Споживче кредитування та його розвиток в УкраСЧнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
вельнi органiзацiСЧ не завжди мають грошовi кошти, щоб перекрити всю заборгованiсть по наданому ними кредиту покупцевi, вони самi звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяСФ надавати кредити без значного збiльшення операцiйних витрат банку.
Банк надаСФ кредити фiзичним особам у розмiрах, що визначаСФться виходячи з вартостi товарiв i послуг, якi СФ об`СФктом кредитування, в межах вартостi майна, майнових прав, якi можуть бути переданi банку в забезпечення фiзичною особою з урахуванням суми СЧСЧ поточних доходiв.
В нашiй краСЧнi (ще за часiв СРСР) аж до перебудовчих процесiв в економiцi (до 1987 р.) переважали два основнi види споживчого кредиту: кредит на купiвлю товарiв тривалого користування та на житлове будiвництво (iндивiдуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побiчний характер, так як його надавали рiзнi торговi органiзацiСЧ при посередництвi кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком ) [41, с.162].
З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падiнням виробництва, а вiдповiдно й товарообiгу, втратило своСФ практичне значення кредитування населення в формi придбання товарiв в торгiвлi з розстрочкою платежу. У кiнцi 90х рокiв 20 сторiччя разом з зупинкою падiння виробництва в УкраСЧнi кредитування житлового будiвництва, а також надання деяких iнших видiв споживчого кредитування (на будiвництво i благоустрiй садових дiлянок, будiвництво, купiвлю i ремонт будiвель в сiльськiй мiiевостi для сезонного проживання, на купiвлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невiдкладнi споживчi потреби ) поступово взяли на себе комерцiйнi банки УкраСЧни (спiльний проект iпотечного споживчого кредитування будiвництва житла для громадян АКБ тАЮАркадатАЭ та тАЮКиСЧвмiсьбудтАЭ).
Кредитування споживчих потреб населення комерцiйними банками УкраСЧни здiйснюСФться при дотриманнi таких же принципiв, що й при кредитуваннi юридичних осiб: термiновостi, повернення, цiльовоСЧ спрямованостi, платностi, забезпеченостi. Важливим критерiСФм СФ платоспроможнiсть позичальника .
Вiдповiдно до Закону УкраСЧни "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" [1, с.6] в УкраСЧнi на сьогоднiшнiй день надання споживчих кредитiв здiйснюСФться також наступними небанкiвськими фiнансовими установами, якi мають право надавати фiнансовi послуги за умови включення iнформацiСЧ про них до Державного реСФстру фiнансових установ [18, с.3] та функцiонують пiд контролем ДержавноСЧ комiсiСЧ з регулювання ринкiв фiнансових послуг (Держфiнпослуг) [1, с.3]:
кредитнi спiлки;
ломбарди;
страховi компанiСЧ по довгостроковому страхуванню життя;
спецiалiзованi фiнансовi компанiСЧ споживчого кредитування ;
Таким чином, аналiзуючи наведенi матерiали слiд вiдзначити, що не iснуСФ СФдиноСЧ класифiкацiСЧ споживчих кредитiв. В роботi запропонована класифiкацiя, яка СФ найбiльш вдалою, на мiй погляд, за кредитним ризиком забезпечення обтАЭСФктiв споживчого кредитування:
- малоризикове цiльове iпотечне кредитування з заставою нерухомостi та страхуванням (до 100000 доларiв США);
- середньоризикове цiльове кредитування засобiв транспорту з СЧх заставою та страхуванням (до 20000 доларiв США);
- високоризикове цiльове кредитування придбання меблiв та складноСЧ побутовоСЧ технiки без застави (до 5000 доларiв США);
найризиковiше нецiльове беззаставне кредитування придбання
споживачем товарiв та послуг(до 1000 доларiв США).
1.3 Особливостi процесу споживчого кредитування
Правове регулювання вiдносин мiж споживачами товарiв, робiт i послуг та виробниками i продавцями товарiв, виконавцями робiт i тими, хто надаСФ послуги, здiйснюСФться за допомогою законодавства про захист прав споживачiв, що мiстить сукупнiсть галузевих нормативних правових актiв, у яких встановлюються основнi права споживачiв, визначаСФться механiзм реалiзацiСЧ та захисту цих прав, зокрема щодо гарантiй, а також встановлюються юридичнi наслiдки порушення зазначених прав [13, с.602].
Одне з центральних мiiь у споживчому законодавствi УкраСЧни посiдаСФ саме Закон Про захист прав споживачiв [3, с.3], який, необхiдно визнати, СФ комплексним нормативним правовим актом. У ньому обСФднанi норми цивiльного та адмiнiстративного права, представленi норми цивiльного процесуального та фiнансового права. 1 грудня 2005р. ВР УкраСЧни прийняла Закон УкраСЧни Про внесення змiн до Закону УкраСЧни Про захист прав споживачiв, яким Закон УкраСЧни Про захист прав споживачiв викладено в новiй редакцiСЧ. Основною новизною цих змiн СФ те, що нормами зазначеного Закону регулюються вiдносини iз надання споживчого кредиту.
Закон [3, с.4] визначаСФ споживчий кредит як кошти, що надаються кредитодавцем (банком або iншою фiнансовою установою) споживачевi на придбання продукцiСЧ. Споживачем виступаСФ фiзична особа, яка придбаваСФ, замовляСФ, використовуСФ або маСФ намiр придбати чи замовити продукцiю для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з пiдприСФмницькою дiяльнiстю або виконанням обовязкiв найманого працiвника. ПродукцiСФю, в розумiннi Закону, СФ будь-якi вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспiльних потреб. Таким чином, споживчий кредит це не тiльки кредитування на придбання товару, а й на надання певних послуг.
Нормами ст.11 Закону врегульовано права споживачiв на випадок укл