Споживче кредитування та його розвиток в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
ргiвельна органiзацiя, однак при цьому змiст споживчого кредиту не змiнюСФться.
3. За визначенням В.О.Тиркало (2000) [83, с.45] споживчий кредит це кошти, якi надаються комерцiйними банками громадянам УкраСЧни пiд процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковостi, платностi та цiльовоСЧ спрямованостi.
4. Згiдно з ранiше дiючим тАЮПоложенням про кредитуваннятАЭ(№ 246 1995 рiк) Нацiонального банку УкраСЧни споживчий кредит це кредит, який надаСФться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам-резидентам УкраСЧни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертаСФться в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кредитного договору.
5. В роботах КоцовськоСЧ Р.Р., РичакiвськоСЧ В.М. (1997) [58, с. 62] вказано, що субСФктами споживчого кредитування СФ фiзичнi особи. У ролi кредиторiв виступають комерцiйнi банки, ощаднi каси й асоцiацiСЧ, ломбарди, кредитнi спiлки, пiдприСФмства й органiзацiСЧ. Мiж банками i населенням може iснувати посередник, наприклад торговельна органiзацiя. ОбСФкти споживчого кредитування це затрати, повязанi iз задоволенням потреб населення для купiвлi товарiв в особисту власнiсть, а також затрати iнвестицiйного характеру на будiвництво i пiдтримку нерухомостi.
6. За визначенням А.М.Мороза та М.РЖ.Савлука (2000 р.) [34, с.113] споживчий кредит це кредит, що спрямовуСФться на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговуСФ сферу особистого споживання. На перший погляд, складаСФться враження, що тiльки виробничий кредит вiдповiдаСФ всiм закономiрностям руху кредиту, оскiльки в результатi його використання створюСФться нова вартiсть i передумови для повного повернення позиченоСЧ вартостi кредитору. У сферi ж особистого споживання позичена вартiсть знищуСФться, "проСЧдаСФться" i тому тут не створюються передумови для СЧСЧ зворотного руху як ключовоСЧ ознаки кредиту. Автори вказують, що споживчий кредит, здаСФться, можна вважати аномалiСФю. Проте це не так. Особисте споживання, "знищуючи" вартiсть предметiв споживання, забезпечуСФ пiдтримку та зростання вартостi робочоСЧ сили, продаж якоСЧ на ринку створюСФ джерело повернення позиченоСЧ вартостi кредитору. Тому i споживчий кредит цiлком вiдповiдаСФ усiм закономiрностям руху кредиту. Джерелами погашення кредитiв на споживчi потреби СФ доходи позичальникiв, через що погашення кредиту здiйснюСФться у мiру СЧх формування.
Автори додатково вказують, що в широкому розумiннi споживчий кредит це кредит, який надаСФться не тiльки фiзичним, але i юридичним особам на споживчi цiлi, коли юридичнi особи опосередковано надають кошти отриманого кредиту своСЧм працiвникам у виглядi централiзованого придбання для них квартир, дач, земельних дiлянок пiд садiвництво.
Споживчий кредит може надаватись як банками, та кредитними установами небанкiвського типу, а також юридичними i фiзичними особами. В УкраСЧнi кредитними установами небанкiвського типу, що надають споживчий кредит, СФ ломбарди (надають кредит пiд рухоме майно дорогоцiнностi, антикварiат, одяг тощо), кредитнi спiлки, пiдприСФмства звязку (телеграми i телефоннi розмови в кредит), торговельнi органiзацiСЧ (продаж товарiв з розстрочкою платежу). Кредити своСЧм працiвникам можуть надавати субСФкти господарювання за рахунок спецiальних фондiв, якi вони створюють у результатi розподiлу прибутку, що залишаСФться в СЧх розпорядженнi. Фiзичнi особи також можуть надавати кредит на споживчi цiлi одна однiй.
Спiрним серед економiстiв СФ питання щодо надання споживчого кредиту юридичним особам. На думку авторiв, юридичнi особи можуть отримувати споживчий кредит. Так у багатьох краСЧнах з ринковою економiкою пiдприСФмства забезпечують своСЧх працiвникiв житлом та обСФктами соцiально-культурного призначення. Навiть за умов економiчноСЧ кризи в УкраСЧнi деякi пiдприСФмства здiйснюють будiвництво таких обСФктiв, особливо житлових будинкiв. Для СЧх будiвництва вони можуть отримувати кредит.
Окрiм забезпечення соцiальних потреб населення, споживчий кредит вiдiграСФ значну роль у формуваннi платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливаСФ на розвиток економiки краСЧни, полегшуючи процес реалiзацiСЧ продукцiСЧ, прискорюючи отримання прибутку i доходiв державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагаСФ регулювати грошовий обiг у краСЧнi.
До 2003 року Нацiональним банком УкраСЧни споживчий кредит визначався як позичка, яка надаСФться тiльки в нацiональнiй грошовiй одиницi фiзичним особам резидентам УкраСЧни на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг, тобто реклама видачi споживчих кредитiв в iноземнiй валютi порушувала Декрет Кабiнету Мiнiстрiв тАЮ Про валютне регулюваннятАЭ [12, с.4], в якому СФдиним законним платiжним засобом на територiСЧ УкраСЧни визначена нацiональна валюта гривня i , вiдповiдно, цiна на територiСЧ УкраСЧни на всi споживчi товари тривалого користування та послуги визначаСФться в актах купiвлi-продажу тiльки в гривнях.
Постановою Правлiння НБУ вiд 05.03.2003 р. №79 тАЬПро внесення змiн до Положення про кредитуваннятАЭ було визначено, що споживчий кредит може бути виданий банком не лише в нацiональнiй грошовiй одиницi, а й в iноземнiй валютi. Крiм того, скасовано дотримання цiльового використання споживчого кредиту. Але цiльовий характер використання споживчих кредитiв може бути передбачений у кредитному договорi за згодою сторiн. В процедурi надання кредитiв скасовано колегiальнiсть вирiшення питання про надання кредит