Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
х студентів. Матеріальний нестаток служив найчастіше причиною самогубств учнів.
Значна частина студентського бюджету приходилася на плату за навчання: 1213 руб. на місяць з розрахунку 100 руб. у рік. Однак у деяких вузах навчання коштувало 200 руб. у рік (Харківський жіночий медичний інститут, Одеські Вищі жіночі медичні курси, Зовні жіночі курси в Харкові). За несвоєчасний внесок плати студентів звільняли. Число виключених за несплату плати за навчання часом складало від 20 до 40% усіх вибулих протягом навчального року. Так, з цієї причини в 1910р. було звільнено 217 (38,4%) з 565 вибулих до закінчення курсу студентів Харківського технологічного інституту, а в 1914р. відповідно 119 (22.7%) з 524.
Таким чином, середній видатковий бюджет тих, хто навчалися вищих навчальних (з урахуванням витрат на книга і навчальні допомоги, господарські приналежності) коливався в межах 3040 руб. на місяць. Виходячи з цього, усі студенти підрозділялися на 3 категорії: безумовно нужденні (проживає до 20 руб. на місяць), тимчасово нужденні (2035 руб.) і забезпечені (понад 35 руб.).
Під найсуворішим поліцейським контролем знаходилося все навчальне і громадське життя студентства.
Поряд з переслідуваннями з боку поліцейської влади студенти підлягали професорським дисциплінарним судам, що при закритих дверях піддавали учнів покаранням за порушення правил честі і моральності. При цьому на провиненим накладалися стягнення, починаючи від зауваження і догани і кінчаючи виключенням з навчального закладу.
Влади намагалися припинити будь-який прояв студентської корпоративності. На досягнення цієї мети була спрямована вся система заходів для ліквідації автономії вищих навчальних закладів, початих відразу ж після придушення першої російської революції. Головний удар наносився органам студентського самоврядування. Про заборону в стінах інституту всіх студентських зборів, за винятком наукових кружків під керівництвом професорів і доцентів, говорилося в статуті київського комерційного інституту, правилах для слухачок Вищих жіночих курсів і ін. По політичних мотивах було заборонено або різке обмежене створення громадських організацій студентства. Підсумком урядової політики в області вищого утворення зявилася ліквідація автономії вузів, що була остаточно віднята міністерським циркуляром від 2 січня 1911р. 0 тимчасовому недопущення публічних і приватних студентських зборів.
Правова нерівність студентства виражалося в юридичній неповноправності вищої освіти казенного і неурядового секторів. Випускники приватних і суспільних вузів на відміну від університетів, і казенні інститути не користувалися ніякими правами на одержання роботи або присвоєння чина. Вага правового положення студентської молоді стає ще більш очевидної з урахуванням випереджальних темпів розвитку неурядового сектора і його частки в системі вищої школи. Ніяких станових і професійних прав не давала вища жіноча освіта. Лише закон від 19 грудня 1911р. допускав жінок до іспитів у державних іспитових комісіях при університетах, дорівнюючи посвідчення про закінчення Вищих жіночих курсів до університетських дипломів.
Правове положення багатонаціонального студентства країни збільшувалося проведеної царатом політикою великодержавного шовінізму в області вищої освіти. У вищих навчальних закладах України навчалися росіяни, українці, білоруси, поляки, вірмени, грузини, євреї і представника інших національностей.
Жорсткому національному гнобленню піддавалося українське студентство. Викладання повинне було вестися винятково на росіянці мові. Царат переслідував українську культуру і виганяв із вживання української мови. За збереження літератури на малоросійський мові студентів віддавали під нагляд поліції.
Перший університет в Україні засновано 1805 року в Харкові коштом місцевого шляхетства й купецтва. Ініціатором цієї справи був В. Каразін, ліберальний громадський діяч Слобідської України. Харківський університет скупчив навколо себе найкращі культурні українські сили. Ректором його був український поет П.Гулак-Артемовський; серед професорів були видатні сили України та Західної Європи, як проф. Шад та інші. На довгий час Харківський університет став осередком української патріотичної думки. Тут були професорами І. Срезневський, А.Метлинський, М.Костомаров, з 1882 року Д. Багалій.2.11; 379
Формування складу студентства залежало від політики уряду. Однак не враховувалось значення університетського керівництва при запровадженні постанов міністерства освіти щодо студентства.
Атестат класичної гімназії або посвідчення зрілості, а такок документ від місцевої поліції про бездоганну поведінку надавали право вступу до університету. У студенти приймалися тільки чоловіки, які не повинні були одружуватись під час перебування в університеті. Однак, на 1909р. в університеті кількість одружених складала 17,2% при середньому віці в 26 років. З них більшість припадала на філологічний факультет (19,8%), а найменше було серед математиків (12,4%). Міністерство освіти лише закріпило традицію одруження студентів в 1904р., коли дозвіл студентам брати шлюб поставили в залежність від рішення попечителя учбового округу. Тільки з 1906р. за керівництвом університетів юридично закріпили право вирішувати це питання самостійно.2.16; 86
Вважалось, що введення статуту 1884р. призвело до різкого падіння кількості студентів, особливо на історико-філологічному факультеті, через висунення на перший план вивчення ок?/p>