Фiлософськi засади теорii нацii (Мiхновський, Донцов, iiборський, Липинський)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
буде рухатися шляхом прогресу i вдосконалення. Соцiалiзм же, навпаки, розумiСФ суспiльство як тАЬарену безнастанних змагань i сплетений вузол антагонiстичних вiдносинтАЭ. Рiвнiсть i братерство не можуть встановитися самi собою - СФдиним шляхом до iх встановлення СФ соцiальна революцiя.
Успiх соцiалiзму iiборський пояснюСФ тим, що маси сприймали його поверховi гасла, не заглиблюючись в iх фiлософську основу: тАЬсама по собi спрощена, вульгарна концепцiя соцiалiзму при дотику з масами ще бiльш примiтивiзувалася, часто стаючи середняком iх деморалiзацiiтАЭ [26]. Оголошуючи вiйну соцiалiзмовi, iiборський наголошуСФ, що це СФ тАЬвiйна живих будуючих iдей iз отруйною мертвеччиною дiалектичноi схоластики, що примiтивiзуСФ й вульгаризуСФ духове СФство людини та суспiльстватАЭ [26]. За таким поетичним дiагнозом криСФться глибоке розумiння обмеженостi марксистськоi доктрини, яка зводила духовнiсть та культуру до придатку економiчного тАЬбазисатАЭ.
тАЬЛогiчним продовженням i практичним завершеннямтАЭ соцiалiзму СФ комунiзм. iiборський, пiддаючи комунiзм нищiвнiй критицi, вiдзначав: росiйськi бiльшовики були тАЬаскетами-мiстикамитАЭ, що керувалися не стiльки науковою теорiСФю Маркса, скiльки суто iдеалiстичним натхненням i запалом [26]. В свою чергу, бiльшовицьке натхнення живилося схильнiстю росiйського нацiонального характеру до месiанства. Комунiстична iдеологiя з ii планом свiтовоi революцii сполучилася з тАЬшуканнями... абсолютноi тАЬправди всiх правдтАЭ. Росiйське месiанство iiборський бачить хворобливим та неконструктивним тАЬдуховою патологiСФютАЭ [26].
СвоСФрiдною реакцiСФю на рацiоналiзм лiбералiзму i соцiалiзму iiборський вважаСФ фашизм. Якщо демократiя розглядаСФ нацiю як механiчне згуртування iндивiдiв, то фашизм вважаСФ ii насамперед духовною та iсторичною спiльнiстю, основним чинником розвитку i поступу якоi СФ ii колективна воля. Приймаючи нацiю за найвищу цiннiсть, фашизм висуваСФ гасло нацiональноi солiдарностi i верховенства держави над суспiльними групами, класами або окремими iндивiдами, вiд яких вимагаСФться необмежена лояльнiсть державi. тАЬФашистська концепцiя держави антиiндивiдуалiстична; фашизм визнаСФ iндивiда, оскiльки вiн спiвпадаСФ з державою, що представляСФ унiверсальну свiдомiсть i волю людини в ii iсторичному iснуваннiтАЭ - читаСФмо ми у тАЬДоктринi фашизмутАЭ Муссолiнi [20].
Фашизм, на думку iiборського, стоiть на вiрних пiдвалинах органiчностi нацii, але крайнiй централiзм державного устрою СФ шкiдливим для ii розвитку. iiборський виходить з того, що полiтичний устрiй визначаСФться доцiльнiстю з огляду на конкретнi iсторичнi умови. Фашизм же догматизуСФ державну диктатуру, перетворюючи ii на самоцiль. Однак, концентрацiя усiСФi повноти влади в руках провiдноi верстви СФ запереченням творчих спроможностей суспiльства. Концепцiя iiборського вiдзначаСФться виваженим пiдходом до проблеми вiдносин елiти i мас. Вiн вважаСФ елiту носiСФм певноi iдеi, мети, а народ - середовищем, в якому тАЬнаростають i акумулюються збiрнi будуючi потенцiiтАЭ i народжуСФться творча iндивiдуальнiсть, а перекручення в той чи iнший бiк викликають негативнi наслiдки i гальмують суспiльний розвиток.
На основi аналiзу згадуваних вище iдеологiй, iiборський вибудовуСФ свiй проект майбутнього Украiни - нацiократiю. Фiлософським пiдгрунтям нацiократii СФ уявлення про нацiю як органiчну, але диференцiйовану спiльнiсть. Нацiя для iiборського - це найвища форма людського спiвжиття. Виходячи з цього, вона СФ абсолютною, насамперед духовною цiннiстю. Важливо зазначити, що iiборський розумiв нацiю не стiльки як етнiчно та культурно гомогенну групу, що проживаСФ на певнiй iсторичнiй територii, скiльки як духовну спiльноту. Визначальною ознакою нацii, за iiборським, СФ вiдчуття комплементарностi i розумiння спiльного майбутнього. Укаiнський мислитель вважаСФ тАЬголовними пiдставами й двигунами життя нацii... ii дух (iдеi) i волю до творчостi та боротьбитАЭ [26]. Етнiчна ж спiльнiсть не подаСФться як основа нацii. Такий пiдхiд СФ близьким до сучасного громадянського нацiоналiзму, фокальною точкою якого СФ нацiональна держава i громадянська солiдарнiсть, згрунтована на сумiсному проживаннi, громадянствi, спiльному законодавствi тощо. Нацiоналiзм такого типу грунтуСФться на розумiннi спiльностi сьогодення i майбутнього, самiдентифiкацii iндивiда та його приналежностi до певноi полiтичноi цiлостi, якою СФ нацiональна держава.
За iiборським, в ходi iсторичного розвитку нацiя набуваСФ все бiльш складноi внутрiшньоi структури. Це СФ наслiдком поглибленням подiлу працi, що супроводжуСФ науково-технiчний прогрес. Утворюються класи, соцiальнi групи, рiзниця мiж якими дедали поглиблюСФться, виходячи за межi суто професiйних вiдмiнностей у культурну та полiтичну площину. Зростаюча диференцiацiя потребуСФ дедалi бiльших зусиль i можливостей щодо координацii соцiальноi системи та гармонiзацii суспiльних вiдносин. Нацiональна держава покликана реалiзовувати та зберiгати органiчнiсть нацii, виступаючи у ролi керманича, захисника та арбiтра всiх внутрiшнiх протирiч. Поряд з цим, держава постаСФ реалiзацiСФю нацii як субСФкта мiжнародноi полiтики - недержавна нацiя не вiдiграСФ самостiйноi ролi i приречена на пiдлеглiсть та другоряднiсть [26].
Для iiборського свiт був ареною постiйноi непримиреноi боротьби нацiй за домiнування, а мирне спiвiснування держав - тимчасовим вiдхиленням або тактичним ходом у протистояннi. З цього витiкаСФ сприйняття держави як другого, поряд iз самою нацiСФю, абсол?/p>