Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?о, або за незначну винагороду.
Курс навчання в Педагогічній академії продовжувався два роки. Її задача полягала в тому, щоб давати досвідченим учителям вищу педагогічну освіту і вести розробку окремих педагогічних питань. Для всіх слухачів, як з гуманітарною, так і з природно-математичною освітою, викладалися вступ в педагогіку, історія педагогіки, педагогічна психологія, шкільна гігієна, патологічна педагогіка, школознавство. Крім того, вивчалися спеціальні і так називані додаткові предмети. Педагогічна академія припинила існування в 1915р.
З числа інших навчальних закладів, що готували вчителів, слід зазначити Лазарєвський інститут, східних мов, створений у Москві багатою вірменською родиною Лазарєвих (Лазарян) для підготовки чиновників і перекладачів на базі вірменського Лазарєвського училища, що виникло ще в 1815р. Це був вищий загальноосвітній навчальний заклад, що одержав у 1837р. права державних навчальних закладів другого розряду. До середини XIXв. у Лазарєвському інституті готувалися в основному учителя вірменських шкіл. За статутом 1848р., пятикласний курс навчання був замінений восьмикласним, з яких два останніх класи були вищими або спеціальними.
Помітний внесок у розвиток педагогічної освіти внесли Петербурзький психоневрологічний інститут, заснований у 1907р. з ініціативи видного російського психіатра, невропатолога і психолога В.М. Бєхтєрєва, Петербурзька вільна вища школа П.Ф.Лесгафта, Владивостокський інститут східних мов, Московський чотирирічний інститут слова, ряд вищих віденських навчальних закладів, а також Московський народний університет ім. А.Л.Шанявського.
Свою діяльність університет ім. А.Л.Шанявського почав 1 жовтня 1906р. Основна мета його полягала в тому, щоб служити розвиткові вищої освіти, поширенню наукових знань, підготовці до різних сфер практичної діяльності. Він мав два відділення науково-популярне й академічне. Термін навчання в університеті складав 4 роки. Система викладання предметна і на вибір самих учнів.
В університет приймалися особи обох статей, незалежно від національності і віросповідання. Вступних екзаменів не було. Посвідчень про освіту з учнів не вимагали, але на академічному відділенні могли учитися тільки особи із середньою освітою, тому що навчальні плани були подібні з планами університетів. Слухачі університету не користувалися ніякими правами і перевагами державної служби. Плата за навчання складала 2030% бюджету університету (за цикл навчання вносився внесок у 40 руб.), однак частина слухачів була звільнена від плати за навчання.
У 1911р. університет одержав спеціальне пожертвування в розмірі 100 тис. карбованців на установу педагогічних курсів ім. М.Л. і Т.А.Корольових, що готували вчителів для міських шкіл Москви. У 1912р. в університеті ім. А.Л.Шанявського навчалося 2433 слухача, з них на повних циклах 625, по окремих предметах-1091, інші на різних курсах. Вчителі і вчительки серед слухачів складали 2025%. При університеті функціонували різні курси по підготовці вчителів і виховательок. В університеті працювало понад сто професорів і викладачів. 2.10; 82
Частина вчителів гімназій, реальних училищ і інших середніх і неповних середніх навчальних закладів одержувала підготовку в ліцеях привілейованих станово-дворянських навчальних закладах, що давали досить широку освіту: Царськосільському (відкрите в 1811р., у 1844р. переведений у Петербург із перейменуванням в Олександрівський), Ришельєвському в Одесі (відкритий в. 1818р.), при якому якийсь час функціонував педагогічний інститут, Волинському в м. Кременець Волинськім (функціонував з 1819 по 1831р.), Ніжинському (створений у 1832р.), Демидівському в Ярославлі (відкритий у 1833р. на базі гімназії), Московському ліцеї памяті цесаревича Миколи, відкритому в 1868р. і що готував викладачів для класичних гімназій (у цьому ліцеї якийсь час працювала так звана Ломоносівська вчительська семінарія).
Свої вищі і середні педагогічні навчальні заклади мало також військове відомство. Зокрема, у період військово-навчальної реформи 6070-х рр. при 2-й військової гімназії в Петербурзі були відкриті дворічні педагогічні курси (1865), на яких навчалися особи, що мають вищу освіту. Ці й інші курси забезпечували військові гімназії кваліфікованими кадрами по загальноосвітніх предметах. У 18651882р. Петербурзька військова гімназія випустила 100 педагогів з вищою освітою і 273 педагога, що здали іспиту в екзаменаційній комісії. Педагогічні курси гімназії закрилися в 1883р. у звязку зі зміною керівництва у військовому відомстві і контрреформою військової школи.
Успіх цих вищих педагогічних курсів у значній мірі був забезпечений гарним складом лекторів. Керівником курсів був послідовник К.Д.Ушинського директор 2-й військової гімназії Г.Г.Данилович. На курсах велика увага приділялася російській мові, педагогічним наукам, практичним заняттям і самостійній роботі кандидатів (слухачів). Учбово-методичною базою курсів був Педагогічний музей військово-навчальних закладів.
Недержавні (вільні) вищі навчальні заклади по своєму статусі були суспільними і приватними установами (курси, інститути, університети). Вони не субсидіювалися державою. Лише в рідких випадках скарбниця виділяла незначні суми окремим з них. У 19001917р. у Росії нараховувалося більш 80 суспільних і приватних вищих навчальних закладів, склад яких постійно мінявся, до лютого 1917р. скоротивши до 59. Основний їхній масив складали 29 навчальних закладів університетського типу. За малим виключенням вони мали ту ж, що