Geum.ru

Античний театр як модель античного полiсу

Дипломная работа - Культура и искусство

Другие дипломы по предмету Культура и искусство



могло бути через мiзернiсть особистих коштiв; громадяни рiзних держав дiстали можливiсть iнкорпорацii в чужих полiсах. Навiть жiнки в давньогрецькому театрi (зокрема, в Аттицi, де iх особливо пригноблювали) дiстали можливiсть вiльно висловлюватися (принаймнi, в просторi театрону) на актуальнi полiтичнi i онтологiчнi теми. Театр в класичний перiод стаi мiiем само демонстрацii i само рефлексii полiсу. Яскравi iндивiдуальностi свого часу дiстали можливiсть реалiзуватися через спiвпрацю в театрi. Тут зароджувався незвичний для високоiндивiдуалiзованоi Грецii досвiд спiльноi творчоi працi, тобто нова модель спiвiснування i спiвтворчостi.

Розвиваючись у iерi дозвiлля, у iерi Гри, що мала в античному суспiльствi виключне значення, трагедiя за своiм змiстом стаi iнтригою античноi культури, оскiльки в нiй знаходять адекватне вiддзеркалення складнi колiзii становлення i функцiонування в полiсi iндивiдуальностi. На матерiалi цього виду людськоi творчостi ми можемо вiдбудувати ментальну картину миру, в якiй протягом перiоду класики йдуть змiни в напрямi iндивiдуалiзацii всiх основних категорiй культури: простору i часу, буття, героя культури, краси, доблестi, цiнностей тощо. На мiiе архаiчноi гармонii в свiтобаченнi прийшов етичний свiт, в якому найважливiшу роль починаi грати окремий iндивiд, Людина, як мiра всiх речей.

Саме аттична трагедiя першою "обживаi" iдею iндивiдуального людського щастя, а потiм i "простi" цiнностi приватного життя. У творчостi чудових iндивiдуальностей свого часу Есхiла, Софокла i Еврипiда складнi фiлософськi iдеi знаходять зрозумiле сучасникам "людське вимiрювання", вiдбиваються через iндивiдуальне людське життя.

Новоiвропейська культура, як i новоiвропейський тип iндивiдуальностi багато що успадкували вiд античностi. - Це i тяжiння до творчостi, яка ще людьми класичноi Грецii сприймалося як прояв богорiвноi людини, вилiпленоi з попелу титанiв i поглиненого ними Дiонiса; i прагнення до самореалiзацii i в той же час соцiальноi значущостi i корисностi; це i вiдкриття свiдомостi, якою до свiтовоi iсторii i культури увiйшла аттична трагедiя - унiкальна модель своii культури. Але, з iншого боку, й хоч по-рiзному явлену, але iдину для iвропейськоi культури у всi ii епохи тягу людини вiдхилитися вiд свiдомостi, вiдповiдноi тiй, яку було вiдкрито давньогрецькою трагедiiю. Дуже важко переживаi iндивiдуальнiсть це стояння на вiчному судi Долi i Совiстi, дуже важка проблема Вибору, за який прийдеться нести iндивiдуальну вiдповiдальнiсть, оскiльки, як довела аттична трагедiя, божественна педагогiка вже завершена i всi осуднi перед лицем Буття. Трагiчно пережите античнiстю вiдкриття iндивiдуальностi спонукаi знов i знов звертатися до цiii епохи за пошуками рецептiв виходу iз складних лабiринтiв сучасноi культурноi ситуацii постмодернiзму, в семiотичному полi якоi значущу роль грають античнi алюзii i ремiнiiенцii, а прямi постановки античних трагедiй стають "хiтами" театрального репертуару.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОРЗ ЛРЖТЕРАТУРИ

  1. Аверинцев С.С. Плутарх и античная биография. - М.,1975.
  2. Анненский И. Ф. Античная трагедия // Еврипид. Трагедии. - СПб., 1999. С. 215-252.
  3. Анпеткова-Шарова Г. Г., Чекалова Е. И. Античная литература: Учеб. пособие. - Л., 1989. С. 117-119.
  4. Античная литература. / Под ред. проф. А. А. Тахо-Годи. - М., 1986.
  5. Аполлодор. Мифологическая библиотека. - М.: Наука, 1993.
  6. Аполлоний Родосский. Аргонавтика / Пер. Г. Церетели // Александрийская поэзия. - М., 1972.
  7. Аристотель. Афинская полития.// Аристотель. Политика. Афинская полития. М, 1997. - С. 251 - 343.
  8. Аристотель. Никомахова этика. // Аристотель. Сочиненения в 4 тт. - Т.4. - М., 1984. - СС. 53-293;
  9. Аристотель. Политика// Аристотель. Сочиненения в 4 тт. - Т.4. - М., 1983. СС. 3-52.
  10. Аристотель. Поэтика.// Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. - Минск: Литература, 1998. - С. 1054-1112.
  11. Бартонек А. Златообильные Микены. - М., 1992.
  12. Бахтин М.М. Естетика словесного творчества. - М., 1979.
  13. Варнеке Б.В. Актеры древней Греции.- Одесса,1919.
  14. Вергилий. Буколики. Георгики. Энеида / Пер. С. Шервинского и С. Ошерова. - М., 1979.
  15. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. - М., 1988.
  16. Гегель Г. В.Ф. Эстетика: В 4-х т. - М., 1969, Т.2.
  17. Геродот. История. В 9-ти кн. / Пер. Г.А. Стратановского. - М., 2001. - Кн.8. Клио.
  18. Гесиод. Теогония / Пер. В. В. Вересаева // Эллинские поэты. - М., 1999.
  19. Гигин. Астрономия / Пер. А. И. Рубана. - СПб., 1997.
  20. Гигин. Мифы / Пер. Д. Торшилова. - СПб, 2000.
  21. Гомер. Илиада / Пер. Н. И. Гнедича. - М., 1980.
  22. Гомеровские гимны / Пер. В. В. Вересаева // Эллинские поэты. - М., 1999.
  23. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. - М., 1992.
  24. Греческая эпиграмма. - М.: Художественная литература, 1960.
  25. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М., 1986.
  26. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. Мифология. - М., 1999.
  27. Доватур А.И. Рабство в Аттике в VI-V вв. до н.э.- Л., 1980.
  28. Еврипид. Трагедии / Пер. И.Ф. Анненского и С.В. Шервинского. - СПб., 1999.
  29. Еременко В. П. Мистика в православии. - К.: Наукова думка, 1986.
  30. Замалева Т. М., Овчинникова Е. А. От плода уст своихтАж: свободомыслие и философия в Древнем мире. - СПб., 1995.
  31. Зелинский Ф. Ф. Древнегреческая религия. - К., 1993.
  32. Зелинский Ф. Ф. История античной культуры. - СПб., 1995.
  33. Иванов Вяч.В. Дионис и прадионисийство // Эсхил. Трагедии. - М., 1989. С. 351-452.
  34. Иванов Вяч.В. Эллинская религия страдающего бога // Эсхил. Трагедии. М., 1989. С. 307-350.
  35. Иллюстрированная история религий. - М., 1993.