Закони маси

Вид материалаЗакон

Содержание


Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)
Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія
Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства
Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу
Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)


Характеризуючи розвиток психології як самостійної науки, Герман Еббінгауз прийшов до цікавого висновку: «Психологія має довге минуле, але коротку історію» (Еббінгауз Г., 1998, с. 14). Ця знаменита заява одного із засновників наукової психології є справедливою і для сучасної соціальної психології.

Дійсно, будь-яка наука, і соціальна психологія в тому числі, має не тільки історію, але й передісторію, і інколи дуже давню. Що стосується соціальної психології, то ще задовго до того, як вона виокремилася у самостійний розділ психології, багато питань, які входять до її сучасної проблематики, тією чи іншою мірою ставилися й обговорювалися мислителями різних історичних епох.

Тому можна з впевненістю стверджувати, що передісторія соціальної психології сягає своїми коріннями соціально-політичних й соціально-психологічних поглядів античних європейських авторів. Так, вже давньогрецький філософ Платон (427-347 р. до н.е.) у роботах «Закони» і «Держава» намагається вирішити проблему розумного, раціонального устрою суспільства. Ідеальний устрій суспільства, на думку Платона, повинен відповідати досконалій структурі людської душі. Подібно тому, як душа складається з трьох частин - керуючої (розумної), жагучої (афективної) і такої, що жадає (сполученої із плотськими бажаннями й потягами), - правильно організоване людське суспільство, на думку Платона, також має випливати з цієї ідеальної троїстої структури душі. Раціональній її частині має відповідати соціальний прошарок жерців-філософів, жагучій - воїнів-охоронців, а тій, що жадає – робочого класу (селян і ремісників).

Легко можна помітити, що античним філософом, окрім іншого, у межах проблеми ідеального устрою суспільства ставиться питання і про соціальні ролі. (Про рольові теорії й у цілому про такий теоретичний напрямок, як інтеракционізм, мова буде йти в другому розділі книги). Окрім того, Платоном, а також іншим значним філософом Аристотелем (384-322 р. до н.е.) розглядалися питання, які стосуються сутності людської природи, переконань, соціальних знань і феноменів соціальної поведінки.

Інший яскравий приклад постановки й рішення соціально-психологічних питань відповідно до духу свого часу й на рівні своєї епохи простежуються у творчості Нікколо Макіавелли (1469-1527), автора трактату «Государ», який жив у період заходу середньовіччя й початку європейського Відродження. Достатньо навести лише назви деяких глав з його знаменитої книги: «Про те, за що людей, особливо государів, вихваляють або зневажають», «Про жорстокість і милосердя й про те, що краще: вселяти любов або страх», «Про щедрість і ощадливість», «Про те, як государі мають дотримуватися слова», «Про те, як уникнути ненависті й презирства», «Як слід поводитися государеві, щоб його почитали», то відразу стає зрозумілим, що ми маємо справу, говорячи сучасною мовою, з першою спробою створення теорії соціального менеджменту - тієї самої теорії, яка виникла на базі соціальної психології і насьогодні є одним з розділів психології управління.

Це враження сучасності ідей Макіавелли ще більше підсилиться, коли у тому ж його трактаті ми виявляємо, знов-таки говорячи сучасною мовою, виклад принципів менеджменту персоналу - ще одного розділу сучасної психології управління. Ці принципи викладені, наприклад, у розділах «Про радників государя», «Як уникнути підлесників» тощо. (Макиавелли Н., 1997).

До числа робіт, у яких ставляться проблеми державного й суспільного устрою, індивідуальних і колективних (группових) інтересів, поведінки індивідів і їх рушійних сил, суспільної структур й законів, можна віднести «Левіафан» (1651) Томаса Гоббса, «Дослідження про природу й причини багатства народів» (1776) Адама Сміта, «Введення в принципи моралі й законодавства» (1789) Иєремії Бентама, «Засади нової науки про загальну природу націй» (1725) Джамбаттіста Вико, «Загальна ідея революції в XIX столітті» (1851) П'єра Жозефа Прудона та багато робіт Карла Маркса й Фрідріха Енгельса.

Роботи, які тут згадувалися, можна віднести до ранньої, або віддаленої передісторії соціальної психології. Німецькі автори Ганс Гібш і Манфред Форверг вважають, що безпосередніми передумовами соціальної психології стали три напрямки, які склалися у межах психологічних досліджень XIX століття і виділилися у три етапи (підходи) до формування соціальної психології - психологію народів, психологію мас і теорію інстинктів поведінки (Гібш Г., Форверг М., 1972). Щодо першого напрямку можна сказати, що тоді, в XIX столітті, він не одержав розвитку. Але вже в XX столітті, коли сформувалася соціальна психологія, багато ідей психології народів почали активно розроблятися у межах крос-культурної психології, одного з найбільш молодих розділів сучасної соціальної психології. Основи інстинктивізму як наукового напрямку були закладені у роботах Чарльза Дарвіна й його еволюційній теорії. На рубежі XIX-ХХ століть теорію інстинктів соціальної поведінки розвивали Вільям Джеймс і Вільям Макдуголл. Їх ідеї значно вплинули на біхевіоризм і необіхевіоризм - найбільш значущі течії соціальної психології ХХ століття. Вплинули вони також на Зігмунда Фрейда й Конрада Лоренца, теорії яких активно використовуються і сучасними соціальними психологами (Фромм Э., 1998). Окрім того, теорія інстинктів насьогодні увійшла у галузь досліджень загальної психології. Таким чином, безпосереднім передвісником соціальної психології була психологія мас.

Початок її поклала книга французького соціолога Габриеля Тарда “Закони наслідування”, яка вийшла в 1890 році (Спб., 1892/1997). Наступні роботи Г. Тарда також були присвячені проблемам психології мас (Тард Г. Соціальна логіка. Спб., 1901; Тард Г. Суспільна думка і юрба. Спб., 1903/1998; Тард Г. Соціальні закони. Спб., 1906).

Але найбільший сплеск суспільної зацікавленості до психології мас викликала робота іншого французького вченого — психолога й антрополога Густава Лебона «Психологія народів і мас» (Спб., 1896/1995), опублікована в 1895 році, тобто через п'ять років після виходу книги Г. Тарда. Завдяки винятковій популярності даного твору Г. Лебона (а його пік відбувся у 20-ті роки нашого сторіччя), саму назву «психологія мас» стали пов'язувати майже винятково тільки з ім'ям Лебона. (Російською мовою виходили ще дві його роботи, де також аналізується психологія мас: «Психологія революції» (Спб., 1895), «Психологія соціалізму» (Спб., 1908/1995).

Зрозуміло, Г. Тард і Г. Лебон внесли найбільший вклад у дослідження й створення психології мас, але було б несправедливо тільки їм одним приписувати заслугу створення й розвитку даного напрямку психології. Увага наукової, і не тільки, громадськості до мас, до психіки маси присвячені також роботи Ч. Ломбро-Зо, З. Сигеле, У. МакДуголла. Значний внесок у розвиток психології мас вніс і Зігмунд Фрейд, робота якого “Психологія мас і аналіз людського Я” вийшла в 1921 році. Основна заслуга З. Фрейда в розробці проблем психології мас полягає в тому, що він не тільки констатує й описує ті або інші феномени масової психіки, але й, мабуть, одним з перших дає психологічне пояснення причин цих феноменів, розкриває їх психологічний підтекст. Фрейд виходить з того, що мало вказати на якийсь прояв масової психіки, необхідно також проаналізувати й зрозуміти психічні механізми, які лежать у його основі, необхідно дати їм пояснення. Фрейд робить це з позицій створеної їм психоаналітичної теорії. По цьому ж шляху психологічного аналізу й пояснень психології мас пішли Вільгельм Райх і Еріх Фромм. Це й зрозуміло, оскільки обидва названі психологи починали свою наукову діяльність як учні і послідовники Фрейда і прихильники психоаналізу. У 30-х роках ХХ століття вийшла книга В. Райха «Психологія мас і фашизм» (Пер. на рос. мову. Спб., 1997), а в 1941 році опублікована книга Е. Фромма «Втеча від волі» (Пер. на рос. мову. М., 1990). Але відзначимо, що й в інших своїх роботах Райх і Фромм неодноразово звертаються до проблем психології мас. Серед робіт Райха в цьому зв'язку варто згадати опубліковані російською мовою книги «Сексуальна революція» (Спб.; М., 1997) і «Функція оргазму» (Спб.; М., 1997). Що стосується Е. Фромма, то майже у всіх своїх книгах (російською мовою сьогодні вийшли практично всі його роботи), він, так чи інакше, торкається теми масових психічних явищ. Ось лише деякі із його робіт: «Душа людини», «Революція надії», «Психоаналіз і релігія», «До здорового суспільства», «Анатомія людської деструктивності».

Із суміжних соціальній психології галузей знання, найбільш близькою їй є соціологія. У цьому зв’язку вкажемо на роботи Макса Хоркхаймера, Теодора Адорно, Юргена Хабермаса, Герберта Маркузе, Герберта Блуммера. І, нарешті, варто згадати ще одне ім'я - Еліас Канетті, робота якого «Маса й влада» (Канетти Э., 1997) хоча й не ставиться до розряду психологічних здобутків, будучи, скоріше, описом феноменології мас, але дає багато розуміння масової психології.


Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія


Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Природа людини й предмет психології

Характеристика маси

Структура психіки маси

Закони маси

Інтелект маси

Жіночий початок і почуття маси

Віра й надії маси

Консерватизм маси

Маси природні й штучні

Закон наслідування

Еліта і маса


Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства

Природа влади й підкорювання

Психологічний портрет вождя

Вождь і маса - близнюки-брати

Ореол авторитету


Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу

Гіпноз і ураження

Механізми впливу в масі

Вселяння (сугестія)

Демагогія

Повторення

Засоби впливу: масові комунікації


Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології

Перша модель соціальної психології

Історія соціальної психології


Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія


Маса здається нам знову ожила первісною ордою. Так само як

у кожному окремому індивіді первісна людина фактично збереглася, так і з будь-якої людської юрби може знову виникнути первісна орда... Ми маємо зробити висновок, що психологія маси є найдавнішою психологією людства; усе, що ми, зневажаючи всіма залишками маси, ізолювали як психологію індивідуальності, виділилося... із найпрадавнішої масової психології.

З. Фрейд


Переважна більшість питань, поставлених психологією мас, у подальшому стала предметом дослідження соціальної психології. До числа найбільш значущих для соціальної психології проблем, які вирішувалися психологією мас, є:
  1. Проблема взаємин: індивід - група.
  2. Проблема соціальної влади й лідерства.
  3. Проблема індивідуального й групового впливу: конформізм і підкорювання.
  4. Проблема групових процесів і механізмів групових і міжгруппових взаємодій.

Пізніше ми повернемося до питання про еволюцію психології мас у соціальну психологію й коротко опишемо основні етапи розвитку соціальної психології як самостійної науки. А зараз розглянемо соціально-психологічні проблеми, які ставилися психологією мас.