З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред
| Вид материала | Документы |
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Тарію обліково-аналітичного забезпечення в управлінні маркетинговою діяльністю підприємства, 268.52kb.
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
- Перелік публікацій кафедри “Банківська справа” за 2009 рік, 72.31kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Регулювання діяльністю комерційних банків та їх нагляд, 280.68kb.
- Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
Метою є статистичний аналіз методів оцінки інвестиційної привабливості галузей.Інвестиційна привабливість – це узагальнювальна характеристика переваг і недоліків окремих напрямків і об'єктів з позиції конкретного інвестора. У процесі дослідження цих характеристик формується рівень інвестиційної привабливості окремих галузей економіки видів діяльності, підприємств. Інвестиційна привабливість галузей економіки і видів діяльності – це інтегральна характеристика окремих галузей або видів діяльності з позицій ефективності їхнього функціонування [1]. Розглядаючи інвестиційну привабливість основних галузей економіки України, варто зазначити, що за розрахунками Європейської Бізнес–Асоціації у третьому кварталі 2011 року показник інвестиційної привабливості України був зафіксований на рівні 2.56, що є суттєвим падінням у порівнянні з другим кварталом 2011, коли показник становив 3.39 (рис. 1) [2]. Сприйняття інвесторами ринку України різко погіршилося, що було обумовлено низкою як внутрішніх причин - нестабільністю економічної та правової сфер всередині країни, так і зовнішніх - глобальною ринковою турбулентністю.  Рис. 1. ЄБА індекс інвестиційної привабливості основних галузей економіки України за 5-бальною шкалою Рівень довіри українських інвесторів знизився до рівня 2.56 за 5-бальною шкалою перший раз за 2 роки, таким чином впавши до рівня показників третього кварталу 2009 року. Більшість соціально-економічних показників формується під впливом не одного, а багатьох факторів. Метод побудови моделі такого зв'язку має назву багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. В цьому випадку результативна ознака (Y) пов'язується з допомогою рівняння множинної регресії з двома або більше факторними ознаками (Х1, Х2, Х3, . . . , Хm) [3]. Оцінку інвестиційної привабливості визначимо за допомогою множинної лінійної регресії: у = a0 + a1x1 + a2x2 + ... + anxn (1) де n – кількість незалежних змінних, позначених як х1, ..., хn, а – деяка константа. На основі аналізу статистичної оцінки таких галузей України, як важка промисловість(металургійна галузь), наукоємні технології, легка промисловість за допомогою кореляційно-регресійного методу визначимо, що коэфіцієнт множинної лінійної регресіїї дозволяє не відкинути гіпотезу о лінійному характері залежності чистого грошового потоку галузі від вкладених коштів. Ця залежність спостерігається в наступній таблиці: Таблиця 1 Чистий грошовий потік за галузями
Отже, аналіз одержаних результатів показує, що стале економічне зростання країни сприяє залученню іноземних інвестицій до її економіки. В 2000 році за даними розрахунків , приведених в таблиці 2.15 найбільш чутливою галуззю до обсягів інвестицій із наведених галузей промисловості є важка промисловість, яка аналізувалась на прикладі металургійної промисловості. На протязі десяти років ці дані розрахунків за галузями промисловості різко відрізняються. І в 2010 році найбільш чутливою галуззю до обсягів інвестицій є галузь наукоємних технологій, що пов’язано з розвитком інформаційних (в основному комп’ютерних технологій), машинобудівних (технічні розрахунки, вибір матеріалів і технології виробництва, а також проектування машинобудівних заводів і організація виробництва на них), телекомунікаційних (інтернет) та інноваційних (впровадження, підготовка кадрів та інкубація малих підприємств, консалтинг, інжиніринг). Список літератури:
УКД 336.131 Костецький Я.І., к.е.н., доцент Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль Пухальська Н.Б. Бучацький інститут менеджменту і аудиту, м. Бучач ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ Ефективність економічного аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств у вирішальній мірі залежить від рівня його інформаційного забезпечення. Для здійснення аналітичної роботи прийняття ефективних та обґрунтованих управлінських рішень необхідна інформація, яка всесторонньо відображає стан внутрішнього і зовнішнього середовища об’єктів господарювання. Економічна інформація становить проміжну ланку між господарською діяльністю, де вона формується, і управлінням. Де її фіксують, обробляють і використовують для прийняття управлінських рішень, які вплинуть на фінансовий стан підприємства у майбутньому. Система інформаційного забезпечення економічного аналізу охоплює три основні складові елементи: перелік інформаційних одиниць або інформаційних сукупностей показників чи документів, необхідних для вирішення тих завдань, що ставляться перед аналізом, структуру інформації і характеристику руху інформації – визначення потоків інформації, побудова схем документообігу та інформаційних моделей. Економічний аналіз господарської діяльності аграрних підприємств передбачає використання планової, обліково–звітної та необлікової інформації [1]. Планова інформація міститься у перспективних, поточних оперативних планах діяльності підприємства загалом та його окремих структурних підрозділів. Обліково – звітна інформація формується в процесі бухгалтерського обліку і охоплює первинні дані та звітність підприємства. Звітність підприємства містить впорядковані, доведені до певної системи показники, згруповані за окремими напрямами її діяльності. Звітність, як основну форму організації спостереження за господарською діяльністю складають підприємства і організації, що є юридичними особами, та виділені на окремий баланс. Основним джерелом зовнішнього аналізу і важливою складовою джерел внутрішнього аналізу є фінансова звітність підприємства. Фінансова звітність містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період. Вона складається з таких форм: форма №1 „Баланс”, форма №2 „Звіт про фінансові результати”, форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 „Звіт про власний капітал”, форма №5 „Примітки до річної фінансової звітності”, форма №6 Додаток до річної фінансової звітності „Інформація за сегментами”. Уже ряд років сільгосппідприємства звітують за новою формою звітності № 50-сг. „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”, обсяг інформації у ній значно менший, ніж у колишньому річному звіті. З нього вилучено дані про виробництво продукції і продуктивність праці, собівартість продукції та інші показники, що не сприяє ефективному регулюванню господарських процесів в аграрному секторі і адаптації інформаційної бази до загально – європейської системи управління суб’єктами господарювання [2]. У той же час у звітності фермерських господарств взагалі відсутні дані, які дають інформацію про собівартість продукції, а з форми № 50-сг. з 2007 р. вилучена графа „Прямі затрати праці на продукцію”. Тому, на нашу думку, доцільно удосконалити звітність, як сільськогосподарських, так і фермерських господарств, вона повинна бути такою, щоб за її показниками можна було визначити собівартість, прибуток та рентабельність як сільськогосподарських, так і фермерських господарств, що дозволить мати повні відомості щодо ефективності виробництва продукції у галузі тваринництва і рослинництва. Крім того, у розділі форми № 2 (ферм), необхідно включити дані якісної оцінки землі (бонітет).Це дасть можливість порівнювати вироблену продукцію фермерським господарством на різних за якістю ґрунтах. В процесі економічного аналізу, особливо увипадку з’ясування причин тих або інших явищ і процесів, необхідно використовувати так звану необлікову інформацію – тобто дані , які непередбачені встановленими формами обліку чи звітності. Джерелами необлікової інформації є: протоколи зборів трудового колективу, виробничих нарад, профспілкових та інших громадських організацій, пояснювальні та доповідні записки, матеріали преси тощо [3]. Перелічені види інформації відіграють вирішальну роль у процесі економічного аналізу, доповнюючи і деталізуючи його результати. На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки і пропозиції: 1. Удосконалення інформаційного забезпечення системи управління діяльністю підприємств АПК вимагає суттєвого розширення інструментарію всіх управлінських функцій інформаційної спрямованості. 2. Посилити уніфікацію фінансової і статистичної звітності та відповідальність за достовірність звітних показників у сфері діяльності суб’єктів господарювання. 3. Удосконалити діючі форми первинних документів для реєстрації фактів здійснення господарських операцій для різних сільгоспформувань, виходячи з вимог бухгалтерської та статистичної звітності. Список літератури: 1. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу. Навч. посібник. – К.: Знання, 2008. – 639 с. 2. Чумаченко М.Г. Управлінський облік потребує підтримки. /Бухгалтерський облік і аудит. – 2003, №5. – С. 55 - 60. 3. Хрущ Н.А., Білик І. А. Характеристика інформаційного менеджменту в конкурентному середовищі. – Управлінський облік і конкурентоспроможність бізнесу: тези доповідей на міжнародній науково – практичній конференції. – К.: ФПБУ, 2006. – С. 63 - 67. УДК 657.471:378 Куцинська М.В. Національна Металургійна академія України, м. Дніпропетровськ УДОСКОНАЛЕНЯ ПІДХОДІВ ДО БЮДЖЕТУВАННЯ ТА ЗВІТУВАННЯ ЦЕНТРІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДВНЗ Оскільки в основу виокремлення усіх центрів відповідальності покладено принцип контрольованості, доцільно визначити конкретні процедури, застосування яких дозволить здійснювати у межах підсистеми управлінського обліку контроль за досягненням встановлених показників діяльності центрів відповідальності ДВНЗ. Згідно з [1] одним з найбільш розповсюджених та ефективних методів проведення управлінського контролю за діяльністю центрів відповідальності є впровадження бюджетування їх діяльності та формування звітів щодо виконання бюджетів кожним центром відповідальності. Доцільно зазначити, що бюджети усіх центрів відповідальності ДВНЗ мають бути уніфікованими та узгодженими, що забезпечить їх консолідованість. При цьому показники, які в них зазначатимуться, мають відображати та характеризувати поставлені перед кожним з центрів відповідальності цілі, та ці показники мають бути контрольованими у межах конкретного центру відповідальності, а також інформація, яка наводиться у бюджетах та звітах про їх виконання, має бути повною, своєчасною, корисною для прийняття управлінських рішень та сформованою у визначені строки. Проведений аналіз наукових досліджень [2-4] свідчить, що не для усіх центрів відповідальності форми такої управлінської звітності розроблені. У дослідженні [5] наводиться форма бюджету кафедри. При цьому науковець розглядає кафедри тільки як центри витрат. Оскільки у [6] доведено, що кафедри є змішаними центрами відповідальності часткової умовної відповідальності за витрати та доходи, тому очевидно, що форма бюджету та форма звіту про виконання бюджету кафедр підлягають удосконаленню. У наведеній у [5] формі бюджету кафедр вказуються узагальнено за поточний рік та по кварталах доходи конкретної кафедри, а також наводиться деталізований перелік статей витрат за показниками у розрізі освітньої та наукової діяльності кафедри. Такий розподіл витрат кафедр є слушним з точки зору прийняття у подальшому керівництвом ДВНЗ управлінських рішень щодо доцільності та обґрунтованості здійснення витрат на фінансування діяльності конкретної кафедри у розрізі її видів діяльності. Стосовно ж доходів кафедр, то інформацію щодо їх значень слід наводити у певній деталізації, оскільки конкретна кафедра приймає участь у підготовці студентів різних спеціальностей з урахуванням усіх форм навчання та освітньо-кваліфікаційних рівнів. Крім того, кафедра може отримувати доходи від наукової та інших видів діяльності. Таким чином, удосконалена форма бюджету кафедр має містити, порівняно з формою, запропонованою у [5], деталізацію доходів кафедри. При цьому для загальної оцінки діяльності кафедр як змішаних центрів відповідальності деталізація витрат за видами діяльності не є доцільною у зв’язку з тим, що планування, контроль та регулювання витрат кафедр здійснюється частково та умовно. Крім того, в деяких випадках здійснити такий розподіл досить складно у разі того, що є перетікання коштів, що спрямовуються на фінансування різних видів діяльності кафедр. Щодо звіту про виконання бюджету кафедри, то його форма, порівняно з формою бюджету, має містити графи щодо фактичних значень наведених у бюджеті показників та значень існуючих відхилень протягом звітних періодів. В науковій літературі наводяться приклади форм бюджету факультету. Однак, як і в бюджетах кафедр, у запропонованих формах відсутня деталізація доходів факультетів. Оскільки, факультети віднесено до змішаних центрів відповідальності [6], у межах якого здійснюється умовне та часткове планування, контроль та регулювання витрат та доходів, очевидно, що деталізація доходів у бюджеті такого центру має наводитись для більшої аналітичності даних щодо його діяльності. Форма бюджету факультету та звіту про його виконання має містити деталізацію витрат, оскільки не усі витрати факультету пов’язані з навчальним процесом і, при цьому, в цих формах мають відображатись певні статті витрат, які спрямовуються на оплату праці працівників факультету, які не залучені до навчального процесу, однак виконують конкретні види робіт, від здійснення яких залежить ефективне функціонування факультету загалом. Форма звіту про виконання бюджету факультету має містити такі ж графи, порівняно з формою бюджету, які зазначались у структурі звіту про виконання бюджету кафедри. Застосування удосконалених форм бюджетів та звітів про їх виконання для кафедр та факультетів ДВНЗ має призводити до більш ефективного планування та оперативного управлінського контролю за основними показниками діяльності центрів відповідальності та ДВНЗ загалом, а також до підвищення оперативності отримання інформації та «прозорості» здійснення діяльності центрами відповідальності закладу. Список літератури: 1. Голов С.Ф. Управлінський облік. – К.: Лібра, 2003. – 704с. 2. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 2000. – 533с. 3. Бурцев В.В. Управленческий контроль на предприятии: методология и организация // Управленческий учет. – 2005. – № 4. – С. 9-13. 4. Гринь А.М. Бюджетирование вуза как необходимое условие его экономической устойчивости // Университетское управление: практика и анализ. – 2002. – № 4 (23). – С. 23-32. 5. Кондрашова Т.М. Управлінський облік в державних вищих навчальних закладах: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – К.: КНЕУ, 2007. – 22с. 6. Куцинська М.В. Удосконалення класифікації центрів відповідальності ДВНЗ // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі». – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – С. 119 – 123. УДК 330.332: 519.8 Лук’яненко І.Г., д.е.н., професор Національний університет „Києво-Могилянська академія”, м.Київ УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ Стабілізація національної економіки і забезпечення її стійкого зростання потребують удосконалення управління фінансами суб’єктів господарювання. Ринкові перетворення, що відбувались в Україні протягом останніх років принципово змінили умови функціонування підприємств, в тому числі умови формування та використання їх фінансових ресурсів. На сьогоднішній день навіть серед фінансових експертів не існує одностайної точки зору щодо того, яка структура капіталу є більш ефективною та за допомогою якого джерела фінансових ресурсів – боргу чи власного капіталу – підприємствам слід фінансувати власну діяльність [1,2]. Незважаючи на наявність певної кількості емпіричних досліджень, вплив факторів на структуру капіталу підприємств та кількісна оцінка такого впливу все ще залишається малодослідженою проблемою та потребують застосування сучасного економіко-математичного інструментарію для аналізу та розробки аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень по ефективному управлінню структурою капіталу українських підприємств [2,3]. Таке аналітичне забезпечення має включати множину науково обгрунтованих інструментів регулювання оптимального співвідношення джерел фінансування діяльності суб’єктів господарювання, що, в свою чергу, вимагає не тільки глибокого статистичного аналізу впливу основних факторів на зміну структури капіталу українських підприємств як загалом, так і в галузевому розрізі, а й кількісної оцінки такого впливу за допомогою економіко-математичних методів та моделей [1.3]. Відповідно було розроблено та оцінено на реальній інформації моделі лонгітюдних даних, які на сьогодні є найпопулярнішим математичним інструментом дослідження детермінант структури капіталу та мають такий загальний вигляд:  , де:  – значення залежної змінної для і-того об’єкту у t-й період часу;  – невідомі параметри моделі,  ,  ;  – значення j-того фактора для і-того об’єкту у t-й період часу;  – випадкова величина. Для реалізації моделі було використано базу основних фінансових показників 40 підприємств України за 2007-2010 роки. Географічно обрані підприємства представляли усі регіони України майже рівномірно. В якості залежної змінної моделі обрано коефіцієнт боргу або левериджу, який розраховується як співвідношення між позиковими коштами підприємтсва та загальною валютою балансу. Позикові кошти включають в себе як короткостроковий, так і довгостроковий борг. В якості незалежних змінних після попереднього статистичного аналізу було обрано: розмір окремого підприємства в певний період часу (розраховується як натуральний логарифм від валюти балансу); прибутковість підприємства (розраховується як співвідношення прибутку до сплати податків до загальної валюти балансу); ризик підприємства в певний період часу (розраховується квадратична різниця прибутковості фірми та середнього значення прибутковості для всіх фірм по відповідному періоду); структура активів (розраховується як співвідношення оборотних активів до загальної валюти балансу); відсоткова зміна виручки підприємства (розраховується як приріст загальних активів фірми за рік та відображає зростання); ефективна податкова ставка (розраховується як співвідношення прибутку до оподаткування та після оподаткування).Результати реалізації розробленої моделі на реальній інформації дозволили зробити висновок, що структура капіталу підприємств України прямо залежить від таких основних факторів, як розмір підприємства, відсоткова зміна виручки та ефективна відсоткова ставка, а обернено – від прибутковості, ризику та структури активів. Українські компанії, в своїй більшості, при оптимізації структури капіталу слідують теорії порядку фінансування, за якою компанії в першу чергу фінансують свою діяльність за рахунок прибутків, потім за рахунок низькоризикових боргових зобов’язань, і власного капіталу в останню чергу. Порівняння результатів розрахунків з подібними дослідженнями інших країн дозволяє зробити висновок, що характер залежності частки боргу в капіталі компаній від ряду внутрішніх і зовнішніх факторів незначно відрізняється по країнах і демонструє загальні тенденції у побудові структури капіталу. Незважаючи на наявність загальних тенденцій, існує ряд факторів, які відображають інституційні умови конкретних країн і також впливають на механізми визначення структури капіталу в компаніях. Зокрема, досить значущим показником для України виявилась ефективна податкова ставка, яка відображає нестабільність податкового середовища та є нехарактерною для досліджень розвинутих країн. Це свідчить, що держава має стимулювати підприємства до формування стійкої структури капіталу, насамперед, через податкову політику, а також через відродження конкурентоздатності підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках і забезпечення прийнятного „фінансового клімату”. |