Культурологія. Українська та зарубіжна культура
Методическое пособие - Культура и искусство
Другие методички по предмету Культура и искусство
Відродження
1. Кодекс цивільного права, названий на честь імператора Юстиніана, запроваджений в: а) Давньому Римі; б) Візантії; в) Середньовічній Європі.
2. Автором “Історії воєн Юстиніана з персами, вандалами і готами”, “Таємної історії” є: а) Прокопій Кесарійський; б) Костянстин УП Багрянородний”;
в) Євсевій із Кесарії.
3. Освітня система “семи мистецтв”, що поділялася на тривіум і квадріум, сформувалася в:
а) Візантії; б) Середньовічній Європі; в) Арабському Середньовічному Сході.
4. Камяні будівлі (храми і замки) Середньовічної Європи, що нагадують фортецю з малими й вузькими вікнами, з приземленими колонами, масивними вежами, є характерною ознакою стилю:
а ) романського; б) класичного; в) готичного.
5. Світська лірична поезія трубадурів виникла у:
а) Франції; б)Німеччині; в)Британії.
6. Споруда, для якої характерне її устремління вверх за рахунок гострих шпилів, величезні вікна з вітражами, численні конусні арки, багатство скульптур є стилю: а) готичного; б) класичного; в) романського;
7. Не допускалося зображення бога й людини в:
а) буддизмі; б)джайнізмі; в)ісламі.
8. Самою знаменитою мечеттю мусульманського світу, що увійшла до культового комплексу “Благородне святилище”, є:а) мечеть Куббат-ас-Сахра (в перекладі “Купол скелі”); б) мечеть аль-Акса; в) “Блакитна мечеть”.
9. Увів до наукового обігу поняття “держава”, опублікувавши книгу “Державець”: а) Томмазо Кампанелла; б) Томас Мор; в) Нікколо Макіавеллі.
10. ”Божественну комедію”, де змальовані блукання автора в потойбічному світі, написав:а)Алігєрі Данте; б)Франческо Петрарка; в)Джованні Боккаччо.
ТЕМА 8.
”ЗАРУБІЖНА ТА УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА“
План
1. Революція в природознавстві як базис просвітницького руху.
2. Епоха просвітництва новий погляд на суспільство.
3. Культурні досягнення епохи Просвітництва.
4. Феномен козацької культури.
5. Українське культурне піднесення часів Визвольної війни і Гетьманщини.
1. Революція в природознавстві як базис просвітницького руху
Культура Нового часу датується ХУП-Х1Х ст. У цей час виділяється окремий період, що охоплює ХУП-ХУШ ст., який отримав назву культури епохи Просвітництва. Саме тоді у світовій історії відбулися доленосні революційні зміни. Ця епоха започаткована революціями в Нідерландах (перемогла у 1608 р.) і у Великій Британії (почалася у 1640 р.), а завершується війною за незалежність британських колоній в Америці (1775-1783) і Великою Французькою буржуазною революцією (1789-1783).
Упродовж цих двох віків остаточно сформувалися національні культури. Їхню неповторну своєрідність спричинили вагомі національні чинники: національні історія, мова, традиції, а також економічний та політичний устрій.
Проте розвиток культури ХУП ст. і розвиток культури ХУШ ст. мають свої особливості. В Європі в ХУП ст. чітко не розмежовуються межі епох Відродження, Реформації й Нового часу. Наприклад, початок цього століття у Великій Британії багато в чому повязаний з Ренесансом, у Швейцарії домінує Реформація, а в Італії Відродження вже закінчилося. Головна риса культурного процесу цього часу нестійкість, швидкі зміни.
Загалом епоха Просвітництва характеризується неоднорідністю. А саме в галузі культури в ХУП ст. звертається увага на наукове пояснення явищ природи, у ХУШ ст. на проблеми суспільного устрою.
Відтак саме у ХУШ ст. Європу заполонила ідея Просвітництва, що мала свої коріння ще у ХУП ст. Тому певний період Нової історії (ХУП-ХУШ ст.) і називають епохою Просвітництва.
Дослідники розпочинають характеристику епохи Просвітництва із висвітлення справжньої наукової революції, що мала місце в більшості європейських країн. ХУП ст. ознаменувалося доленосними відкриттями у галузі природничих наук, технічними винаходами.
Англієць Уїльям Гарвей (1578-1657) перший відкрив кровообіг і став основоположником фізіології як науки. Італійський фізик і математик Еванджеліста Торрічеллі (1608-1647) винайшов барометр і започаткував науку метеорологію. Наприкінці ХУ1 - у першій половині ХУП ст. було винайдено телескоп, мікроскоп, ртутні термометри, вдосконалено компас і годинник. Це дало новий поштовх розвитку науки.
У розробці наукових досліджень брали участь не лише представники вузівської науки, але й спеціальні наукові обєднання, товариства. Спочатку вони виникали з ініціативи державних керманичів. У 1575 р. іспанський король Філіп П став ініціатором створення у Мадриді Академії математичних наук. У ХУП ст. засновуються Французька академія (обєднання вчених, переважно філологів), Паризька природничо-наукова академія і Португальська академія історії. В цей же час виникли й перші загальнонаціональні академії наук славетне Лондонське королівське наукове товариство (1662) і Академія наук у Парижі (1699). Ці нові розсадники науки сприяли поширенню наукових знань, обміну науковим досвідом, активізації наукового процесу.
Значні наукові досягнення викликали необхідність їх філософського осмислення. Якщо у Середньовіччі головним джерелом пізнання проголошувалися віра і божественне прозріння, то у ХУП ст. зявляються нові підходи стосовно наукового пошуку й пізнання.
Майже одночасно, але з різними підходами, здійснили філософське обґрунтування нових методів у науці англієць Френсіс Бекон (1561-1626) і француз Рене Декарт (1596-1650).
Френсіс Бекон обґрунтував емпіричний (від грецької “дослідний”) метод вивчення природи. Згідно йог