Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ї забезпеченості учбово-допоміжними закладами для навчання цих студентів. Так, згідно складу курсів, рекомендованих міністерством в 1901р., факультет повинен був мати комплект в 175 студентів. Однак тільки в 1894р. на ньому навчалось 770 студентів. У 1907р. медичний факультет ставив питання на засіданні ради університету про збільшення комплекту з 250 до 350 студентів на умовах збільшення учбового персоналу й негайного розширення учбово-допоміжних закладів. Прохання відхилили, того часу як 1907р. на медичному факультеті вже нараховувалося 1422 студенти. У 1908р. сучасник відзначав: Лабораторії та клініки надто тісні, у професорів немає достатньої кількості помічників. До ліжка хворого професор вимушений зявлятись з групою в 4060 студентів, а за такій кількості слухачів лекція походить на публічну страту хворого. За таких умов не дивно виглядають дані анкети, проведеної серед випускників медичного факультету 1910р. Так, хоча в ній брали участь лише 34% випускників, однак і серед них лише 8,9% вважали себе достатньо підготовленими до лікарського звання, а 62% зовсім не підготовленими. Таким чином, на медичному факультеті кількість студентів визначала університетська адміністрація, яка свідомо пішла на зниження підготовки спеціалістів. Від уряду залежало пристосування учбово-допоміжної бази факультету до зростаючої зацікавленості молоді в медичній освіті.
За релігійною належністю більшість студентів Харківського університету відносилась до православних християн. З 1894р. до 1914р. їх частка підвищилась з 63% до 82%. Невеликий відсоток складали католики та вірмено григоріанці (35%). Представники інших християнських, мусульманської та не християнської релігій складали від 0,2% до 3,4%. Стосовно представників іудейського віросповідання, то щодо їх прийняття в студенти університету адміністрація повинна була керуватися встановленою у 1887р. 5% нормою, а з 190Ір. 3%. Однак на практиці, для Харківського університету відсоткова норма з 1894 до1901р. становила від 27% до 15,7% і лише в 1914р. вона дещо наблизилась до встановленої міністерством (4,1%). Таким чином, і щодо постанов міністерства за національним складом студентів, адміністрація Харківського університету, мала протилежну від урядової точку зору і втілювала її на практиці.2.16; 89
В звітах університету, міністерства відсутня національна характеристика студентства. Однак релігійна характеристика лише деякою мірою відбивала національний склад. Це повязано з тим, що до православних могли належати не тільки студенти росіяни та українці; але також грузини, вірмени, євреї та представники інших національностей.
Характеризуючи становий склад студентства Харківського університету, зазначимо, що сини дворян та чиновників становили в університеті з 1886 до 1896 рр. 37%. З 1894р. до 1904р. їх частка зростає з 40,6% до 48,8%. А з 1906р. до 1915р. знижується з 35,7% до 25,4%.2.17; 89
Кількість студентів, що походили з духовного стану, з 1894 по 1904 рр. поступово знижувалась з 4,3% в 1894р. до 3,2% в 1903р. З 1906р. по 1910р. йде підвищення з 13% до 18%, а потім знов зниження: з 1911р. 11,4% до 1915р. -6,9%. За переписом 1909р. таких студентів нараховувалось 20,7% (по відношенню до 46,4%, які брали участь у анкетуванні).
Постійне збільшення кількості студентів, що походили з селянства, йде поступово з 1903р. (з 6,2% 1903р. до 16,6% 1915р.). Саме ця категорія студентства, на думку Г.В.Касьянова, народжувала українську національно свідому інтелігенцію. Так, етнічна самосвідомість цієї категорії студентства під впливом зовнішніх обставин могла трансформуватись, особливо на рубежі XIXXX ст., у національну свідомість.
До різночинців (сини почесних громадян, купців, міщан, цехових та ін. відносилась значна кількість студентів, чисельність яких змінювалась з часом. Зазначимо, що у 1887р. різночинці становили приблизно 53% (вказується цифра 63%, але не виключається відсоток вихідців з селянства та духовного стану, чисельність яких і через 10 років становила 910%). З 1894р. до 1904р. їх кількість знижується з 54,2% до 40,7%. З 1906р. по 1915р. частка студентів різночинців підвищується на 8%, не зазнаючи суттєвих коливань (крім 1906/1907 рр.) (з 42,8% 1906р. до 50,8% 1915р.). Таким чином, з 1887р. до 1915р. частка студентів, що походила з недворянського, не чиновницького, не духовного та не селянського звання майже не змінилася (різниця становитиме 35%). Тому, якщо враховувати, що циркуляр 1887р., який мав обмежити вступ до університетів студентів з недворянських станів, і таким чином сприяти припиненню студентських виступів, на Харківський університет впливає не в 90-х рр. XIX ст., а саме напередодні та під час революції 19051907 рр., коли саме університетські колегії користувались значною самостійністю у вирішенні внутрішніх справ.
Слід зазначити різке зниження кількості студентів різночинців у 1907р. (якщо у 1906р. їх кількість складала 42,8%, то у 1907р. лише 35,7%). Теж саме стосується і студентів дітей дворян та чиновників (з 35,7% 1906р. до 25,3% 1907р.). Зниження їх чисельності в цей період відбулося за рахунок різкого збільшення студентів, що походили з духовного стану (з 13% 1906р. до 21% 1907р.). Ці цифри демонструють наслідки введення правил 27 серпня 1905р. щодо управління університетів, яке з того часу покладалось на обовязок та відповідальність рад. Кількісні показники свідчать, що вплив ради не дав можливості поступати в Харківський університет більшому, ніж це було до революції 19051907 рр., числу дітей козаків, селян, міщан, тобто переважно незаможних верств суспільства, а відкрив дорогу в першу чергу семінаристам.2.16; 90
Матеріальне становище студентства університету було несприятливе: Умови життя ?/p>