Психологiчна допомога при ВРЖЛ-iнфекцiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ей, видно, що вони знаходяться в станi стресу. Спостерiгаючи пiд час тестування за руховими дiями можна сказати, що бiльшiсть мали вигляд напруженого стану, характерна сутулiсть. Це свiдчить про те, що людина постiйно перебуваСФ в станi напруження не тiльки фiзичного, але й емоцiйного, вона намагаСФться в такий спосiб захистити себе вiд оточуючого свiту.
Рис. 3.1. Результати опитування
За результатами опитування ми побудували дiаграму, яка показуСФ залежнiсть кiлькостi набраних балiв вiд кiлькостi опитаних осiб.
Отже, вiсiм пiддослiдних набрали по 40 балiв. Цих людей ми не можемо вiднести до числа терплячих i спокiйних людей. Людину дратуСФ все, навiть речi незначнi, стiйкiсть до стресу низька. Здоровя такоСЧ людини знаходиться в небезпецi.
Сiмнадцять опитаних отримали вiд 12 до 40 балiв. Це люди, з середньо врiвноваженим станом, але можна сказати, що слiд звернути увагу на пiдвищення стiйкостi до стресу. Людина досить непогано володiСФ ситуацiями, в бiльшостi випадкiв вмiСФ опанувати себе в стресовiй ситуацiСЧ.
РЖ лише п`ять осiб серед 30 опитаних оптимати менше 11 балiв. РЗх результати свiдчать про те, що це досить спокiйнi люди, вони мають реальний погляд на життСФвi ситуацiСЧ. Людина постiйно тримаСФ себе в станi рiвноваги, вона займаСФться аутотренiнгом, що допомагаСФ адаптуватися або вийти зi стресовоСЧ ситуацiСЧ, вона зберiгаСФ повну душевну рiвновагу.
ВИСНОВКИ
СНРЖД - нова iнфекцiйна хвороба, яка характеризуСФться переважним ураженням iмунноСЧ системи та розвитком опортунiстичних iнфекцiй i пухлин. Вона швидко поширюСФться по планетi. Збудником СФ Т-лiмфотропний ретровiрус III типу (LAV/HTLV - III або ВРЖЛ-1 - вiрус iмунодефiциту людини), який зумовлюСФ вибiркове ураження Т-хелперiв. В останнi роки вiдкрито ВРЖЛ-2 (Захiдна та Пiвденна Африка).
Джерелом iнфекцiСЧ СФ хвора людина i вiрусоносiй, якi заразнi впродовж усього життя. Передача збудника здiйснюСФться рiзними шляхами: при статевому контактi та штучному заплiднюваннi; при переливаннi кровi та деяких СЧСЧ фракцiй, пересад цi донорських органiв, пiд час парентеральних дiагностичних, лiкувальних та iнших втручань iнструментами, що були забрудненi кровю хворих або носiСЧв; вiд вагiтних, якi мають вiрус, через плаценту до плода. Повiтряно-крапельний та побутовий шляхи передачi вiруса недоведенi.
Групи високого ризику зараження складають: гомосексуалiсти, повiСЧ, особи з невпорядкованими статевими звязками; наркомани; особи, яким здiйснювали гемо-трансфузiСЧ, пересадку органiв, оперативнi втручання, частi iнСФкцiСЧ лiкiв; статевi партнери хворих на СНРЖД i вiрусоносiСЧв; дiти, якi народились вiд iнфiкованих батькiв. Не виключена можливiсть професiйного зараження медичного персоналу, особливо працiвникiв хiрургiчних професiй, клiнiчних лабораторiй, станцiй переливання кровi.
Вiрус у зовнiшньому середовищi не стiйкий: вiн гине при температурi 56 С за пiвгодини, а при 100 - вiдразу; знищуСФться 20 % етанолом, ефiром, ацетоном, 0,2 % гiпохлоритом натрiю, 1 % глютаральдегiдом, але вiдносно стiйкий до iонiзуючих i ультрафiолетових променiв.
Провiдним у патогенезi СНРЖДу СФ глибоке i безповоротне руйнування клiтинного iмунiтету, що робить хворого практично беззахисним перед будь-якою iнфекцiСФю. ЗнижуСФться iмунний контроль за утворенням атипових клiтин, внаслiдок чого часто розвиваються пухлини. Можлива й пряма онкогенна дiя вiрусiв на певнi тканини. Серед онкологiчних проявiв при СНРЖДi переважаСФ саркома Капошi, але зустрiчаються також лiмфоми мозку та деякi iншi типи пухлин.
Дiагностика СНРЖДу спираСФться на епiдемiологiчний анамнез. Пiдозрiлими щодо можливостi зараження СФ гомосексуалiсти, наркомани, особи, що мають позашлюбнi статевi стосунки, особливо з вихiдцями iз краСЧн тропiчноСЧ Африки, Карiбського басейну, США, ЗахiдноСЧ РДвропи.
Згiдно з класифiкацiСФю ВООЗ (1985), клiнiчна картина СНРЖДу включаСФ 3 великих i 6 малих симптомiв. До великих належать: втрата маси тiла на 10 % i бiльше, дiарея з тривалiстю понад 1 мiс, гарячка понад 1 мiс. Малi симптоми: постiйний кашель, що продовжуСФться понад 1 мiс; генералiзований дерматит iз свербiнням; повторний оперiзуючий герпес; ротоглотковий кандидоз; хронiчна прогресуюча або десимiнована форми простого герпесу; генералiзована лiмфаденопатiя. Дорослим СНРЖД дiагностують у разi виявлення не менше нiж 2 великих i 1 малого симптомiв.
До основних видiв депресивних станiв належать: депресивнi синдром, замаскована депресiя, тяжкий депресивний розлад, ажитована депресiя, загальмована депресiя, депресивний ступор, легкий депресивний розлад. Всi цi депресивнi стани мають декiлька загальних ознак. Клiнiчнi прояви депресивних синдромiв надзвичайно рiзноманiтнi. При депресивних розладах помiрноСЧ ваги центральними ознаками СФ знижений настрiй, нездатнiсть випробувати почуття радостi, песимiстичний спосiб мислення i зниження енергiСЧ; усе це веде до погiршення працездатностi.
Стрес - стан iндивiда, що виникаСФ як вiдповiдь на рiзноманiтнi екстремальнi види впливу зовнiшнього та внутрiшнього середовища, що виводять iз рiвноваги фiзичнi чи психологiчнi функцiСЧ людини.
Участь у конфлiктних ситуацiях досить часто супроводжуСФться посиленням стресового стану людини. Конфлiкт являСФ собою складнi стосунки мiж опонентами, позначенi сильними емоцiйними переживаннями. Участь у конфлiктi припускаСФ витрати емоцiй, нервiв, сил, а це може призвести до разового чи хронiчного стресу. Разом iз тим неадекватне сприйняття ситуацiСЧ, що вiдб