Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
й синдром. Через характер додаткових симптомiв даний синдром був названий невротичною депресiСФю.
Крiм "невротичних" симптомiв, що виявляються в деяких випадках, легенi депресивнi розлади характеризуються, як i випливало очiкувати, зниженим настроСФм, вiдсутнiстю енергiСЧ й iнтересу, дратiвливiстю. Вiдзначаються i порушення сну, але без раннього пробудження по ранках, настiльки характерного для бiльш важких депресивних розладiв. Чашi хвороСЧ скаржиться на те, що йому важко заснути, протягом ночi в нього бувають перiоди пильнування, за яких звичайно випливаСФ перiод сну в передранковий час. "Бiологiчнi" ознаки (поганий апетит, зниження маси тiла i низьке лiбiдо), як правило, не виявляються. Хоча настрiй може мiнятися протягом дня, по вечорах воно звичайно гiрше, нiж ранком. Багато пацiСФнтiв зовнi не виглядають обтяженими або загальмованими. Марення i галюцинацiСЧ не зустрiчаються [4].
Багато iз таких легких депресивних розладiв. Якi починаються в перiод особистих негод, вони йдуть на спад i швидко зникають при змiнi ситуацiСЧ до кращого або при СЧСЧ врегулюваннi. Однак у деяких випадках вони зберiгаються мiсяцями i роками, заподiюючи серйознi страждання, навiть якщо симптоматика i не ускладнюСФться.
Реактивна й ендогенна депресiя
Вiдповiдно до цiСФСЧ класифiкацiйноСЧ схеми, в основi якоСЧ лежить етiологiя, видiляють двi групи депресивних розладiв: ендогеннi i реактивнi (рiдше називанi екзогенними). При ендогенних розладах симптоми викликаються внутрiшнiми факторами i не залежать вiд зовнiшнiх впливiв. При реактивних розладах симптоми СФ реакцiСФю на зовнiшнi стресори [7].
Розмежування ендогенних i реактивних розладiв у залежностi вiд характеру причин незадовiльно, тому що в результатi в систему класифiкацiСЧ вводяться категорiСЧ, що не СФ взаСФмовиключними, а, навпроти, частково збiгаються: адже в конкретному випадку депресiя нерiдко обумовлюСФться сполученням зовнiшнiх i внутрiшнiх причин. Тому багато авторитетiв в областi психiатрiСЧ (Mapother 1926; Lewis 1934, 1936а, 1938; Curran 1937) розцiнили вищевказане розмежування як малопридатне для класифiкацiСЧ. Наприклад, Lewis (1934) писала: "будь-яка хвороба являСФ собою продукт двох факторiв: навколишнСФ середовище впливаСФ на органiзм, що реагуСФ на це у вiдповiдностi зi своСЧми iндивiдуальними особливостями; що саме вiдiграСФ визначальну роль - конституцiональна схильнiсть або зовнiшнiй вплив - це питання не вiдноситься до альтернативних проблем i, зрозумiло, за принципом "або - або" вирiшуватися не може".
В даний час серед психiатрiв переважаСФ думка, що безглуздо намагатися вiдносити депресивнi синдроми або до ендогенних, або до реактивних, тобто винятково до однiСФСЧ з двох згаданих вище категорiй; прагнучи зрозумiти етiологiю кожного конкретного випадку, необхiдно ретельно оцiнити вiдносну роль ендогенних i реактивних факторiв. Нi в МКБ-10, нi в DSM-РЖРЖРЖR категорiСЧ реактивноСЧ або ендогенноСЧ депресiСЧ не включенi.
Реактивно-ендогенна класифiкацiя депресивних розладiв спричиняСФ й iнше ускладнення. Багато хто СЧСЧ прихильники заявляють, що з цими двома категорiями депресiй звязанi типовi набори симптомiв. Так, ендогеннi розлади, як затверджують, характеризуються втратою апетиту, зниженням маси тiла, запорами, зниженим лiбiдо, аменореСФю i раннiм пробудженням. Реактивнi ж розлади повиннi характеризуватися сполученням тривоги, дратiвливостi i фобiй. Останнi три симптоми використовуються й в iншiй системi класифiкацiСЧ для розрiзнення невротичних i психотичних депресивних розладiв. Таким чином, виникаСФ плутанина мiж двома системами класифiкацiСЧ - реактивно-ендогенноСЧ (заснованоСЧ на етiологiСЧ, але враховуючоСЧ також симптоматику) i невротично-психотичноСЧ (що базуСФться винятково на симптоматицi). Деякi автори (наприклад, Kiloh et a 1972) [4] не проводять чiткого розходження мiж цими двома системами. Останнiм часом зявився додатковий привiд для сумнiвiв щодо обТСрунтованостi комбiнованого етiологiчно-симптоматичного пiдходу до класифiкацiСЧ. Кiлькiснi дослiдження не виявили визначеного взаСФмозвязку мiж стресовими життСФвими подiями i характером симптоматики при депресивному розладi.
Первинна i вторинна депресiя
Ця схема, також заснована на етiологiСЧ, була призначена головним чином для дослiдницьких цiлей. Ставилася задача виключити випадки депресiСЧ, що могли б виявитися викликаними iншим захворюванням. Починалися спроби проводити такий подiл, застосовуючи термiн "вторинна депресiя" стосовно усiх випадкiв, коли в анамнезi присутнi зведення про ранiше перенесене не афективне психiчне захворювання (такому як шизофренiя або невроз тривоги), або про алкоголiзм, соматичному захворюваннi, або про прийом визначених лiк (наприклад, стероСЧдiв). Спочатку було висунуте припущення (Guzeet id. РЖ971), що первиннi i вториннi депресивнi розлади можуть розрiзнятися мiж собою прогнозом i реакцiСФю на лiкування. Однак це не пiдтвердилося; не удалося також одержати переконливих фактiв, що свiдчать про наявнiсть яких-небудь розходжень у наборi симптомiв мiж цими двома групами. Тому дана класифiкацiя, хоча вона i може бути корисноСЧ в дослiдницькiй дiяльностi, не представляСФ особливоСЧ цiнностi для клiнiциста [4].
Зрiдка клiнiцисти зiштовхуються з вторинною манiСФю, що виникаСФ, наприклад, у пiсляоперацiйному перiодi або як побiчний ефект лiкування стероСЧдами. При вториннiй манiСЧ середнiй вiк початку бiльш пiзнiй, чим при первиннiй; спадкоСФмна обтяженiсть бiполярним розладом менш ймовiрний.
Невротичнi i п