Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
ричним і філологічним відділеннями (декан проф. А.П.Казанський) і фізико-математичного з математичним і природним відділеннями (декан проф. П.Г. Меліков). На початку 19081909 уч. року директором курсів був обраний проф. Э.Р. фон-Штерн, що відкрив на курсах юридичний факультет. З 1910р. починається зниження чисельності учнів (1909р. що надійшли 430, 1910 251), звязане з відсутністю юридичних прав вищих навчальних закладів у ВЖК. Лише закон від 19 грудня 1911р. про іспити осіб жіночої статі, що закінчили ВЖК, в університетських комісіях дозволив здавати іспити на університетський диплом. У 1912р. піддалися випробуванням у комісіях Новоросійського університету і визнані гідними дипломи були всього 4 слухачки курсів.
Від 1910р. Академія підпорядковувалася новому статуту духовних академій, що був затверджений царем 2 квітня 1910р. Деякі зміни до того статуту внесемо урядом 21 серпня 1911р. 27 квітня 1912р. Рада Академії заслухала наказ Св. Синоду про звільнення надзвичайного проф. Василя Екземплярського зі служби в Академії за те, що в засіданні Київського релігійно-філософського товариства виголосив реферат на тему Гр. Л.Толстой і св. Златоуст в їхніх поглядах на життьове значення заповідей Христових та насмілився зіставляти св. І. Златоуста з особою, відлученою від церкви. Київський митрополит Флавіни Городецький зі свого боку наказав ректорові Академії подати до відома тих службовців Академії, що є членами вищезгаданого товариства, щоб негайно виступили зі складу того товариства. Р. 1913 Св. Синод дозволяє Раді Академії занести студіювання жидівської мови як обовязковий предмет для студентів першого курсу. 21 лютого 1913р. вийшов царський наказ про дарування духовним академіям найменування Імператорська з нагоди 300-ліття царського дому Романових. Внаслідок того наказу Труды Киевской Духовной Академии прийняли до тої назви додаток Императорской, але той додаток відпав, як і саме нове найменування Академії від лютого 1917р. 15 жовтня 1915р. відбулося скромне святкування 300-ліття Академії в помешканні ректора, канівського єпископа Інокентія, а урочисте святкування ювілею відкладено до кінця світової війни.2.15; 449
Деякі відомості про установи при Київській Духовній Академії. Так, Церковно-історичне і археологічне товариство (засн. 1872р.) налічувало в 1914/15 ак. р. 174 членів. У кінці того року в касі було 19 976 крб. 37 коп. Товариство, м. ін., видало 5 випусків Альбома достопримичательностей Музея, що їх склав проф. М.Петров. Богоявленське братство (засн. 1872р.) спочатку мало своїм завданням давати матеріальну допомогу студентам Академії, а від 1900р. також і службовцям при Академії. На 1 січня 1915р. налічувало те товариство 217 членів; в касі було 86 928 крб. 70 коп. Фундаментальна бібліотека налічувала в 1914/15 ак. р. 98 070 томів, 953 рукописів і 863 періодичних видань.
Висновки
Отже, студентство це молодь, що студіює у високих школах і становить базу кваліфікованих кадрів країни. Студентство було співтворцем політичних формацій і речником передових ідей.
З відкриттям університетів у Харкові (1805) та Безбородківського ліцею у Ніжині (з 1820) загал українського студентства здобував вищу освіту в Україні. У ІІ пол. ХІХ на поч. ХХ ст. відкрито в Україні ряд високих фахових інститутів: ветеринарні, комерційні, сільськогосподарські, політехнічні консерваторії, а з 19051906 рр. низку високих професійних жіночих шкіл. У 19141916 рр. на Наддніпрянщині було 24 вищі школи з 26700 студентами (у тому числі в університетах близько 10000, на жіночих курсах близько 4000 і в 17 професійних інститутах близько 13000).
Українські студенти навчалися також за межами України, головно в Москві й Петербурзі, а з 1896р. також у Варшаві, Дорпаті і Томську, коли Міністерство освіти дало дозвіл випускникам духовних семінарій вступати до цих університетів.
У січні 1917р. у Росії нараховувалося 124 вищі навчальні заклади (65 урядових і 59 суспільних і приватних): 11 університетів і 40 шкіл університетського типу, включаючи юридичні, медичні, історичні, академічні відділення народних університетів; 9 педагогічних інститутів і курсів; 9 навчальних закладів музично театрального й образотворчого мистецтва; 7 духовних академій, 19 інженерних, 15 сільськогосподарських, 6 комерційних інститутів; 8 військових і військово-морських академій і вищих училищ. У 1913р. у них працювали близько 4,5 тис. професорів і викладачів; навчалося більш 123 тис. студентів; у 18981917р. ними було підготовлено більш 150 тис. фахівців.
Якщо наприкінці XIX ст. у Росії нараховувалося 52 вузу, в яких вчилося 25 тис. студентів, то до початку 1914/15 н.р. у 105 вузах навчалося 127 433 чоловік.
Державна вища школа Росії в основному формувалася в XIX ст. У 1892р. в країні діяло 48 вищих навчальних закладів, у 1899р. 56, у 1917р. 65. Таким чином, 86% їх виникло в минулому сторіччі і тільки 14% на початку XX ст.
Недержавні (вільні) вищі навчальні заклади по своєму статусі були суспільними і приватними установами (курси, інститути, університети).У 19001917р. у Росії нараховувалося більш 80 суспільних і приватних вищих навчальних закладів, склад яких постійно мінявся, до лютого 1917р. скоротивши до 59. Основний їхній масив складали 29 навчальних закладів університетського типу. За малим виключенням вони мали ту ж, що і державні університети, професійну структуру.
В 60-і рр. XIX ст. порівняно широке поширення одержала передова ідея про залучення жінок до педагогічної праці в народних школах. У Петербурзі і Москві виникли суспільства виховательок і вчительок.
Наприкінці XIX початку XXв