Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
великим психіатром В.М. Бехтерєвим у 1907р. Навчання в ньому було двоцикловим. На основному, загальноосвітньому, циклі студенти I і ІІ курсів поглиблювали придбані в середній школі гуманітарним і природничонаукові (з акцентом на анатомію, фізіологію нервової діяльності людини) знання. Спеціальний цикл освоювався студентами IIIV курсів на факультетах, що охоплював науки, маючі тісне зіткнення з психікою людини, педагогічному (з історико-філологічним і природним відділеннями), юридичному і медичному (з 1912р.), що готовили лікарів-психоневрологів. На усіх факультетах продовжувалося викладання анатомії, фізіології людини й особливо психології.
У 1916р. інститут був перетворений у приватний петроградський університет. У ньому викладала плеяда блискучих учених: В.М. Бехтерєв, Н.Е.Введенский, П.Ф.Лесгафт (медицина); М.Н.Гернет, Н.А.Гредескул, Н.И. Кареєв, Е.В.Тарле (історія); Ф.Д.Батюшков, С.А.Венгеров, И.А.Бодуен де Куртене, С.К.Булич (філологія); М.А.Рейснер, М.П.Чубинський (державознавство); Д.Н.Овсянико-Куликовский, В.А.Вагнер, Э.Л.Радлов (психологія); В.Н.Сперанский, Н.О.Лосський (філософія) і ін.
Цікавими по організаційних формах вищими навчальними закладами університетського класу були однофакультетні приватні університетські курси природних і медичних наук у Юрєву (1908); Новоросійський (в Одесі) вищий міжнародний інститут (1914); Московський юридичний інститут (1915), Петроградські вищі географічні курси при Докучаєвськом ґрунтовому комітеті (1916).
Новаторським типом навчального закладу, що відкривали шлях до освоєння університетської програми, були народні університети: у Москві ім. А.Л.Шанявского (1908), у Томську ім. П.Й.Макушина (1915), у Нижньому Новгороді (1916). Це були просвітительські комплекси, що поєднували в єдину структуру вищу (академічне відділення), загальноосвітню середню (науково-популярне відділення) і багатогалузевого професійну (для удосконалення і перепідготовки людей практики) школи.2.3; 135
Академічні відділення підрозділялися на групи (цикли) предметів, що загалом відповідали навчальним програмам факультетів державних університетів. Курс навчання в Московському і Томськом народних університетах був трирічним, у Нижегородському дворічним. Слухачами відділень були чоловіка і жінки, у більшості ті, шо отримали середньоосвітну підготовку в науково-популярному відділенні. Оскільки вони сполучали навчання з роботою, заняття проводилися у вечірній час. Викладали їм професори і приват-доценти місцевих вищих і середніх навчальних закладів.
Специфічне положення в групі неурядових вищих навчальних закладів університетського типу займали археологічні інститути в Петербурзі (1877) і в Москві (1907), що сполучили в собі якості вищої школи, науково-дослідного інституту і наукового суспільства. В інститутах готували фахівців з російської старовини архівістів, археографів, археологів для роботи в архівах, музеях і бібліотеках. У слухачі інститутів приймалися чоловіки і жінки, що закінчили вищі навчальні заклади. Не володіли таким цензом зараховувалися вільний слухачами. По проходженні трирічного курсу наук і після захисту дисертації слухачі одержували звання вчений-археограф, а в Московському інституті ще і вчений-архівіст і нараховувалися в дійсні члени інститутів. Як науково-дослідні установи і наукові суспільства, археологічні інститути поєднували найбільших істориків, філологів, мистецтвознавців фахівців з російських стародавностей.
У складі недержавної вищої школи мався і педагогічний сектор навчальних закладів, яким належав пріоритет у розробці і викладанні теоретичних і прикладних проблем шкільної і дошкільної педагогіки.
У 1913/14 навчальному році в неурядових вищих навчальних закладах університетського типу і педагогічних навчалося більш 33 тис. чоловік.
Під егідою громадських організацій знаходилася вища музична і театральна освіта. До складу Російського музичного суспільства входили консерваторії у Петербурзі (1862), Москві (1866), Києві (1912), Одесі (1913), Саратові (1912). Вони були вищими спеціальними музично-навчальними установами, що мали на меті навчати оркестрових виконавців, віртуозів на інструментах, концертних співаків, драматичних і оперних артистів, капельмейстерів, композиторів і вчителів музики. У складі Московського філармонічного суспільства було Музично-драматичне училище (1878), що складалося з музичного і драматичного відділень. З 1903р. при ньому діяли загальноосвітні класи з програмою семикласної жіночої гімназії.
Підготовкою мистецтвознавців був зайнятий Інститут історії мистецтв (1916) у Петрограді з трирічним курсом навчання. Жінки, що училися в ньому, і чоловіки з вищою і середньою освітою спеціалізувалися на відділеннях російського і візантійського мистецтва, давнього мистецтва, західноєвропейського мистецтва, історії і теорії музики.
У 1913/14 навчальному році в неурядових навчальних закладах, що готували діячів мистецтва, числилося більш 7 тис. студентів.
Російська вільна вища школа мала і народногосподарський сектор, що готував кадри для торгівлі, промисловості, сільського господарства. У 19001917р. у нього входило 27 навчальних закладів, 16 з них діяли до листопаду 1917р.
Найбільш представницької по чисельності була група комерційних вищих навчальних закладів. У 19051912р. їх нараховувалося 15. Однак до лютого-жовтня 1917р. дожили тільки в Москві, Києві, Харкові, Петербурзі. Вони були створені на гроші купецтва і ко