Спiввiдношення особливостей накопичення важких металiв в овочах та фруктах в умовах великого мiста
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
и рожевими квiточками, зветься вовчi ягоди звичайнi або вовче лико.
Назва вовчi ягоди повязана з великою отруйнiстю всiх частин рослини, а назва вовче лико виникла, очевидно, тому, що СЧСЧ кора дуже легко вiддiляСФться вiд деревини i здираСФться довгими пасмами. Це лико також отруйне.
Одна з легенд розповiдаСФ, що якось у лiсi скликали велику раду звiрiв, щоб дати назви всiм лiсовим рослинам. Вовк запiзнився на цю раду. Коли захеканий прибiг i побачив, що почали без нього, то в лютi став здирати кiгтями кору з кущiв найближчого чагарника. З того часу i називали цю рослину - вовче лико.Вовчi ягоди - хороша медоносна рослина, яка даСФ щедрий взяток, цiнуСФться тим бiльше, що цвiте рано навеснi, коли ще обмаль медоносiв. Хоча плоди - яскраво-червонi овальнi кiстянки - отруйнi, СЧх охоче поСЧдають птахи i цим сприяють розсiванню насiння.
Здавалося б, яка користь може бути з такоСЧ отруйноСЧ рослини?
Та людина навчилася використовувати собi на користь отруйнi властивостi вовчого лика. Як сильнодiючi лiки, використовують у невеликих дозах кору, заготовлену ранньою весною, та сухi плоди. Настiй з ягiд використовуСФться як iнсектицид. Як високодекоративний чагарник вовче лико рекомендуСФться розводити в парках, садах, скверах. Найкраще розвиваСФться на напiвзатiнених дiлянках пiд пологом дерев, кущiв, на добре угноСФних вогкуватих грунтах.
Розмножуються насiнням, яке висiвають восени.
ЯБЛУНРЖ (Malus), рiд дерев сiмейства рожевих (ранiше нього iнколи обСФднували з родом груша - Pyrus), налiчуючий ок. 35 видiв i що даСФ, ймовiрно, основну частину свiтовоСЧ продукцiСЧ СЧстiвних плодiв. Батькiвщина - пiвнiчна помiрна зона. Дерева з розлогою кроною заввишки 2,5-15 м. Розмiр червоних, зелених або жовтих кулевидних плодiв залежно вiд вигляду може бути з горошину або досягати бiльше 10 см в дiаметрi. Бiльшiсть сучасних плодових сортiв (СЧх часто видiляють в окремий вигляд яблуня домашня) походить вiд дикорослих видiв яблуня карликова (M. pumila) i яблуня ягiдна, або сибiрка (M. baccata), - обидва вони розлучаються з античних часiв. Обвугленi залишки яблунi виявленi при розкопках доiсторичних озерних стоянок ШвейцарiСЧ. Деревина яблунi дуже важка, тверда i помiрно мiцна. Яблунi розводять в бiльшостi областей з помiрним клiматом. Комерцiйнi сади розмiщенi в мiiях, де не буваСФ екстремальних температур, грунти родючi i досить води для поливу. Головнi свiтовi виробники плодiв - ФРН, РЖталiя, Францiя, РЖспанiя, Китай, Японiя, США, Канада, Аргентина, Чилi, Австралiя, Нова Зеландiя i ЮАР. Приблизно половина яблук, що продаються, доводиться на сорти "Delicious" i "Golden Delicious", якi найбiльш поширенi i в США. Обидва цих сорти можуть зростати в широкому дiапазонi умов. Свiжi яблука СЧдять на десерт i рiжуть в салати, СЧх запiкають в пiрогах, з них роблять соуси, рiзнi напоСЧ (сидр, сiк, вино i брендi), оцет, желе, джем i "масло" (з плодiв, що печуться з цукром i прянощами). При охолоджуваннi i в контрольованiй атмосферi свiжi яблука можна зберiгати приблизно рiк. РЗх також консервують, заморожують i сушать. Яблунi часто висаджують бiля будинкiв. РЗх карликовi i напiвкарликовi форми можна вирощувати на шпалерах; догляд за ними простiший, нiж за крупними деревами.
РЖНШРЖ ВИДИ ЯБЛУНЬ
Чiткого кордону мiж домашньою i дикими яблунями (кребамi) провести не можна. По висотi вони не розрiзняються. Правда, в диких яблунь крони декiлька ажурно, бiльш розкидистi пучки звичайних, напiвмахрових i махрових квiток, листя бiльш глянсове, а черешки коротшi. Плоди диких яблунь зазвичай дрiбнiше (дiаметром не бiльше 5 см) i кислiше. У Пiвнiчнiй Америцi зростаСФ декiлька мiiевих видiв яблунь. У рiзних краСЧнах введено в культуру багато СЧх видiв, iснують традицiйнi i створюються новi сорти. У США екзотичнi яблунi iнтродуцировани головним чином з Китаю i ЯпонiСЧ, а також з КореСЧ, Ассама (у РЖндiСЧ), ГiмалаСЧв, Сибiру i РЖталiСЧ. Зазвичай СЧх пiдроздiляють на господарських, або плодовi, такi, що йдуть на приготування пресервiв i джемiв, i декоративнi, вирощуванi ради красивих квiток i плодiв. Декоративнi види в США дiлять на азiатських i американських. Азiатськi квiтнуть на широтi Нью-Йорка на початку травня - квiтки буквально покривають собою все дерево. Найбiльш популярнi з цих видiв M. floribunda, M. arnoldiana, M. sargenti i M. hupenhensis. Американськi види квiтнуть на широтi Нью-Йорка в кiнцi травня. Квiток на них менше, але кожен з них бiльше; в деяких сортiв вони дуже ароматнi. Найбiльш вiдомий з цих видiв - M. coronaria зi сходу США.
РЖсторiя розведення
Обвугленi залишки яблунi виявленi при розкопках доiсторичних озерних стоянок ШвейцарiСЧ. Поява культури яблунi в СФвропейськiй частинi РосiСЧ вiдноситься до часу КиСЧвськоСЧ Русi i тiсно повязано з дiяльнiстю монастирiв. У XVI столiттi яблуня зявилася i в пiвнiчних районах Русi. Для виведення культурних сортiв яблунi були використанi чотири СЧСЧ види: низька яблуня, лiсова яблуня, сибiрська ягiдна яблуня i китайська слiвовiдная яблуня.
Яблуня (Malus) рiд листопадних дерев i чагарникiв сiмейства Рожевi з кулевидними солодкими або кисло-солодкими плодами. Дерева з розлогою кроною заввишки 2,515 м. Гiлки укороченi (плодущие), на яких закладаються квiтковi нирки, i подовженi (ростовi). В дикорослих видiв на гiлках колючки. Листя черешкове, голе або опушене, з обпадаючими або такими, що залишаються прiлiстникамi. Квiтки (бiлi, рожевi, червонi) в напiвпарасольках або щитках. Рiд яблунi налiчуСФ 36 видiв (1976).
Найбiльш поширенi: яблуня домашня, або культурна (Malus domestica), до якоСЧ вiдносяться бiльшiсть оброблюваних в свiтi сортiв, яблуня