Споживче кредитування та його розвиток в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
Вµвi примiрника укладеного договору.
Вiдкликання згоди оформлюСФться письмовим повiдомленням, яке споживач зобовязаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надiслати кредитодавцю до закiнчення строку, зазначеного в абзацi першому цiСФСЧ частини. З вiдкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержанi згiдно з договором.
Споживач також сплачуСФ вiдсотки за перiод мiж моментом одержання коштiв та моментом СЧх повернення за ставкою, встановленою в договорi.
Споживач не зобовязаний сплачувати будь-якi iншi збори у звязку з вiдкликанням згоди.
Кредитодавець зобовязаний повернути споживачевi кошти, сплаченi ним згiдно з договором про надання споживчого кредиту, але не пiзнiше, нiж протягом семи днiв. За кожний день затримки повернення споживачу коштiв, сплачених ним згiдно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сiм днiв), споживачевi виплачуСФться неустойка в розмiрi одного вiдсотка суми, належноСЧ до повернення кредитодавцем.
7. Право вiдкликання згоди не застосовуСФться щодо:
1) споживчих кредитiв, забезпечених iпотекою;
2) споживчих кредитiв на придбання житла;
3) споживчих кредитiв, наданих на купiвлю послуги, виконання якоСЧ вiдбулося до закiнчення строку вiдкликання згоди.
8. Споживач маСФ право достроково повернути споживчий кредит, у тому числi шляхом збiльшення суми перiодичних виплат.
Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збiльшення суми перiодичних виплат, встановлених в абзацi першому цiСФСЧ частини, кредитодавець зобовязаний здiйснити вiдповiдне коригування кредитних зобовязань споживача у бiк СЧх зменшення.
9. У разi реалiзацiСЧ споживачем своСЧх прав, передбачених статтями 8 i 10 Закону [3, с.12], цi права дiють i стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукцiСЧ. Кредитодавець у такому випадку зобовязаний повернути споживачевi суму вже здiйснених ним виплат при розiрваннi договору купiвлiпродажу (виконання роботи, надання послуги) або здiйснити вiдповiдне коригування кредитних зобовязань споживача.
10. Якщо кредитодавець згiдно з договором про надання споживчого кредиту одержуСФ внаслiдок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукцiСЧ чи застосування iншоСЧ санкцiСЧ, вiн може використати таке право лише у разi:
1) затримання сплати частини кредиту та/або вiдсоткiв щонайменше на один календарний мiсяць; або
2) перевищення сумою заборгованостi суми кредиту бiльш як на десять вiдсоткiв; або
3) несплати споживачем бiльше однiСФСЧ виплати, яка перевищуСФ пять вiдсоткiв суми кредиту; або
4) iншого iстотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Якщо кредитодавець на основi умов договору про надання споживчого кредиту вимагаСФ здiйснення внескiв, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такi внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здiйсненi споживачем протягом тридцяти календарних днiв з дати одержання повiдомлення про таку вимогу вiд кредитодавця. Якщо протягом цього перiоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачаСФ чиннiсть.
11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертаСФться з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення iншого боргового зобовязання споживача, кредитодавець не може у будьякий спосiб вимагати будь-якоСЧ плати або винагороди вiд споживача за таке звернення.
При цьому кредитодавцю забороняСФться:
1) надавати неправдиву iнформацiю про наслiдки несплати споживчого кредиту;
2) вилучати продукцiю у споживача без його згоди або без одержання вiдповiдного судового рiшення;
3) зазначати на конвертах з поштовими повiдомленнями iнформацiю про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;
4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорi про надання споживчого кредиту;
5) звертатися без згоди споживача за iнформацiСФю про його фiнансовий стан до третiх осiб, якi повязанi зi споживачем родинними, особистими, дiловими, професiйними або iншими стосунками у соцiальному буттi споживача;
6) вчиняти дiСЧ, що вважаються нечесною пiдприСФмницькою практикою;
7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давностi якого минув.
Таким чином, нова редакцiя Закону Про захист прав споживачiв[3, с.2] врегулювала вiдносини, якi складаються мiж кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати мiiе пiд час виконання ними взятих на себе зобовязань вiдповiдно до укладеного кредитного договору .
В той же час, запровадження норм, якi регулюють права споживача в разi придбання ним продукцiСЧ у кредит створюСФ можливiсть виникнення в дiяльностi банкiв певних ризикiв пiд час укладення та виконання договорiв про споживчий кредит iз фiзичними особами, якi не СФ субСФктами пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi, що обумовленi нормами ст.11 Закону УкраСЧни Про захист прав споживачiв [3, с.13].
РОЗДРЖЛ 2. АНАЛРЖЗ ПРАКТИКИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ
2.1 Мiiе споживчих кредитiв в кредитному портфелi банкiвськоСЧ системи УкраСЧни
Основне досягнення банкiв минулого (2005) року бiльш нiж двократне зростання обсягiв ро