Рухливi iгри в дошкiльному навчальному закладi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?дились iгри, як правило, на вулицi, на свiжому повiтрi, завдяки чому ставали важливим засобом оздоровлення.
Багато iгор передавались в спадок вiд старших часiв, коли вони були в свiй час формами культу, явищами життя. З часом створювались новi зразки, якi хоча дещо видозмiнювались, але значною мiрою наслiдували форму й функцiонально-побутовi характеристики своСЧх прародичiв. Для дитини, ще недавнього минулого це були не уламки вiри далеких предкiв, а жива частка СЧСЧ свiту, в якому все було живим, мислячим.
Якщо звернутися до iсторiСЧ людськоСЧ свiтовоСЧ культури, ю то буде видно, що усi народнi iгри виникли зовсiм не тiльки заради розваги, а звязанi були з вимо - гами життя, або iгри повязувались з релiгiйним культом, пiдготовкою до вiйни. РЖснуючi в народi iгри виникали незалежно, тривалiсть СЧх не була однаковою. Характернi риси, що супроводжують мало не всi украСЧнськi народнi iгри СФ свiтлий радiсний гумор, яскрава зображувальнiсть.
Вченi педагоги й психологи чимало обмiрковували процес гри, бажаючи пiдвести його пiд ту чи iншу наукову теорiю, але вони недосить правдиво пояснюють цей природнiй нахил дiтей. Однi кажуть: забава - це спочинок для дитини пiсля одноманiтноСЧ працi. Але ця теорiя бiльш придатна для старших дiтей, не може пояснити розваги малих дiток якi не потребують навiть спочинку, не маючи нiяких обовязкiв. Другi вченi, навпаки, дивляться на iгри як на вияв занадто великоСЧ сили, що нiчим так виразно не даСФ про себе знати, як дитячою грою. Третя теорiя вважаСФ дитячi iгри за могутнiй природнiй нахил кожного живого створiння. Спенсер звертаСФ увагу на те, що в усяких iграх дуже виразно виявляСФ себе цей розбишацький настрiй щось повалити, когось перемогти, вiд чогось оборонитися. Але сучасний видатний психолог Гросе не вбачаСФ в дитячих iграх виключно iмiтацiйного напрямку; вiн також не визнаСФ того розвитку зайвоСЧ енергiСЧ, який тiльки й викликаСФ ту або iншу гру дiтей. Гросе при цьому виставляСФ свою власну теорiю гри, як нахилу до виховання; вiн визначаСФ, що кожна жива iстота вже маСФ спадщину - нахил до дiяльностi на пiдставi або прихильностi до чогось, або боротьби з чимось, або переймання того, що може колись допомогти пристосувати себе до таких або iнших умов життя. Американський психолог Карр каже: "РЖгри - то такi моменти життя дитини, якi нi з чим не можуть бути зрiвнянi по своСЧй користi:
1) приСФмне використання часу;
2) вихiд для зайвоСЧ енергiСЧ, яка б могла прийняти антисоцiальний напрямок;
3) спочинок;
4) витраченi сили знову урiвноважуються;
5) сили тiла i душi працюють;
6) вплив на виховання.
Варто зазначити, що чимало великих письменникiв з захопленням згадують своСЧ дитячi iгри: Короленко, Толстой, Доде, Жорж-Санд, - щоб упевнитися яку велику роль мали вони в розвитку СЧх художньоСЧ творчостi. В першi часи християнськоСЧ вiри люди виявляли суворий аскетичний осуд усiляких веселощiв, бачили в них щось грiшне. Св. РЖСФронiм каже: "Хай дочка твоя росте глуха до усякоСЧ музики, хай не знаСФ вона, а нi флейти, а нi лiри".
Тiльки в часи великого вiдродження захiдно-СФвропейськоСЧ творчостi, в 14-15 вiках, увагу звернено було на iгри. Так Вiтторiно Фельтре в РЖталiСЧ заводить шкiльнi iгри й надаСФ СЧм великого значення (естетичного й морального) в вихованнi. Грi в мяч вiн присвячуСФ цiлий трактат. Монтень, Рабле, Локк, Фенелон, Руссо - усi цi видатнi французькi i англiйськi педагоги-фiлософи також надавали грi першорядового значення в справi виховання. Фребель смiливо висловлюСФться, що "гра - СФ вiльний необхiдний прояв того внутрiшнього складу, який носить в собi кожна дитина".
Фiзичне виховання дiтей - складова загальноСЧ системи комунiстичного виховання, радянською педагогiчною педагогiчною наукою розроблено чимало засобiв його реалiзацiСЧ. Одним з найефективнiших, як одностайно визначають дослiдники, СФ гра.
Ще представники античноСЧ педагогiки, яка поряд з iншими галузями знань входила до складу СФдиноСЧ у тi далекi часи науки-фiлософiСЧ, цiкавились грою, вбачали в нiй один iз засобiв гармонiйного розвитку особистостi. Платон високо оцiнював педагогiчне значення гри. Аристотель зазначав: "До пяти рокiв, коли ще не варто починати практичне навчання дитини, треба заохочувати СЧСЧ рухатись стiльки, скiльки необхiдно, щоб органiзм не був бездiяльним". РЖгри народiв стародавньоСЧ ГрецiСЧ були одним iз важливiших засобiв фiзичного розвитку.
Перша половина 19 столiття позначена спробами органiзацiСЧ дитячих iгор в умовах перших дошкiльних закладiв. Видатний росiйський педагог К.Д. Ушинський рiзко критикував поширену на той час фребелiвську систему виховання, закидаючи авторiв надмiрне захоплення i вигадування таких iгор, у яких мало дитячого.
УкраСЧнський письменник Г. Довженко стверджуСФ, що народнi iгри - це iсторiя народу, бо вiдображають соцiальне життя епохи. Граючись у народнi iгри, дiти ознайомлюються з традицiями свого народу, звичаями та обрядами, вiруваннями, культурою i все це запорукою виховання нацiональноСЧ самосвiдомостi.
Використання украСЧнських народних iгор у навчально-виховному процесi маСФ свою специфiку. Насамперед пiд час вибору народноСЧ гри варто зважати на всi вимоги, що стосуються вибору рухливоСЧ гри. Використовуючи народнi iгри у рiзних природних умовах, слiд добирати СЧх вiдповiдно тематики.
Сезонно-обрядовi iгри добираються вiдповiдно до сезону i вiдповiдно до календарних свят.
Розповiдаючи дiтям цiкавi легенди, повiря, приповiдки про iсторiю походження гри та звичаСЧ, розширюючи свiт