Білуха [2, с. 193] визначає наступні принципи організації внутрішнього аудиту: – спеціалізації і кооперування: “спеціалізація і кооперування передбачають розподіл праці секторів груп контролерів, окремих виконавців і співвиконавців контрольно-аудиторських процедур”; – пропорційності “полягає у додержанні правильного співвідношення інформаційного забезпечення контрольно-аудиторських підрозділів бухгалтерією, фінансовим відділом і обчислювальними центрами з метою забезпечення пропорційності надходження економічної інформації для використання контролерами при перевірці операцій”; – паралельності: “одночасне паралельне виконання контрольно-аудиторських процедур для перевірки різних за змістом господарських операцій”; – прямоточності: “дає змогу раціонально організовувати потоки між учасниками контрольно-аудиторського процесу”; – безперервності: “відображення підприємницької діяльності у бухгалтерському обліку зумовлює потребу організації безперервного контролю”; – ритмічності: “забезпечується рівномірним виконанням контрольних процедур, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців”; Організація внутрішнього аудиту спирається не тільки на принципи, що є основою раціональної його побудови, але й враховує вимоги управлінського персоналу. А.В. Бодюком [3, с. 309-313], визначено наступні вимоги щодо організації внутрішнього аудиту: – забезпечення перевірки у мінімальних обсягах інформаційними матеріалами, що об'єктивно відображають стан справ. – організація перевірок у відповідності до принципів організації внутрішнього аудиту; – здійснення внутрішньоаудиторських перевірок відповідно до річного плану аудиторських перевірок та завдань керівника із забезпеченням законності дій внутрішніх аудиторів; – забезпечення працівників чинними нормативними документами для забезпечення нормальної роботи; – забезпечення надання достовірної інформації, необхідної для здійснення перевірки; – забезпечення збереженості комерційної таємниці підприємства шляхом накладення на внутрішнього аудитора відповідальності за розголошення комерційної таємниці підприємства. При організації процесу внутрішнього аудиту слід пам’ятати, що для перевірки різних об’єктів на підприємстві здійснення внутрішнього аудиту буде включати різні етапи, проте організація процесу внутрішнього аудиту матиме стандартне наповнення. Список літератури:
3. Бодюк А.В. Методологічні та нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності: [монографія] / А.В. Бодюк. – К.: Кондор, 2005. – 356 с. УДК 657. 62 Федотов А. А. к.э.н., доцент, Рябко О. А. Макеевский экономико-гуманитарный институт ПРОБЛЕМЫ АНАЛИЗА ДЕБИТОРСКОЙ ЗАДОЛЖЕННОСТИ КАК ИНСТРУМЕНТА ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ АУДИТА Состояние экономики страны характеризуется нестабильной политической ситуацией, неуправляемыми инфляционными процессами и другими негативными факторами для развития экономики. В результате действия этих факторов на предприятиях возникает большой объем дебиторской задолженности, которая существенно ухудшает финансовое состояние предприятия, являясь иммобилизацией денежных средств, отвлечением их из хозяйственного оборота, что приводит к снижению темпов производства и результативных показателей деятельности предприятия. Проведение анализа и аудита дебиторской задолженности является чрезвычайно актуальным вопросом, поскольку это стимулирует предприятие к более тщательному и регулярному проведению инвентаризации дебиторской задолженности, к активному проведению мероприятий по взысканию задолженности с неплательщиков через арбитраж. На сегодняшний день вопросам теоретического и практического исследования проблем, связанных с анализом и аудитом дебиторской задолженности, значительное внимание уделено рядом исследователей. В данной статье учтены определенным образом мнения отечественных и иностранных ученых, исследовавших данную проблему: Ковалев В. В., Данилевский Ю. А., Подольский В. И., Кулаковская Л. П., Усач Б. Ф., Ченг Ф. Л., Байдаус П. В., Финнерти Дж. И., М.Д. Билык, Ф.Ф. Бутынец, С. И. Маслов, А. И. Лучков, Н., Вирник и др.. Но вопросы, относительно анализа дебиторской задолженности в ходе проведения аудита, еще не рассмотрены в полном объеме, поэтому нужно продолжать поиск новых методов разрешения кризиса неплатежей дебиторской задолженности и ее постоянного роста. Целью статьи является исследование и разработка методики проведения аналитических процедур аудита дебиторской задолженности. В экономической литературе существует множество подходов к организации методики экономического анализа при проведении аудиторской проверки. Предлагаются различные этапы проведения анализа дебиторской задолженности в процессе аудиторской проверки. Так, например, по мнению Верника В. Г. [2] важной составляющей при анализе дебиторской задолженности является оценка её составляющей по срокам инкассации, т.е. построение реестра старения дебиторской задолженности. В исследовании Ковалева В. В. [3] представлено общую схему аудита и анализа дебиторской задолженности. В данной схеме определяется критический уровень дебиторской задолженности. Все расчетные документы, имеющие отношение к задолженности, подвергаются проверке в обязательном порядке. Проводится контрольная выборка документов. Для этого применяются различные методы. Одним из наиболее распространенных является n-процентный тест (так, при n = 10% проверяют каждый десятый документ, который отбирается по любому признаку). Далее аудитором проверяется реальность сумм дебиторской задолженности в отобранных расчетных документах. На заключительном этапе аудитором оценивается существенность выявленных ошибок. Однако приведенные исследования не содержат комплексного взгляда на организацию и методику проведения аналитических исследований в ходе проведения аудиторской проверки. Для того, чтобы получить целостную характеристику дебиторской задолженности, в ходе её анализа аудиторам рекомендуется применять экономико-математические методы. Рекомендуется проводить оценку возрастного состояния задолженности (возраст задолженности, соблюдение сроков, условий кредитной политики, анализ тенденций изменения задолженности). Необходимо проводить расчет прогнозной величины дебиторской задолженности, а также анализ условий расчетов за продукцию. С целью минимизации затрат на аудит и повышения его результативности целесообразно выделить следующие этапы проведения анализа дебиторской задолженности: подготовительный, информационный, исследовательский (аналитический), рекомендательный. Исследовав данную тему, можем сделать следующий вывод, что в современных кризисных условиях хозяйствования предприятиям необходимо заботиться о собственной платежеспособности. Анализ является эффективным инструментом аудита дебиторской задолженности, который приспособлен к современным процессам развития мировой экономики. Так как аудит существенно помогает взысканию платежей по обязательствам хозяйственной деятельности, он особенно актуален в условиях большой дебиторской задолженности, которая парализует систему безналичных расчетов. Перспективой дальнейших исследований является разработка конкретного механизма регулирования дебиторской задолженности, с помощью которого предприятие сможет минимизировать негативные последствия, вызванные стремительным ростом задолженности. Данное исследование не является завершенным, а требует дальнейшего развития и особого внимания в сфере обеспечения анализа и аудита дебиторской задолженности. Список литературы: 1. Алексеенко Д. Бурный рост рынка аудита / Д. Алексеенко // Аудитор Украины. – 2009. – № 1–2. – С. 40–45. 2. Верник В. Г. Аудит в Україні : підручник / В. Г. Вірник. – К., 2009. – С. 244–246. 3. Ковальов В. В. Аудит : підручник / В. В. Ковальов. – К, 2007. – С. 376–377. 4. Контроль і ревізія : [підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів.] / Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. – 544 с. 5. Кулаковская Л.П. Основы аудита : учебное пособие для высших учебных заведений / Л. П. Кулаковской, Ю.В. Пича. – К. : "Каравелла", 2004 - 496 стр. УДК 657.633 |