Соцiолiнвальнi параметри новоСЧ фразеологiСЧ англiйськоСЧ мови
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
атизований елемент, iдiома, iдiоматизм, iдiоматичний вираз, iдiоматичне словосполучення, лексикалiзоване словосполучення, неподiльне словосполучення, неподiльне сполучення слiв, нерозкладне словосполучення, невласне складне слово, повязане словосполучення, невiльне словосполучення, стабiльне сполучення, сталий зворот, стале словосполучення, фразеограма, фразеологiзм, фразеологiчний зворот, фракцiйований знак [13, с. 504]. Дане визначення не охоплюСФ усю сутнiсть ФО, оскiльки семантична монолiтнiсть це не СФдина ознака ФО.
В.П. Жуков вважаСФ, що фразеологiзм стiйка та вiдтворювана окремооформлена одиниця мови, що складаСФться iз компонентiв, надiлена цiлiсним значенням та може сполучатися з iншими словами [25, с. 6]. У цьому визначеннi перераховуються основнi ознаки ФО, а саме вiдтворюванiсть, окремооформленiсть, цiлiсне значення, обмежена валентнiсть, проте не береться до уваги семантичний аспект ФО.
Т.РЖ. Арбекова розглядаСФ фразеологiчну одиницю (фразеологiзм) як сполучення слiв з низьким показником комбiнаторностi, який СФ обумовленим структурно-семантичними особливостями компонентiв (або одного з них) або особливим характером вiдношення словосполучення до дiйсностi, а також сполученням двох факторiв [8, с. 98]. Т.РЖ. Арбекова говорить лише про те, що ФО мають низький показник комбiнаторностi, тобто обмежену валентнiсть. Дане визначення також не охоплюСФ усiСФСЧ специфiки ФО.
Л.В. Архангельський визначаСФ фразеологiчну одиницю як iснуюча у мовi на даному етапi СЧСЧ iсторичного розвитку постiйна комбiнацiя словесних знакiв: гранична або цiлiсна, що вiдтворюСФться у мовi СЧСЧ носiСЧв, яка заснована на внутрiшнiй залежностi СЧСЧ членiв, яка складаСФться мiнiмум з двох строго визначених одиниць лексичного рiвня, якi знаходяться у певнiй послiдовностi, яка граматично органiзована за iснуючими (або що iснували) моделями словосполучень або речень, яка маСФ СФдине значення [12, с. 90-91].
Г.Б. Антрушина говорить про те, що фразеологiчна одиниця у захiднiй лiнгвiстицi позначаСФться термiном iдiома [39, c. 225]. Також часто СЧСЧ називають iншими словами: стiйкий вираз, стiйка фраза, фiксована група слiв, виразiв. Вона зауважуСФ, що синонiми метафорично вiдносяться до вiдтiнкiв та кольорiв словникового складу, а фразеологiчнi одиницi це картинна галерея, у якiй зберiгаються яскравi нариси народних звичаСЧв, традицiй, забобонiв, память минулих подiй, народних пiсень та казок.
Р. Глезер визначаСФ фразеологiчну одиницю як лексикалiзоване, вiдтворюване словосполучення повсякденного вжитку, що маСФ синтаксичну та семантичну цiлiснiсть, може мати конотацiСЧ (експресивнi або стилiстичнi) та виконувати емфатичну або iнтенсифiкуючи функцiю [66, с. 27]. Дане визначення дуже яскраво описуСФ сутнiсть ФО.
РЖншi вченi називають iдiомами вирази, значення яких не витiкаСФ з СЧхнiх граматичних конструкцiй або iз значення елементiв, що СЧх складають [40, с.10], або iдiома це номiнативна, вигукова або комунiкативна фразеологiчна одиниця з цiлiсним значенням, яка характеризуСФться монолiтнiстю структури, тобто СФ замкненим зворотом [36, с. 316].
Оскiльки фразеологiчну одиницю iнодi називають фраземою, то хочеться дати визначення фраземи. Н.Ф. Алефиренко визначаСФ фразему як не одностороннiй елемент мови, а двосторонню одиницю зi своСФрiдно органiзованою субстанцiональнiстю, що СФ однiСФ з головних умов для правильного розумiння СЧх знакового характеру, ролi у процесi збереження та перекодування вiдбитоСЧ за допомогою свiдомостi iснуючоСЧ дiйсностi [2, с. 8]. На нашу думку, це дуже незрозумiле визначення, яке може заплутати науковцiв.
Найбiльш вдале визначення даСФ А.В. Кунiн, який розглядаСФ фразеологiчну одиницю як це стiйке сполучення лексем з повнiстю або частково переосмисленим значенням [38, с. 8 ]. А.В. Кунiн розглядаСФ фразеологiчну одиницю як стiйке утворення, вiн вважаСФ, що розвиток фразеологiСЧ як лiнгвiстичноСЧ диiиплiни неможливо без розробки теорiСЧ фразеологiчноСЧ стiйкостi. Стiйкiсть фразеологiчноСЧ одиницi обумовлюСФться рiзними типами iнварiантностi, тобто тих або iнших елементiв при всiх нормативних змiнах.
У рамках нашого дослiдження ми хотiли б дати власне визначення ФО. Так, фразеологiчна одиниця це стiйке сполучення слiв з повнiстю або частково переосмисленим значенням, що характеризуСФться обмеженою валентнiстю, сферою використання, вiльною вiдтворюванiстю у мовi та мовленнi, маСФ семантичну та синтаксичну цiлiснiсть, характеризуСФться експресивним забарвленням та визначаСФ нацiонально-культурну сутнiсть когнiтивних процесiв.
Ми б хотiли також розглянути основнi ознаки ФО. Так, основною особливiстю фразеологiчноСЧ одиницi СФ те, що СЧСЧ семантичний обСФм не спiвпадаСФ з семантичним обСФмом слiв. Фразеологiзми утворюються за структурною схемою словосполучення, де у якостi стрижневих слiв у структурi вiльного словосполучення виступають чотири частини мови: iменник, дiСФслово, прикметник та дiСФслово [25, с. 20-21].
На нашу думку, ФО належить до окремого рiвня мовноСЧ системи, а саме до фразеологiчного. Деякi вченi видiляють окремий фразеологiчний рiвень мовноСЧ системи. Так, наприклад, М.Ф. Алефiренко вважаСФ, що важливою умовою для видiлення одиниць мови в окремий рiвень СФ здатнiсть цих одиниць вступати в синтагматичнi вiдношення [4, с.12; 3, с.3-6]. Основними аргументами для видiлення фразеологiчноСЧ одиницi у вiдносно самостiйний рiвень мовноСЧ структури служать:
1) своСФрiдне вираження загальномовних закономiрностей, що зумовлюються мiiем фразем у системi мови