Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Така iнформацiя змушуСФ засумнiватися в правильностi уявлення про те, що розглянутi розлади обумовленi скороченням свiтлового дня i що за допомогою його продовження можна коректувати стан хворого, нейтралiзуючи вплив даного фактора. Не пiдкрiплено переконливими свiдченнями i припущення про те, що полiпшення, яке спостерiгаСФться, звязано з вiдомим ефектом придушення свiтлом секрецiСЧ мелатонiну в нiчний час [4].
РЖнволюцiйна депресiя
У минулому депресивнi розлади, що починаються в середньому вiцi, вважалися самостiйною групою, що характеризуСФться ажитацiСФю й iпохондричними симптомами. Передбачалося, що вони мають особливу етiологiю (наприклад, обумовленi iнволюцiСФю полових залоз) або якимсь образом звязанi iз шизофренiСФю. Данi, отриманi при дослiдженнi сiмейного ризику, не пiдтверджують iдею про окрему групу. Серед родичiв хворих з так званою iнволюцiйною депресiСФю вiдзначаСФться пiдвищена частота афективних розладiв, але при цьому не виявлено особливого збiльшення частоти iнволюцiйних розладiв (не рiдше зустрiчаються i розладу з раннiм початком); не виявлено також пiдвищеноСЧ частоти шизофренiСЧ.
Сенiльна депресiя
Колись випадки депресiСЧ, що виникаСФ в лiтнiх людей, також розглядалися як самостiйна група. Однак виявилося, що використання класифiкацiСЧ за вiком початку захворювання не виправдуСФ себе нi в клiнiчнiй практицi, нi в дослiдницькiй роботi [5].
Хоча нi DSM-РЖРЖРЖ, нi МКБ-10 не можна визнати цiлком задовiльними, представляСФться малоймовiрним, щоб яка б те нi було подальша переробка дескриптивних категорiй могла на даному етапi привести до бiльш прийнятних результатiв. Реальний шлях до дозволу цiСФСЧ проблеми вiдкриСФться лише тодi, коли буде досягнутий iстотний прогрес у розумiннi етiологiСЧ. А поки при пiдготовцi статистичних даних варто користуватися або МКБ-10, або DSM-РЖРЖРЖ. Для дослiдницьких цiлей найкраще класифiкувати розглянутi випадки захворювань за стандартизованою схемою, наприклад, застосовуючи дiагностичнi критерiСЧ RDC (Research Diagnostic Criteria) [7] або PSE CATEGO. У клiнiчнiй практицi, як правило, набагато важливiше дати систематизований опис розладу, чим класифiкувати його. При цьому для кожного випадку вказують ступiнь ваги, тип приступу, приводять характеристику плину розладу, а також оцiнюють вiдносне значення ендогенних i реактивних факторiв у етiологiСЧ.
Ступiнь ваги приступу описуСФться як легкий, помiрний або важка, тип приступу - як депресивний, манiакальний або змiшаний. Вiдзначаються будь-якi специфiчнi ознаки, а саме: невротичнi або психотичнi симптоми, ажитацiя, загальмованiсть або ступор.
Протiкання розладу характеризуСФться як монополярне або бiполярне. Якщо термiн "бiполярний" використовуСФться як описовий, логiчно було б обмежити його уживання випадками, коли присутнi i манiакальнi, i депресивнi приступи. Однак уже стало загальноприйнятим реСФструвати усi випадки з манiакальним приступом (навiть при вiдсутностi депресивного розладу) як бiполярнi на тiм пiдставi, що, по-перше, у бiльшостi манiакальних хворих зрештою розвиваСФться i депресивний розлад, а по-друге, у них СФ присутнiм ряд важливих ознак, загальних з пацiСФнтами, у яких спостерiгаються приступи обох типiв [10]. РЖ нарештi, вiдзначають переважну етiологiю, з огляду на те, що у всiх випадках присутнi й ендогеннi, i реактивнi причини.
3.2 Психологiчна допомога при депресiях та стресах хворим ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Психологiчна корекцiя базуСФться на консультуваннi i припускаСФ цiлеспрямований психологiчний вплив на клiСФнта або пацiСФнта з метою приведення його психiчного стану до норми у випадках дiагностики в нього яких-небудь характерологiчних девiацiй або особистiсних аномалiй, а також для освоСФння СЧм якоСЧ-небудь дiяльностi. Психологiчна корекцiя в клiнiчнiй психологiСЧ спрямована на активне зовнiшнСФ втручання у формування адекватного i шуканого психiчного стану людини, його активностi i щиросердечного комфорту, гармонiзацiСЧ його вiдносин iз соцiальним оточенням [7].
Цiлями застосування психологiчноСЧ корекцiСЧ (психокорекцiСЧ) СФ оптимiзацiя, виправлення i приведення в норму яких-небудь психiчних функцiй людини, вiдхилень вiд оптимального рiвня його iндивiдуально-психологiчних особливостей i здiбностей. ВидiляСФться пять видiв стратегiй психокорекцiСЧ (Ю.С.Шевченко):
1. Психокорекцiя окремих психiчних функцiй i компонентiв психiки (увага, память, конструктивне i вербальне мислення, фонематичне сприйняття, ручна вмiлiсть, пiзнавальна дiяльнiсть i т.д.), або корекцiя особистостi.
2. Директивна або недирективна стратегiя психокорекцiйного впливу.
3. Корекцiя, спрямована на iндивiда або сконцентрована на родинi.
4. Психокорекцiя у формi iндивiдуальних або групових занять.
5. Психокорекцiя як компонент клiнiчноСЧ психотерапiСЧ в комплексному лiкуваннi нервово-психiчних захворювань, або як основноСЧ i ведучоСЧ метод психологiчного впливу на людину з вiдхиленнями в поводженнi i соцiальнiй адаптацiСЧ.
На вiдмiну вiд психологiчного консультування при психокорекцiСЧ роль клiСФнта або пацiСФнта виявляСФться не настiльки активноСЧ i навiть частiше пасивноСЧ. Корекцiя маСФ на увазi вироблення нових психологiчно адекватних i вигiдних навичок у процесi спецiально розроблених тренiнгових програм. Активнiсть клiСФнта або пацiСФнта полягаСФ лише в бажаннi змiнитися, але аж нiяк не в екзистенцiальнiй роботi над собою. Людина готова "вручити себе" клiнiчному психологовi або психотерапевтовi для того, щоб той заповн