Гармонiзацiя фiзичного i розумового розвитку молодших школярiв в процесi фiзичного виховання
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?iсть розвитку всiх духовних i фiзичних сил людини, що створюють його красу i досконалiсть, то в подальшому стало наголошуватися значення виховання характеру людини i його вiдношення до людей, суспiльства.
Чермит Д.Д. та спiвавтори [40] дають визначення поняттю тАЮгармонiятАЭ як стану системи, при якому виявляються згода, вiдповiднiсть, i врiвноваженiсть. Цей стан цiлiсноСЧ динамiчноСЧ системи, який забезпечуСФ взаСФмозвязком симетрiСЧ i ритму, при якому рух до нового стану здiйснюСФться за допомогою збереження досягнень попереднього стану.
На думку РЖ.РЖ. Брехмана [6], Б.РЖ. Додонова [12] поняття тАЮгармонiятАЭ може бути вiднесене до будь-якоСЧ системи, що маСФ функцiональну СФднiсть i взаСФмозвязок рiвнiв, у тому числi i до людини, оскiльки СФднiсть пiдсистем людини доведенi в працях багатьох учених.
В iсторiСЧ суспiльного розвитку, фiзкультури i спорту завжди важлива роль належала формуванню фiзичних i психiчних якостей людського роду. Умiле використовування засобiв фiзичноСЧ культури сприяСФ вихованню фiзичноСЧ, розумовоСЧ i психiчноСЧ гармонiСЧ людського розвитку особистостi. Ще в роботах П.Ф. Лесгафта, видатного основоположника вiтчизняноСЧ науки про фiзичне виховання, однiСФю з ведучих iдей був гармонiйний розвиток людини, фiзичноСЧ i духовноСЧ, за допомогою фiзичних вправ [20].
Фахiвцi вважають, що розвиток фiзичних можливостей людини невiддiльний вiд функцiонування його особових характеристик, фiзкультурна дiяльнiсть не повинна обмежуватися тiльки розвитком i формуванням тiлесних характеристик людини, а повинна визначаться, i знаходиться в тiсному взаСФмозвязку з його розумовою дiяльнiстю [7].
Сьогоднi не можна знайти жодноСЧ сфери людськоСЧ дiяльностi, не повязаноСЧ з фiзичною культурою, оскiльки фiзична культура i спорт загальновизнанi матерiальнi i духовнi цiнностi суспiльства в цiлому i кожноСЧ людини окремо. РЖсторично фiзична культура складалася, перш за все, пiд впливом практичних потреб суспiльства в повноцiннiй фiзичнiй пiдготовцi пiдростаючого поколiння i дорослого населення до працi [27]. Разом з тим, у мiру становлення системи освiти i виховання фiзична культура ставала базовим чинником формування рухових умiнь i навикiв. Якiсно нова стадiя осмислення сутi фiзичноСЧ культури звязуСФться з СЧСЧ впливом на духовну сферу людини як дiСФвого засобу iнтелектуального, етичного, естетичного виховання.
Як вiдзначають деякi автори [32, 17], фiзична культура, на вiдмiну вiд iнших сфер культури, сполучаСФ категорiСЧ соцiального i бiологiчного в людинi в СФдине цiле i СФ сферою СЧх гармонiзацiСЧ, областю цiннiсно-орiСФнтованого дозволу постiйно вiдтворних суперечностей мiж ними. Це пiдтверджуСФться i взаСФмозвязком тiлесного i духовного в людинi, де головним СФ принцип СЧх СФднання, цiлостi i гармонiСЧ. Таким чином, тАЮгармонiя i фiзичного i духовного СЧх нерозривна СФднiсть, повинна бути основною методологiчною позицiСФю в пiдходi до процесу освоСФння i вдосконалення людиною цiнностей фiзичноСЧ культуритАЭ [28] .
Як наголошувалося ранiше, реформа загальноосвiтньоСЧ школи визначила прiоритет цiлiсного розвитку особи, i тим самим поставила пiд сумнiв колишнi установки на виховання лише окремо взятих якiсних властивостей i особливостей школярiв.
Лубишева Л.РЖ. [22], РЖ.А. Рибакова [34] та iншi вiдзначають, що традицiйно процес фiзичного виховання в школi зводився до фiзичноСЧ пiдготовки через формування фiзичних якостей, рухових умiнь i навичок учнiв, тобто акцент робився на бiологiчному, руховому аспектi розвитку iндивiда. В той же час ряд iстотних компонентiв фiзичного виховання не враховувався або враховувався в незначному ступенi. До них можна вiднести знання в областi теорiСЧ i методики фiзичного виховання, особистоСЧ гiгiСФни, психологiСЧ i фiзiологiСЧ руховоСЧ дiяльностi, формування мотивацiСЧ до занять фiзкультурою, iндивiдуальнi показники особистостi учнiв. У рядi iндивiдуальних показникiв особливе мiiе займають особовi характеристики у взаСФмодiСЧ з бiологiчними схильностями i особливостями формуючого середовища. Розвиток фiзичноСЧ культури як соцiального феномена повязаний з проблемою формування фiзичноСЧ культури особистостi. У свою чергу проблема формування особистостi у сферi фiзичноСЧ культури, як рахують А.П. МатвСФСФв [25], О.Г. Качеров [16], СФ проблема вдосконалення фiзкультурноСЧ освiти.
Лубишева Л.РЖ. [22] стверджуСФ, що особовий рiвень освоСФння цiнностей фiзичноСЧ культури визначаСФться знаннями людини в областi фiзичного вдосконалення, руховими умiннями i навичками, здiбнiстю до самоорганiзацiСЧ здорового стилю життя, соцiально-психологiчними установками, орiСФнтацiСФю на заняття фiзкультурно-спортивною дiяльнiстю.
В роботах багатьох авторiв [34] йде мова про необхiднiсть розробки нового змiсту фiзичного виховання, зокрема, його переорiСФнтацiя на освiтню спрямованiсть.
На необхiднiсть здiйснення взаСФмозвязку розумового i фiзичного розвитку вказуСФ В.К. Бальсевич [18]. ОднiСФю з основних задач вiн бачить формування усвiдомленоСЧ потреби в освоСФннi цiнностей здоровя, фiзичноСЧ культури i спорту; освоСФння ними iнтелектуальних, технологiчних, етичних, етичних i естетичних цiнностей фiзичноСЧ культури. Тобто усвiдомлення життСФвоСЧ важливостi регулярних занять фiзичними вправами забезпечуСФться успiшнiстю розвитку iнтелектуального компоненту фiзичноСЧ культури i спорту.
Основним засобом досягнення мети фiзичного виховання в школi СФ формування всебiчно розвиненоСЧ особистостi, автори бачать в оволодiннi школярами основами особис?/p>