Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
X ст. у Росії нараховувалося 52 вузу, в яких вчилося 25 тис. студентів, то до початку 1914/15 н. р. у 105 вузах навчалося 127 433 чоловік.
Великим регіоном розвитку вищої освіти в країні була Україна. Наявність тут багатих природних ресурсів, подальший ріст промислового і сільськогосподарського виробництва поряд з підвищенням культурних запитів населення усе це змушувало урядові кола миритися з відкриттям нових вузів. За десятиліття (19051914р.) число вищих навчальних закладів на Україні (без її західних областей) і студентів, що навчалися в них, зросло більш ніж у 2 рази, досягши в 1914р. 19 (більш 26,5 тис. студентів), а в 1917р. 26 вузів (див. табл. 1). Всі вони були зосереджені у великих містах, що були адміністративно культурними центрами таких розвитих економічних районів, як Правобережжя і Донецько-Криворіжський басейн. Так. у 1917р. у Києві було 10 вузів, Харкові 8, Одесі 4, Катеринославі -3 і в Ніжині 1. Мережа вищих навчальних закладів на Україні складала 21,2% від усієї російської вищої школи.
Вузи поділялися на казенні (40%) і приватні, і суспільні (60%) і приблизно рівним співвідношенням числа тих, хто навчався в кожнім з цих секторів. Однак по темпах розвитку вони істотно відрізнялися. У той час як процес формування державного сектора вищої школи найбільше інтенсивно протікав у XIX ст. чисельність приватних і суспільних вузів різко зросла на початку XX ст.
У досліджуваний період мережа вищої школи України включала вищі заклади всіх основних груп. Найбільш великими були університети (Київський, Харківський і Новоросійський), в яких навчалася приблизно третя частина студентів. У Харківському університеті кількість студентів зросла з 533 чол. у 1861р. до 1387-и у 1899р., Київському за ті ж роки з 945-ти до 2606 чол., Новоросійському (Одеському) з 178-и в 1866р. до 714 чол. у 1899р. При цьому слід зазначити, що зростання чисельності студентства не було постійним. У 7080-і рр. у Харківському університеті, наприклад, кількість студентів зменшувалася внаслідок урядових гонінь за політичні виступи. Вузи відігравали значну роль у поповненні лав інтелігенції. Одеський університет за 18681900 рр. закінчили 2942 чол. Харківський і Київський з 50-х років XIX ст. до 1900р., за неповними даними, 9077 чол.2.8; 41
Зростанню чисельності студентства сприяло відкриття нових вищих навчальних закладів і розширення ряду факультетів в університетах. У 18591910 рр. в Україні були відкриті ветеринарний (1873р.) і технологічний (1885р.) інститути у Харкові, політехнічний (1889р.) і комерційний (1908р.) інститути у Києві, Катеринославське вище гірниче училище (1899р.), історико-філологічний інститут у Ніжині (1875р.) та ін. З проведенням судової реформи 1864р. збільшився контингент студентів юридичних факультетів університетів.
Напередодні Лютневої революції на Україні функціонували також 5 інженерно-технічних, 5 вищих жіночих, 3 комерційних, 3 сільськогосподарських, 2 педагогічних, 3 жіночих медичних курсів і інститутів, 2 музичні консерваторії і 1 духовна академія. По числу студентів слідом за університетами йшли вищі жіночі курси з університетською або близької до неї навчальною програмою. В роки першої світової війни в них навчалася пята частина контингенту вузів, що учаться, України. Вагомі і швидко зростаючі групи складали інженерно-технічні і комерційні інститути. Так у 19101917р. інженерно-технічна освіта на Україні одержували близько 15% усіх студентів, а відсоток, що навчалися у вузах комерційного профілю зріс з 10 на початку нового революційного підйому до 1517 -і напередодні й у період першої світової війни.
У трьох університетах України в 18551878 рр. частка вихідців з дворянства зменшилась з 65,3 до 39, 4%. Па початку XX ст. ця тенденція посилилась. Так, у Новоросійському університеті протягом 19031916 рр. частка дітей дворян і чиновників серед студентів зменшилась з 46 до 23,1%. Водночас кількість вихідців із середніх верств міста зросла до 41,6%, а вихідців із селянства з 2 до 5,5%.
Соціальний склад студентства трьох вищих технічних закладів України на початку XXст. змінювався таким чином: у Харківському технологічному інституті кількість вихідців із дворян зменшилась у 18941904 рр. з 40 до 32%; навпаки, кількість вихідців із міщан збільшилась з 41 до 44%, селян з 7 до 11%. У Київському політехнічному інституті з 1898 по 1913р. частка дворянських дітей зменшилась з 47,7 до 36,2%, вихідців із міщан з 34, 6 до 27, 0%, але значно збільшилась кількість селянських дітей з 5,9% до 16,3%. У Катеринославському гірничому училищі протягом 19001909 рр. частка дворян дещо зменшилася з 15 до 14%, кількість міщан зросла 8 26 до 33%, селян з 1З до 18%.
Незважаючи на послідовну демократизацію соціального складу студентства, вихідці з демократичних, переважно дрібнобуржуазних шарів населення складали тут меншість. Так, частка дітей міщан, селян, козаків, дрібних службовців, представників народної інтелігенції й ін. у загальній масі російських університетів, що навчаються, дорівнювала: у 1911р. 35,1%, 1912р. 40,6%, з 1913р. -41,0%, 1914р. 41,3%, у 1915р. 45,3%. Якщо порівняти ці дані з динамікою зміни соціального складу студентів Київського, Харківського і Новоросійського університетів за відповідні роки, то неважко помітити, що три, що знаходилися на Україні університету мали у своєму розпорядженні більш демократичний склад студентства на 58%.
Представники демократичних шарів переважали в складі учнів комерційних навчальних закладів. Так, у Київському комерційному інституті вони складали 57,7% від загального числа студентів у 1910/11 н. р., а серед слухачок Харківських Вищих комерційних курсів 72,2% у 1914/15 н. р. Гостра недостача фахівців для обслуговування пр?/p>