Geum.ru

Закони маси

Вид материалаЗакон

Содержание


Жіночий початок і почуття маси
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Жіночий початок і почуття маси


Все це дає підстави теоретикам мас Г. Тарду й Г. Лебону порівнювати психіку й поводження мас із жіночою психікою й поведінкою. Дійсно, на відміну від сучасних соціальних психологів, Г. Лебон і Г. Тард однозначно стверджують, що чоловіча й жіноча психіка радикально відрізняються одна від одної. І аналог жіночої психіки вони вбачають у психіці мас. У мас, таким чином, жіночий початок. От характеристика жіночої психіки, яку їй дають теоретики психології мас на прикладах масової психіки: легковір'я, мінливість, нелогічність, ірраціональність, сугестивність, пасивність і агресивність. Юрба, стверджує Г. Лебон, як і жінка, любить сильних чоловіків. Вона живе почуттями, фантазіями, ілюзіями, мріями, а не розумом.

Якщо врахувати, що більшість мас є купкою чоловіків, то твердження Г. Тарда й Г. Лебона тим більше уявляються дивними й викликають сумнів. Складається дивна ситуація - чоловіки, перебуваючи поодинці, виступають носіями чоловічої психіки, якій властиві раціональність, логічність, розумність і стриманість. Але як тільки чоловіки збираються в юрбу, то в неї проявляється жіноча душа із зовсім протилежними властивостями. Проте, ця дивна метаморфоза - перетворення багатьох чоловіків в одну, «колективну жінку» - для психології мас є безперечним фактом і відбиває ще один аспект закону психологічної єдності мас.

М. Лебон і Г. Тард не обмежуються простою констатацією названого перетворення. Вони - кожний зі своєї позиції - пояснюють принцип цієї трансформації. Щодо Г. Лебона, то він називає декілька причин, одна з яких полягає в тому, що, коли люди збираються разом, то їх, завдяки зараженню, охоплюють одні й ті самі емоції. Емоційність, як відомо, стереотипно приписується жіночій психіці. У свою чергу, підвищена емоційність цілком справедливо погоджується з нерозсудливістю й ірраціональністю. Високий рівень емоційності в масах досягається за рахунок вивільнення почуттів, які в індивідів у нормальному стані перебувають під спудом вивільнення. У юрбі витіснення перестає діяти, і люди дають волю почуттям.

Надмірна емоційність, окрім нерозсудливості, породжує й інші очевидні наслідки. Зокрема, вона звільняє людей від нерішучості. Коли, наприклад, симпатія або антипатія гіпертрофуються й переростають або в шалену любов, або в люту ненависть, тоді люди позбуваються від сумнівів і непевності, вони стають активними й рішучими. Таким чином, маси, захлеснуті емоціями, діють не роздумуючи й без коливань.

Описуючи цей феномен, Г. Лебон, по суті, говорить про «ефект поляризації», як способу запобігання сумнівів для прийняття групових рішень. Саме поняття «ефект поляризації» з'явилося в соціальній психології пізніше, коли почалися експериментальні дослідження групових процесів. Тому, зрозуміло, воно не використовується Г. Лебоном, але він першим описав дане явище (докладніше про нього ми поговоримо у підрозділі «Індивід і група»).

Ще одним наслідком перебільшеної емоційності є мінливість і мінливість почуттів і поведінка мас. Юрба легко переходить від героїзму до паніки, від шляхетності до підлості, від волелюбності до рабства і твердого підкорювання, словом, до «втечі від волі». Це пояснюється потребою мас в авторитаризмі. М. Лебон думає, що маси прагнуть не демократії і волі, а деспотизму і підкорювання інших. Значною мірою це відбувається тому, що людина маси боїться брати на себе відповідальність навіть за свою власну поведінку й життя, вона постійно шукає когось або щось (Бога, особистість, обставини), на кого б можна було перекласти цю відповідальність. Пізніше цю думку Г. Лебона й Г. Тарда розвіють Е. Фромм і В. Райх. Перший опише потребу в авторитаризмі, другий догляне в ньому ключовий момент фашизації маси.

М. Лебон стверджує, що маса поважає тільки силу, а прояви доброти сприймаються нею як демонстрація слабкості.

Порушення і емоційна нестійкість мас, у свою чергу, є причиною виняткового легковір'я. Маси легко впадають у стан, на кшталт наркотичному або гіпнотичному, від чого підвищується їх сугестивність. У цьому стані вони вірять абсолютно всьому й, відповідно, роблять усе, що їм наказують. Мова йде, як не важко здогадатися, про обман мас - свідомий або несвідомий. Частіше має місце саме другий варіант. Маси живуть у світі ілюзій, колективних галюцинацій, уявлень, мрій. Все це полегшує можливість обману, але що найбільш важливо, самообману мас. Юрба не вміє критично мислити, не в змозі аналізувати свій власний досвід і виносити уроки з минулого. Тому масу можна обманювати нескінченно, причому тими самими обіцянками. Робити це тим більше легко, що маси самі цього жадають. Маси хочуть, щоб їм лестили, говорили компліменти, обіцяли незбутні речі, звеличували їх, - одним словом, щоб їх обманювали. І в цьому ще одна їхня подібність із жінками. Обманювати можна того, хто хоче бути обманутим, хто має в цьому потреба й постійно прибігає до самообману. Якщо юрба просить місяць із неба, саркастично зауважує Г. Лебон, то необхідно їй його пообіцяти. Як бачимо, шлях до обману мас лежить через їхній самообман. Але тут же перебуває й спосіб оволодіння юрбою. М. Лебон стверджує, що підкорити юрбу - це значить ввести її в оману, обдурити; намагатися ж її образумити – означає стати її жертвою.

Коли утопічна ідея опановує маси, то не так-то просто змусити їх від її неї відмовитися. Будь-яка відмова від бажаного припускає переосмислення, переоцінку, тобто здатність до критичного, раціонального мислення. Усього цього, як ми вже знаємо, юрба позбавлена. Тому ідеї довго впроваджуються в маси, але й довго над ними панують. У той же час як мислителі-одинаки, так і вчені та філософи давно вже висунули нові ідеї, маси продовжують жити старими, юрба щодо цього завжди відстає від мислителів. (Справедливість даного твердження Г. Лебона добре ілюструє доля радянської комуністичної ідеології.)