Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
сихотичнi депресiСЧ
Як уже вiдзначалося, визначенi симптоми при легких депресивних розладах нерiдко можуть виявлятися бiльш iнтенсивно, нiж при важких. Це розходження в iнтенсивностi прояву симптоматики дало пiдставу припустити, що iснують двi самостiйнi форми депресивного розладу - невротична i психотична. Не дуже давно проводилася перевiрка цiСФСЧ гiпотези статистичними методами. При цьому стандартизовану iнформацiю, зiбрану або з iсторiй хвороби, або з матерiалiв опитування хворих, пiддавали нон з форм багатомiрного статистичного аналiзу. Результати виявилися суперечливими. У рядi своСЧх робiт Roth [4] i його колеги в Ньюкаслi затверджували, що можна розмежувати цi два окремих синдроми (Kiloh, Garside 1963; Carney et al. 1965). Однак дослiдження, проведенi Kendell (1968), не пiдтвердили цього; отриманi СЧм данi свiдчать на користь нормального розподiлу випадкiв.
Ситуацiя навколо цих спiрних питань ще бiльш ускладнюСФться неточним вживанням термiна "психотичний". Звичайно вiн вiдноситься до розладiв, при яких спостерiгаСФться втрата контакту з реальнiстю, як правило, у формi галюцинацiй або марення. Однак у лiтературi, присвяченоСЧ депресивним розладам, цей термiн застосовуСФться i до випадкiв з так називаними бiологiчними симптомами (раннСФ пробудження по ранках, зниження маси тiла, поганий апетит, ослаблення лiбiдо i добовi коливання настрою).
Ще одна проблема повязана з тим, що винятково важко зiбрати обСФктивнi данi, на яких не вiдбилася б упереджена думка лiкарiв, що обстежують пацiСФнтiв. Так, при проведеннi опитування хворих лiкар, переконаний в iснуваннi двох окремих синдромiв, буде бiльш схильний виявляти симптоми, що пiдтверджують цю гiпотезу, чим тi, котрi неСЧ спростовують. РЖ дiйсно, Kendell (1968) [5] представив данi, що свiдчать про те, що наявнiсть подiбних упереджень побiчно впливаСФ на одержуванi результати. Поки не дозволена ця проблема, факти, що приводяться як докази на користь розмежування невротичного i психотичного синдромiв, не можуть розглядатися як цiлком достовiрнi.
Монополярнi i бiполярнi розлади
Коли Крепелiн зробив висновок, що манiю i депресiю варто розглядати як СФдину нозологiчну одиницю, пiдставою для цього послужило протiкання захворювання: знайшовши, що воно власне кажучи однаково при манiакальному i при депресивному розладах, вiн увiв для них обох СФдину категорiю манiакально-депресивного психозу. Цей погляд був широко розповсюджений до 1962 року, коли Leonhard et al. запропонували видiлити три групи, включаючи в першу з них хворих, що страждають тiльки депресивним розладом (монополярна депресiя), у другу - страждаючих тiльки манiСФю (монополярна манiя), у третю - тi, у кого присутнi i депресивний розлад, i манiя (бiполярний розлад). В даний час термiн "монополярна манiя" практично не вживають, вiдносячи усi випадки з манiСФю до бiполярноСЧ групи, оскiльки майже кожен хворий з манiСФю ранiш або пiзнiше переносить i депресивний стан [4].
На пiдтримку iдеСЧ про розмежування монополярних i бiполярних розладiв Leonhard описав розходження в спадковостi i рисах особистостi мiж хворими, що вiдносяться до зазначених груп. Нинi, однак, загальновизнано, що цi двi групи не розрiзняються нi по симптомах, що спостерiгаСФться при депресивному станi, нi по реакцiСЧ на лiкування. Очевидно, що розглядуванi групи в якомусь ступенi повиннi частково збiгатися, тому що в людини, вiднесеноСЧ до категорiСЧ хворих монополярною депресiСФю, надалi може розвитися i манiакальний розлад. РЖншими словами, монополярна група неминуче мiстить якусь частку бiполярних випадкiв, що ще не проявилися. Незважаючи на цей недолiк, подiл випадкiв на монополярнi i бiполярнi, iмовiрно, варто визнати найбiльш прийнятним пiдходом iз усiх запропонованих до того, оскiльки подiбна класифiкацiя маСФ визначене значення для вибору лiкування.
Сезоннi афективнi розлади
У деяких хворих депресивний розлад регулярне повторюСФться в той самий час року. Нерiдко така перiодичнiсть вiдбиваСФ надмiрне пiдвищення навантажень на дану особу у визначений час року, що може бути звязане зi специфiкою його роботи або з якими-небудь iншими аспектами його життя. У багатьох випадках, однак, подiбна причина вiдсутня; передбачаСФться, що вони якимсь чином звязанi iз сезонними змiнами, наприклад, тривалостi свiтлового дня. Хоча такi сезоннi афективнi розлади головним чином характеризуються тимчасовим виникнення, стверджують, що деякi симптоми при них зустрiчаються частiше, нiж при iнших афективних розладах. Це гiперсомнiя i пiдвищений апетит, причому хворий вiдчуваСФ гостру потребу у вуглеводах [3].
Як правило, розлад починаСФться восени або узимку, а видужання настаСФ навеснi або влiтку. Така модель дала пiдставу припустити, що тут важливу роль граСФ скорочення свiтлового дня; були початi спроби використовувати в лiкувальних цiлях опромiнення яскравим штучним свiтлом по закiнченнi свiтлого часу доби. Як повiдомляють, через три-чотири днiв подiбного лiкування стан хворого полiпшуСФться, симптоми прояву зменшуються, хоча пiсля припинення лiкування вони звичайно незабаром вiдновляються. Позитивний результат, очевидно, забезпечений скорiше додатковим висвiтленням, чим супровiдним його зниженням тривалостi сну. Зазначенi змiни могли б пояснюватися плацебо-ефектом, але в даному випадку це малоймовiрно, тому що встановлено, що яскраве свiтло створюСФ бiльш сильний вплив, нiж тьмяне освiтлення. Однак повiдомлялося також, що додаткове освiтлення в денний час не менш ефективно, нiж у темний час доби.