Аналiз основних правових положень перевезення пасажирiв та багажу
Дипломная работа - Транспорт, логистика
Другие дипломы по предмету Транспорт, логистика
В°, у пункт призначення (за винятком перевезень у мiському i примiському сполученнях) [30, с. 381].
Вiдповiдальнiсть перевiзника настаi при наявностi його провини i полягаi, як правило, в сплатi неустойки (штрафу) у розмiрi, встановленому транспортним статутом або кодексом.
Провина перевiзника в такому простроченнi презумуiться: вiн вiдповiдаi, якщо не доведе, що затримка або запiзнення мали мiiе внаслiдок нездоланноi сили, усунення несправностi транспортних засобiв, що загрожуi життю або здоровю громадянина, або iнших обставин, що не залежать вiд перевiзника. Крiм того, при вiдмовленнi пасажира вiд перевезення через затримку вiдправлення транспортного засобу перевiзник повертаi пасажиру проiзну плату [37, с. 863].
Необхiдно зазначити, що вiдповiдальнiсть перевiзника за заподiяння шкоди життю i здоровю пасажира визначаiться не правилами про договiр перевезення, а нормами делiктного права. У цьому випадку перевiзник вiдповiдаi за заподiяння шкоди життю i здоровю пасажира (у тому числi безквиткового), виступаючи як власник джерела пiдвищеноi небезпеки.
Лише на морському транспортi встановлено, що перевiзник вiдповiдаi за смерть пасажира або ушкодження його здоровя при наявностi провини. Отже, не допускаiться безвинна вiдповiдальнiсть перевiзника перед пасажиром за пiдвищено небезпечну дiяльнiсть по експлуатацii транспорту.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що умови, пiдстави та порядок укладення договорiв перевезення пасажирiв i майже однаковими на всiх видах транспорту:
- сторонами в таких правовiдносинах виступають перевiзник та пасажир;
- iстотною умовою договору i його цiна, яку сплачуi пасажир;
- основнi права та обовязки сторiн i iдентичними.
Система прав пасажирiв досить досконала, але тiльки при iх узагальненнi, при наданнi послуг певним видом транспорту дуже велике значення маi його специфiка, враховуючи яку задовольнити всi вимоги пасажира досить складно. Таким чином перелiченi вище права пасажирiв та ознаки вiдповiдальностi транспортних перевiзникiв можуть бути лише базою для побудови окремих правовiдносин.
Охарактеризуiмо розглядуваний вид договорiв за ще однiiю iстотною ознакою формою iх укладення.
1.5 Форма договору перевезення пасажирiв та багажу
Будь-який договiр перевезення пасажирiв та багажу оформляiться видачею пасажиру проiзного квитка та багажноi квитанцii, в яких вказуються всi iстотнi умови договору. Квиток та квитанцiя i являються своiрiдною формою даноi цивiльно-правовоi угоди.
Сама форма вказаних провiзних документiв встановлюiться в порядку, передбаченому транспортними статутами i кодексами. На окремих видах мiського транспорту (наприклад, метро) договiр може полягати конклюдентними дiями пасажира без видачi квитка (при проходi через турнiкети метро i здiйсненнi платежу магнiтною картою або жетоном). На усiх видах транспорту (за винятком повiтряних i залiзничного в потягах далекого прямування) проiзнi квитки i предявницькими документами: транспортна органiзацiя зобовязана виконати договiр перевезення у вiдношеннi будь-якого пасажира, що предявив квиток або його аналог при посадцi. Однак пiсля початку перевезення передача проiзного квитка не допускаiться. Утрачений квиток не вiдновлюiться, а внесена по ньому плата за проiзд не повертаiться.
Аналiзуючи форму квитка, на мою думку вона потребуi доповненню щодо змiсту i мiстити вiдсотковi ставки в разi його повернення i невикористання з вiдповiдних причин. Це питання як один iз аспектiв викриваi проблему забезпечення прав пасажирiв. На практицi нi процедура, нi сам порядок повернення квитка не захищають пасажира. Доволi часто пасажир з певних причин не може ним скористатись i в такому випадку транспортна органiзацiя не повертаi повноi вартостi назад. Зрозумiло, що органiзацiя також несе певнi збитки, але вони бiльше можуть бути вiднесенi до нормального комерцiйного ризику, нiж в рахунок коштiв пасажира. На сьогоднiшнiй час майже на всiх видах транспорту враховуiться час здачi квитка пасажиром, який його не використав. До уваги не беруться форс-мажорнi обставини, непереборна сила, нещаснi випадки, що могли статись з пасажиром. Сама процедура повернення квитка забираi тривалий час у пасажира, при цьому йому не сплачують 100% його вартостi. Правила, якi передбачають такi випадки досить не досконалi. Можливо, у звязку iз зазначеним було б доцiльно у змiст квитка включити вiдсоткову шкалу вартостi в разi його повернення пасажиром. Така б вартiсть враховувала конкретну цiну квитка в разi його повернення в залежностi вiд певноi обставини, яку б повинен був пiдтвердити пасажир, i пiдлягала поверненню в будь-якiй касi транспортного перевiзника [30, с. 387].
Щодо самого договору перевезення пасажирiв та багажу, необхiдно зазначити, що квитки можуть бути разовi (для однократного проiзду) i тривалi. Останнi застосовуються при перевезеннях мiським i примiським транспортом i укладаються шляхом придбання абонементного квитка. Разовi договори можуть полягати для проiзду в одному, а iнодi й у зворотному напрямку (туди i назад) i мають установлений термiн дii (термiн придатностi), у межах якого пасажир маi право робити зупинки в шляху, тобто переривати перевезення. У деяких випадках термiн придатностi квитка може бути продовжений. При цьому, якщо квиток не був використаний з поважноi причини (наприклад, через хворобу пасажира), перевiзник зобовязаний, а в iнших випадках