Використання активних методiв навчання у вищих навчальних закладах I-II рiвнiв акредитацii
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?чнями знань i творче використання навичок та вмiнь);
- систематизований метод навчання (дидактична мета узагальнення i систематизацiя знань, навичок i вмiнь);
- контрольний метод навчання (дидактична мета зясування якостi засвоСФння знань, навичок i вмiнь та iх корекцiя).
А. М. Алексюк пропонуСФ дотримуватися бiнарних методiв навчання, тобто подвiйних, коли метод i форма навчання зливаються в СФдине цiле. Вiн науково обТСрунтував iдею бiнарних методiв, якi було висунуто в 20-х роках минулоi доби автором пiдручника з педагогiки А. Г. Пiнкевичем (1925), згодом Г. Ващенком, у 50-х роках М.М. Верзилiним.
А. М. Алексюк пiдкреслюСФ, що бiнарна класифiкацiя методiв навчання маСФ в своiй основi подiлу не одну, а двi iстотнi ознаки i через те мiстить значно бiльшу iнформацiю про кожний метод навчання, нiж будь-яка iнша класифiкацiя, в основу якоi покладено кожну ознаку14, i, вiдповiдно, класифiкацiю здiйснюСФ за двома ознаками: характер i рiвень пiзнавальноi самостiйностi й активностi учнiв, а також тi джерела, з яких учнi набувають знань. Наприклад, названi iншими авторами словеснi методи вiн поСФднуСФ з формами того самого типу та визначаСФ чотири рiвнi iх застосування:
1) на iнформацiйному рiвнi словесна форма набуваСФ бiнарного характеру словесно-iнформацiйного методу;
2) на проблемному рiвнi словесно-проблемного;
3) на евристичному рiвнi словесно-евристичного;
4) на дослiдницькому рiвнi словесно-дослiдницького.
Аналогiчно класифiкуються бiнарнi методи наочноi форми (наочно-iнформативний, наочно-проблемний, наочно-практичний, наочно-евристичний, наочно-дослiдницький) i практичноi форми (практично-евристичний, практично-проблемний).
В. Ф. Паламарчук конструюСФ тривимiрну класифiкацiю методiв навчання, в основi якоi закладено такi три ознаки: перцептивна, гностична i логiчна.
С. Г. Шаповаленко створюСФ тетраедричну теорiю методiв навчання, в основi якоi лежить взаСФмозвязок i рух чотирьох його бокiв: логiко-змiстового; процесуально-гносеологiчного; матерiально-джерельного й органiзацiйно-управлiнського.
С. У. Гончаренко пiдкреслюСФ багатоякiснiсть методiв навчання як педагогiчного явища i визначаСФ: iнформацiйно-повiдомнi; пояснювально-iлюстративнi; проблемнi; логiчнi1.
Отже, аналiз рiзноманiтних пiдходiв до класифiкацii методiв навчання в загальнiй педагогiцi свiдчить про те, що ця проблема актуальна, складна i не маСФ на сьогоднi остаточного розвязання. В. Г. Кремень зауважуСФ, що ...в розробках методiв навчання i виховання не враховували специфiки соцiального середовища, в якому формуСФться i цiлiсно розвиваСФться дитина, iгнорували особливостi взаСФмодii в системi предметно-соцiальне довкiлля пiдростаюча особистiсть, не брали до уваги вiкових можливостей дитини у сферi ii соцiальних вiдносин. Таким чином, не було задiяно особистiсний компонент у науково-педагогiчному пiзнаннi, що СФ основним симптомом бездiтноi педагогiки...
Деякi автори, наприклад Ю. К. Бабанський, виокремлюють активнi методи навчання i вiдносять iх до окремоi групи. Це, напевно, через iхню новизну, нестандартнiсть й оригiнальнiсть виправдовуСФ себе. Однак, на думку автора, штучний вiдрив iх вiд традицiйних методiв навчання тiльки завдаСФ шкоди теорii i практицi навчальноi дiяльностi, бо таке ставлення до цiСФi проблеми лякаСФ деяких педагогiв. Тiльки комплексний розгляд i застосування традицiйних i нетрадицiйних методiв навчання, iх перенесення на загальну методику навчальноi дiяльностi допоможе успiшно розвязати цю досить складну педагогiчну проблему. Саме тому, на думку автора, доцiльно iх вводити у вiдповiднi групи традицiйних методiв навчання, котрi вони збагачуватимуть i вдосконалюватимуть за рахунок новоi, сучасноi методики.
У психологiчнiй та педагогiчнiй лiтературi виокремлено загальнi умови, якi визначають вибiр конкретного методу навчання: закономiрностi й принципи навчання та умови, якi витiкають iз них; змiст i методи певноi науки взагалi та предмета i теми зокрема; цiлi та завдання навчання; навчальнi можливостi учнiв; можливостi вчителiв.
Отже, добiр методiв навчання залежить вiд:
- провiдноi парадигми нацiональноi системи освiти;
- загальних i професiйних цiлей освiти, виховання й розвитку пiдростаючого поколiння;
- провiдних методологiчних положень i установок сучасноi загальноi дидактики;
- особливостей, змiсту, методiв i форм роботи конкретних освiтньо-виховних систем;
- особливостей змiсту професiограми конкретного спецiалiста;
- особливостей змiсту i методики викладання конкретноi навчальноi диiиплiни та визначених ii специфiкою вимог до добору загально дидактичних методiв;
- мети, завдання, змiсту матерiалу та дидактичного задуму конкретного заняття;
- наявностi часу на вивчення даноi теми, роздiлу;
- рiвня розумовоi та фiзичноi пiдготовленостi учнiв;
- рiвня оснащення навчально-матерiальноi бази;
- педагогiчноi майстерностi вчителiв;
- методичного задуму конкретного заняття тощо.
Про правильний добiр методу навчання свiдчить характер дiяльностi та взаСФмовiдносин учителiв i учнiв, глибина i мiцнiсть набутих знань, навичок, умiнь i також те, якою мiрою вiн викликаСФ пiзнавальну, емоцiйну i практичну активнiсть учнiв та формуСФ у них мотивацiю учiння.
Методи, якi використовувалися протягом багатьох столiть i застосовуються в сучаснiй навчальнiй практицi, визначаються як традицiйнi. Вони, безперечно, не втратили