Фiлософськi засади теорii нацii (Мiхновський, Донцов, iiборський, Липинський)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ннях: метафiзичний, iсторичний i ненауковий.
Найбiльшу вартiсть для iдеологii маСФ, очевидно, метафiзичний iдеалiзм, бо вiн СФ виробленою фiлософiчною системою, що може дати iдеологii найзагальнiшi науковi пiдстави й що з неi випливаСФ, як один з наслiдкiв, iсторичний iдеалiзм. РЖдеалiзм у четвертому значеннi, не маСФ зовсiм нiякого значення для вироблення iдеологii нацiоналiзму, а СФ тiльки науковою назвою для означення буденного явища, що з iдеалiзмом нiчого спiльного не маСФ.
Метафiзичний iдеалiзм виходить з того, що свiт складаСФться з елементiв нематерiальних. Залежно вiд того, який саме нематерiальний елемент береться за основу буття, постають рiзнi iдеалiстичнi напрями. РЖдеалiстичний напрям, що за первiсну прасубстанцiю, з якоi все виникло й з якоi все складаСФться, ввважаСФ волю, називаСФться волюнтаризмом. Зближеними до тАЮволюнтаризмутАЭ СФ тАЬенергетизмтАЭ i тАЬдинамiзмтАЭ, - тому автор тАЮНацiоналiзмутАЭ зовсiм неправильно ставить рiвнорядно цi три поняття. Це неправильно, бо енергетизм, це погляд, що приймаСФ за суть буття якiсно неокреслену енергiю. Напрям, що окреслюСФ ту енерТСiю, як енергiю психiчну, - волю, СФ волюнтаризм, а напрям, що ввважаСФ ту енергiю за кiнетичну силу матерii називаСФться динамiзмом. Енергетизм, отже, може бути iдеалiстичним i матерiалiстичним, залежно вiд якiсного означення енергii. Динамiзм СФ матерiалiстичним, а волюнтаризм СФ iдеалiстичним напрямом енергетизму. Як такий, вiн незгодний з матерiалiстичним динамiзмом i нiяк не тотожний з енергетизмом, пiд обсяг якого вiн пiдпадаСФ як один з його напрямiв. Небезпеки для монолiтностi iдеалiстичноi пiдстави iдеологii вiд динамiзму немаСФ, бо Донцов не кладе його в основу iдеологii, а використовуСФ його тiльки тому, щоб оперувати новим науковим словом.
Врештi, основою iдеологii лишаСФться iдеалiзм та iдеалiстична форма енергетизму - волюнтаризм. ПостаСФ питання, чи доцiльно окремо наводити цi поняття, як основнi для iдеологii, коли волюнтаризм сам СФ iдеалiзмом, - чи не вистачить самого волюнтаризму, як основи iдеологii. Коли мова заходить про метафiзичний iдеалiзм, то волюнтаризм його повнiстю заступаСФ, але iсторичний iдеалiзм, що випливаСФ з метафiзичного, не входить у склад волюнтаризму й не СФ його наслiдком. Тому, на думку С. Ленкавського [15], бiльш доцiльним було би говорити, що основою iдеологii украiнського нацiоналiзму СФ волюнтаризм та iсторичний iдеалiзм, як протиставлення комунiстичному економiчному матерiалiзмовi.
Тепер звернемо увагу на велику небезпеку, що постаСФ для iдеологii нацiоналiзму вже в самих ii основах, а саме, - ми можемо дуже легко прийняти до вiдома, що основою iдеологii нацiоналiзму СФ волюнтаризм, а не прийняти його за наш власний погляд на свiт. Наука, що вiдкриваСФ iснування матерii, нам здаСФться дуже дивною й неправдоподiбною, - тим бiльше, коли вона вважаСФ матерiю за волю.
С. Ленкавський не наводить метафiзичних аргументiв, щоб довести правдивiсть волюнтаристичного свiтогляду, але пригадуСФ, що дослiди фiзики, -науки, предметом якоi СФ матерiя, у своiх висновках погоджуються з iдеалiзмом. Фiзика давно вже довела, що матерiя складаСФться з атомiв. Новiшi дослiди вiдкрили, що атом складаСФться з електронiв, - нематерiальних осередкiв енергii. Найменший елемент, на який можна розкласти матерiю, - електрон, не СФ матерiальний, але енергетичний, - отже й матерiя, що складаСФться з електронiв СФ в своiй сутi енергiСФю. РЖдеалiстична метафiзика волюнтаризму приписуСФ тiй енергii одиноку реальну дiйснiсть. Та енергiя, що в руховi електронiв СФ слiпою й iррацiональною, проявляСФться в нас як стихiйна, але також слiпа й iррацiональна воля, - воля до життя, до влади, до експанзи. Наша свiдома, рацiоналiзована воля СФ лише частиною космiчноi iррацiональноi волi. Нацiя - це гурт органiчно спаяних хотiнням однiСФi цiлi людей. Таке хотiння з погляду метафiзики СФ окремим розгалуженням космiчноi волi.
Безогляднiсть i фанатизм випливають як зовнiшнiй вияв iнших факторiв, i тому нацiоналiзм СФ тАЮаморальнимтАЭ, тобто позбавленим саетиментальноi справедливостi супроти iнших. З логiчною послiдовнiстю етика волюнтаризму вводить нове поняття добра i зла: тАЮдобре СФ все, що змiцнюСФ силу, здiбностi й повноту життя даноi спецiес, - зле, що iх ослаблюСФтАЭ. Тому етика волюнтаризму з погордою вiдкидаСФ поняття щастя, як суми приСФмних почувань найбiльшоi кiлькостi людей, - почувань, що випливають iз заспокоСФння матерiальних потреб. Щастя, - це щастя перемоги, трiумф переможця, що усвiдомлюСФ всiм незнищимiсть iдеi, що вказуСФ на силу як на праджерело життя. Людина, з погляду новоi етики, - це не якась абсолютна вартiсть, що ii не можна порушувати, - це iснуючий факт з своiм окремим свiтом, з своiми малими втiхами й смутками, що iх треба шанувати. Людина, - це хвильова потенцiальна сила, - це сума безмежних можливостей, можливостей реалiзацii iдеi. Лиш iдея, яка (одинока!) визначаСФ напрям волi, маСФ абсолютну вартiсть.
Тут етика волюнтаризму сходиться з пiдставами iсторичного iдеалiзму, - представленням iсторичних подiй, як безупинноi боротьби за здiйснення суперечних iдей, що СФ висловом волi рiзних гатункiв.
Волюнтаристичний свiтогляд поширюСФ поняття нацii в просторi й у часi. У просторi тому, що не обмежуСФ волi до влади нiякими етнографiчннми межами й хворобливими /етичними сумнiвами. У часi поширюСФ поняття нацii тим, що одиноку вартiсть приписуСФ вiчнiй iдеi, а не хвильовим матерiальним користям мас, що тАЮiнтереси тих землякiв, що житимутьтАЭ ставить над iнтересами тАЮтих, що живутьтАЭ, а добро тАЮвiчноi ФранцiiтАЭ над до?/p>