Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
µредавалась значна кількість навчальних питань, також клопотання про призначення студентам стипендій і допомоги. І Рада, по-суті, перетворилась на передаточну інстанцію з навчальних справ між факультетом та попечителем. А призначення ректора попечителем ще більше підкреслювало підпорядкування університетських колегій міністерському впливу.
Свобода викладання, декларативно оголошена в Статуті 1884р., зводилась до можливості оголосити паралельний курс на противагу курсу професора. У Харківському університеті ідея конкуренції між викладачами не була втілена в життя із-за ряду причин (малочисельності слухачів, недостатньої кількості викладачів, небажання вести конкуренту боротьбу).
Згідно зі Статутом 1884р. вводилась нова екзаменаційна система, метою якої було усунення рад і факультетів від контролю за заняттями студентів. Курсові екзамени замінювались заліками, курси поділялися на семестри. Залік, як одне із позитивних нововведень статуту, в дійсності був зведений до бюрократичної формальності. Правила пропонували процесору учитывать прежде всего прилежание и даже доверчивую откровенность в ответах на вопросм по предметам преподавания. 2.1; 21 Тому залік у такому вигляді проіснував недовго і був скасований: 1889р. були відновлені обовязкові напівкурсові іспити на всіх факультетах університету.
Разом із тим, новий статут істотно вплинув на розвиток практичних занять студентів, які стали одним із головних засобів засвоєння предметів, що вивчались, і знайомства з методами та прийомами дослідження.
У житті Харківського університету можна позначити такі факти: р. 1901 відкрито при університеті Правниче товариство; 1902р. відбувся перший в Харкові науковий зїзд, а саме XII Археологічний зїзд, в організації та праці того зїзду брало участь декілька професорів Харківського університету. Чимало професорів брало діяльну участь в різних культурно-освітніх організаціях м. Харкова. Так, напр., лекторами на курсах для робітників виступали переважно професори і доценти університету. Але не можна замовчати і того факту, що в організації та діяльності місцевого відділу чорносотенного товариства Русское Собраніе та у виданні реакційного часопису Мирний Трудъ іініціаторами та головними діячами були також деякі професори університету (Вязігін, Дєпісов, Буцинський та інші).2.15; 445
1 січня 1915р. в Харківському університеті налічувалося 56 звичайних професорів, 2 виконували обовязки звичайного професора, 12 надзвичайних професорів, 21 виконували обовязки надзвичайного професора, 63 приват-доцентів. 4 лекторів. Крім того, були ще лаборанти, асистенти, прозектори та ординатори.
Щодо студентства Харківського університету можна позначити такі моменти: в листопаді 1903р. відкрито студентський інтернат як один із запобіжних засобів для усунення університетських законів. У перших роках XXст. існували при університеті такі студентські наукові гуртки: гурток для студіювання богословських наук (керівник проф. Т.Буткевич); гурток для студіювання економічних наук (керівник проф. В.Левитський); гурток для студіювання історії російської і західноєвропейської літератури (керівник проф. М.Халанський); гурток для студіювання психології мистецької творчості (керівник проф. Д. Овсяніко-Куліковський); гурток для студіювання державних наук (керівник приват-доцент А. Фатєєв).
Другим за чергою був Київський університет св. Володимира, заснований 1834 року на базі закритого Кремянецького ліцею. Професори ліцею, бібліотеки, колекції все було перенесене до Київського університету. Засновано цей університет для того, щоб створити фортецю проти впливу поляків після першого польського повстання. Університет мав спочатку два факультети: філософський та юридичний. Року 1841 відкрито медичний факультет, а року 1850 філософський факультет поділено на два: історико-філологічний та фізико-математичний. Першим ректором був М.Максимович, відомий енциклопедист, друг Гоголя та Шевченка, дослідник історії й археології України. 2.11; 380
Київський університет став одним із головних осередків українського руху, не виправдавши надій графа Уварова, що цей університет буде твердинею монархізму та русифікації. Серед професури були видатні українські вчені: так доцентом був М.Костомаров; довгий час катедру історії посідав В.Антонович, видатний історик України, який протягом 18801890 років обсадив усі катедри історії в університетах України (Д. Багалій в Харківському, П.Голубовський та М.Довнар-Запольський у Київському, І. Линниченко в Новоросійському, М.Грушевський у Львівському, Б.Ляскоронський-в Ніжинському інституті) своїми учнями. Всі вони ширили так звану Київську історичну школу і передавали її своїм учням.
Так у галузі вивчення історії України Київський університет став осередком, з якого розходилися в усі міста історики. Тим, чим був В.Антонович на історичному факультеті, професор М.Владимирський-Буданов став для юридичного факультету. Професор М. Владимирський-Буданов творець історії українського права; учні цього професора теж розсіялися по інших університетах.
Протягом XIX ст. в Київському університеті було багато видатних вчених у всіх галузях науки. Значно змінився контингент студентів. На початку це були переважно поляки-шляхтичі, далі українські та російські шляхтичі, а в 1860-их роках переважала українська демократична молодь, серед якої ширилися революційні ідеї. У кінці XIX ст. в Київському університеті організуються студен?/p>