Використання активних методiв навчання у вищих навчальних закладах I-II рiвнiв акредитацii
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
використовуСФ, а субСФктивна особистiстю педагога, його творчiстю, педагогiчною майстернiстю, iндивiдуально-психiчними особливостями учнiв, конкретними органiзацiйними, змiстовими, методичними та матерiально-технiчними обставинами. Сам по собi метод i не хороший, i не поганий. Ефективнiсть кожного методу залежить вiд субСФктивноi частини, тобто, першою чергою, вiд педагогiчного мистецтва, натхнення, творчостi, прояву особистiсного Я педагога.
Методи навчання виконують такi основнi функцii: навчальну (освiтню), розвитковi, виховну, мотивацiйну i контрольно-коригувальну.
Водночас кожен метод складаСФться iз способу взаСФмодii педагога й учня, сукупностi певних iхнiх дiй, якi становлять процес навчання. Тому метод навчання вбираСФ у себе два види дiй: дii педагога i навчально-пiзнавальнi дii учня.
Характер взаСФмин мiж педагогом i учнем визначаСФ парадигму нацiональноi системи освiти, орiСФнтованiсть всього навчального процесу. Коли в ньому переважають методи викладання, то маСФмо авторитарну парадигму освiти це фронтальне спiлкування, стандартнiсть оцiнок знань, навичок i вмiнь, примусовiсть, трансляцiйна форма передавання навчальноi iнформацii педагогом, пасивнiсть учнiв; i навпаки коли переважають прийоми спiвтворчостi, спiвробiтництва, то маСФмо гуманiстичну парадигму, яка апелюСФ до особистiсного розвитку кожного учня, орiСФнтуСФться на iндивiдуалiзацiю i диференцiацiю навчання, використовуСФ програми розвитку, застосовуСФ прийоми розвитку творчого мислення i сприяСФ само актуалiзацii учнiв у цьому процесi. Залежно вiд рiвня активностi учнiв методи навчання переходитимуть вiд пасивного стану до активного. При пасивних методах учень СФ тiльки обСФкт педагогiчного впливу вчителя, при активних учень СФ i субСФкт педагогiчного процесу, себто вiн не тiльки сприймаСФ те, що подаСФ йому вчитель, але ii сам органiзовуСФ свою роботу, зазначав Г. Вашенко.
ОднiСФю з актуальних проблем сучасноi дидактики СФ класифiкацiя методiв навчання. У звязку з тим, що рiзнi автори за ii основу беруть рiзнi ознаки, СФ кiлька варiантiв класифiкацii:
-з позицii iсторизму;
-з позицii джерел iнформацii;
-логiчно-структурний пiдхiд;
- за видами пiзнавальноi дiяльностi учнiв тощо.
У 40-х роках минулого столiття в пiдручниках iз педагогiки давали класифiкацiю за трьома групами: словесна, наочна i практична8.
У 50 60-х роках класифiкацiя методiв навчання стала розгалужуватися. Чимало дидактiв (С. П. Петровськии, Е. Я. Голант, Д. О. Лордкiпанiдзе) за ii основу брали джерело передавання та сприйняття iнформацii i розподiляли методи навчання на словеснi, наочнi та практичнi. ЦiСФi ж думки дотримуСФться Ч. Купiсевич9.
За логiкою передавання та сприймання навчальноi iнформацii С. Г. Шаповаленко подiляСФ методи навчання на iндуктивнi та дедуктивнi.
За характером пiзнавальноi дiяльностi учнiв М. М. Скаткiн i РЖ. Я. Лернер визначають такi методи: iнформацiйно-рецептивнi, репродуктивнi, творчi, проблемнi, частково-пошуковi та дослiдницькi.
За ступенем керування навчальною роботою П. РЖ. Пiдласистий, В. Ф. Паламарчук i В. РЖ. Паламарчук розподiляють методи навчання на двi групи: навчальна робота пiд керiвництвом учителя i самостiйна робота учнiв.
Останнiм часом найбiльшоi популярностi набула класифiкацiя методiв навчання за рекомендацiями Ю. К. Бабанського, яка маСФ два варiанти:
методи органiзацii i проведення навчально-пiзнавальноi дiяльностi (словеснi, наочнi, проблемно-пошуковi, iндуктивно-дедуктивнi); методи стимулювання i мотивацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi (пiзнавальнi iгри, навчальнi дискусii, емоцiйний вплив педагогiв, заохочення навчальноi дiяльностi, покарання); методи контролю i самоконтролю в навчаннi (опитування, письмовi роботи, тестування, контрольнi лабораторнi роботи, контрольнi практичнi роботи, машинний контроль, самоконтроль) ;
методи органiзацii та самоорганiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi; методи стимулювання та мотивацii умiння; методи контролю i самоконтролю в навчаннi; бiнарнi методи навчання".
РД й iншi класифiкацii методiв навчання, наприклад М. 0. Данилова, Б. П. РДсипова, В. Оконя, РЖ. П. Пiдласого, М. М. Левiноi i М. РЖ. Махмутова (методи викладання i методи учiння), В. Ф. Паламарчука i В. РЖ. Паламарчука, А. П. Пiнкевича (активнi i пасивнi методи), К. Сосницько-го, А. М. Сохоря (бiнарнi форми логiчних методiв: аналiтично-синтетичний, аналiтично-iндуктивний, синтетично-дедуктивний) та iнших.
Бiлоруський дидакт РЖ. Ф. Харламов подаСФ удосконалений варiант класифiкацii методiв навчання за рекомендацiями М. 0. Данилова i Б. П. РДсипова. Всi методи навчання вiн подiляСФ на пять груп:
- методи усного викладу матерiалу й активiзацii пiзнавальноi дiяльностi субСФктiв учiння;
- методи закрiплення матерiалу, що вивчаСФться;
- методи самостiйноi роботи над осмисленням i засвоСФнням нового матерiалу;
практичнi методи;
- методи перевiрки й оцiнки знань, навичок та вмiнь.
У сучаснiй вiтчизнянiй дидактицi найбiльш популярними СФ працi А. М. Алексюка та В. О. Онищука, в яких подаСФться iсторiя розвитку методiв навчання та iх класифiкацiя.
За дидактичними цiлями та завданнями В.Онищук так розподiляСФ методи навчання:
- комунiкативний метод навчання (дидактична мета засвоСФння готових знань);
- пiзнавальний метод навчання (дидактична мета сприйняття, осмислення i запамятовування учнями нового матерiалу);
- перетворювальний метод навчання (дидактична мета засвоСФння ?/p>