Спiввiдношення особливостей накопичення важких металiв в овочах та фруктах в умовах великого мiста
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
В»иво дiСФ на нервову систему. Трави застосовують при гемороСЧ i як проносне. Ягоди i СЧх настiй використовують проти глистiв у дiтей, при гемороСЧ, ревматизмi i як легеня проносне, але в великих кiлькостях вони викликають надмiрне утворення газiв. Настiй квiток пють при ревматизмi i як сечогiнний i вiдхаркувальний засiб. У нiмецькiй народнiй медицинi водний настiй трави i спиртну настойку трави i ягiд приймають як заспокiйливий засiб . при буйному божевiллi, збудженому станi, епiлепсiСЧ, спазмах шлунку, сечового мiхура i iнших органiв, захворюваннях, що супроводяться свербiнням шкiри, при нервовому головному болi. Зовнiшньо свiжi або висушенi, на розмочене листя прикладають до наривiв для прискорення СЧх дозрiвання i до запалених гемороСЧдальних вузлiв. Теплi сидячi ванни з настою листя застосовують при зовнiшньому гемороСЧ. Свiжi або сухе розмочене листя прикладаСФ до гнiйних важкозажiвающим ран i виразок для СЧх швидкого загоСФння i до голови при головних болях. Сiк листя пасльону вводять в нiс при наполегливiй хронiчнiй нежитi. Подрiбненi ягоди, змiшанi з кислим молоком, також прикладають до гнiйних ран, наривiв i виразок. Сiк ягiд, розведений водою, використовують для полоскання горла при ангiнах. ВнутрiшнСФ вживання пасльону чорного, як отруйноСЧ рослини, вимагаСФ обережностi. Стиглi ягоди не отруйнi i уживаються в СЧжу як начинка для пирогiв i в свiжому виглядi.
БИРЮЧИНА ЗВИЧАЙНА / Ligustrum vulgare L. Сiмейство маслиновi Oleaceae. Народна назва: вовчi ягоди. Опис. Чагарник з супротивним короткочерешковимi ланцетовим блискучим листям i бiлими запашними квiтками, зiбраними в стислi кистi. Вiночок сростнолепестний, з чотирьохроздiльним вiдгином, тичинок двi, товкач з верхньою завяззю, чашка чотирьохзубчаста. Плiд чорна овальна ягода. Висота 23 м. Чаiвiтiння липень. Поширення. ЗустрiчаСФться в пiвденнiй i пiвденно-захiднiй смузi СФвропейськiй частинi краСЧни, на Кавказi. Мiiепроживання. ЗростаСФ по узлiссях лiсiв мiж чагарниками i розповсюджуСФться в парках i садах. Вживана частина. Листя, квiтки, плоди. Час збирання. Квiтки i листя збирають в червнi, плоди у вереснi. Хiмiчний склад. Вивчений недостатньо. Вiдомо, що листя i квiтки мiстять лiгустрiн i багато дубильних речовин. Вживання. Водний настiй i вiдвар квiток i листя застосовують при цинзi, проносах, лихоманцi i вживають для полоскань при запальних процесах у порожнинi рота. Плоди застосовують як послаблюючий засiб. Волчник звичайний, вовче лико, волчеягодник, вовчi ягоди - Daphne mezereum L. Малогiллястий прямостоячий чагарник заввишки 50-150 см, з красивими, яскраво-червоними ягодами. Гiлки прутьевiдниСФ з сiрою корою, усiяною маленькими бурими крапками. Листя скупчене на кiнцях гiлок, оберненояйцевиднi або довгасто-ланцетовi, до пiдстави що поступово звужуються в черешок. Квiтки рожевi, сидячi в пазухах торiшнього листя, запашнi у порожнинi рота. Плоди застосовують як послаблюючий засiб. Волчник звичайний, вовче лико, волчеягодник, вовчi ягоди - Daphne mezereum L. Малогiллястий прямостоячий чагарник заввишки 50-150 см, з красивими, яскраво-червоними ягодами. Гiлки прутьевiдниСФ з сiрою корою, усiяною маленькими бурими крапками. Листя скупчене на кiнцях гiлок, оберненояйцевиднi або довгасто-ланцетовi, до пiдстави що поступово звужуються в черешок. Квiтки рожевi, сидячi в пазухах торiшнього листя, запашнi, зявляються ранньою навеснi до розпускання листя. Оцвiтина простiй, цилiндровий, з чотирилопатевим вiдгином, 6-8 мм завдовжки. Тичинок 8. Завязь верхня з коротким стовпчиком i голiвчатим рильцем. Плiд - червона кiстянка овальноСЧ форми з темною бурою, блискучою кiсточкою. Квiтне в першiй для травня половинi червня. Заготовляють у волчеягодника кору навеснi здираючи СЧСЧ смужками, а також плоди в перiод повноСЧ зрiлостi. Кору висушують на вiдкритому повiтрi, в тiнi або в провiтрюваних примiщеннях, маючи в своСФму розпорядженнi внутрiшню поверхню назовнi i стежачи за тим, щоб смужки кори не склеювалися мiж собою. Ягоди висушують в печах при невисокiй температурi. При роботi з сировиною слiд дотримувати запобiжнi засоби, оскiльки всi частини сильно отруйнi, особливо ягода i кора. При поСЧданнi ягiд рослини нерiдкi випадки отруСФння, особливо серед дiтей (Землiнський, 1958). Отруйними початками рослини СФ глiкозид дафнiн i особливо смола мезерiн, що мiститься в корi. Пил рослини викликаСФ сильне роздратування слизистих оболонок, що супроводиться запальними процесами (Гусинiн, 1982). При поСЧданнi ягiд спостерiгаються сильне палiння в ротовiй порожнинi, запалення горла; 10-15 ягiд СФ смертельною дозою для дiтей. Смерть вiд ягiд волчника супроводиться судомами i кривавим проносом. Протиотрута - ковтання льоду, морфiй, слизистi вiдвари. Кора, окрiм дафнiну (7-гликозидо-7, 8-дiоксикумарiна), мiстить також умбелiферон, фенологлiкозiд, дафнозiд, мезерiн , що СФ жовто-бурою СЧдкою смолою, фарбувальне речовину. У плодах знайдено ефiрне масло, гiркi i фарбувальнi речовини, речовину, подiбну до дафнiну, - коккогнiн, жир, бiлковi i iншi речовини; у насiннi - жирне масло i слiди алкалоСЧдiв. Спиртова настоянка кори у минулому застосовувалася як зовнiшнiй засiб при ревматизмi, невралгiях, iшiасi i радикулiтi, подагрi, паралiчах, пухлинах i наривах, при дiатезi. При неправильному вживаннi препарат викликаСФ опiки, що супроводяться запальним станом шкiри, а при вживаннi - виразка слизовоСЧ оболонки. У клiнiцi професора Булатова отриманi обнадiйливi результати при лiкуваннi ягодами волчника тромбофлебiту (Гаммерман з соавт., 1970).
Кущ, що навеснi маСФ безлисти гiлки, облiпленим