Закони маси

Отже, маса живе за своїми власними законами. Одним з них є закон абсолютної рівності, а маса є втіленням цієї рівності. На це вказує не тільки Г. Лебон, але й Е. Канетті, говорячи про те, що сенс існування маси, її сутність і полягає в тому, щоб усіх зробити однаковими, безособовими, нерозрізненими, одним словом, усіх зрівняти. «Заради такої рівності люди й перетворюються в масу, - пише він. – Зрештою, всі вимоги справедливості, всі теорії рівності черпають свою енергію з переживання рівності, що кожен знає за масовим почуттям» (Канетти Э., 1997, с. 34). Прагнення до рівності, до справедливого суспільства є, таким чином, прагненням маси до самозбереження, що, як і будь-який організм, має інстинкт самозбереження.

Повертаючись до питання про злочинність і злочини маси, зауважимо, що, на думку Г. Лебона, не має сенсу акцентувати увагу лише на злочинності мас. Будь-яка людина, навіть без злочинних помислів і схильностей, перебуваючи в юрбі, здатна вчинити злочин. Але вона ж, будучи в масі, здатна і до героїчних, самовідданих дій. Охоплюваність масовим поривом може зробити індивіда як підлим злочинцем, так і шляхетним героєм. Ні тим, ні іншим він не став би, перебуваючи поза юрбою, якщо звичайна розважливість, обережність і розсудливість, перешкоджають його або злочинній, або героїчній поведінці. (І це ще одна тема сучасної соціальної психології - вплив інших людей на агресивне, злочинне або милосердне, про соціальну поведінку індивідів. Докладніше про це ми будемо говорити в підрозділах «Соціальна агресія» і «Допомога й милосердя».)

Таким чином, Г. Лебон стверджує, що маса може бути як джерелом злочинів, злодіянь, так і шляхетності, альтруїзму і справедливості. Саме завдяки здатності мас до імпульсивного пориву відбувається людська історія, де багато і високого, і шляхетного, і жертовного, і низького, і підлого, і страшного. Отже, маса стає творцем історії через свою нездатність міркувати, холоднокровно розраховувати, бути раціональною і розсудливою, - коротко говорячи, через свою нездатність думати. Подвиги й злодіяння відбуваються нею в стані емоційного осліплення.

Те ж саме стосується й «божевілля маси». На думку французького соціального психолога Сержа Московичі, те, що називають «колективним божевіллям», не завжди є самим божевіллям, оскільки, як ми вже бачили, психіка маси відрізняється від психіки індивіда, то поведінку маси не слід оцінювати з тих же позицій, що й поведінку індивіда. І те, що «нормально» для однієї психіки, виглядає «аномалією» для іншої, і навпаки.

Інтелект маси

Відсутність у маси інтелекту, здатності міркувати (а в інтелектуальному відношенні, вважає Г. Лебон, маса коштує нижче будь-якого ізольованого індивіда) спричиняє декілька наслідків, які характеризують масу:

образне мислення (на відміну від абстрактного, понятійного, логічного);
гіпертрофовану (перебільшену) емоційність, однобічність (полярність) почуттів;
легковір'я;
колективні галюцинації (ілюзії, фантазії).

Деінтеллектуалізація індивідів у масі веде до того, що маса не здатна до абстрактного мислення, до суджень. Тому Г. Лебон стверджує: даремно звертатися до розуму мас, його в них просто немає. У масі перемагає не розум, а більшість. Відсутність у мас здатності до абстрактного мислення призводить до того, що маси, а відповідно й індивід як одиниця маси, не здатні розрізняти сутність і явище. М. Лебон першим із психологів відзначив це, навівши як приклад поведінки й почуття глядачів театральних виступів, які ототожнюють актора з персонажем, якого той грає. Тому публіка готова виплеснути свої негативні емоції відносно негативного героя на актора, який зіграв цю роль. Те ж саме спостерігається й у тих випадках, коли ототожнюють автора-письменника, драматурга з героями його здобутків.

Через століття людина маси мало в чому змінилася. Судячи з телевізійних оглядів глядацьких листів, на телебачення приходить безліч листів обурених телеглядачів, які вимагають покарати того або іншого артиста, який зіграв у фільмі або спектаклі роль негативного героя, оскільки раніше глядачі вважали його «гарною людиною», а він виявився «негідником».

Більше того, очевидно, у наші дні це явище стало ще більш розповсюдженим і захопило навіть сферу прогнозування погоди. Роберт Чалдіні наводить цілу добірку матеріалів, де розповідають синоптики, яким загрожували розправою телеглядачі й радіослухачі за несприятливі прогнози погоди - снігопади, посухи, повені, торнадо тощо. (Чалдини Р., 1999). Причому іноді ці погрози навіть були виконаними. Психологічний і фізичний терор відносно метеорологів або просто дикторів, які повідомляють прогноз погоди, є наслідком ототожнення поганої погоди з тими людьми, які її пророкують або просто повідомляють про неї. У цьому й складається нелогічність мислення людини маси, що не міркує, а перебуває в полоні емоцій і асоціацій. На цю особливість образного мислення - мислення по асоціації - постійно вказує Г. Лебон. Р. Чалдини у своїй книзі, по суті, підтверджує ці висновки Г. Лебона.

С. Московичі називає процес мислення, визначений Г. Лебоном, накладенням. Він порівнює принцип його дії зі створенням колажу художником, коли той творить зображення, накладаючи один на інший фрагменти фотографій, малюнків, текстів тощо. (Московичи С., 1996). В основі асоціативного мислення, таким чином, перебуває вигадливий політ фантазії, але аж ніяк не логіка.

Проекція — це ще один прийом, характерний для образного мислення. Саме поняття «проекція» отримало поширення у зв'язку з механізмом «захисту Я», відкритим З. Фрейдом. Але ще до З. Фрейда виявив і описав його як прийом масового мислення Г. Лебон. Для нього він важливий не стільки своїми захисними функціями, скільки явно несвідомою природою й алогічністю.

Уява, фантазії, тривоги, фобії мас викликають у них образи, які вони проектують ззовні. Завдяки цьому в мисленні мас панує видиме, а не реальне, і бажане сприймається за дійсне. Особливо явно це простежується у випадках соціальних, насамперед, етнічних конфліктів, коли власні ненависть, заздрість, страх і злість приписуються «чужинцям» або якимсь іншим соціальним групам. В. Райх ілюструє цей прийом на прикладах роботи фашистської пропаганди в Німеччині 30-х років (Райх В., 1997а). У той час німецька партійно-урядова преса з номера в номер друкувала абсолютно брехливі описи злочинів, вчинених нібито євреями - вбивств, сексуальних перекручень, садизму. Радянська преса тих часів – ще один зразок механізму проекції мислення мас. Тільки тут як зовнішня погроза фігурували не «інородці», а «вороги народу».

За декілька десятиліть до подій 30-х років Г. Лебон дійшов висновку, що маси завжди мають потребу в об'єкті ненависті. Цим об’єктом бути або зовнішній ворог, образ якого створюють самі маси, або «козел відпущення». Бідують маси також і в об'єкті поклоніння. Одним словом, їм необхідний центр притягу. Цим центром може стати людина, ідея, вороги, священне місце (Мекка, Ієрусалим), символ. Е. Канетті називає такі центри «кристалами маси». Таким чином, масам потрібні об'єкти або поклоніння, або ненависті. І ту, і іншу потребу мас спритно експлуатують усілякі політичні пройдисвіти.

Ще одним результатом нездатності мас міркувати є її некритичність, яка веде до того, що юрба не зауважує протиріч в ідеях, які вона всмоктує у вигляді образа, схем, кліше, - словом, у вигляді простих відповідей на складні питання. Як приклад такої некритичності сприйняття Г. Лебон наводить гасло Великої французької революції «Воля, рівність, братерство», де заявлені три принципи, які, до речі, несумісні один з одним. Воля суперечить рівності, а ідея братерства несумісна з ненавистю й насильством, які властиві будь-якій соціальній революції. (Згадаємо, що й соціалістична революція в Росії проходила під тим же гаслом.)

Як в історії, так і в наші дні в політичному мисленні можна знайти чимало прикладів об'єднання ідей, які протирічать одна одній. Так, ідея соціалізму вживається одночасно з націоналізмом, комуністична — найвпливовіша егалітарна ідея —співіснує з фашизмом, тобто з ідеологією винятковості, обраності (національної, расової, класової або релігійної).

Зрозуміло, що нелогічність мислення мас викликає нелогічність її поведінки. Сьогодні вона може руйнувати сталі порядки, закони, державні установи, політичні режими, а вже завтра знову відновлювати зруйноване. Скидаючи одного тирана, маси приводять до влади іншого, ще більш жорстокого, деспотичного і кривавого. Вихваляння, захоплене поклоніння героєві або пророкові, як правило, зрештою, обертається огидою й прокльонами на його адресу.

Blog

Закони маси

Содержание

Закони маси

Інтелект маси