Фiлософськi засади теорii нацii (Мiхновський, Донцов, iiборський, Липинський)
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?альноi думки прийшла висунута Тарасом Шевченком iдея боротьби, а не плачу та нарiкання на тАЬнещасливу долютАЭ та на Бога як на носiя найвищоi волi. Ще раз про Бога Мiхновський згадуСФ все у тiй же тАЬСамостiйнiй УкраiнiтАЭ: тАЬУкраiнська нацiя платить тАЬданинутАЭ не тiльки матерiяльними добрами, але навiть психiку та iнтелект ii експлуатують на користь чужинцiв. РЖ не тiльки пануСФ над Украiною цар-чужинець, але й сам Бог зробився чужинцем i не вмiСФ украiнськоi мовитАЭ [19]. Таким чином, Бог у Миколи Мiхновського постаСФ не лише як носiй вищоi волi, а i як безпосереднiй учасник боротьби, який таким чи iншим чином може ставати на сторону однiСФi з протиборствуючих сторiн.
Чи не вперше в iсторii украiнськоi суспiльно-полiтичноi думки Мiхновський наголосив на необхiдностi безкомпромiсноi боротьби супроти Росii як головного, на його думку, ворога украiнськоi державностi. У вiдкритому листi до росiйського мiнiстра внутрiшнiх справ Сiпягiна вiн писав: тАЬУкраiнська нацiя мусить добути собi свободу, хоч би захиталась цiла Росiя. Мусить добути своСФ визволення з рабства нацiонального й полiтичного, хоч би полилися рiки кровiтАЭ [29]. Тут Мiхновський повертаСФться до вже призабутого з часiв Нiкколо Макiавеллi гасла: тАЬМета виправдовуСФ засоби!тАЭ. Тут зустрiчаСФмо своСФрiдний культ жертви (пiзнiше побачимо дещо подiбне у Липинського, але у Мiхновського вiн маСФ iнший характер), яку Мiхновський пропонуСФ покласти задля загальноi перемоги. Жертва у Мiхновського чисто матерiальна - ворожа кров, тобто смерть ворога, який стоiть на завадi.
Тепер спробуСФмо визначити, до якого з фiлософських напрямкiв - матерiалiзму чи iдеалiзму можна вiднести погляди Мiхновського. В основу всього вiн кладе iдеал тАЬодна, СФдина, неподiльна, вiльна, самостiйна Украiна вiд гiр Карпатських аж по КавказькiтАЭ, який пiдкрiплений тАЬпристрасною любовю до УкраiнитАЭ. Досягнення цього iдеалу маСФ здiйснюватися за допомогою тАЬвелетенськоi i непоборноiтАЭ силитАЭ - нацiоналiзму, пiд могучим натиском якоi, ламаються, здаСФться, тАЬнепереможнi кайданитАЭ. Саме нацiоналiзм, за Мiхновським, тАЬСФднаСФ, координуСФ сили, рве до бороть, запалюСФ фанатизмом поневолену нацiю в ii боротьбi за самостiйнiстьтАЭ. З цiСФi позицii фiлософськi погляди Мiхновського, безсумнiву, тяжiють до iдеалiзму. А оскiльки вiн переконаний, що цi iдеi при втiленнi в життя можуть мати вплив на хiд iсторичних подiй, то це скорiше iсторичний iдеалiзм (використано класифiкацiю С. Ленкавського [15]). Але обгрунтовуючи iдею тАЬновоi УкраiнитАЭ, вiн зазначаСФ: тАЬЗ того часу украiнська нацiя полiтичне i культурно помалу завмираСФ, старi форми життя зникають, республiканська свобода нiвечиться, надiя знесилюСФться, гине, але потiм знов вiдроджуСФться, з-пiд попелу старовини виникаСФ iдея новоi Украiни, iдея, що маСФ перетворитись у плоть i кров, прибрати конкретнi формитАЭ. Як бачимо, тут первинна iдея поступово матерiалiзуСФться. Тобто Микола Мiхновський остаточно не заперечуСФ матерiальнi цiнностi, але iдею все ж ставить найвище, i нiякi матерiальнi цiнностi не можуть зрiвнятися з нею.
У публiцистицi ж 1905 р. ("Нацiоналiзм i космополiтизм" [29]) Мiхновський наголошуСФ розрiзнення нацiоналiзму (нацiонал-шовiнiзму) пануючих нацiй як системи винародовлення i нацiоналiзму гноблених народiв як захист права боротися за своСФ людське тАЬЯтАЭ. Перший вiдбираСФ (пiд гаслами космополiтизму) останнi сили з нацiй поневолених - iхню iнтелiгенцiю, тодi як другий СФ джерелом iсторичноi творчостi, несучи в собi зародки народноi свободи, маючи своiм продовженням i розвитком iдеi гуманiзму й космополiтизму. Здоровий нацiоналiзм, стверджувалось у тАЬСамостiйнiй УкраiнiтАЭ, закликаСФ до життя новi народи, веде до розпаду приречених iсторiСФю iмперiй. У браковi такого нацiоналiзму серед широкого загалу украiнцiв Мiхновський бачить основну причину нещасть своСФi нацii. Хоча щодо гуманiзму здорового нацiоналiзму Мiхновського все ж можна посперечатися, адже вiн не передбачаСФ бажання кровi чи смертi людини, хай навiть i ворога.
Буття у Мiхновського характеризуСФться як тАЬвiдчуття свого iснування i свого iндивiдуального нацiонального тАЬЯтАЭтАЭ. Саме iснування за Мiхновським тАЬСФ протест проти насилля не тiльки над нами, але й над нашими предкамитАЭ, оскiльки воно накладаСФ на нас обовязок розбити пута рабства, щоб ми поправу могли користуватися нашою спадщиною. Нацiональне iснування, вiн не бачить окремо вiд постiйноi боротьби, бо тАЬпотреба боротьби випливаСФ з факту нашого нацiонального iснуваннятАЭ. Формально тут погляди Мiхновського мало не ототожнюються з законами природи, де в чому перекликаючись iз вченням Чарльза Дарвiна.
Микола Мiхновський був першим з теоретикiв украiнського нацiоналiзму, який послiдовно доводив, що без нацiонального визволення не може бути соцiальноi справедливостi: тАЬСоцiальна справа нацii не СФ ii домашньою справою, бо лежить у руках нацii-пана. Вирвати свою соцiальну справу з рук чужинцiв, забрати ii в своi власнi руки - це головний iдеал кожного поневоленого народу. Там, де iснують нацiя-пан i нацiя-раб, там нема нiяких спiльних iнтересiв мiж нимитАЭ. На жаль, i ця теза не знайшла належного усвiдомлення в середовищi тогочасноi провiдноi елiти. Коли перед нею постала дилема: нацiональне чи соцiальне, вибiр був зроблений на користь останнього. В результатi - втрата державностi й багаторiчний соцiальний гнiт, включно з голодоморами. До того ж радикалiзм автора тАЬСамостiйноi УкраiнитАЭ, стояв на перешкодi популярностi його думок. Заяви типу: тАЬУсяк, хто на цiлiй Украiнi не за нас, той проти нас. Украiн