Geum.ru

В. О. Береза Директор Черкаського обласного молодіжного

Вид материалаКонкурс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Як не жаліти таких малят,

Які ще малими горе зазнають…

Мельник Дарина

13 років

м. Черкаси

Шевченкове свято


Знову дні березневі світлі,

Нам дарують Шевченкове свято −

В Україні і в цілому світі

Віршів щирю звучить багато.

Про недолю, про думи високі,

Про любов до рідного краю,

Що з малих тих сирітських років

На папері рядками лягають.

Він для нас, українців, святиня,

Геній, Світоч, Пророк народу...

Та малим він у рваній свитині

Вівці пас, носив дякові воду.

Він не знав, що біда минеться,

А безсмертя і пам'ять - вічні.

Що життя у поетів недовге,

І що часто доля трагічна.

Але в дні березневі, ясні

Ми читаємо вірші Тараса.

Вони чесні, щирі, прекрасні

І так буде весною завжди.

Поки є на землі Україна,

Поки будуть вкраїнці жити,

Будем віру й натхнення Шевченка,

Ніби спраглі, у спеку пити.

Пилипенко Анна

17 років

м. Черкаси

Жнива


На полі виспіли жнива,

Жовтіють сонця динні кулі

І кавуни лежать поснулі,

Їх вітер ніжно обвіва.

Дощі пройшли і на калюжах

Ще хвилі в'юняться, ще зорі

Стоять і тихі і прозорі,

Як перші маківки стрункі.

П’янить ромашками трава,

Хоча і листя опада.

З кишені вийму білу хустку,

Неначе їду у відпустку.

Затрималася на пероні,

А поїзд літа від’їжджа.

Летить він в дивнії края.

Летить, як птиця вдаль доріг

І на пероні не зустріть

Вже більше літа цього цвіть.

І ти, розквітчана душа,

Згадай обкошені поля.

Жовтіють в бабинім тім літі

Стерні жовтаві первоцвіти.

Немов по всім широкім світі

Свої полотна розстеляють

І ще не раз на них сідають,

Як білі плями журавлі,

А потім зовсім і зникають –

Кудись ті птахи відлітають

У барви інших вже країн.

А по малім календарю

Світанок вів свою зорю.

Котив він свій легкий візок

У сни твої й надій думок.

Короткий день, короткий вік,

Кому він болю шле потік?

Он білий парус з-за ріки

Пливе, мов чайка у віки.

І знову оживуть стовпи,

Як ті стовпи, то ж маяки!

У морі ловлять свої зорі,

Свої і тихі, і прозорі кораблі...

Завгородня Наталія

12 років

м. Черкаси

Тарасова Весна


І знов весна з Тарасовими піснями,

І слово лине над горами,

широкополими ланами,

Дніпром у Всесвіт, в далечінь віків.

І «Думи ...» - світлі і сумні,

Торкають серце і тобі, й мені.

Завгородня Наталія

12 років

м. Черкаси

Могутня постать,

Могутнє слово.

Могутній дух,

Могутні ми,

Бо незалежність, вимріяна воля

Світились у Кобзаря в душі.

Кухнюк Тетяна

15 років

м. Черкаси

Весна


Зима вже доторкнулась до весни,

І полетів наш білий кінь крилатий.

А там, в селі на висоті

Вже відчинились рідні хати.

І полетіли по країні пісеньки весни,

Хоча біленький сніг з землі не тає.

Вже поставали дівчата у танки,

А найкраща з них співає.

Всі радіють мові солов’їній,

Бо вона свята і милозвучна.

І не заздримо навіть пташині,

Коли лунає пісня гарна й лучна.

Крамар Анастасія

16 років

м. Черкаси

Сяйво літньої ночі


Темно-синій бархат ночі

Діамантами розшито,

Срібним сяйвом мружить очі

Усі сні мрійливе літо.

Хвилями вальсує море,

Розливаючись іскристо,

Віддзеркалюючи зорі

Діамантовим намистом.

По морській бездонній соні

М'яко місяць розсипає

Перламутрове світіння

До самого небокраю.

Кришталево-бірюзові

Хвилі плинуть і шепочуть,

Ллється музика казкова

В яснозорім сяйві ночі.

Крамар Анастасія

16 років

м. Черкаси

Скільки чули історій страшних!

Важко навіть тепер уявити,

Як багато загинуло тих,

Хто також міг радіти і жити!

Зовсім ще молоді юнаки

Відчайдушно служили народу,

Віддали свої кращі роки

За майбутнє, за нас, за свободу!

А дівчата не знали розваг,

Не судилось пісень їм співати:

Помирали у них на очах

В тяжких муках герої-солдати.

І в прекрасних цих юних літах

Йшла дівчина на фронт медсестрою,

Або в ніжних тримала руках

Не вінок і не квіти, а зброю.

Як нещасних тих жаль матерів,

Що страждали і плакали тихо,

Проводжаючи рідних синів,

І не знаючи, чи їх жде лихо,

Чи загинуть, чи прийдуть живі

І зустрінуть їх знову з любов'ю,

Чи лежать зараз десь у траві

І зтікають безпомічно кров'ю.

Скільки відчаю, болю і втрат

Принесли ті роки Батьківщині,

Скільки вірних їй вбито солдат,

Яких ми пам'ятаємо й нині.

Пам'ятаєм, шануємо їх,

Перемогу святкуєм щорічно,

Не зітреться вже пам'ять про них,

Не забудеться подвиг той вічний!

Крамар Анастасія

16 років

м. Черкаси

Мої новорічні мрії


Ось прийшов і Новий рік

Для здійснення мрій моїх.

І настала ніч святкова,

Таємнича і казкова.

Срібні зорі в небі сіяють

І сніжиночки кружляють.

Новорічний рік — це наче диво.

Так навколо все красиво.

Он стоїть ялинка пишна,

Така гарна і розкішна.

А надворі світло, ясно,

І чудово і прекрасно.

Місяць в небі майорить,

Сріблом не снігу блищить.

Ніч чудова, новорічна,

Незвичайна й фантастична,

Особлива, чарівна,

Рай на рік лише вона.

І у ніч цю Новорічну

Маю мрії я одвічні.

Щоб уся моя сім’я

І моя рідня, і я, —

Всі щасливими були,

Довго-довго щоб жили.

Хочу я іще здійснити

Подорож навколо світу.

Також мрію: завтра встану,

Подаруночки дістану

Із-під пишної ялини

В новорічну світлу днину.

Новий рік — це диво-казка,

І чудова, і прекрасна.

Ось прийшов він — Новий рік —

Для здійснення моїх мрій.

Корінь Каріна

16 років

м. Черкаси

Вставай із колін, Україно!


Вставай із колін, Україно!

Вставай і до бою іди.

Вставай із колін, Україно!

Згадай, як боролись діди,

За що вони кров проливали,

За що віддавали життя,

За що вони стільки страждали,

Згадай і не йди в забуття.

Борися за правду, за волю.

Борися за гідне життя.

Борися за славу народну.

Борись і здобудь визнання!

Бо тільки на нас ця надія —

Підняти державу з колін.

Це ж мати нам всім — Україна.

Це мати усіх поколінь.

Корінь Каріна

16 років

м. Черкаси

Кому? Навіщо?


Питаєш: «Кому?» Питаєш: «Навіщо

Ти серце своє віддала?»

Питаєш: «Кому?» Питаєш: «Навіщо

Ті ночі ти недоспала?»

Навіщо ті сльози?

Кому твоє серце?

Навіщо даремно чекать?

Навіщо любити?

Навіщо благати?

Навіщо від болю страждать?

А він твоє серце, гаряче те серце

Об кригу холодну розбив.

Він змусив не спати

І марно страждати,

А потім брехав, що любив.

Навіщо кохання? Кому воно треба?

Навіщо його нам чекать?

Але те кохання, те вічне кохання

Навчає нас все пробачать!

Корінь Каріна

16 років

м. Черкаси

Люблю Черкаси

Люблю своє місто,

Всі парки, райони.

Люблю своє місто,

Дороги і школи.

Люблю своє місто,

Привітні тут люди.

Люблю наше місто.

Тут сміх звідусюди.

Наше місто старанно

Дніпро омиває.

Наше місто працює,

Живе й процвітає.

Люблю наше місто,

Любов несу в маси.

Люблю своє місто.

Це місто Черкаси!

Іванченко Софія

13 років

м. Черкаси

Україна — рідний край


Україна — батьківщина,

Це мій гарний рідний край.

Україна — батьківщина,

Краю кращого не знай.

Сонце жовто-золоте

Завжди там гуляє.

В небі хмаронька пливе.

Україна процвітає.

Там всім радісно і мило.

Є народ співучий там.

Завжди вільно і красиво

Щирим всім його думкам.

Золоті поля і ниви,

Неба чистого блакить,

І у просторі безкраїм

Думка піснею дзвенить.

Іванченко Софія

13 років

м. Черкаси

Школа


Рано так іще на дворі,

А ми ось уже і в школі.

Читаємо, навчаємось,

Все знати намагаємось.

Директор, учні, вчителі.

Ми — родина, друзі всі.

Школа — це наш другий дім,

Знання дарує він усім.

Уроки в нас різноманітні.

А вчителі люб'язні і привітні.

Немов вулик наша кола.

Звучить в ній завжди рідна мова.

Варданян Амалія

12 років

м. Черкаси

Спогади про Тараса Шевченка


Убік відкинем пишне славослів’я,

І згадку про життя в чужому краю.

Усе замріяне зробити він не встиг,

І навіть Бог на це питання відповідь не знає…

Він від народу свого кров і плоть,

Про нього слава йде від роду і до роду,

І вічний свій талант, що дав Господь,

Запріг в щоденну працю для народу…

Карався, мучився, не каявсь, не коривсь,

За нас терпів знущання, муки і образи,

Давно далеко бачив, і за всіх моливсь,

І все хотів зробити водночас, одразу…

Ніколи не чекав замріяних чудес,

Що скинуть ласку позахмарні небеса,

Жив для людей, і для людей Воскрес,

Його творіння – то життя краса…

Від закликів його холоне в жилах кров,

І щедра вічність терпне із роками знову,

Він наша Віра, він Надія, він Любов,

І його голос кличе на святу розмову…

І линуть знов пророчі і праведні слова,

Яких не можна відректись, чи позабути,

А істина його стара, як світ, сьогодні знов нова,

Не всім його через роки вдається осягнути…

І думи його про життя, і доля вже така важка,

Він возвеличив правдою великих і маленьких,

І вітер змін простого і сільського вітряка,

Веде сьогодні знову до Шевченка…

Не тільки весняної березневої пори,

Звучать слова всесильного Предтечі.

Корогви, рушники і прапори

Несемо в серці на гору Чернечу…

Ті зрадники, що присягли на «Кобзарі»,

І ті, що зараз відцураються швиденько,

Лежать, неначе берег в Дніпрі,

Живі і мертві в погляді Шевченка…

І хочеться ступити ближче крок,

Щоб глянути Тарасові у вічі.

І вічний заклик: «Не робити помилок!»

Звучить сьогодні більше вдвічі…

Миривсь народ із долею своєю,

На боротьбу святу він голос піднімав.

Його слова засіяні «вечірньою зорею»…

Адже Тарас все бачив наперед і нас попереджав…

Бо тільки в нього можна розпитать,

Врагів здолавши, а не вражий сором.

На душу людську скільки в нас розп’ять,

Безглуздих війн, страшних голодоморів…

Народ наш є – його не затоптати у багні,

Закритим ротом не вдалось згасити свічі.

Стояти поряд з Кобзарем – не в стороні,

Як він дивитись, тільки прямо, і тільки в вічі…

І як великої нової вільної сім'ї

Той судний день чекати знову треба.

І де б ми не були, а ми ж усі свої.

І з нами рідний дух землі Тараса,

І наше чисте у блакиті небо…

Федорович Дарина

16 років

м. Черкаси

Чорнобиль


Страшна сторінка нашого життя,

Яку не можемо перегорнути:

Мільйони відійшли у небуття,

А це були прості, невинні люди!

Лиш випадковість, помилка страшна

Життя людей за мить одну зламала...

Яскрава, життєрадісна весна

Смертельною, сумною раптом стала.

Відтоді вже минуло безліч днів,

Та біль народу з часом не минає.

Хто сиротам поверне їх батьків?

Хто про нещасних матерів подбає,

Що не побачать вже своїх дітей?

Як бути сестрам, що братів ховали?

Це біль країни, біль усіх людей.

Ми всі це відчували, ми страждали.

Той біль в душі лишився назавжди,

Не зможемо ми горе це забути,

І ми повинні світ наш берегти,

Щоб ту весну назад не повернути.


Федорович Дарина

16 років

м. Черкаси

Шукаймо шляхи порятунку!


Знов плаче матінка-природа.

Чому ж природу нам не шкода?

Її потрібно захищати,

А не безжально руйнувати.

Її повинні ми любити –

Вона дає можливість жити,

А ми її не поважаєм,

Руками власними вбиваєм.

Природа-матінка страждає...

Невже можливості немає

Допомогти їй, врятувати?

Шлях треба правильний обрати,

Аби природу захистити

І завжди в мирі з нею жити.

Газ, нафта, паливо, мастило –

Вони природу забруднили.

Без них не вміємо ми жити,

Але потрібно щось робити.

Шлях компромісний слід шукати,

Аби природу врятувати.

А дехто шлях цей вже знайшов

Та до енергії прийшов

Від сонця, вітру і води,

Що може нам допомогти.

Тоді нам вдасться зрозуміти,

Як саме нам потрібно жити,

Як разом будемо збиратись

І про природу піклуватись.

Федорович Дарина

16 років

м. Черкаси


Ветеранам Великої Вітчизняної


На щастя, та війна страшна минула,

Минає біль, загоюються рани.

Але, на жаль, сьогодні ми забули

Той подвиг, що здійснили ветерани.

Як мало їх лишилося на світі!

Бо на війні вони за те вмирали,

Щоб ми із вами – їхні вдячні діти –

Жили у мирі і страждань не знали.

Вітає всіх із святом цим весняним.

Нехай війна шляхи до нас забуде,

Спасибі величезне ветеранам

За те, що мир для нас змогли здобути!

Федорович Дарина

16 років

м. Черкаси

Колискова для матусі


Спи, моя матінко, відпочивай,

Мабуть, сьогодні ти дуже стомилась,

Очі, матусю, скоріш закривай,

Щоб тобі янголи світлі наснились.

Янголи будуть твій сон берегти,

Щоб ти нарешті змогла відпочити.

Бо через мене хвилюєшся ти,

Бо безліч справ ти повинна зробити.

Дбаєш щодня ти про долю мою,

Ну а про себе ти майже забула.

Я колискову співаю свою,

Щоб ти, матусенько, швидше заснула.

Квітка Анна

11 років

м.Черкаси

Бережімо рідну природу


Природа прекрасна навколо тебе:

Сонце ясне і синє небо,

Птахи, звірі, гори і ріки.

Нехай вона буде такою навіки!

Нехай людина добро приносить,

Бо природа навколо любові просить.

Квітка Анна

11 років

м.Черкаси

Для мами


Хто серцю дорогий – не вчинить зла,

Він ангел мій і захисник, як воїн.

І допоможе, коли сил нема.

Людина ця завжди буде зі мною.

Дуже багато спільного у нас,

Це вже давно я помічаю,

Без зайвих слів і зайвих фраз

Завжди, чим можу, їй допомагаю.

За помилки і мудрість я її люблю,

Коли ж не бачу, то завжди скучаю,

Ту, ким так сильно дорожу,

Я мамою і кращим другом називаю.


Зубалій Крістіна

12 років

м.Черкаси

Паморозь


Подібно позолоті по парчі

Пухнаста паморозь посріблила природу,

Припорошила покривалом півземлі,

Пославши подорожньому пригоди.

Зубалій Крістіна

12 років

м.Черкаси

Сонечко


Сьогодні сонечко сіяло,

Стікали сріблечком струмки,

Соснова свіжість сповіщала:

Співатимуть скоро садки!

Зубалій Крістіна

12 років

м.Черкаси

Колискова матусі


Ніч спускається над лісом,

Сплять пташки, зайчата, миші.

У віконце сни влетіли,

Оченята всі закрили.

Та не спить моя матуся,

Вже несила їй робить.

День минув, стомилась дуже,

І пора їй відпочить.

Тобі треба засинати

І вночі хоч трішки спати,

Оченята ти закрий,

Завтра буде день новий.

Люленьки, люлюсі,

Спи, моя матусю.

Кравченко Юлія

12 років

м. Черкаси

Колискова для матусі


Завітала ніченька,

Сон огорне віченьки,

Спи, матусю, засинай,

Рученьки втомилися,

Цілий день трудилися,

Мамо, спи, відпочивай.

Спи, моя ріднесенька,

Зіронька яснесенька,

Все погане забувай.

Хай насниться щастячко.

Мов мале дитяточко,

Спи спокійно, засинай.

Сон оберігатиму,

Тихо я прохатиму:

«Боженьку, здоров’я нені дай!»

Спи, єдина, баю-бай.

Горобинський Андрій

12 років

м. Черкаси

Мисливець і сікач


Мисливець одягнув зелений плащ,

Узяв рушницю й патронташ,

На полювання в ліс пішов,

Звірячу стежку там знайшов.

Заліг за дубом, звіра ждав,

Пригрівсь на сонці й закуняв.

А тут по лісу вепр ішов,

Під дубом жолуді знайшов.

Кабанчик рилом землю рив,

Мисливця-соню розбудив.

Злякавсь мисливець і побіг,

Не чув він під собою ніг.

Сікач невдаху наздогнав,

На дерево його загнав.

Тепер мисливець буде знати:

Коли полюєш, то не спати!

Петюренко Дар’яна

11 років

м.Черкаси

Могила свята на Чернечій горі
Поета – борця за свободу.
Хоч тіло його спочиває в землі,
Та слово – у думках народу!

І постать Шевченка тепер споглядає
На кручі й на хвилі Дніпра,
Нас слово його і сьогодні навчає
Любить Україну, бажать їй добра!

Він закликав нас до єднання:
«Живіть разом слов’яни всі!»
Пройшли, здається, всі випробування...
Щемить і досі в ранах сіль!

Черкащина рідна його надихала
Боротись, страждати, любити і жити.
І кобза його українців гукала
Ганьби і неволі кайдани розбити!

Шануємо всі ми Шевченка за це
Незламнеє прагнення волі.
Несімо «Кобзар» у століття нове!
Він з нами в сім’ї вольній, новій!

Самойленко Назар

12 років

м.Черкаси

Шляхом Тараса


Іду в життя шляхом Тараса.

Як він, любити рідну землю буду.
Його «Кобзар» – це гордість і окраса,
Про нього знають скрізь і всюди.

Співчуваю тим, хто в горі гнувся,
Хто надихнув «Кобзаря» написати.
Щоб ми в двадцять першому столітті
Про людськеє горе могли знати.

Край Черкаський – сторона пісенна,
Мудрі та окрилені тут люди!