Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?лучення, будівельної, електротехнічної. Найстарші з них одержали нові статути, які більш відповідали вимогам сучасної виробничої діяльності. У 1904р. у структуру Петербурзького гірського інституту (1773) були введені гірський (готував фахівців з геології, гірськодобуванні, рудничній справі), і заводський (готував металургів) розряди. У Петербурзькому електротехнічному інституті (1886) уводяться відділення: електротехнічних, електромеханічне, телеграфів і телефонів, а в Інституті цивільних інженерів (1812) і архітектурно-будівельне, інженерно-будівельне, інженерно-дорожнє. Істотну модернізацію перетерпіла навчальна програма Петербурзького інституту шляхів сполучення (1809), що готувало інженерів по будівництву й експлуатації залізниць, інших сухопутних, а також водних комунікацій, портових споруджень.
Більш молоді вищі технічні навчальні заклади пройшли через пошук нових форм їхньої організації, менш обтяжних, чим діючі, для скарбниці й прискорюючих процес інженерної підготовки. Мабуть, найбільш новаторським був проект відкритого в 1896р. Московського інженерного училища відомства шляхів сполучення. До 1913р. воно готувало студентів по укороченої трирічній (замість пятирічної) програмі й у кінцевому рахунку давало звання практикант училища і право обійняти посаду техніка на залізниці для проходження обовязкової дворічної будівельної й інженерної практики (ст.4). Після схвалення радою училища звіту про неї технік отримував звання інженер-будівельник (ст.21) і право на здачу спеціального іспиту в Петербурзькому інституті шляхів сполучення для одержання звання інженер шляхів сполучення (ст.17).2.3; 132
Експеримент, однак, не вдався. Залізниці неохоче прибігали до послуг скоростиглих техніків, віддаючи перевагу випускникам Інституту шляхів сполучення і політехнікумів. Втрачене популярність у молоді Інженерне училище в 1913р. було реформовано в Московський інститут шляхів сполучення, ідентичний діючому в Петербурзі.
Аналогічний викладеному вище і настільки ж невдалий у кінцевому рахунку досвід був відтворений засновниками Гірського училища, відкритого в 1899р. у Катеринославі. У 1912р. це напіввищий навчальний заклад був ідентифікований організаційно, по програмах викладання, юридичному статусові, назві Гірському інститутові в Петербурзі. У 1913/14 навчальному році в інженерно-промислових інститутах навчалося більш 23 тис. чоловік.
Аграрний сектор російської економіки обслуговували 10 державних вищих навчальних закладів: 5 землеробських, 1 межовий, 4 ветеринарних інститути. Фахівців із сільського господарства готували також спеціальні факультети Донського і Ризького політехнікумів. Їхня діяльність протікала на тлі широкої дискусії про нові організаційні форми вищої землеробські освіти з метою орієнтації її на агрокультурне обслуговування не тільки поміщицького, але і масового селянського господарства. Перше слово в ній належало професорам і викладачам вищої школи. Дебатувалися переважно два проекти організації агрономічних відділень в університетах і багато факультетної, політехнічної, конструкції спеціального сільськогосподарського інституту.
Фахівці віддали перевагу другому проектові. Обєктом його реалізації став Московський сільськогосподарський інститут, створений у 1894р. на базі Петровської сільськогосподарської академії (1865), спочатку як закрита школа з високою платою за навчання (400 карбованців), призначена переважно для дітей поміщиків.
На початку XX ст. інститут став відкритим навчальним закладом із сільськогосподарським, інженерним (готував меліораторів), рибоводним відділеннями. Його навчальні програми і методика викладання придбали велику практичну спрямованість. За рахунок вихідців із селян-хліборобів, випускників духовних семінарій демократизувався і зріс склад його студентів.
По типології науково-педагогічної організації сільськогосподарського відділення інституту в Москві в 1914р. було перетворено агрономічне відділення Інституту сільського господарства і лісівництва в Новій Олександрії (1962) і організований Воронезький сільськогосподарський інститут, відкритий у 1912р. У 1902р. уведене нове положення про Петербурзький лісовий інститут (1803). Істотно було розширене викладання природничонаукових і прикладних сільськогосподарських дисциплін. До класу аграрних вищих навчальних закладів відносилися Вищі курси при Никитському училищі садівництва і виноробства (1888). Важливе значення для аграрно-індустріальної Росії з мінливими поземельними відносинами мала межова служба. Митецьких землемірів готував Московський межовий інститут (1779) з чотирирічним курсом наук. Медичне обслуговування сільськогосподарського тваринництва здійснювали випускники Варшавського (1840), Казанського (1874), Харківського (1850), Юрєвського (1848) ветеринарних інститутів. У 1913/14 навчальному році в російських сільськогосподарських вищих навчальних закладах числилося близько 5 тис. студентів.
Державна вища школа Росії в основному формувалася в XIX ст. У 1892р. в країні діяло 48 вищих навчальних закладів, у 1899р. 56, у 1917р. 65. Таким чином, 86% їх виникло в минулому сторіччі і тільки 14% на початку XX ст. Ці дані свідчать про крайню сповільненість темпів розвитку вітчизняної вищої освіти.2.3; 132
Найбільш істотні зрушення в професійній структурі вищої школи відбулися в період промислового підйому 18921902 рр. Однак тенденція до переважного розвитку інженерної освіти був перерваний промис