Споживче кредитування та його розвиток в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
у незалежно вiд його розмiру банки приймають рiшення щодо надання кредитiв позичальникам вiдповiдно до своСЧх статутiв та внутрiшнiх положень, якi регулюють кредитну дiяльнiсть.
Таким чином, проаналiзувавши вищенаведене, слiд вiдмiтити, що споживчий кредит маСФ багато специфiчних рис, пов`язаних iз особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики вiдображаСФ вiдносини мiж кредитором i позичальником, сенс яких полягаСФ у кредитуваннi кiнцевого споживання, на вiдмiну вiд позик, якi надають суб`СФктам господарювання для виробничих цiлей або для придбання активiв, що породжують рух вартостi.
По-друге, на вiдмiну вiд iнших видiв кредиту, якими користуються переважно суб`СФкти господарювання, споживчi кредити одержують, як правило, фiзичнi особи.
По-третСФ, споживчий кредит СФ засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, iндивiдуальних потреб людей. Така позика прискорюСФ отримання певних благ ( товарiв, послуг), якi вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхiднi для купiвлi цих товарно-матерiальних цiнностей або послуг, будiвництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, пiдвищуСФ СЧх платоспроможний попит, життСФвий рiвень в цiлому, а з iншого прискорюСФ реалiзацiю товарних запасiв, послуг, сприяСФ створенню основних фондiв.
По-четверте, всi види споживчого кредиту мають соцiальний характер, оскiльки вони сприяють вирiшенню суспiльних проблем пiдвищенню життСФвого рiвня населення (передусiм iз низьким та середнiми доходами ), утвердженню принципiв соцiальноСЧ справедливостi. Саме iз цiСФСЧ причини споживче кредитування здебiльшого регулюСФться державами особливо ретельно. У нашiй краСЧнi це виражаСФться у тому, що споживчi позики зазвичай надаються на пiльгових умовах.
В процесi погашення споживчих позик у населення зменшуСФться на вiдповiдну суму платоспроможний попит, що необхiдно враховувати при визначеннi обсягу та структури товарообiгу, платних послуг, динамiки доходiв та витрат населення, грошовоСЧ маси в обiгу. Таким чином розмiр кредитiв тiсно повязаний з формуванням купiвельного фонду населення та його вiдповiдностi обсягу до структури товарного фонду та послуг.
СубСФктами кредитних вiдносин при споживчому кредитуваннi являються фiзичнi особи (позичальники ) , а в особi кредитора виступають банки, iншi небанкiвськi кредитнi установи. Мiж банком та населенням може iснувати й посередник, наприклад торгiвельна органiзацiя, однак при цьому змiст споживчого кредиту не змiнюСФться.
ОбСФктом кредитування СФ витрати, повязанi з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числi придбання товарiв в особисту власнiсть, а також витрати капiтального (iнвестицiйного) характеру на будiвництво та пiдтримання нерухомого майна.
Враховуючи це, з нашоСЧ точки зору, найбiльш економiчно та органiзацiйно обТСрунтованим визначенням споживчого кредиту СФ його класифiкацiя як невиробничого кредиту, тобто не призначеного для отримання додаткового прибутку, що може бути сформульовано як:
тАЮСпоживчий кредит це грошовi кошти в нацiональнiй чи iноземнiй валютах, якi надаються комерцiйними банками та фiнансовими установами, дiючими згiдно Закону УкраСЧни Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послугтАЮ [1, с.3] та отримавшими лiцензiю Нацiонального банку УкраСЧни чи Держфiнпослуг УкраСЧни на проведення кредитних операцiй банкiвськими [15, с.2] та небанкiвськими фiнансовими установами [25, с.3], громадянам УкраСЧни на невиробничi потреби пiд процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковостi, платностi та цiльовоСЧ спрямованостiтАЭ.
Тобто, на нашу думку, слiд в визначеннi споживчого кредиту:
повернути його цiльову спрямованiсть, оскiльки СЧСЧ вiдсутнiсть не даСФ можливостi ефективно контролювати повернення кредиту;
видалити фразу про можливiсть надання споживчого кредиту однiСФю фiзичною особою iншiй фiзичнiй особi, оскiльки така фiнансова операцiя окремо обумовлена Цивiльним Кодексом УкраСЧни та маСФ свiй правочин (Стаття 1054. тАЮКредитний договiртАЭ Цивiльного Кодексу УкраСЧни [13, с.627]: За кредитним договором банк або iнша фiнансова установа (кредитодавець) зобовязуСФться надати грошовi кошти (кредит) позичальниковi у розмiрi та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязуСФться повернути кредит та сплатити проценти);
видалити фразу про можливiсть надання товарного споживчого кредиту нефiнансовими торгiвельними установами, оскiльки процес товарного кредитування з вiдстрочкою сплати суми покупки не маСФ основних елементiв кругооберту позикового капiталу i словосполучення для юридичних осiб тАЮтоварний кредиттАЭ повинно бути замiнено для споживачiв на тАЮторгiвлю товарами в розстрочкутАЭ(Стаття 694. тАЮПродаж товару в кредиттАЭ, Стаття 695. тАЮОсобливостi оплати товару з розстроченням платежутАЭ Цивiльного Кодексу УкраСЧни [13, с.743]).
Таким чином, на основi аналiзу викладених вище рiзних точок зору маСФмо можливiсть сформулювати економiчну сутнiсть споживчого кредиту як:
тАЮСпоживчий кредит це невиробничий кредит, тобто не призначений для отримання додаткового прибутку, який надаСФться для задоволення споживчих потреб населення (кредит фiзичнiй особi) чи найманих працiвникiв (кредит юридичнiй особi), пiд процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковостi, платностi та цiльовоСЧ спрямованостi та сплачуСФться за рахунок джерел, не повтАЭяз