Розвиток пiзнавального iнтересу молодших школярiв у процесi вивчення курсу "Я i УкраСЧна" в 3-4 класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Вµжить вiд навчального досвiду учнiв, розвитку процесiв мислення.
Пiзнавальний iнтерес серед пiзнавальних мотивiв СФ керованим i найзначнiшим. Вiн притаманний усiм компонентам навчально-пiзнавальноСЧ дiяльностi, перебiг якоСЧ охоплюСФ чотири етапи: сприйняття i розумiння отримання iнформацiСЧ; осмислення та запамятовування; застосування; контроль i самоконтроль .
У процесi навчання учнiв важливо не лише формувати iнтерес, а й зберегти його на всiх етапах навчального пiзнання, на рiвнях, адекватних конкретним дидактичним цiлям. Вiн виникаСФ i змiцнюСФться лише в ситуацiСЧ пошуку нових знань, iнтелектуальноСЧ напруги, самостiйноСЧ дiяльностi. Тому, якщо перед учнями ставляться лише готовi цiлi, а знання лише повiдомляються i закрiплюються, активнiсть згортаСФться, iнтерес згасаСФ [60].
Загальний iнтерес до школи у школярiв послаблюСФться, коли вони зустрiчаються з першими труднощами, бачать успiх товариша i своСЧ невдачi. Тому кожен урок маСФ бути по-своСФму привабливим, емоцiйним.
Для пiдтримки пiзнавальних iнтересiв надзвичайно важливо стимулювати емоцiСЧ, iнтелектуальнi почуття. РЗх потужним джерелом СФ емоцiйнiсть навчального змiсту.
Пiзнавальний iнтерес починаСФться з елементарноСЧ цiкавостi. Потiм вiн може перерости в звичку до систематичноСЧ працi. Але ця звичка може бути сформована при наявностi системи впливу на учня всiма можливими засобами в серединi школи, позашкiльних закладiв, сiмСЧ.
Процес розвитку пiзнавального iнтересу учня згiдно дослiдження Т.ШамовоСЧ включаСФ ряд етапiв.
Перший етап цiкавiсть - природна реакцiя людини на все нове або неочiкуване. Вона спрямовуСФ увагу людини на розгляд навчального матерiалу, але не переноситься на iнший навчальний матерiал. Цей рiвень прояву пiзнавального iнтересу маСФ нестiйкий, ситуативний характер i визначаСФться наступними ознаками: учнiв притягаСФ зовнiшня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостiйного нагромадження знань, мають низький рiвень усвiдомленостi матерiалу; негативно ставляться до робiт творчого характеру, не цiкавляться результатами своСФСЧ дiяльностi, в додатковiй лiтературi бачать лише iнтереснi факти i яскравi iлюстрацiСЧ.
Другий етап зацiкавленiсть, допитливiсть, характерними ознаками СФ: учнi проявляють бажання краще розiбратися в предметi, що вивчаСФться, зрозумiти його сутнiсть, призначення; вони активнi на уроцi, задають запитання, з задоволенням виконують додатковi завдання, читають додаткову лiтературу. Проте допитливiсть не поширюСФться на весь навчальний предмет. При вивченнi iншоСЧ теми, iнтерес до предмету може пропасти.
Третiй етап - глибокий пiзнавальний iнтерес, при якому учень розумiСФ структуру, логiку курсу, методи пошуку i доказу нових знань, його захоплюСФ сам процес добування нових знань, самостiйне розвязання проблем надаСФ задоволення допитливiсть. Рiвень глибокого пiзнавального iнтересу характеризуСФться такими ознаками пiзнавальноСЧ дiяльностi учня. Учень активно працюСФ на уроцi, самостiйно готуСФ повiдомлення, повязуСФ вивчення предмету зi своСФю майбутньою професiСФю, виконуСФ додатковi завдання, прагне до самоосвiти тощо [55].
Розрiзняють три основнi рiвнi розвитку пiзнавального iнтересу:
1) безпосереднiй iнтерес до нових фактiв та явищ, повязаних з iнформацiСФю, яку учнi дiстають на уроцi (елементарний рiвень);
2) iнтерес до пiзнання iстотних властивостей предметiв i явищ;
3) iнтерес до причинно-наслiдкових звязкiв, до виявлення закономiрностей та встановлення загальних принципiв, що стосуються рiзного роду явищ [27].
Наявнiсть в учнiв постiйного iнтересу до навчання i створюСФ умови, за яких СЧх внутрiшнi зусилля погоджуються з зовнiшнiми дiями вчителя, що забезпечуСФ оптимальний рiвень активностi в навчальнiй пiзнавальнiй дiяльностi учнiв.
Особливiстю пiзнавального iнтересу СФ можливiсть збагачувати та активiзувати процес не лише пiзнавальноСЧ, але i будь якоСЧ iншоСЧ дiяльностi людини. Його предметом СФ найважливiша якiсть людини: пiзнати навколишнiй свiт не лише з метою бiологiчноСЧ та соцiальноСЧ орiСФнтацiСЧ в дiйсностi, а й у вiдношеннi людини до свiту в бажаннi проникнути в його рiзноманiтнiсть, вiдобразити в пiзнаннi суттСФвi сторони, причинно наслiдковi звязки, закономiрностi. У той же час пiзнавальний iнтерес, що СФ включеним у пiзнавальну дiяльнiсть тiсно повязаний з формуванням рiзних особистiсних вiдношень. Вiдомо, що приСФмнiше вчити тих, хто хоче вчитися, хто вiдчуваСФ задоволення вiд навчальноСЧ працi, хто проявляСФ iнтерес до знань. РЖ навпаки, важко вчити тих, хто не вiдчуваСФ бажання пiзнавати нове, хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар i чинить опiр старанням вчителя, вважаСФ Л. Шушора [58].
Пiзнавальний iнтерес характеризуСФться вибiрковим характером, виступаСФ одним iз найбiльш iстотних стимулiв оволодiння знаннями, розширення свiтогляду, служить умовою творчого ставлення до навчання.
РЖнтереси рiзняться змiстом, широтою, стiйкiстю, силою i дiСФвiстю. Змiст iнтересу обСФкт, на який вiн спрямований. Стiйкi iнтереси, закрiплюючись, стають особливостями особистостi, нестiйкi носять тимчасовий характер. Ступiнь наполегливостi людини в пiзнаннi, в подоланнi труднощiв свiдчить про рiзну силу iнтересу. ДiСФвi iнтереси, на вiдмiну вiд пасивних, спонукають людину до систематичних i цiлеспрямованих дiй, активним пошукам джерел задоволення iнтересу.
У психологiСЧ розрiзняють епiзодичнi та постiйнi iнтереси. Першi виникають i зберiгаються лише в процесi конкретноСЧ дiяльн