Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
і державні університети, професійну структуру і діяли переважно в містах зі сформованими науковими силами, дослідницькою базою, академічними традиціями.2.3; 133
Абсолютно переважали в цій групі жіночі навчальні заклади: 24 проти 5, призначених для навчання жінок і чоловіків.
У XVIII першій половині XIX ст. діяльність жінок на педагогічному поприщі обмежувалася лише службою як домашніх вчительок і виховательок. Тільки в 60-і рр. XIX ст. порівняно широке поширення одержала передова ідея про залучення жінок до педагогічної праці в народних школах. У Петербурзі і Москві виникли суспільства виховательок і вчительок, однієї з задач яких було шукання жінкам учительської роботи й організація їхнього педагогічної освіти.
З другої половини минулого століття в Росії, як указувалося вище одержало деякий розвиток жіноча освіта. Ще в 1858р. було відкрито кілька загальнодоступних жіночих шкіл гімназій. По Положенню про жіночі училища відомства Міністерства народної освіти від 10 травня 1860р. виникають жіночі училища двох розрядів: із шестирічним терміном навчання першого розряду і з трирічним терміном навчання другого розряду. До 1870р. було створено 37 училищ першого розряду і 94 училища другого розряду.
З 1862р. з ініціативи видного педагога Н.А.Вишнеградського в Росії організуються жіночі семикласні мариїнські гімназії, а потім гімназії системи міністерства народної освіти із сім-восьмирічним терміном навчання. У 1870р. прийняте Положення про жіночі гімназії. З часів XVIII ст. збереглися також дворянські інститути шляхетних дівчат. На основі Положення про початкові народні училища (1864) дівчата одержали право навчатися разом із хлопчиками. Поступово відкриваються недільні жіночі школи. 2.10; 97
Однак розвиток жіночої освіти йшов повільно. У 1877р. у Росії було 148 жіночих навчальних закладів, у яких навчалося кілька тисяч учнів. У 1880р. у всіх сільських народних училищах навчалося всього 236 тис. дівчинок. Аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції в багатьох адміністративних районах Росії спостерігалася суцільна безграмотність жінок.
Дозвіл учитися дівчатам привело до створення невеликої мережі жіночих навчальних закладів по підготовці вчительок. Їх стали готувати жіночі педагогічні інститути, жіночі гімназії і семінарії, жіночі курси і педагогічні класи, жіночі училища і школи, інститути шляхетних дівчат і інші навчальні заклади, що належали міністерству народної освіти, відомству установ імператриці Марії, синодові, приватним особам і суспільствам.
Педагогічні дворічні курси вперше були засновані в 1859р. при першому Маріїнському жіночому училищі. Вони неодноразово піддавалися перетворенням. У педагогічний цикл дисциплін на курсах входили педагогіка, анатомія і вікова фізіологія. Потім замість анатомії і фізіології стали викладатися природна історія та естетика. У 1870р. курси були розділені на два відділення: словесне і природно-математичне. При них існувала базова школа. Курси готували вчительок і виховательок. З 1879р. вони стали трирічними. На перших двох курсах вивчалися загальноосвітні дисципліни, на третьому педагогічні. На курси приймалися випускниці гімназій. Практикувалися вступні іспити.
У 1864р. відкриваються педагогічні класи при столичних і провінційних жіночих гімназіях відомства установ імператриці Марії, а в 1870р. створюються педагогічні класи при жіночих гімназіях міністерства народної освіти. Ці гімназії складалися з підготовчого, семи основних і одного педагогічного класів. Положення про жіночі гімназії і прогімназії народної освіти (1870) передбачало видачу дівчинам, що закінчили сім класів, атестата на звання вчительки початкової школи, а тим, хто закінчили вісім класів на звання домашньої вчительки; медалі, що одержали, мали право бути домашніми наставницями. У 1874р. видане спеціальне Положення про педагогічні класи. 2.10; 98
Річні (дворічні) педагогічні курси і класи створювалися також при деяких армійських училищах (гімназіях) і жіночих інститутах у губернських центрах Росії. Навчання на жіночих курсах було платним.
У 1911р. на педагогічних курсах (класах) при жіночих гімназіях і училищах навчалося 16 тис. чоловік.
У 1870р. у Петербурзі по приватній ініціативі і на приватні кошти відкрилися Аларчинські вищі жіночі курси. На курсах викладалися майже всі загальноосвітні предмети і педагогіка. Ці курси можна розглядати як один з перших кроків на шляху до створення стабільного вищого жіночого навчального закладу.
Владимирські жіночі курси, створені при Владимирському повітовому училищі Петербурга не мали твердого навчального плану, а також постійного складу слухачок. Їхній досвід проте ще більш просунув уперед становлення жіночої освіти. Визначений внесок у цю справу внесли й інші жіночі курси, у тому числі ті, котрі існували в будинках деяких заможних жителів Петербурга.
Жіночі педагогічні курси П.И. Чепелевської, відкриті по особистій ініціативі останньої в Москві та матеріально підтримані московським земством, почали працювати в 1870р.
Жіночі педагогічні курси Чепелевської були відкритим навчальним закладом для бідних дівчат, що бажають стати вчительками початкових шкіл. Термін навчання на курсах 2 роки. Навчальна частина курсів, по оцінці Н.А.Корфа, що вивчаюча їхню діяльність, була організована цілком раціонально. На них викладалися російська і словянська граматики, короткий курс російської літератури, арифметика й елементарна геометрія, історія Росії і частково