ПолСЦтична фСЦлософСЦя Платона
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
СЦвському проектСЦ придСЦляСФться особливому (по сутСЦ наддержавному СЦ екстраординарному) органу: нСЦчним зборам з 10 наймудрСЦших СЦ найстарСЦших охоронцСЦв, яким, за словами Платона, вручаСФться держава.
Члени цього охоронного органу для порятунку держави, подСЦбно фСЦлософам першого проекту, причетнСЦ до потаСФмних космСЦчних СЦ полСЦтичних знань, СЦ тСЦльки вони можуть бути досконалими охоронцями по охоронСЦ чеснот.
Адже якби, пСЦдкреслюСФ Платон, за волею божественноi долСЦ зявилася коли-небудь людина, здатна за своСФю природою до засвоСФнню цих поглядСЦв, то вона зовсСЦм не потребувала б законСЦв, якСЦ б нею керували. НСЦ закон, нСЦ розпорядок не стоять вище знання (тАЮЗаконитАЭ). У цьому друга за досконалСЦстю держава помСЦтно зближуСФться з першою. Що не дивно, оскСЦльки цСЦлСЦ СЦ завдання у них однаковСЦ.
Вони вСЦдрСЦзняються лише своiми можливостями. У тому, що описано в "Законах" душСЦ людей ще не достатньо звСЦльнилися вСЦд тСЦлесного СЦ матерСЦального. Але з часом пСЦд впливом законСЦв прописаних правителями-фСЦлософами, СЦ помСЦрного життя без сильних емоцСЦй СЦ бажань, як пСЦд дСЦСФю лСЦкСЦв, душСЦ змСЦцнСЦють, СЦ тодСЦ стане можливим побудова СЦдеальноi держави.
Правильне виховання громадян, а вСЦрнСЦше сказати iхнСЦх душ, тому що душСЦ безсмертнСЦ, ось що бСЦльше всього займаСФ Платона.
3.1.5 Виховання стражСЦв та правителСЦв
Виховання громадян СЦдеальноi держави, за Платоном, повинно починатися задовго до iхнього народження пСЦдбором батькСЦв. КращСЦ чоловСЦки повиннСЦ зСФднуватися з кращими жСЦнками. Призначаються також СЦ термСЦни дСЦтородСЦння: для жСЦнки з двадцяти рокСЦв до сорока, для чоловСЦка з того часу, як у нього пройде найкращий час для бСЦгу СЦ аж до пятдесяти пяти рокСЦв. Народження дСЦтей державна справа. ЖСЦнка народжуСФ державСЦ, а чоловСЦк виробляСФ державСЦ. Сексуальна свобода наступаСФ тСЦльки пСЦсля того, як жСЦнка СЦ чоловСЦк вийде з вСЦку, призначеного для творСЦння потомства. Любов допускаСФться, але тСЦльки в межах цих обмежень. ВтСЦм, любов, як СЦ будь-яке бажання та емоцСЦя, не повинна бути надмСЦрною. Платон легко розправляСФться з почуттями закоханих, оскСЦльки вони заважають досягненню головноi мети СЦдеальноi держави: виховання душСЦ вСЦльноi вСЦд чуттСФвостСЦ.
Будучи вагСЦтною, жСЦнка повинна остерСЦгатися сильних емоцСЦй радостСЦ СЦ горя, СЦ багато ходити, ходьба викликаСФ розгойдування плоду, в результатСЦ чого дСЦти вже в утробСЦ матерСЦ привчаються переносити труднощСЦ. ПСЦсля народження дитини, вона виховуСФться окремо вСЦд батькСЦв. БСЦльш тоЦ горя, СЦ багато ходити, ходьба викликаСФ розгойдування плоду, в результатСЦ чого дСЦти вже в утробСЦ матерСЦ привчаються переносити труднощСЦ. ПСЦсля народження дитини, вона виховуСФться окремо вСЦд батькСЦв. БСЦльш того, вони не повиннСЦ знати, хто саме з дСЦтей СФ iх дитиною.
Яким же маСФ бути СЦдеальне виховання? Починаючи розмову про це в дСЦалозСЦ тАЮЗаконитАЭ АфСЦнянин, висловлюючи думки самого Платона, ще раз висловлюСФ своСФ ставлення до пожадливостСЦ СЦ емоцСЦй. СлСЦд уникати знСЦженостСЦ малолСЦтнСЦх вихованцСЦв. ПотрСЦбно карати дСЦтей, якСЦ ослухались, але так, щоб не зачепити iх самолюбство. Так як образи можуть викликати сильнСЦ негативнСЦ емоцСЦi. Навчання ж маСФ бути двояким: тСЦло слСЦд навчити гСЦмнастичному мистецтву, а душу для розвитку ii чесноти мусСЦчному. РЖ в усьому слСЦд дотримуватися простоту СЦ помСЦрнСЦсть.
У мусСЦчне виховання входять, крСЦм рСЦзних мистецтв, також СЦ мСЦфи, СЦ казки. В СЦдеальнСЦй державСЦ, на думку Платона, слСЦд домагатися того, щоб першСЦ мСЦфи, почутСЦ дСЦтьми, вели до чесноти.
РозмСЦрковуючи про мусСЦчне виховання, Платон пСЦддаСФ рСЦзкСЦй критицСЦ найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ види мистецтв. За те, що вони прагнуть викликати тСЦ чи СЦншСЦ почуття. ЛСЦтература, музика СЦ танцСЦ мають сприяти розвитку в громадянах правильного, з точки зору Платона, свСЦторозумСЦння. РЖ тому пСЦдлягають ретельнСЦй цензурСЦ. Таке "реакцСЦйне" ставлення до мистецтва викликаСФ або нерозумСЦння, або люте неприйняття з боку дослСЦдникСЦв. Однак багато художникСЦв СЦ поетСЦв неодноразово вказували на те, що справжнСФ мистецтво залежить вСЦд того як, а не що вСЦдображаСФться в тому чи СЦншому творСЦ. Виходячи з цих мСЦркувань нСЦяка цензура не може заборонити справжнСФ мистецтво.
З малих рокСЦв громадян платонСЦвського суспСЦльства повиннСЦ навчати вСЦйськовоi справи. ТодСЦ ж з них вСЦдбирають майбутнСЦх страж. КандидатСЦв же в правителСЦ вСЦдбирають у вСЦцСЦ двадцяти рокСЦв. ВСЦдбирають найбСЦльш здСЦбних до дСЦалектики, СЦ проводять з ними загальний огляд всСЦх наук, якСЦ вони вивчали в дитинствСЦ. З усСЦх наук, Платон, як СЦ слСЦд було очСЦкувати, найбСЦльш важливими вважаСФ найбСЦльш абстрактнСЦ з них. Це в першу чергу арифметика, потСЦм геометрСЦя та астрономСЦя. Претенденти повиннСЦ навчитися знаходити загальне в частковому, пСЦднСЦмаючись вСЦд розрСЦзнених чуттСФвих фактСЦв до осяжних СЦстин. З них, через десять рокСЦв, обирають тих, якСЦ найбСЦльш вСЦдзначилися, якСЦ потСЦм займаються фСЦлософСЦСФю ще пять рокСЦв. ПСЦсля чого до пятдесяти рокСЦв вони працюють на благо держави, займаючи рСЦзнСЦ посади. ПотСЦм iх приводять до кСЦнцевоi мети - "змусити iх спрямувати вгору свСЦй духовний погляд СЦ поглянути на те саме, що всьому даСФ свСЦтло, а побачивши благо саме по собСЦ, взяти його за зразок та впорядкувати СЦ державу, СЦ приватних осСЦб, а також самих себе - кожного в свою чергу - на весь залишок свого життя. БСЦльшу частину часу вони стануть проводити фСЦлософствуючи, а коли настане черга, будуть працювати над цивСЦльним устроСФм, займати державнСЦ посади не тому, що це щось прекрасне, а тому, що так необхСЦдно для держави. Таким чином, вони постСЦйно будуть виховувати людей, подСЦбних iм самим, СЦ ставити iх сторожами держави замСЦсть себе, а самСЦ вСЦдСЦйдуть на острови блаженних, щоб там жити" (тАЮДержаватАЭ).
3.2 ФСЦлософСЦя права
Складаючи СФдине етичне цСЦле, як