Культурологія. Українська та зарубіжна культура
Методическое пособие - Культура и искусство
Другие методички по предмету Культура и искусство
ною простою мовою, близькою до народної. Цей переклад здійснили у 1556-1561 рр. Михайло Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій. До речі, саме на цьому Євангелію складав присягу на вірність українському народові перший президент незалежної, соборної української держави Леонід Кравчук.
Оригінальні твори цього періоду більше стосуються українського епосу. Цей жанр все більше урізноманітнюється. Досить широке поширення мали думи, балади, історичні пісні тощо. Досить популярними стали думи “Маруся Богуславка”, “Самійло Кішка”, “Пісня про Байду” та ін. Епічні (розповідні) твори головно присвячувалися визвольній тематиці.
Іноземне ярмо не стало на заваді написанню історичних творів, зокрема літописної літератури. До останньої відноситься “Густинський літопис”, де йде мова про події української історії, починаючи від Київської Русі й до кінця ХУ1 ст. Причому автор розрізняє історію України-Руси й Московської держави, висвітлює історію козацтва, досліджує проблему генезису української культури, який заперечували польські автори.
Книгодрукування покликало до життя появу всякого роду посвят передмов і післямов до книжок. У них відмічалися заслуги осіб, які сприяли появі друкованого твору, розповідалося про їхні добродійні справи.
Досить оригінальним історичним джерелом стали віршовані панегірики (похвальні промови). Їхня поява повязувалася головно з ювілеями або похоронами відомих церковних, громадських і культурних діячів. Серед них заслуговують уваги панегірики на честь Єлисея Плетенецького і Петра Могили.
Гострота релігійної проблеми сприяла розвиткові релігійної поезії. Це були легенди, вірші, пісні. В них розповідалося про зародження світу, перших біблійних людей, життя Христа, піднімалися моральні теми тощо.
У Західній Україні й досі у різдвяні свята декламуються різдвяні вірші відомого освітянина, автора першого друкованого українського словника Памви Беринди. Вперше їх декламували учні Львівської братської школи.
Подальший розвиток отримала житійська література, що розповідала про життя святих. Цей жанр достойно представила чотиритомна книга випускника, а згодом і професора Києво-Могилянської академії Дмитра Туптала “Четьї Мінеї” (Київ, 1689-1705), в якій використано багато словянських, грецьких і латинських джерел.
Берестейська церковна унія стала причиною виникнення жанру полемічної літератури. Суть його полягала в тому, що українські літератори вступали в релігійну полеміку з польськими авторами, які обґрунтовували католицьку експансію на схід. Спротив виник і спробі запровадити в Україні григоріанський календар замість юліанського.
З гострими полемічними творами “Ключ царства небесного” і “Календар римський новий” першим виступив ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. Цю полеміку продовжив його син Мелетій Смотрицький, який написав знаменитий “Тренос”(з грецької “Плач”), хоча сам згодом прийняв унію. Своїм літературно-полемічним твором “Палінодія, або Книга оборони” прославився письменник, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарій Копистенський.
До гурту письменників-полемістів приєднався перший ректор Львівської братської школи Стефан Зизанія. Вже в своєму підручнику для православних шкіл “Катехізис” він таврує догматичні основи католицької церкви. Полемічний пафос виділяє його твір “Казання святого Кирила, патріарха ієрусалимського, о антихристі”.
Вершиною полемічної літератури стала творчість Івана Вишенського, який пішов далі свої однодумців. Він не лише боронив православну церкву від зазіхань католицизму, але й сподівався на перемогу справжнього християнств над усіма іншими “сектами і вірами”, висував утопічну ідею “царства Божого на землі”, викривав користолюбство духовенства, яке забуло Бога. Він показав приклад для духівництва своїм власним життям. Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній із святих печер на славнозвісній горі Афон.
5. Архітектура і образотворче мистецтво Х1У - першої половини ХУП ст.
Іноземне ярмо вплинуло й на розвиток українського мистецтва. Його відродження почалося в ХУ1 - першій половині ХУП ст. й справедливо дістало назву українського Ренесансу. Останній сформувався в Україні з деяким хронологічним запізненням. Проте Ренесанс початку ХУП ст. вже поєднується з елементами нового стилю бароко.
Найяскравіше ренесансні форми проявилися в архітектурі, яка намагається повернутися до класичних засад античної архітектури. Особливістю архітектури ХУ1-ХУП ст. є певна зміна її призначення. Поряд з оборонними та культовими спорудами все більша увага приділяється цивільному будівництву.
Проте культова і оборонна архітектура також видозмінюється. В останній впроваджується бастіонна система, що вперше зявилася в Італії наприкінці ХУ1 ст. Бастіони зводяться у Острозькому, Бродівському та Бережанському замках і перетворюють їх у неприступні фортеці. Укріпляються й Збаразький, Золочівський, Підгорецький замки. Причому останні набувають вигляду палацу-резиденції.
Особливо яскраво ренесансні новації проявляються в культовому будівництві. Серед будівель цього типу виділяється група львівських памяток. Насамперед до них належить ансамбль Успенської церкви, каплиці знатних львівських родів Кампянів і Боїмів та ін.
У львівській ренесансній архітектурі значними були італійські впливи. Вони поширювалися через будівничих вихідців із Ломбардії, Венеції, Рим?/p>