Фiлософськi засади теорii нацii (Мiхновський, Донцов, iiборський, Липинський)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В»ад, для украiнських правих кiл Донцов СФ звичайним плагiатором, бо, мовляв, вiн використав працю В. Липинського (про нього мова пiде дещо пiзнiше) i своi iдеi та концепцii прямо тАЬсписавтАЭ з тАЬЛистiв до братiв-хлiборобiвтАЭ (О. Назарук i сам В. Липинський). Маючи на увазi, однак, всi цi закиди й звинувачення, треба сказати, що тАЬНацiоналiзмтАЭ Донцова займаСФ важливе мiiе в розвитку украiнськоi думки. В цьому творi Донцов виклав свою полiтичну фiлософiю. Наприклад, для визнавцiв тАЬорганiзованого нацiоналiзмутАЭ автор тАЬНацiоналiзмутАЭ СФ несприятливим, бо пропагуСФ тАЬвольовий нацiоналiзмтАЭ без украiнського змiсту (В. Мартинець). Для демократiв i соцiалiстiв рiзних напрямкiв Донцов був i досi СФ речником тАЬукраiнського фашизмутАЭ, який тАЬiмпортувавтАЭ на украiну фашистськi i нацистськi iдеi (М. Стахiв, К. Коберський-Пушкар, В. Левинський). тАЬФашистомтАЭ i тАЬлюдоненависникомтАЭ вважали Донцова колишнi комунiстичнi автори (В. Ю. РДвдокименко, М. М. Олексюк).
Суперечливiсть свiтоглядноi еволюцii (вiд соцiал-демократизму до категоричного заперечення соцiальнпих iдеi, вiд атеiзму до агресивноi церковностi), крайнiй полiтичний радикалiзм, акцентована безкомпромiснiсть позицii й пристраснiсть стилю роблять постать Донцова контроверсiйною та неоднозначною, тАЭрiвночасно звеличуваною i засуджуваноютАЭ (В. Янiв) постаттю. Полiтична позицiя Донцова, що давала пiдстави квалiфiкувати його як тАЬапостола украiнського сепаратизмутАЭ, з 1913 р. залишалась незмiнною. Але чи СФ боротьба поневоленого народу за власну нацiю i державу сепаратизмом? ОбТСрунтовуючи iнтегральний нацiоналiзм, Донцов звертаСФться до популярних у РДвропi на початку XX ст. iдей волюнтаризму (Шопенгауер, Гартман, Нiцше, Сорель та iн.). Речник тАЬагресивного нацiоналiзмутАЭ, Донцов обТСрунтовував примат волi до влади (тАЬфункцiя влади - найвища функцiя нацiiтАЭ). Займаючи беззастережно iррацiоналiстичнi позицii, зауважуючи принциповi обмеження просвiтницького варiанту iнтелектуалiзму, Донцов приймав тАЬiнтелект, мiцно сполучений з народним iнстинктом i сумлiннямтАЭ, вбачаючи в синтезi iх згоду Логосу й Еросу, що СФ для Донцова запорукою плiдностi зусиль нацii. Гармонiйне сполучення нацiоальноi iдеi та нацiонального еросу забезпечить подолання тАЬроздвоСФння душiтАЭ та ослаблення волi, на якi передусiм, на думку Донцова, хибуСФ украiнська спiльнота.
Як зазначаСФ С. Ленкавський [15], Донцов намагаСФться тi психiчнi процеси, що вибухають стихiйно, як вiддзеркалення iснуючоi дiйсностi, скрiпити й надати iм теоретичного обТСрунтування та на iх основi перетворити душу нового украiнця, бо тАЮлише цiлковите перетворення, започаткування зовсiм нового духа може нам допомогтитАЭ, - каже Донцов, словами Фiхе на початку тАЮНацiоналiзмутАЭ [7].
ТРрунт, на якому зросла ця iдеологiя, наскрiзь психологiчний; система, яку вона даСФ, - фiлософiчна, бо даСФ теоретичний свiтогляд i то свiтогляд iз суттСФвими прикметами релiгii: з сильним емоцiональним забарвленням, з фанатичною вiрою в правдивiсть i непорушнiсть своiх догм, з безоглядною нетерпимiстю й боротьбою з усим, що з нею незгодне. Перетворення духа СФ кiнцевим тому, щоб з таким власне емоцiональним наставленням засвоiти iдеологiю. Без такого психiчного прийому iдеологiя не буде iдеологiСФю, а буде старою метафiзичною теорiСФю, що лежить у творах фiлософiв-фантастiв. Ця емоцiональнiсть, проти-iнтелектуалiзм в iнтерсубСФктивному прийомi СФ психологiчною сторiнкою iдеологii. Цю психологiчну рису iдеологii названо iнтерсубСФктивною тому, щоб не змiшувати ii з iншою психологiчною рисою iдеологii - зi стихiйним психiчним перетворенням мас, що СФ пiдставою, й то психологiчною пiдставою iдеологii Донцова, - на вiдмiну вiд пiдстав iнших iдеологiй, що мають соцiологiчнi або економiчнi пiдстави. РЖнтерсубСФктивна риса iдеологii СФ ii органiчною частиною. Це iхнi духовнi нахили й чуттСФвi реакцii. РЖдеологiя даСФ iм теоретичне виправдання, даСФ санкцiю, виходячи iз загальних метафiзичних засад на основi непорушних догм, з яких шляхом дедукцii вона виводить iх, але вже не як духвнi прикмети людей, а як основнi вартостi. Як такi, вони СФ органiчною частиною самоi iдеологiчноi системи.
Погляньмо на пiдстави iдеологii Донцова, - на метафiзичнi засади, що на них спираСФться цiла теоретична система. Метафiзична пiдстава iдеологii Донцова СФ однорiдною, бо в склад ii входить одна лише система фiлософiчна, а саме iдеалiзм, хоч бiля iдеалiзму зустрiчаСФмо такi назви як тАЬволюнтаризмтАЭ, тАЬенерТСетизмтАЭ, тАЬдинамiзмтАЭ, а навiть також елементи дарвiнiзму. Чи СФ вона одноцiльною, чи мiж поодинокими елементами заховано внутрiшнiй звязок, чи не СФ вони суперечними з собою, - цим Донцов не займаСФться, хоч вiд цього залежить стiйкiсть iдеологii.
Основним поняттям iдеологii Донцова СФ iдеалiзм. РЖдеалiзм маСФ кiлька значень, а тому слiд розрiзняти такi найважливiшi значення iдеалiзму:
1) iдеалiзм епiстемологiчний, - напрям у теорii пiзнання, що вiдкидаСФ незалежне вiд наших уявлень iснування зовнiшнього свiту;
2) iдеалiзм метафiзичний, - напрям, що заперечуСФ iснування матерii, а реальну дiйснiсть приписуСФ лише iдеi, духовi або психiчним елементам (розум, воля i т.д.);
3) iдеалiзм iсторичний, - напрям, що визнаСФ впливи iдей на хiд iсторичних подiй;
4) iдеалiзм ненауковий, - напрям, що може бути згодним i з iдеалiзмом, а речi нематерiальнi ставить понад те, що загально називаСФться матерiСФю, i заперечуСФ важливiсть матерiальних цiнностей.
Про епiстемологiчний iдеалiзм у Донцова немаСФ мови. У склад його системи входить iдеалiзм у трьох останнiх значе